Рішення

від 26.03.2019 по справі 826/3308/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2019 року № 826/3308/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КІМ-ТРЕЙДІНГ до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю КІМ-ТРЕЙДІНГ (далі - позивач, ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ ) до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просив:

визнати незаконним та скасувати акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ , код ЄДРПОУ 38607024, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.02.2013 року по 31.03.2016 року за № 110/10-36-14-01-13/38607024 ;

визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004182200 та № 0004202200 від 15.12.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при здійсненні перевірки відповідач не об'єктивно, ґрунтуючись на припущеннях, з порушенням діючого податкового законодавства здійснив оцінку наданих під час проведення перевірки первинних документів, які характеризують дотримання позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до складання помилкового та незаконного акту перевірки, а згодом винесення на підставі необгрунтованих висновків акту перевірки помилкових та незаконних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, зазначивши про обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з встановленням контролюючим органом під час проведення перевірки порушення позивачем приписів податкового законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Слід зазначити, що з 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції, визначеній Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України за згодою сторін судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 38607024) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 25.02.2013 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 12.09.2016 №110/10-36-14-01-13/38607024.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема:

п.138.1, п.138.2, пп.138.10.2 п.138.2 ст.138, пп.139.2.1 п.139.2 ст.139, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 862 719 грн., в тому числі за 2013 рік у сумі - 25 682 грн., за 2015 рік - 768 435 грн., за 1 квартал 2016 року у сумі 68 602 грн.;

п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 880 849 грн., в тому числі за вересень 2013 року у сумі 3617 грн., за квітень 2014 року у сумі 19700 грн., за березень 2015 року у сумі 23 333 грн., за квітень 2015 року у сумі 17 833 грн., за липень 2015 року у сумі 98 593 грн., за вересень 2015 року у сумі 11 667 грн., за листопад 2015 року у сумі 702 390 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки 15.09.2016 позивачем подано заперечення на акт, за результатами яких 22.09.2016 позивачу надіслано листа за №4575/10/10-13-14-01, згідно якого відповідачем висновки акта перевірки від 12.09.2016 №110/10-36-14-01-13/38607024 залишені без змін.

На підставі висновків акта перевірки від 12.09.2016 №110/10-36-14-01-13/38607024 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.09.2016 №0003011401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 101 061,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 880 849 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 220 212 грн.) та №0003001401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 886 290,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 862 719 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 571 грн.).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 27.09.2016 №0003011401 та №0003001401 позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги, рішенням Державної фіскальної служби України від 30.11.2016 №25810/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення:

№0003001401 в частині донарахування податку на прибуток по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ Голд Нафта Трейд і не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік, а також по взаємовідносинах з ТОВ Науково-виробнича компанія Київлутарфарм , а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу у відповідній частині - частково задоволено;

№0003011401 в частині донарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Науково-виробнича компанія Київлутарфарм , і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу у відповідній частині - частково задоволено.

В подальшому, на підставі висновків акта перевірки від 12.09.2016 №110/10-36-14-01-13/38607024, з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 30.11.2016 №25810/6/99-99-11-01-01-25, ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.12.2016:

№0004182200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 117 855,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 94 284 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 571 грн.);

№0004202200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 035 020,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 828 016 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 207 004 грн.).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі, після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього ж Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

За таких обставин суд зазначає про призначення відповідачем документальної планової виїзної перевірки ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ за наявності правових підстав для її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, результати проведеної перевірки оформлено актом від 12.09.2016 №110/10-36-14-01-13/38607024.

Вiдповiдно до пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань, застосування штрафних (фінансових) санкцій. Саме прийняті контролюючим органом рішення (податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) і є підставою для виникнення у позивача прав чи обов'язків. У свою чергу акт перевірки, як власне і висновки викладені в ньому не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо протиправності акта перевірки.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №815/4940/16.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ , код ЄДРПОУ 38607024, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.02.2013 року по 31.03.2016 року за № 110/10-36-14-01-13/38607024 .

Щодо вирішення та розгляду інших позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з лютого 2013 року по грудень 2014 року встановлено їх завищення на загальну суму 135 167,00 грн.

Зокрема, у вказаному періоді ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ придбавало у ТОВ Центр безпека-1 та ТОВ СБ Парус юридичні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ (Замовник) та ТОВ Центр безпека-1 (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 01.10.2013 №02/10-юр, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг таких видів: підготовка проектів юридичних документів (оформлення звернень, запитів, претензій, клопотань, заяв тощо) з питань діяльності Замовника; юридичні консультації в письмовій та усній формі, які надаються за запитами співробітників Замовника; юридична експертиза проектів та укладених договорів Замовника, розробка проектів договорів (пп.1.1.1); інформування Замовника про зміни у законодавстві, організація вивчення нормативних актів співробітниками замовника (пп.1.1.2).

Згідно умов цього Договору за послуги, надані Виконавцем згідно п.1.1 цього договору, Замовник перераховує на його рахунок оплату у розмірі встановленому в акті виконаних робіт у грн., в тому числі ПДВ.

Замовник компенсує виконавцю суму фактичних витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків за цим договором, зокрема, витрати на нотаріальне посвідчення договорів, оплату державного мита, експертизи, послуги перекладача, витрати на легалізацію документів, телефонні переговори та кур'єрські послуги, відправці поштової кореспонденції, ксерокопіювання, а також інші витрати, підтверджені відповідними документами.

Замовник сплачує оплату за даним Договором у сумі, встановленій в п.4.1 даного Договору.

Послуги, надані Виконавцем Замовнику, передаються згідно акта приймання-передачі наданих послуг, в якому вказуються вид наданих послуг, загальна сума гонорару.

В підтвердження виконання умов цього Договору сторонами складені та підписано акти надання юридичних послуг від 31.10.2013, від 29.11.2013, від 31.12.2013 на загальну суму 118 200,00 грн., у тому числі ПДВ - 19 700 грн., виписані податкові накладні від 31.10.2013, від 11.11.2013, від 29.11.2013, від 31.12.2013 на загальну суму 118 200,00 грн., у тому числі ПДВ - 19 700 грн.

Згідно банківських виписок від 11.11.2013, від 11.11.2013, від 13.12.2013, від 13.01.2014 ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ було перераховано ТОВ Центр безпека-1 грошові кошти у сумі 118 200,00 грн.

Суми податку на додану вартість у розмірі 19 700 грн. по вищевказаним податковим накладним ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ включено до податкового кредиту за жовтень 2013 в сумі 5333 грн., за листопад 2013 року у сумі 5200 грн., за грудень 2013 року у сумі 9167 грн.

Окрім того, між ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ (Клієнт) та ТОВ СБ Парус (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 01.08.2013 №01/08-юр, відповідно до якого Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг таких видів: підготовка проектів юридичних документів (оформлення звернень, запитів, претензій, клопотань, заяв тощо) з питань діяльності Клієнта; юридична експертиза проектів та укладених договорів Клієнта, розробка проектів договорів; підготовка проектів рішень, протоколів та інших документів; розробка та експертиза внутрішніх (локальних) актів для клієнта (положень, правил, інструкцій, наказів тощо) (пп.1.1.1); державна реєстрація (перереєстрація) підприємств, засновником яких виступає Клієнт, а також перереєстрація Клієнта: розробка установчих документів, реєстрація в органах державної влади в Україні (пп.1.1.2); інформування Замовника про зміни у законодавстві, організація вивчення нормативних актів співробітниками замовника (пп.1.1.3); узагальнення і аналіз результатів розгляду претензій, результатів перевірок, судових справ, практики діяльності Клієнта у правовій сфері (пп.1.1.4).

На виконання умов цього Договору ТОВ СБ Парус виписано на адресу позивача акт надання юридичних послуг від 30.09.2013 б/н на загальну суму 32000 грн., у тому числі ПДВ - 5333,33 грн. та податкову накладну від 30.09.2013 №14897 на загальну суму 32000 грн., у тому числі ПДВ - 5333,33 грн.

Згідно банківської виписки від 11.10.2013 позивачем сплачена в повному обсязі сума 32000 грн., у тому числі ПДВ - 5333,33 грн.

Суми податку на додану вартість у розмірі 5333 грн. по виписаній податковій накладній ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ включено до податкового кредиту за вересень 2013 року в сумі 5333 грн.

Також, у вказаному періоді між ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ (Замовник) та ТОВ СБ Парус (Виконавець) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 28.08.2013 №28/08, відповідно до якого Замовник доручає і оплачує, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до умов договору, під інформаційно-консультаційними послугами, які за цим договором надає виконавець, Сторони розуміють: інформування та консультування Замовника з питань бухгалтерського та податкового обліку (п.1.2).

Згідно пунктів 2.1-2.3 Договору вартість Послуг за Даним Договором складає 12 000,00 грн., в тому числі ПДВ -2000,00 грн.

Оплата вартості послуг здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту виконаних робіт. Сторони можуть домовитись про інший порядок розрахунків за цим договором.

Факт надання послуг, передбачених цим договором, підтверджується актом наданих послуг.

В підтвердження виконання умов даного договору контрагентом виписано акт надання інформаційних (консультаційних) послуг від 27.09.2013 б/н на загальну суму 12 000 грн., у тому числі ПДВ - 2000 грн., податкову накладну від 27.09.2013 №13023 на загальну суму 12 000 грн., у тому числі ПДВ - 2000 грн.

Згідно банківської виписки ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ перераховано ТОВ СБ Парус грошові кошти в сумі 12000 грн., сума ПДВ з якої віднесено до податкового кредиту за вересень 2013 року.

Як пояснив позивач, для ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ були необхідні юридичні послуги направлені на вдосконалення договірної бази для здійснення операцій купівлі-продажу товару, що призвело до збільшення кількості контрагентів позивача та мінімізації ризиків в господарській діяльності, що здійснювалась позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2, статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 зазначеного Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції складання первинного документа.

Пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення передбачено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи з пунктів 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, у тому числі: г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Між тим, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того з наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Аналізуючи складені між позивачем та вищезгаданими контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4 Положення, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Результати наданих послуг відповідно до договору про надання юридичних послуг та актів надання юридичних послуг передані позивачеві та використані останнім у власний господарській діяльності, що призвело до збільшення кількості контрагентів та мінімізації ризиків позивача.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили, стосовно встановлення фіктивної діяльності вказаних суб'єктів господарювання, щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

На час укладання договору та виписки податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законодавством порядку та мали статус платника податку на додану вартість. Таким чином, підприємство обґрунтовано віднесло суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на підставу відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ Центр безпека-1 та ТОВ СБ Парус , на отримання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2016 у справі №201/450/16-к, в якій зазначено, зокрема, що групою осіб, перебуваючи на території Дніпропетровської області, діючи за попередньою змовою створено та придбано шляхом реєстрації на підставних осіб ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ Центр безпека-1 , для прикриття незаконної діяльності та оформленні безтоварних господарських операцій з третіми особами, та отримання ухвали Апеляційного суда м. Києва від 25.06.2015 у справі № 11-сс/796/1650/2015, згідно якої зазначено, що в період з 2013 року невстановлені слідством особи, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації податкових зобов'язань, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, на ім'я підставних осіб з числа громадян України зареєстрували та придбали такі суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ СБ Парус , які задіяні в злочинній схемі конвертаційного центру з метою штучного формування податкового обліку.

Суд зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації по контрагентам позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі роботи (послуги) позивачем не отримувались від контрагентів.

Посилаючись на вказану інформацію, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів ТОВ Центр безпека-1 та ТОВ СБ Парус , що набрали б законної сили щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства за наслідками здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Центр безпека-1 та ТОВ СБ Парус не відповідають дійсності та є необґрунтованими, а відтак збільшення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість є безпідставним.

Окрім того, з акту вбачається, що перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з січня 2015 року по березень 2016 року встановлено його заниження на загальну суму 4 269 085 грн.

Так, як свідчать матеріали справи, між ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ (Покупець) та ТОВ Голд Нафта Трейд (Постачальник) укладено договір поставки від 27.05.2015 №05/5, згідно якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти й оплатити нафтопродукти: бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо ДТ, паливо моторне альтернативне А-92 Е Турбо, паливо моторне альтернативне А-95 Е Турбо, газовий конденсат, КМПА, нафту сиру, бітум дорожній БНД 60/90, бітум дорожній БНД 70/100, мазут, пічне паливо, та інше не перераховані паливно-мастильні матеріали, надалі іменуються - Товар , згідно умов викладених в договорі.

Згідно умов цього Договору визначено, що вид, марка, кількість кожної партії товару, що поставляється за цим договором, визначається Сторонами на кожну конкретну окрему партію Товару і вказуються у відповідному рахунку-фактурі та видатковій накладній підписаній Сторонами.

Загальна кількість товару що поставляється за цим договором, визначається шляхом додавання кількості партій товару зазначених у видаткових накладних.

Поставка Товару Покупцеві здійснюється Постачальником автомобільним транспортом Покупця - самовивіз або за окрему плату Постачальником та залізничним транспортом в вагоно-цистернах за рахунок Постачальника або за окрему плату Покупцем.

В підтвердження виконання умов договору ТОВ Голд Нафта Трейд виписано на адресу ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ :

видаткові накладні від 27.07.2015 №18, від 02.11.2015 №178, від 03.11.2015 №179, від 04.11.2015 №193, від 10.11.2015 №214, від 16.11.2015 №226, від 18.11.2015 №246, від 23.11.2015 №247, від 27.11.2015 №265 всього на загальну суму 4 805 902,00 грн., у тому числі ПДВ - 800 983,66 грн.;

податкові накладні від 27.07.2015 №4, від 02.11.2015 №1, від 03.11.2015 №6, від 04.11.2015 №13, від 10.11.2015 №30, від 16.11.2015 №39, від 18.11.2015 №55, від 23.11.2015 №65, від 27.11.2015 №79 всього на загальну суму 4 805 902,00 грн., у тому числі ПДВ - 800 983,66 грн.;

товарно-транспортні накладні від 02.11.2015 №Р178, від 03.11.2015 №Р179, від 04.11.2015 №Р193, від 10.11.2015 №Р214, від 16.11.2015 №Р226, від 18.11.2015 №Р246, від 23.11.2015 №Р247, від 27.11.2015 №Р265.

Також в матеріалах справи містяться банківські виписки від 12.08.2015 №2753, від 11.11.2015 №3140, від 11.11.2015 №3143, від 24.11.2015 №3214, від 24.11.2015 №3215, від 24.11.2015 №3218, від 24.11.2015 №3220, від 04.12.2015 №3266, від 07.12.2015 №3273, згідно яких ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ перераховано ТОВ Голд Нафта Трейд 4 805 902,00 грн.

Окрім того, у перевіряємому періоді між ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ (Покупець) та ТОВ Науково-виробнича компанія Київлутарфарм укладено договір про надання послуг від 05.02.2015 №01021, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за плату Замовника надати клінінгові послуги, а Замовник прийняти такі послуги та здійснити їх оплату. Перелік послуг, які Виконавець зобов'язується надати Замовнику, вказується в Додатках які є невід'ємною частиною цього Договору.

В підтвердження виконання умов договору сторонами виписані акти надання послуг від 27.02.2015 №ОУ-000016, від 30.04.2015 №ОУ-000049, від 30.09.2015 №ОУ-000092 всього на суму 317 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 52 833,33 грн., податкові накладні від 27.02.2015 №12, від 30.04.2015 №13, від 30.09.2015 №17 всього на суму 317 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 52 833,33 грн.

ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ перераховано контрагенту грошові кошти у розмірі 317 000,00 грн. згідно банківських виписок від 12.03.2015, від 05.05.2015, від 15.10.2015, від 16.11.2015.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

З акту перевірки вбачається, що аналізом АІС Податковий блок , ІС Архів податкової звітності встановлено, що ТОВ Голд Нафта Трейд з моменту реєстрації не придбало дизельне паливо у кількості, яка була реалізована на адресу ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ .

Крім того, зазначено, що до ГУ ДФС у Київській області від Слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшов лист від 20.07.2016 №36/26-54-23-00, згідно якого встановлено, що ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва Бевзенко Ю.П. від 19.07.2016 старшому слідчому СВФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Бовкуну С.А. надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №420016101050000066 документальної перевірки ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Голд Нафта Трейд (код ЄДРПОУ 39711960) за період з 01.01.2015 по 31.05.2016.

В межах вказаного кримінального провадження допитано свідка ОСОБА_3, що являється засновником та директором ТОВ Голд Нафта Трейд , який заперечив проти здійснення будь-яких дій щодо реєстрації підприємства та ведення його господарської діяльності.

Стосовно іншого контрагента ТОВ Науково-виробнича компанія Київлутарфарм в акті перевірки зроблено висновок про те, що вказане підприємство в перевіряємому періоді фактично не могло здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати відповідні поставки товарів (послуг) у задекларованих обсягах, враховуючи відсутність достатніх трудових ресурсів та основних засобів, як у підприємства, так і по ланцюгу постачання.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В матеріалах справи наявні договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних послуг, передбачених умовами договору, які підтверджують надання та виконання послуг, зміст виконаних послуг, кількість, вартість та є первинними документами, на підставі яких визначаються платником податків витрати, обов'язковість ведення яких передбачається правилами бухгалтерського обліку та в подальшому є об'єктами оподаткування. Надання таких та виконання робіт за вищевказаними договорами відповідають господарській діяльності як позивача, так і його контрагентів.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем не наведено жодних зауважень щодо складених позивачем первинних документів з контрагентами.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки на матеріали досудового розслідування, а саме: на протокол допиту свідка ОСОБА_3, що являється засновником та директором ТОВ Голд Нафта Трейд , оскільки він не може розцінюватись як належний та достатній доказ нереальності і безтоварності проведених господарських операцій. Такий протокол є лише матеріалом кримінального провадження.

Крім того, кримінально-процесуальне законодавство надає право особі, відносно якої проводиться допит, відмовитися від раніше наданих свідчень або їх змінити, а тому, за встановлених обставин, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, такий протокол допиту не може бути беззастережним та належним доказом у спірних правовідносинах.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, відповідачем не доведено того, що контрагенти позивача на момент укладення договорів не були зареєстровані як платники ПДВ, не мали свідоцтва платника ПДВ.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит чи формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 27.09.2016 №0003011401 та №0003001401 Державна фіскальна служба України своїм рішенням від 30.11.2016 №25810/6/99-99-11-01-01-25 скасувала вказані податкові повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ Голд Нафта Трейд і не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік, а також по взаємовідносинах з ТОВ Науково-виробнича компанія Київлутарфарм в частині донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість .

Тобто за наведеного вбачається, що контролюючим органом визнано правомірним та підтвердженим факт здійснення таких господарських операцій та їх оплати на користь контрагентів.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з вказаними контрагентами є підтвердженими, відповідають дійсному економічному змісту, є реальними та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 68602 грн., то суд вказує про наступне.

Як встановлено судом, підставою для визначення спірної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року стали висновки акту перевірки про порушення ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України.

З акту перевірки вбачається, що станом на 01.01.2016 по 361 рахунку позивача обліковувалось дебіторська заборгованість по контрагенту ТОВ Клотіс (договір поставки нафтопродуктів №9 від 24.07.2013) у сумі 381 121,00 грн.

Згідно розпорядження директора ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ від 30.03.2016 №30/03/2016, у зв'язку з тим, що відсутня можливість встановити зв'язок з підприємством ТОВ Клотіс (код ЄДРПОУ 38462474) списано прострочену кредиторську заборгованість за вказаним контрагентом на витрати по періоду за 1 квартал 2016 року. Бухгалтерією підприємства проведено необхідні бухгалтерські проводки, а саме: Дт 944 Кт 361 на суму 381 121,00 грн.

При таких обставинах в бухгалтерському обліку ТОВ КІМ-ТРЕЙДІНГ 31.03.2016 здійснено бухгалтерський запис по контрагенту ТОВ Клотіс (код ЄДРПОУ 38462474) Дт 944 Кт 361 на суму 381 121,00 грн.

Статтею 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами статті 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 цього Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Отже, податок на прибуток безпосередньо залежить від бухгалтерського обліку: об'єктом оподаткування є бухгалтерський результат плюс/мінус різниці, передбачені розділом ІІІ Податкового кодексу України (пп. 134.1.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності є обліковою політикою підприємства.

Так, згідно з ч. 3 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018 ( далі за текстом - П(с)БО 10) сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю.

Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу, є поточною дебіторською заборгованістю (ч. 5 п. 4 П(с)БО 10).

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. (п. 5 П(с)БО 10).

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. (п. 6 П(с)БО 10).

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. (п. 7 П(с)БО 10).

Таким чином, нарахування резерву сумнівних боргів повинно відбуватися насамперед за поточною дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги, а також векселями отриманими та іншими видами дебіторської заборгованості, які є фінансовими активами.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. (п. 4 П(с)БО 10).

Відповідно до абзацу 7 п. 4 П(с)БО 10 сумнівний борг це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат (п. 11 П(С)БО 10).

З огляду на викладене, суд дійшов до наступного висновку, облік списання безнадійної дебіторської заборгованості залежить від того, чи створювався для неї резерв сумнівних боргів. У разі якщо резерв сумнівних боргів не створювався, то сума безнадійної дебіторської заборгованості списується на інші операційні витрати; крім того у бухгалтерському обліку поточна дебіторська заборгованість може бути визнана безнадійною та віднесена до складу інших операційних витрат, не лише після закінчення строку позовної давності, а й в інших випадках, коли існує ймовірність про її неповернення.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Податкового кодексу України наведені у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

З наявних у справі доказів встановлено, що по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Клотіс на підставі договору поставки нафтопродуктів №9 від 24.07.2013 утворилась заборгованість у розмірі 381 121,00 грн. за поставлений товар станом на грудень 2015 року (акт звіряння взаємних розрахунків), що є простроченою понад 180 днів.

Таким чином, оскільки заборгованість ТОВ Клотіс у розмірі 381 121,00 грн. є простроченою понад 180 днів, тому позивачем правомірно було визнано таку суму дебіторською заборгованістю, як безнадійну, що відповідає ознакам безнадійної заборгованості у розумінні пп. ґ підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та узгоджується з приписами п.11 П(С)БО 10.

З метою оформлення визнання заборгованості ТОВ Клотіс у розмірі 381 121,00 грн. безнадійною позивачем видано розпорядження (наказ), на підставі якого зменшено величини нарахованого резерву сумнівних боргів з подальшим врахуванням даних бухгалтерського обліку при складанні податку на прибуток на прибуток.

За таких обставин, враховуючи встановлені обставини у справі з урахуванням правових норм чинного законодавства, суд вважає висновки акту перевірки щодо порушення позивачем підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, а саме, занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат, а саме занижена сума витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, понад суму резерву сумнівних боргів на загальну суму 381 121,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2016 року у сумі 381 121,00 грн. необґрунтованими.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю КІМ-ТРЕЙДІНГ (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 1-Б, ідентифікаційний код 38607024) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.12.2016 року № 0004182200 та № 0004202200.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю КІМ-ТРЕЙДІНГ (ідентифікаційний код 38607024) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 293,13 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур