Рішення

від 26.03.2019 по справі 640/21270/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/21270/18

н/п 2/640/915/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26 березня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Управління ведення реєстру Територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2018 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1. В обгрунтування вказаних вимог посилається на наступне. Позивач згідно ордеру на житлове приміщення №225 від 11.04.1998 року, виданого Харківською КЄЧ району Київського воєнного округу, є наймачем двох кімнат житловою площею 28,81 кв.м. в квартирі АДРЕСА_2 зі складом сім'ї з 2-х осіб: ОСОБА_3 - дружина позивача, та ОСОБА_4 - син позивача. Приблизно з 1994 року відповідачі не мешкають за вказаною адресою, та вивезли свої речі. Відповідачі не є наймачами квартири, а лише зареєстровані в ній. У 2003 році шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був розірваний. Після розірвання шлюбу позивач не підтримує жодних стосунків з відповідачами, та їх місцезнаходження не відоме. У добровільному порядку відповідачі з реєстраційного обліку не знімаються, та обов'язків щодо утримання квартири та сплати комунальних послуг не здійснюють, їх власних речей у квартирі не має, перешкод у користуванні квартирою їм ніхто не чинить. Фактична реєстрація відповідачів перешкоджає позивачу реалізовувати надані законом права на отримання субсидії для сплати комунальних послуг, що в свою чергу призводить до додаткових витрат на вказану оплату, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористались.

Представником третьої особи надано до суду пояснення, в яких він просить розглянути справу без участі представника у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, та ухвалити заочне рішення по справі.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином, в тому числі і на сайті судової влади України.

Представник третьої особи просить розглянути справу за його відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів в заочному провадженні за згодою представника позивача та за наявними в справі доказами.

14.11.2018 року вказана позовна заява надійшла до суду та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 16.11.2018 року було прийнято до розгляду дану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.01.2019 року було закрито підготовче провадження по справі, та справу призначено до судового розгляду по суті, та задоволено клопотання представника про витребування доказів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 була дружиною позивача, а відповідач ОСОБА_4 є сином відповідача. 08.07.2003 року шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано.

Позивачу видано ордер на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, разом з його родиною: відповідачами по справі. Вказана квартира на даний час є не приватизованою.

На даний час відповідачі зареєстровані у спірній квартирі, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 19.10.2018 року.

Відповідачі з 1994 року не проживають у спірній квартирі.

Свідок ОСОБА_5, яка є донькою позивача, в судовому засіданні зазначила, що відповідачі дійсно не мешкають у спірній квартирі приблизно з 1995 року, та їх речей там не має, та їй невідоме їх місцезнаходження.

Відповідно до наданої відповіді з Київського ВП ГУ НП в Харківській області від 06.02.2019 року, відповідачі не звертались до останнього із заявами щодо перешкод користування квартирою №11 по вул. Астрономічній, буд. 35-г в м. Харкові. Також до суду надійшла відповідь від Харківської філії АТ Укрпошта , в якому зазначено, що поштова кореспонденція надходить з січня 2018 року по лютий 2019 року, проте залишається неврученою через її неотримання зазначеними особами, а іншої інформації надати не має можливості в зв'язку з закінченням терміну зберігання виробничої кореспонденції.

Вказаний факт реєстрації відповідачів у вказаній квартирі порушує права позивача як користувача, та змушує нести додаткові витрати, тому він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення.

Члени сім'ї власника житлового приміщення не мають права власності на житло, в якому вини проживають, що свідчить суттєву відмінність їхнього правового статусу від правового статусу власника такого приміщення, унеможливлюючи, зокрема право розпорядження цим майном. Разом із тим, цим особам належить право використовувати приміщення для проживання, яке є сервітутним правом, тобто правом користування чужим майном (стаття 405 ЦК України). Проте член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Обмеження (втрату) права користування житлом можуть обумовити тільки такі дії членів сім'ї власника житла, які пов'язані зі зловживанням ними своїми правами або з невиконанням покладених на них обов'язків і безпосередньо порушують при цьому права та законні інтереси інших осіб.

За змістом статтей 71 , 72 ЖК Української РСР наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.

Як роз'яснено у п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК Української РСР ), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

Таким чином, встановивши, що відповідачі дійсно не проживають у спірній квартирі протягом багатьох років, оплату комунальних послуг не здійснюють, та доказів того, що створені перешкоди для вселення відповідачів у вказану квартиру протягом останнього року матеріали справи також не містять, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ,

а саме визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі по 704 грн. 80 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Управління ведення реєстру Територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою № 11 по вул. Астрономічна, буд. 35-Г в м. Харкові.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 , витрати по оплаті судового збору в розмірі по 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2019 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ