Постанова

від 21.03.2019 по справі 363/2312/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/824/254/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. Київ

Справа № 363/2312/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Даценко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року, постановлене у складі судді Рудюка О.Д.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації Садівницьке Товариство Вишгородська Брама , третя особа - Приватне акціонерне товариство Київобленерго про зобов'язання укласти договір разом з додатками про користування електричною енергією на території населеного пункту,

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить зобов'язати громадську організацію Садівницьке товариство Вишгородська брама укласти з ним та Вишгородським районним підрозділом ПАТ Київобленерго тристоронній договір разом з додатками про користування електричною енергією на території населеного пункту для електропостачання будинку за адресою: с. Лебедівка, Вишгородський район, Київської області на умовах типового договору, що є додатком №5 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року, протягом десяти календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що він на підставі договору купівлі - продажу є власником земельної ділянки та будинку, які знаходяться на території Лебедівської сільської ради, СТ Вишгородська брама , АДРЕСА_1, Вишгородського району, Київської області. На території СТ Вишгородська брама встановлено КТП - 1039, яке перебуває у власності (користуванні, розпорядженні) Громадської організації СТ Вишгородська брама .

З метою укладання договору про користування електричною енергією, для задоволення власних побутових та господарських потреб, 27.04.2017 року звернувся до ГО СТ Вишгородська брама з проханням укласти тристоронній договір про користування електричною енергією на території населеного пункту та до листа приклав підписаний ним в трьох екземплярах типовий договір про користування електричною енергією на території населеного пункту. Однак, ГО СТ Вишгородська брама проігноровано звернення позивача ОСОБА_2, що є фактичною відмовою від укладення типового тристороннього договору про користування електричною енергією на території населеного пункту. Такою бездіяльністю СТ Вишгородська брама порушило права ОСОБА_2, а тому він звернувся до суду за захистом порушених прав.

11 січня 2018 року позивач ОСОБА_2 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив:

- визнати та захистити його права на укладення тристороннього договору разом з необхідними додатками (та іншими обов'язковими документами) про користування електричною енергією на території населеного пункту, шляхом визнання договору (п.1-5) укладеним, а додатки з п.6-8 підписаними з боку ГО СТ Вишгородська брама код ЄДРПОУ 26375588 на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії;

- визнати прийнятими зміни, що мають бути внесені у договір, що укладено між ПАТ Київобленерго та ГО СТ Вишгородська брама про постачання електричної енергії щодо визначення обсягу спожитої населеним пунктом електричної енергії та умов припинення або обмеження електропостачання населеного пункту, які пов'язані та витікають з умов тристороннього договору про користування електричною енергією на території населеного пункту;

- визнати до моменту надання власником технологічних електричних мереж всіх вихідних даних для розрахунків (відповідно до додатків 3 та 4) витрат на утримання мереж та погодження їх споживачем, споживач на території населеного пункту (ГО СТ Вишгородська брама ) сплачує населеному пункту вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж кожного місяця у розмірі - 1,00 грн.

24 вересня 2018 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, з урахуванням змін в законодавчих актах у сфері регулювання взаємовідносин між споживачами електричної енергії, та просив: визнати та захистити його права на укладання тристороннього договору разом з необхідними додатками (та іншими обов'язковими документами) про користування електричною енергією на території населеного пункту, шляхом визнання договору (п.1-5) укладеним, а документи з п.6-8 підписаними з боку ГО СТ Вишгородська брама код ЄДРПОУ 26375588 на умовах, які визначаються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357 (із змінами).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказував, що висновок суду про те, що позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, обрав спосіб захисту, який не відповідає ст.16 ЦК України, не відповідає нормам матеріального права. Зі змісту постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 16.12.2015 року № 3 Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання вбачається, що в разі невизнання права споживача/виробника на укладення договору, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч.2 ст.16 ЦК шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Посилався на те, що електропостачальник не має права відмовити замовнику (споживачу) в укладенні договору, а умови договору повинні відповідати умовам типового договору про постачання електричної енергії, що передбачено п.5.2 Правил, а сам типовий договір міститься в додатку 3 до Правил, тому вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Вказував, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що між ПАТ Київобленерго та відповідачем ГО СТ Вишгородська Брама укладено та діє на даний час Договір про постачання електричної енергії № 10854595 від 04.08.2008 року. Згідно з п.2.4.цього Договору, сторони зобов'язуються укласти договори (про спільне використання технологічних мереж або технічним забезпеченням електропостачання), передбачені чинним законодавством України та ПКЕЕ, у разі обґрунтованої присутності у процесі забезпечення споживача електричною енергією третьої сторони (основного споживача, електропередавальної організації).

Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги роз'яснення, надані у листі НКРЕ від 03.02.2006 року № 01-39-13/552.

У відзиві на позовну заяву, представник ПАТ Київобленерго - Васильєв Д.В. просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вказував, що порядок взаємовідносин між садовими товариствами, як ОМСР, та користувачами, яким є позивач ОСОБА_2, змінився в зв'язку зі змінами законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, на виконання Закону України Про ринок електричної енергії та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

В зв'язку з цим укладення тристороннього договору про постачання електричної енергії на території населеного пункту, що є предметом позову, в зв'язку з втратою чинності Правилами користування електричною енергією, є неможливим. Нова процедура укладення відповідних договорів визначена розділом 10 ПРРЕЕ. Крім того, в матеріалах справи наявні роз'яснення НКРЕКП, надані позивачу ОСОБА_2, в яких детально описана процедура укладення ним відповідного договору з ОМСР, яким ПрАТ Київобленерго не є.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача Луценко Д.С. та представник третьої особи Тимошенко О.В. просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач безпідставно відмовляється укласти з ним тристоронній договір про користування електричною енергією на території населеного пункту - типовий договір, що укладається між постачальником електричної енергії ПАТ Київоблленерго , власником технологічних електричних мереж Громадська організація Садівницьке товариство Вишгородська брама та споживачем.

Тому з урахуванням змін до законодавства у сфері регулювання взаємовідносин між споживачами електричної енергії просив визнати та захистити його права на укладання тристороннього договору разом з необхідними додатками (та іншими обов'язковими документами) про користування електричною енергією на території населеного пункту, шляхом визнання договору (п.1-5) укладеним, а документи з п.6-8 підписаними з боку ГО СТ Вишгородська брама на умовах, які визначаються Правилами користування електричною енергією для населення , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357 (із змінами).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2011 року, укладеним між Руденко О.М. (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), продавець передає, а покупець приймає у власність - земельну ділянку, площею 0,1260 гектара, що знаходиться на території Лебедівської сільської ради, с/т Вишгородська брама , Вишгородського району Київської області, (кадастровий номер НОМЕР_1) межі якої визначені планом на Державному акті про право власності на земельну ділянку.

28 березня 2012 року ОСОБА_2 отримав копію будівельного паспорту на забудову земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Садівницького товариства Вишгородська брама .

Згідно з довідкою, виданою ГО СТ Вишгородська брама , згідно з рішенням правління ГО СТ Вишгородська брама від 03 квітня 2017 року №34/17 земельній ділянці з будинком, площею 230 кв.м. і кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,126 га, яка належить ОСОБА_2 присвоєна адреса: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада, ГО СТ Вишгородська брама , АДРЕСА_1.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Громадська організація Садівницьке товариство Вишгородська брама 21.04.2003 року зареєстрована як юридична особа.

26 квітня 2017 року позивач ОСОБА_2 листом звернувся до ГО СТ Вишгородська брама з проханням розглянути його звернення в порядку Закону України Про звернення громадян та підписати типовий договір про користування електричною енергією на території населеного пункту (додаток №5 до Правил користування електричною енергією) та направити йому на поштову адресу:04078, м. Київ, пров. Мінський, 17/6, додавши проект типового тристороннього договору про користування електричною енергією на території населеного пункту ( а.с. 23-24, т. 1).

Згідно з договором оренди електричних мереж №1 від 02 червня 2016 року, орендодавець Товариство з обмеженою відповідальністю Садове містечко Вишгородська Брама і орендар ГО Садівницьке товариство Вишгородська Брама , уклали договір на користування лінією електропередачі, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне володіння та користування майно згідно з переліком, що додається до даного договору ( об'єкт розподільчого пункту, трансформаторна підстанція, ПЛ - 0,6кВ) (а.с. 178-181, т.1).

Згідно з додатком 1 до договору оренди №1 ГО СТ Вишгородська Брама тимчасово платно володіє та користується об'єктом розподільчого пункту РП-7, трансформаторною підстанцією КТП №1039630-6/0,4 кВ, ПЛ.-6 кВ.

Крім того, згідно з договором суборенди електричних мереж №1 від 05.06.2016 року, орендар Громадська організація Садівницьке товариство Вишгородська Брама і суборендар Обслуговуючий кооператив Вишгородська Брама уклали договір, відповідно до якого орендар передає, а суборендар бере у тимчасове платне володіння та користування майно (ЛЕП) згідно з переліком, що додається до даного договору (додаток №1). Орендар надає послуги з обслуговування та ремонту переданих в суборенду ЛЕП.

Згідно з додатком 1 до договору суборенди №1 Обслуговуючий кооператив Вишгородська Брама тимчасово платно володіє та користується майном - об'єктом розподільчого пункту РП-7, трансформаторною підстанцією КТП №1039630-6/0,4 кВ, ПЛ.-6 кВ. ( а.с. 182-185, т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до договору оренди електричних мереж №1 від 02.06.2016 року, відповідач Громадська організація Садівницьке товариство Вишгородська брама не є власником електричних мереж.

Також, враховуючи положення статті 16 ЦК України, яка має вичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, у ній відсутній такий спосіб захисту прав як визнання та захист права на укладання тристороннього договору разом з необхідними додатками (та іншими обов'язковими документами) про користування електричною енергією на території населеного пункту, шляхом визнання договору (п.1-5) укладеним, а документи з п.6-8 підписаними з боку ГО СТ Вишгородська брама код ЄДРПОУ 26375588 на умовах, які визначаються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357 (із змінами).

З висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом до суду 09 червня 2017 року, позивач у позовній заяві просив зобов'язати громадську організацію Садівницьке товариство Вишгородська брама укласти з позивачем ОСОБА_2 та Вишгородським районним підрозділом ПАТ Київобленерго тристоронній договір разом з додатками про користування електричною енергією на території населеного пункту для електропостачання будинку за адресою с. Лебедівка, Вишгородський район, на умовах типового договору, що є додатком № 5 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року.

Правовими підставами для задоволення заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_2 визначив ст. 1, 26 Закону України Про електроенергетику , розділ 12 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28.

Відповідно до п.12.5 Правил користування електричною енергією, у разі виходу із складу населеного пункту або прийняття відповідного рішення органом управління населеного пункту споживач населеного пункту або фізична особа, електроустановки якої приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту (далі - споживач на території населеного пункту), для користування електричною енергією має право:

- змінити у встановленому порядку схему електропостачання та приєднати належну йому електроустановку до електричних мереж електропередавальної організації;

- укласти тристоронній договір про користування електричною енергією на території населеного пункту з постачальником електричної енергії та населеним пунктом на основі типового договору (додаток 5 ) та договір про користування електричною енергією відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (із змінами);

У разі укладення тристороннього договору про користування електричною енергією на території населеного пункту постачальник електричної енергії та населений пункт вносять у встановленому законодавством України порядку зміни в укладений між ними договір про постачання електричної енергії щодо визначення обсягу спожитої населеним пунктом електричної енергії та умов припинення або обмеження електропостачання населеного пункту, які пов'язані та витікають з умов тристороннього договору про користування електричною енергією на території населеного пункту.

Пунктом 12.6 Правил користування електричною енергією визначено, що точка продажу електричної енергії споживачу на території населеного пункту збігається з точкою продажу електричної енергії населеному пункту. Відносини постачальника електричної енергії та населеного пункту із споживачем на території населеного пункту регулюються законодавством України, у тому числі нормами цих Правил.

Договір про користування електричною енергією на території населеного пункту може бути укладений у разі виконання таких умов:

1) особа яка має намір набути статус споживача на території населеного пункту, та населений пункт не мають боргів за електричну енергію перед населеним пунктом та постачальником електричної енергії відповідно;

2) технічний стан розрахункового засобу обліку, яким обладнана електроустановка особи, яка має намір набути статусу споживача на території населеного пункту, відповідає вимогам нормативно-технічних документів;

3) особою, яка має намір набути статус споживача на території населеного пункту, створені технічні можливості щодо забезпечення безперешкодного доступу представників постачальника електричної енергії, підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку.

Однак, за положенням ст. 4 ЦПК України ( в чинній на той час редакції), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України в постанові від 10 жовтня 2012 року у справі №6-110цс12, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3,6,12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

11 січня 2018 року та 19 вересня 2018 року звернувся з заявами про уточнення позовних вимог, в яких просив визнати та захистити його права на укладання тристороннього договору разом з необхідними додатками (та іншими обов'язковими документами) про користування електричною енергією на території населеного пункту, шляхом визнання договору (п.1-5) укладеним, а документи з п.6-8 підписаними з боку ГО СТ Вишгородська брама на умовах, які визначаються Правилами користування електричною енергією для населення , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357 (із змінами).

Однак, 11 червня 2017 року набув чинності (окрім деяких положень) Закон України Про ринок електричної енергії , яким змінено засади регулювання взаємовідносин між споживачами електричної енергії (фізичними особами, фізичними особами-підприємцями та юридичними особами) з електропостачальниками, операторами систем розподілу та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.

Закон України Про електроенергетику , за винятком окремих положень, втратив чинність.

Відповідно до положень статті 49 Закону України Про ринок електричної енергії , регулятор може класифікувати електричні мережі, що розподіляють електричну енергію, на обмеженій території комерційного закладу, закладу громадського обслуговування, житлового комплексу, іншого об'єкта як малу систему розподілу (МСР), якщо виконується хоча б одна із таких умов, зокрема, розподіл електричної енергії такими мережами здійснюється меншій від граничної кількості побутових споживачів, що пов'язані з власниками такої системи договірними відносинами або на інших правових підставах, та/або ця система перебуває у спільній власності таких побутових споживачів.

Оператори малої системи розподілу ( ОМСР) виконують функції, мають права та обов'язки оператора системи розподілу щодо користувачів малої системи розподілу з урахуванням особливостей, визначених Кодексом системи розподілу та правилами роздрібного ринку, без відповідних ліцензій.

На виконання пункту 17 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії 14 березня 2018 року були прийняті, зокрема, Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, які набрали чинності 11 червня 2018 року, з одночасною втратою чинності Правил користування електричною енергією , затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, зареєстровані Міністерством юстиції України 02 серпня 1 996 року за № 417/1442.

Правила роздрібного ринку електричної енергії ( далі ПРРЕЕ регулюють взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Засади постачання та розподілу електричної енергії на умовах МСР визначені розділом Х Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Взаємовідносини між споживачами електричної енергії та операторами малої системи розподілу - електрична мережа, приєднана до мереж системи розподілу або передачі, якою здійснюється розподіл електричної енергії певній кількості Користувачів та яка є власністю/співвласністю суб'єкта/суб'єктів господарювання і побудована для задоволення потреб цих користувачів, регулюються розділом X Правил РРЕЕ - Постачання та розподіл електричної енергії в умовах малої системи розподілу.

Відповідно до п. 10.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, оператор малої системи розподілу виконує функції, має права та обов'язки оператора системи розподілу щодо користувачів малої системи розподілу, електроустановки та/або мережі яких приєднані до мереж малої системи розподілу з урахуванням особливостей, визначених цими Правилами, без отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії. По відношенню до інших учасників роздрібного ринку оператор малої системи розподілу має права та обов'язки споживача електричної енергії .

Набуття статусу оператора малої системи розподілу відбувається після відповідної реєстрації такого суб'єкта Регулятором та повідомлення оператора малої системи розподілу про дату, з якої оператор малої системи розподілу може розпочати виконання відповідних функцій ( пункт 10.3. ПРЕЕ ).

Максимальна (гранична) плата за послуги з розподілу електричної енергії малими системами розподілу визначається відповідно до методики, затвердженої Регулятором (пункт 10.4. ПРЕЕ ).

Оператор системи розподілу може на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу постачати електричну енергію споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж малої системи розподілу ( пункт 10.5. ПРЕЕ).

Нормативно-правовим актом, який визначає вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини ОСР, користувачів системи розподілу та замовників послуги з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок є Кодекс систем розподілу, затверджений постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310.

Порядок приєднання до систем розподілу регулюється розділом І V Кодексу.

Відповідно до п.4.1.2 Кодексу систем розподілу, оператор системи розподілу не має права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи розподілу за умови дотримання замовником вимог цього розділу.

Відповідно до п.2.1 Кодексу , мала система розподілу (далі - МСР) - електрична мережа, приєднана до мереж системи розподілу або передачі, якою здійснюється розподіл електричної енергії певній кількості Користувачів та яка є власністю/співвласністю суб'єкта/суб'єктів господарювання і побудована для задоволення потреб цих Користувачів.

Відповідно до п. 9.2.1 Кодексу, електричні мережі можуть бути визначені як МСР, якщо це система розподілу, яка створена на правах спільної власності на обмеженій території земельної ділянки та використовується співвласниками для задоволення потреб (садові товариства, гаражні кооперативи, котеджні містечка тощо), визначених відповідним статутом організацій та/або об'єднань громадян.

Як вбачається з роз'яснення, наданого позивачу на його звернення Управлінням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у м. Києві та Київській області 23 травня 2018 року, після набрання чинності Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 та одночасної втрати чинності Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 , пунктом 3.1.6 ПРРЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Разом з тим, згідно з положеннями Закону України Про ринок електричної енергії ліцензія на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії має бути отримана власником розподільних мереж протягом 18 місяців з дня набрання чинності Законом тобто до 11 грудня 2018 року. Станом на 23.05.2018 року жоден суб'єкт господарювання таку ліцензію не отримав.

Таким чином, після набрання законної сили Правилами РРЕЕ споживач, який не має договірних відносин з вертикально інтегрованим суб'єктом господарювання (що здійснював діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території) - обмежений у праві укласти договір про постачання електричної енергії споживачу в рамках діючих ПРРЕЕ, оскільки положення ПРРЕЕ вимагають для цього наявність у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу. Разом з тим, суб'єкта господарювання, який отримав відповідну ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, і з яким такий договір може бути укладений, ще не існує.

З метою забезпечення надійного та сталого електропостачання споживачам, у тому числі тим, у яких в перехідний період виникла необхідність в оформленні договірних відносин (укладенні договорів) щодо забезпечення електричною енергією, Управлінням НКРЕКП у листі від 23 травня 2018 року зазначено, що після набрання чинності Правилами РРЕЕ, укладення договору про надання послуг з розподілу між вертикально інтегрованим суб'єктом господарювання та споживачем, у якого виникла необхідність в укладенні договору, можливе на загальних умовах вільного волевиявлення сторін за умови досягнення згоди з усіх істотних умов, необхідних для надання послуг з розподілу електроенергії споживачу та її постачання/продажу за регульованим тарифом. Сторони договірних відносин мають право вимагати для укладення договору надання лише тих документів, які стосуються істотних умов договору.

НКРЕКП рекомендує (у перехідний період) договори про користування електричною енергію укладати з урахуванням процедури, яка визначалась Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (із змінами), а договори про постачання електричної енергії - з урахуванням процедури, яка визначалась Правилами КЕЕ. При цьому термін дії таких договорів має бути обмежений відповідно до пункту 2 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону, - початку дії нового ринку електричної енергії, тобто до 01 липня 2019 року.

Згідно з роз'ясненнями, що були надані Управлінням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у м. Києві та Київській області від 06 липня 2018 року на звернення позивача, у випадку, коли об'єкт замовника розташований на обмеженій території земельної ділянки садового товариства, цей замовник має право стати користувачем малої системи розподілу, що належить оператору малої системи розподілу цього садового товариства відповідно до порядку, передбаченого кодексом.

Територія МСР є такою, що електрифікована мережами МСР, крім того на обмеженій території земельної ділянки садового товариства відсутні електричні мережі ОСР і у споживача відсутня можливість вибору ОСР, до мереж якого може бути приєднано електроустановку цього замовника, передбаченої пунктом 4.1.10 Кодексу.

З огляду на викладене, Управлінням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у м. Києві та Київській області 06 липня 2018 року, позивачу ОСОБА_2 рекомендовано звернутись до оператора малої системи розподілу - Садівницького товариства у встановленому Кодексом систем розподілу порядку із заявою про приєднання та стати користувачем малої системи розподілу садівницького товариства. У такому випадку ОМСР, який має обов'язки ОСР щодо користувача МСР, на підставі п. 4.1.2 Кодексу не має права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи розподілу за умови дотримання замовником вимог розділу ІV Кодексу ( а.с. 9-10, т. 2).

Таким чином, порядок взаємовідносин між садовими товариствами як ОМСР, та користувачами, яким є позивач ОСОБА_2, змінився в зв'язку зі змінами законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, на виконання Закону України Про ринок електричної енергії та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

Отже, визнання укладеним тристороннього договору про постачання електричної енергії на території населеного пункту, що є предметом позову, в зв'язку з втратою чинності Правилами користування електричною енергією, є неможливим.

Крім того, колегією суддів встановлено, що на час розгляду справи ліцензія на постачання електричної енергії у ПрАТ Київобленерго анульована, тобто третя особа не є постачальником електричної енергії, а тому не може здійснювати постачання електричної енергії позивачу ОСОБА_2

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки такий спосіб захисту як визнати та захистити право позивача на укладання тристороннього договору разом з необхідними додатками (та іншими обов'язковими документами) про користування електричною енергією на території населеного пункту - не передбачений законом, а задоволення позовних вимог в частині визнання договору укладеним на умовах, які визначаються Правилами користування електричною енергією для населення , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357 (із змінами), є неможливим з огляду на втрату чинності зазначеними Правилами та встановленням законодавством нової процедури укладення відповідних договорів, яка визначена розділом 10 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість висновків суду першої інстанції, оскільки електропостачальник не має права відмовити замовнику в укладенні договору, а умови договору повинні відповідати умовам типового договору, та посилання на безпідставне неприйняття судом до уваги роз'яснень НКРЕ від 03.02.2006 року, відповідно до яких фізична особа, електроустановки якої приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту для користування електричною енергією має право на укладення тристороннього договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Правила користування електричною енергією для населення та Правила користування електричною енергією, на які посилається позивач та просить визнати укладеним договір на основі типового договору, встановленого цими Правилами, втратили чинність.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268 , 367 , 368 , 374 , 375, 381-383 ЦПК України , суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2019 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.