Рішення

від 03.04.2019 по справі 826/12569/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2019 року № 826/12569/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доРегіонального сервісного центру в м. Києві, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруПриватне підприємство Галичина Авто провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії представники сторін:позивача - ОСОБА_2; відповідача-1- Руденко Л.В.; відповідача-2 та третьої особи - не з'явилися, ВСТАНОВИВ:

08.08.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Регіонального сервісного центру в м. Києві (далі - відповідач-1), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру в м. Києві щодо державної реєстрації автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 за громадянкою ОСОБА_1;

- зобов'язати Регіональний сервісний центр в м. Києві скасувати державну реєстрацію автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 за громадянкою ОСОБА_1.

В якості підстав позову позивач посилалась на неправомірність реєстрації автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 (далі - автомобіль) за нею, оскільки не купувала зазначений автомобіль та не вчиняла дій щодо реєстрації цього автомобіля за собою особисто чи через уповноваженого представника. Зокрема, позивач зазначає, що 09.02.2018 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило її про те, що проводилась перевірка правильності призначення житлової субсидії для сім'ї позивача; в результаті перевірки з'ясовано, що 25.12.2014 позивач придбала транспортний засіб вартістю понад 50 000 грн.; автомобіль на облік взято 25.12.2014 на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 877717, виданої ПП Галичина Авто (далі - третя особа). Факт реєстрації автомобіля на позивача перешкоджає призначенню житлової субсидії для сім'ї позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

15.08.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12569/18 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження на 04.10.2018.

03.10.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача про залучення співвідповідача у справі № 826/12569/18, а саме Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві.

04.10.2018 зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва розгляд справи відкладено на 01.11.2018 та залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві.

01.11.2018 від відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач-1 заперечив проти позовних вимог, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 зазначає, що єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998 № 1388; відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388 (в редакції від 25.12.2013), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів; документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; відповідно до витягу з Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту ДАІ МВС України (НАІС), 15.01.2015 була здійснена перереєстрація у зв'язку із заміною свідоцтва про реєстрацію; власником спірного автомобіля зазначена ОСОБА_1 Отже, видається незрозумілим, яким чином у ПП Галичина Авто опинилась довідка-рахунок на ім'я ОСОБА_1, якщо вона стверджує, що не купувала спірний автомобіль і чому саме, в такому разі, позивач пред'являє позов до РСЦ МВС в м. Києві, оскільки реєстрація автомобіля не є реєстрацією права власності на транспортний засіб - ця процедура є похідною і здійснюється лише на підставі документів, які посвідчують право власності.

01.11.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва, зважаючи на клопотання представника відповідача-1 про розгляд справи за відсутності представників сторін, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті у письмовому проваджені.

22.01.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено витребувати у Приватного підприємства Галичина Авто письмові пояснення щодо обставин продажу автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, наявні докази здійснення продажу автомобіля позивачу, зокрема належним чином завірену копію довідки-рахунку від 25.12.2014.

11.02.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких позивач акцентує увагу, що позивач не купувала спірний автомобіль та не вчиняла дій щодо реєстрації цього автомобіля за собою ані особисто, ані через уповноваженого представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.12.2014 відбулась реєстрація автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 за громадянкою ОСОБА_1.

16.07.2018 Регіональний сервісний центр в м. Києві своїм листом № 31/26-Г-761, у відповідь на заяву позивача від 27.06.2018, зазначає, що перереєстрація спірного автомобіля відбулась на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 877717, що була видана ПП Галичина Авто . Зазначена довідка та інші реєстраційні документи, на підставі яких було проведено реєстраційну операцію, були знищені у зв'язку із закінчення терміну зберігання (3 роки).

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 про витребування у Приватного підприємства Галичина Авто письмових пояснень щодо обставин продажу автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, наявних доказів здійснення продажу автомобіля позивачу, зокрема, належним чином завіреної копії довідки-рахунку від 25.12.2014, ані письмових пояснень від ПП Галичина Авто , ані належним чином завіреної копії довідки-рахунку від 25.12.2014 року не надійшло. Кореспонденція була повернута до Окружного адміністративного суду з відміткою про не знаходження ПП Галичина Авто за вказаним місцезнаходженням.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про дорожній рух (у редакції на момент здійснення реєстрації спірного автомобіля) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про дорожній рух передбачено, що до компетенції Кабінету міністрів у сфері дорожнього руху належить визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов'язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб'єктами господарювання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю), а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом.

Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388, цим порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Пункт 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388, констатує, що порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388, експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Цим же пунктом передбачений вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. До таких документів на момент реєстрації спірного автомобіля (25.12.2014) належала довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Довідка-рахунок від 25.12.2014 чи належним чином засвідчена її копія в матеріалах справи відсутня, і як повідомлено РСЦ в м. Києві своїм листом № 31/26-Г-761, у відповідь на заяву позивача від 27.06.2018, зазначена довідка та інші реєстраційні документи, на підставі яких було проведено реєстраційну операцію, були знищені у зв'язку із закінчення терміну зберігання (3 роки). Разом з тим, позивач заявляє, що ніколи не реєструвала на своє ім'я спірного автомобіля.

З огляду на системний аналіз вищезазначених положень, суд доходить висновку, що реєстрація транспортною засобу не є реєстрацією права власності на такий транспортний засіб, а тому процедура реєстрації транспортного засобу є похідною і здійснюється лише на підставі документів, які посвідчують право власності.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З огляду на наведені положення ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зауважує, що незважаючи на витребування ухвалою від 22.01.2019 довідки-рахунку письмових пояснень щодо обставин продажу автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, наявних доказів здійснення продажу автомобіля позивачу, зокрема належним чином завіреної копії довідки-рахунку від 25.12.2014, зазначені докази так і не було надано. Відтак, з огляду на приписи ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу № 826/12569/18 на підставі наявних в ній доказів.

Орган, який здійснив реєстрацію автомобіля позивача, - підрозділ Державтоінспекції (а саме ВРЕВ №9 УДАІ в м. Києві), постановою Кабінету Міністрів Україні від 09.11.2015 № 904 Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів були замінені на відповідні територіальні органи з надання сервісних послуг МВС.

Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 9 Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питань про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

Питання припинення юридичною особою публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права слід розуміти не лише в контексті припинення її майнових зобов'язань, оскільки така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. Відповідно, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права, крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, а тому в будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про функціональне правонаступництво юридичної особи публічного права.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388 (в нинішній редакції), у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.

Таким чином, до компетенції Регіонального сервісного центру у м. Києві належить виконання функції зі скасування реєстрації спірного автомобіля та передачі відповідних документів до органів досудового розслідування.

Реєстрація ТЗ проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд ТЗ, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків. Реєстрація ТЗ скасовується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання ТЗ або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими. Реєстрація ТЗ також скасовується у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів його складових частин.

Вказана правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 22.10.2013 № 21-104а13 та постанові від 17.12.2013 року № 21-422а13.

Проте, як встановлено судом з наявних у справі доказів, позивач не зверталась до Регіонального сервісного центру м. Києва із заявою про скасування державної реєстрації автомобіля, а тому відповідачем-1 рішення про відмову у скасуванні реєстрації не виносилось. Саме тому, суд не може наперед встановити чи була би задоволена вимога позивача до відповідача-1 про скасування реєстрації спірного автомобіля і передачу матеріалів до органів досудового розслідування.

Також судом встановлено і те, що позивачем не ініціювався жоден судовий процес щодо визнання документів, які підтверджують правомірність придбання транспортного засобу, фіктивними або підробленими.

З огляду на вищевикладене та враховуючи той факт, що реєстрація транспортного засобу є дією похідною від реєстрації права власності на такий транспортний засіб, то для скасування реєстрації транспортного засобу варто встановити фіктивність або факт підроблення документів, які підтверджують право власності на спірний автомобіль.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (caseofChuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975р. у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко