Постанова

від 03.06.2021 по справі 648/3548/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 648/3548/18

провадження № 61-16145св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство Криниця ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства Криниця на постанову Херсонського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства Криниця (далі - ПП Криниця ), треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про розірвання договору оренди землі.

Позовну заяву мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в порядку спадкування він набув право власності на

1/3 частину земельної ділянки № 6520382000:05:011:007, площею 4,08 га, розташованої на землях Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області. Решта цієї земельної ділянки у рівних частках належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За життя спадкодавця вказана земельна ділянка на підставі договору оренди передана у користування ПП Криниця строком на 10 років і договір зареєстрований 17 червня 2010 року Білозерським районним відділом Херсонської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (далі - Білозерським РВ Херсонської РФ Центру ДЗК).

Після отримання свідоцтва про право власності в порядку спадкування він разом з іншими співвласниками 30 серпня 2018 року звернулись до

ПП Криниця із вимогою достроково розірвати договір оренди за взаємною згодою у зв`язку із зміною власника земельної ділянки, проте останній відмовився. Вважав, що така відмова порушує вимоги частини другої статті 33 Закону України Про оренду землі та умови договору оренди.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,08 га (кадастровий номер 6520382000:05:011:0007), який зареєстрований Білозерським РВ Херсонської РФ Центру ДЗК від 17 червня 2010 року за

№ 041071400163-4АА002117, укладений між ОСОБА_4 та

ПП Криниця , що розташована на території Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 25 березня 2019 року у складі судді Рибас А. В. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності позивача і інших спадкоємців. Перехід прав власності на земельну ділянку до іншої особи не є визначеною законодавством підставою для зміни умов або припинення договору оренди. За відсутності встановлених законом чи договором підстав для його розірвання та за відсутності позовних вимог, заявлених рештою співвласників, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача, як співвласника земельної ділянки, про його дострокове розірвання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 березня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Достроково розірвано договір оренди від 18 серпня 2009 року, зареєстрований Білозерським РВ Херсонської РФ Центру ДЗК від 17 червня 2010 року, земельної ділянки № 6520382000:05:011:007, площею 4,08 га, розташованої на землях Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про право власності в порядку спадкування за законом від 28 серпня 2018 року та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що встановивши настання підстави для розірвання договору після зміни власника земельної ділянки, передбаченої пунктом 38 спірного договору оренди, та відмову

ПП Криниця у задоволенні спільної заяви спадкоємців орендодавця, як нових власників, про його розірвання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.

Також суд апеляційної інстанції звернув увагу, що позивач та інші співвласники спірної земельної ділянки, здійснюючи свої права на спільне володіння майном, за домовленістю між собою звернулись із письмовою вимогою до орендаря про розірвання договору оренди у позасудовому порядку та заявляли про його розірвання в ході судового розгляду за позовом одного із співвласників, а тому не можна погодитись із висновком суду першої інстанції про відсутність волі співвласників, як такі, що не заявляли самостійних вимог у цій справі, та відсутність визначених законодавством підстав для розірвання договору судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ПП Криниця , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутня спільна заява власників земельної ділянки про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки. У матеріалах справи існують окремі заяви від співвласників, але кожна із сторін справи заявляла виключно про себе і це стосувалось виключно орендної плати, тобто ніякої узгодженості заяви від співвласників земельної ділянки не існує. Підставою для припинення дії договору, навіть після його завершення, повинна бути додаткова угода про припинення договору дії договору оренди землі. З такою пропозицією або проєктом угоди про припинення до підприємства не зверталися.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із суду першої інстанції матеріали указаної цивільної справи.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Земельна ділянка № 6520382000:05:011:007, площею 4,08 га, розташована на землях Інгулецької сільської ради Білозерського району Херсонської області, яка належала на праві власності ОСОБА_4 , передана нею у користування ПП Криниця на підставі договору оренди від 18 серпня

2009 року, який зареєстрований Білозерським РВ Херсонської РФ Центру ДЗС 17 червня 2010 року. Строк дії договору визначений сторонами

на 10 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

Згідно із свідоцтвом про право власності від 28 серпня 2018 року у порядку спадкування за законом ОСОБА_1 набув право власності на

1/3 частину вказаної земельної ділянки, решта цієї ж земельної ділянки передана в порядку спадкування спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 частці кожному із них (а. с. 16-27).

Умовами пункту 38 договору оренди, укладеного між ОСОБА_4 та ПП Криниця , визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної

особи-орендаря є підставами для зміни умов або розірвання договору.

30 серпня 2018 року ОСОБА_1 та решта співвласників, як нові власники спірної земельної ділянки, письмово звернулись до орендаря про розірвання договору оренди з підстав пункту 38 цього договору.

Листом від 18 вересня 2018 року ПП Криниця відмовило у розірвання договору оренди з посиланням на пункту 37 про відсутність правових підстав для його розірвання у односторонньому порядку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга ПП Криниця задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Частиною першою статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 38 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та ПП Криниця , визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, враховуючи умови договору оренди (пункт 38), положення статей 629, 651 ЦК України і частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі , дійшов правильного висновку про те, що настання обставин, визначених пунктом 38 договору оренди землі (перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи), є підставою для розірвання договору оренди землі за вимогою нового власника (спадкоємця).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 та інші співвласники, як нові власники спірної земельної ділянки, письмово звернулись до орендаря про розірвання договору оренди з підстав, передбачених пунктом 38 цього договору, але листом

від 18 вересня 2018 року ПП Криниця відмовило у розірвання договору оренди з посиланням на пункт 37 договору про відсутність правових підстав для його розірвання у односторонньому порядку, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Доводи касаційної скарги про те, що з позовом про дострокове розірвання договору оренди повинні звертатися всі співвласники земельної ділянки не спростовують умов договору, визначених у його пункті 38 про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як інші співвласники спірної земельної ділянки, постанову суду апеляційної інстанції у цій справі не оскаржували, приймаючи участь у цій справі у статуті третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, заперечень щодо позовних вимог не висловлювали. З часу звернення позивача до суду із цим позовом, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, письмово стверджували про взаємну домовленість із позивачем щодо вимог про розірвання договору оренди.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність прийнятого рішення та не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині постанови суду.

При вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства Криниця залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 23 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович