ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №1.380.2019.000317
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,
представника позивача Оприски М.В.,
представника відповідача Сьоми І.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" (далі СГ ТзОВ ГОРУЦЬКЕ , позивач) до Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області (далі відповідач) про визнання протиправною відмови, зобов'язання до вчинення дій, -
В С Т А Н О В И В :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ", в якій позивач просить:
-визнати протиправною відмову Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області у видачі Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на загальну суму 76878,12 грн.;
-зобов'язати Гірську сільську раду Миколаївського району Львівської області повторно прийняти та розглянути заяву №91 від 24.09.2018 року про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та видати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства у відповідності до укладених договорів купівлі-продажу майнового паю загальною номінальною вартістю 76878,12 грн з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що 24.09.2018 року СТзОВ ГОРУЦЬКЕ звернулося до Гірської сільської ради листом №91, в якому просило видати свідоцтво про право власності на майновий пай у зв'язку придбанням позивачем паїв. 22.10.2018 року Гірська сільська рада листом Миколаївського району Львівської області №02-22/194 відмовила СГ ТзОВ ГОРУЦЬКЕ у видачі свідоцтва про право власності на майновий пай. В обґрунтування відмови вказує, що заявником не подано нотаріально засвідчених фотокопій цивільно-правових угод, на підставі яких було набуто у власність майновий пай. Позивач вважає, що чинним законодавством не передбачено, вимоги щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майнового паю сільськогосподарського підприємства, а відтак відмова відповідача є протиправною.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказує, що оскаржувана відмова Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області у видачі Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства є цілком законною та обґрунтованою. Відповідач вважає, що позивачем необхідних документів, як це передбачено п.14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року №177 не надано.
Ухвалою від 23.01.2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
12.02.2019 року підготовче засідання відкладено на 05.03.2019 року.
05.03.2019 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.04.2019 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" є правонаступником Виробничого сільськогосподарського кооперативу "ГОРУЦЬКИЙ" реформованого із Колгоспу імені Мічуріна, що підтверджується статутом позивача в редакції 2000 року (а.с.14-15).
У період з 2015 по 2017 роки Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" викупило у фізичних осіб майнові паї у Виробничому сільськогосподарському кооперативі "ГОРУЦЬКИЙ".
24.09.2018 року позивач звернувся до Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області з листом №91 від 24.09.2018 р., в якому просив зареєструвати та видати свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на загальну суму 76878,12 грн. До заяви долучено: договори купівлі-продажу майнового паю в кількості 40 штук, свідоцтва про право власності на майновий пай в кількості 40 штук та реєстр пайовиків.
22.10.2018 року Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області надано відповідь за №02-22/194, в якій відповідач повідомив, що для позитивного розгляду питання щодо видачі позивачу свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства необхідно подати нотаріально засвідчені копії (фотокопії) всіх цивільно-правових угод, на підставі яких СТзОВ ГОРУЦЬКЕ набуло у власність майновий пай (майнові паї). В обґрунтування вказаного відповідач посилається на п.14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року №177, в якому зазначено, що для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно- правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право власності на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Вважаючи відмову відповідача в реєстрації та видачі свідоцтва про право власності на майнові паї протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Порядок оформлення права власності на майновий пай, видача Свідоцтва про право власності на майновий пай члена підприємства та компетенція по даному питанню голови сільської ради визначається Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28.02.2001 року.
Відповідно до п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв член колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення затвердженого постановою KM України № 177 від 28.02.2001 року (далі - Порядок) майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Згідно абз.3 п. 14 Порядку, для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємств.
Аналогічні приписи містяться в листі Аграрної політики від 20.04.2005р. №37-17-2/5492, відповідно до якого, для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю на підставі договору купівлі-продажу майнового паю до сільської, селищної або міської ради подається засвідчена в установленому порядку копія договору купівлі-продажу майнового паю, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Договір купівлі-продажу майнового паю не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, проте його можна посвідчити нотаріально за бажанням сторін відповідно до статті 54 Закону України "Про нотаріат".
Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Згідно з п. 14 Порядку № 177 від 28.02.2001 року, факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.
Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що для видачі нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування, особа повинна надати копію відповідної цивільно-правової угоди або копію свідоцтва про право на спадщину. Проте, договір купівлі-продажу майнового паю не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення.
Згідно матеріалів справи, 24.09.2018 року позивачем подано Гірській сільській раді Миколаївського району Львівської області заяву про видачу Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на загальну суму 76878,12 грн.
До матеріалів заяви долучено: 40 (сорок) договорів купівлі-продажу майнового паю; 40 (сорок) свідоцтв про право власності на майновий пай; реєстр пайовиків у яких викуплені частки майнових паїв, які виражені у грошовому виразі на суму 76878,12 грн (а.с.17-96).
Листом від 22.10.2018 року за вх.№02-22/194 відповідач відповідно до п.14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року №177 відмовив у видачі свідоцтва про право власності на майновий пай. Однак, на переконання суду, відповідачем помилково розуміються приписи п.14 Порядку №177.
Надаючи оцінку вищевказаній відмові (лист №02/22/194), суд приходить до висновку, що вона не містить посилань на жодні конкретні правові норми, які є підставами для відмови у видачі позивачу свідоцтва про право власності на майновий пай.
Суд звертає увагу, що позивачем до заяви долучені оригінали договорів купівлі-продажу, а відтак необхідності у додатковому поданні їх копій немає.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності прийнятої відмови, а доводи відзиву на позовні вимоги є такими, що не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи. За таких обставин суд вважає, що відмова відповідача у видачі СГ ТзОВ ГОРУЦЬКЕ свідоцтва про право власності на майновий пай є протиправною, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повторно прийняти та розглянути заяву №91 від 24.09.2018 року про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства підлягають задоволенню.
Щодо решти позовних вимог, суд вказує наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
При цьому, дискреційними є повноваження відповідача - суб'єкта владних повноважень, обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною.
Законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача видати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Отже, позов у іншій частині також підлягає задоволенню, при цьому судом, при задоволенні вказаної вимоги у наведений спосіб, було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в Постановах від 24.07.2018 року ( справа № 806/2254/15), від 03.04.2018 року (справа № 815/6881/16), від 13.06.2018 року ( справа № 815/6768/15).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими суб'єктом владних повноважень.
Позов слід задоволити. Визнати протиправною відмову Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області у видачі Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Зобов'язати Гірську сільську раду Миколаївського району Львівської області повторно прийняти та розглянути заяву №91 від 24.09.2018 року про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та видати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на підставі заяви №91 від 24.09.2018 року.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо відшкодування судових витрат у вигляді оплати на правову допомогу, суд зазначає таке.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги від 27.11.2018 року №1-2711/18-а, ордер серія ЛВ №149460; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1112; рахунок №001/1-2711/18-а від 27.11.2018 року на суму 15000,00 грн., платіжне доручення №490 від 28.11.2018 року на суму 15000,00 грн.
Проаналізувавши вказані докази, суд дійшов висновку, що такі відповідають критеріям, визначеним ст.134 КАС України, а відтак витрати на професійну правничу допомогу на суму 15000,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.14, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задоволити повністю.
Визнати протиправною відмову Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області у видачі Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Зобов'язати Гірську сільську раду Миколаївського району Львівської області повторно прийняти та розглянути заяву №91 від 24.09.2018 року про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та видати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на підставі заяви №91 від 24.09.2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області (81625, Львівська область, Миколаївський район, с.Гірське, вул.Шевченка, 15, код ЄДРПОУ 04373985) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРУЦЬКЕ" (81625, Львівська область, Миколаївський район, с.Гірське, вул.Козловського, 79, код ЄДРПОУ 03760964) 3842 грн 00 коп. сплаченого судового збору та 15000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05 квітня 2019 року.
Суддя Крутько О.В.
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2019 |
Оприлюднено | 08.04.2019 |
Номер документу | 80977294 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Крутько Олена Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні