ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12569/18
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року, суддя Пащенко К.С., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру в м. Києві, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у м. Києві, третя особа: приватне підприємство Галичина Авто про визнання дій протиправними та про зобов`язання вчинити певні дії,-
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом в якому просила визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру в м. Києві щодо державної реєстрації автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 за громадянкою ОСОБА_1 та зобов`язати Регіональний сервісний центр в м. Києві скасувати державну реєстрацію автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 за громадянкою ОСОБА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністратвиний позов задовольнити.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
Реєстрація автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 за громадянкою ОСОБА_1 мала місце 25.12.2014 року.
16.07.2018 Регіональний сервісний центр в м. Києві своїм листом № 31/26-Г-761, у відповідь на заяву позивача від 27.06.2018, повідомив, що перереєстрація спірного автомобіля відбулась на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 877717, що була видана ПП "Галичина Авто". Зазначена довідка та інші реєстраційні документи, на підставі яких було проведено реєстраційну операцію, були знищені у зв`язку із закінчення терміну зберігання (3 роки).
Заперечуючи законність реєстрації зазначеного автомобіля на її ім`я ОСОБА_1 зазначила, що автомобіль АУДІ А6 ВК 6377АХ не купувала та не вчиняла реєстрації даного автомобіля за собою чи через уповноважених осіб.
На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 про витребування у Приватного підприємства "Галичина Авто" письмових пояснень щодо обставин продажу автомобіля AUDI A6, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , наявних доказів здійснення продажу автомобіля позивачу, зокрема, належним чином завіреної копії довідки-рахунку від 25.12.2014, ані письмових пояснень від ПП "Галичина Авто", ані належним чином завіреної копії довідки-рахунку від 25.12.2014 року не надійшло. Кореспонденція була повернута до Окружного адміністративного суду з відміткою про не знаходження ПП "Галичина Авто" за вказаним місцезнаходженням.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" (у редакції на момент здійснення реєстрації спірного автомобіля) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що до компетенції Кабінету міністрів у сфері дорожнього руху належить визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов`язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб`єктами господарювання права на здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю), а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом.
Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388, цим порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Пункт 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388, констатує, що порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Відповідно до п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388, експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Цим же пунктом передбачений вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. До таких документів на момент реєстрації спірного автомобіля (25.12.2014 року) належала довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Довідка-рахунок від 25.12.2014 року чи належним чином засвідчена її копія в матеріалах справи відсутня, і як повідомлено РСЦ в м. Києві своїм листом № 31/26-Г-761, у відповідь на заяву позивача від 27.06.2018 року, зазначена довідка та інші реєстраційні документи, на підставі яких було проведено реєстраційну операцію, були знищені у зв`язку із закінчення терміну зберігання (3 роки). Разом з тим, позивач заявляє, що ніколи не реєструвала на своє ім`я спірного автомобіля.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що реєстрація транспортною засобу не є реєстрацією права власності на такий транспортний засіб, а тому процедура реєстрації транспортного засобу є похідною і здійснюється лише на підставі документів, які посвідчують право власності.
Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції пропонувалось ПП Галичина Авто надати свої пояснення по справі щодо проведення реєстрації автомобіля, проте будь-яких заяв, відзивів останній не надав.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що орган, який здійснив реєстрацію автомобіля позивача, - підрозділ Державтоінспекції (а саме ВРЕВ №9 УДАІ в м. Києві), постановою Кабінету Міністрів Україні від 09.11.2015 року № 904 "Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" були замінені на відповідні територіальні органи з надання сервісних послуг МВС.
Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 9 Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" при визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питань про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.
Питання припинення юридичною особою публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права слід розуміти не лише в контексті припинення її майнових зобов`язань, оскільки така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. Відповідно, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права, крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, а тому в будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про функціональне правонаступництво юридичної особи публічного права.
Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388 (в нинішній редакції), у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.
Отже, до компетенції Регіонального сервісного центру у м. Києві належить виконання функції зі скасування реєстрації спірного автомобіля та передачі відповідних документів до органів досудового розслідування.
Реєстрація ТЗ проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд ТЗ, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків. Реєстрація ТЗ скасовується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання ТЗ або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими. Реєстрація ТЗ також скасовується у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів його складових частин.
Вказана правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 22.10.2013 року № 21-104а13 та постанові від 17.12.2013 року № 21-422а13.
Судом встановлено, що позивачка не зверталась до Регіонального сервісного центру м. Києва із заявою про скасування державної реєстрації автомобіля, а тому Регіональним сервісним центром в м Києві рішення про відмову у скасуванні реєстрації не виносилось.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, суд самостійно не може вирішувати питання щодо законності чи протиправності дій відповідача, так як відповідач рішення про відмову в скасуванні реєстрації автомобіля не приймав.
Відсутні в матеріалах справи докази того, що позивачка зверталась до правоохоронних органів з питанням порушення кримінальної справи з привиду незаконної реєстрації автомобіля на її ім`я або ж позовом до цивільного суду.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (caseofChuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Колегія суддів вважає, що Регіональним сервісним центром в м. Києві не вчинено будь-яких протиправних дій, пов`язаних з державною реєстрацією на ім`я позивачки автомобіля АУДІ А6, номерний знак НОМЕР_3 , а тому відсутні підстави для визнання дій протиправними та зобов`язання скасувати державну реєстрацію автомобіля.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для йогоїскасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Пилипенко О.Є.
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.06.2019 |
Оприлюднено | 06.06.2019 |
Номер документу | 82194006 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Бужак Наталія Петрівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Бужак Наталія Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні