Рішення

від 03.04.2019 по справі 280/510/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 квітня 2019 року Справа № 280/510/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом: фермерського господарства Стефанія (71402, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул.. Незалежної України, 9, код ЄДРПОУ 41745978) до Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146), про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Стефанія" (далі-позивач, ФГ "Стефанія") з адміністративним позовом до Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації( далі- відповідач 1, Комісія), Головного управління ДФС у Запорізькій області( далі- відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення від 27.12.2018 № 1036264/41745978 про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.12.2018 № 1036264/41745978 (далі - Рішення), прийнятим Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації , відмовлено позивачу в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкової накладної № 2 від 07.12.2018 на суму 260976,00 грн., з податком на додану вартість у сумі 43729,60 грн.

Позивач зазначає, що прийняттю Рішення, що оскаржується, передувало зупинення реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН. Реєстрація складеної позивачем податкової накладної № 2 від 07.12.2018, як зазначено у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, зупинена через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6. п. 1"Критеріїв ризиковості платника податку".

Позивач вказує, що на вимогу контролюючого органу, після зупинення реєстрації податкової накладної №2 , позивачем були надані усі належні документи, перелік яких наведений у п.14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 117 (далі- Порядок № 117) та пояснення. Проте оскаржуваним рішенням йому було відмовлено у реєстрації податкової накладної з наступних підстав: ненадання платником податку копій документів. При цьому, які саме документи не надані або в чому полягає їх недостатність в даному рішенні не зазначено.

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПК України позивач оскаржив Рішення відповідача-1 до ДФС України. До скарги від 27.12.2018 додані: уточнене пояснення, копії документів, що подавались відповідачу та додаткові документи-оборотно -сальдові відомості за жовтень-грудень 2018 року та накладні на передачу готової продукції в склад.

Рішенням Комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 14.01.2019 № 2773/4175978/2 скарга позивача залишена без задоволення, а рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄПРН без змін.

Ухвалою від 08 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненого адміністративного позову.

21лютого 2019 року на адресу суду надійшли документи на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, відповідно до яких згідно позовної заяви (уточненої) визначено двох відповідачів: Комісія ГУ ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (відповідач 1), Головне управління ДФС у Запорізькій області(відповідач 2).

Ухвалою від 25.02.2019 Запорізький окружний адміністративний суд відкрив загальне позовне провадження у справі № 280/510/19 та призначив підготовче судове засідання на 21.03.2019 о 10:30. Представником відповідача-1 та відповідача-2 надано відзив на позовну заяву, в якому відповідачі не визнають позовні вимоги позивача з підстав правомірності прийняття рішення Комісією ГУ ДФС у Запорізькій області про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 07.12.2018.

Підготовче судове засідання відкладено на 02.04.2019.

До суду надійшла заява позивача від 27.03.2019 про розгляд справи № 280/510/19 без його участі. 02.04.2019 відповідачем надано письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин та керуючись частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них відносини.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України позивач на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ склав податкову накладну № 2 від 07.12.2018р. в електронній формі та подав її на реєстрацію в ЄРПН у встановлений законом термін. 12.12.2018р. позивачу надійшло повідомлення про те, що податкова накладна отримана, реєстрація її в ЄРПН відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України зупинена. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄПРН. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної позивача стала відповідність податкової накладної вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платників податку .

Пунктом 13 вказаного Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, зокрема, зазначається:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3)критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Разом з тим, реєстрація складеної позивачем податкової накладної № 2 від 07.12.2018р., як зазначено у Квитанції, зупинена через те, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а і норми п.13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у Квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації накладної позивача.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених пп 1.6п. 1 Критеріїв № 959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так і п.13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію, оскільки пп.1.6 п.1 Критеріїв № 959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність: 1) критеріям ризиковості платника податку, 2) критеріям ризиковості здійснення операцій, 3) показникам позитивної податкової історії платника податку.

Водночас пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що реєстрація податкової накладної зупиняється у разі відповідності:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне(множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданої позивачем накладної зупинена, як зазначено в Квитанції, через те, що "ПН/РК" відповідає вимогам пп1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку-позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної позивача зупинено з підстав, які не передбачені законодавством- Порядком № 117.

В той же час, згідно з п. 14 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції. складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів(робіт, послуг) , з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції(декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором /або законодавством.

Відповідно до п.15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктами 18-21 порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня ( комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про : реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку, надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом , відповідно до пунктів 14-16 Порядку № 117 позивач надав пояснення від 18.12.2018 № 3 та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, та надіслав в електронній формі засобами електронного зв'язку повідомлення про це від 20.12.2018р. Квитанціями № 1 від 22.12.2018 та № 2 від 24.12.2018 відповідач2 повідомив про одержання повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрація якої в ЄРПН зупинена.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 117, яким встановлено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, позивач додав до пояснення копії документів, які підтверджують:

- походження сільськогосподарської продукції - соняшника, вирощеного на полях позивача - повідомлення до органу фіскальної служби про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП та Звіт до органу статистики про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду за формою 29-сг;

- зберігання зібраного врожаю соняшника - договір позички будівлі складу від 30 вересня 2018 року, який укладено з фізичною особою ОСОБА_1;

- постачання насіння соняшника -договір поставки насіння соняшника від 05 грудня 2018 року № 315-18К з додатком № 1 на 55,0тн. соняшника в заліковій вазі, який укладено з Командитним Товариством"ОСОБА_2 і компанія"Камиш-Зорянського Елеватора";

- одержання сільгосппродукції у постачальника - довіреність № 147-18К від 06 грудня 2018 року, яка видана менеджеру покупця ОСОБА_3;

- навантаження, розвантаження і транспортування насіння соняшника - товарно-транспортна накладна від 07.12.2018 № 10003;

- приймання поставленої продукції покупцем - квитанція Н-001930 від 07.12.2018;

- передачу продукції покупцю - видаткова накладна № 5 від 07 грудня 2018 року;

- оплату покупцем одержаної продукції - платіжне доручення від 10 грудня 2018 року № 1593 на суму 200000,00 грн., банківська виписка з особового рахунку позивача за 10.12.2018.

Окрім цього до скарги від 27.12.2018, яка була подана позивачем до ДФС України надані також додаткові документи-оборотно-сальдові відомості за жовтень та грудень 2018 року, які свідчать про оприбуткування готової продукції ,зібраної з полів позивача, та накладні №№ 1,2,3 на передачу готової продукції в склад.

Отже, судом встановлено, що позивач здійснює свою діяльність в сферах виробництва товарної сільськогосподарської продукції, здійснює її переробку та реалізацію на внутрішньому та зовнішньому ринках. Факт вирощення соняшника на земельних площах позивача підтверджується Звітом до органу статистики, факт збору с/г культур, зберігання врожаю, постачання, придбання, навантаження, розвантаження підтверджується первинними документами наданими відповідачеві-2 .

Таким чином, наявні у справі документи фактично свідчать про реальність господарських відносин Фермерського господарства "Стефанія" з Командитним Товариством "ОСОБА_2 і компанія "Камиш -Зорянського Елеватора" у грудні 2018 року на суму, зазначену у податковій накладній від 07.12.2018 № 2, у реєстрації якої відмовлено.

Як зазначено у Рішенні відповідача 1 підставою для його прийняття стало ненадання платником податку копії документів. При цьому у Рішенні не зазначено копії яких саме документів не надано позивачем.

Поряд з цим, суд зазначає, що форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної в ЄПРН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку). Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не подано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказаними.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, Рішення відповідача1 містить лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) переліку документів, які на думку Комісії не надані разом з поясненням.

Отже, на думку суду, таке рішення суб'єкта владних повноважень не містить чіткої підстави для прийняття, що свідчить про його необґрунтованість. Відтак, спірне рішення суб'єкта владних повноважень не є обгрунтованим та не відповідає критеріям правомірності, що встановлені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладені обставини, та беручи до уваги те, що факт зупинення та відмови у реєстрації податкової накладної у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення позивачем господарської операції, ані факту наявності дати виникнення першої події (придбання покупцем товарів або отримання продавцем коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна та зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також на те, що копії таких документів були надані відповідачу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у реєстрації податкової накладної ФГ"Стефанія" від 07.12.2018 № 2.

В той же час, варто також відмітити, що оскаржуване рішення є, відповідно до п.19 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальним актом. Головною рисою такого акту є його конкретність(гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такий акт; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно- правових відносин, обумовлених цим актом; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акту, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ДФС у Запорізькій області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 07.12.2018 № 2, складену Фермерським господарством "Стефанія", суд звертає увагу на таке.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважити й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Пунктом 28 Порядку № 117 передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день настання однієї з таких подій:

- набрання рішення суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Матеріалами справи встановлено, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної позивача № 2 від 07.12.2018 виконано всі вимоги, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, позовна вимога про зобов'язання зареєструвати податкову накладну в ЄРПН є правомірною.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас , суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, позовні вимоги Фермерського господарства "Стефанія" про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 27 грудня 2018 року № 1036264/41745978 про відмову в реєстрації податкової накладної від 07 грудня 2018 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання Головного управління ДФС у Запорізькій області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 07 грудня 2018 року № 2, складену Фермерським господарством Стефанія є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., що підтверджується платіжним дорученням №105 від 01.02.2019, що підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 241-245, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства "Стефанія" (с. Велика Білозерка, вул Незалежності України № 9, Великобілозерський район, Запорізька область, 71402, код ЄДРПОУ 41745978) до комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації( пр.Соборний,166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ відсутній) Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний,166, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27 грудня 2018 року № 1036264/41745978 про відмову в реєстрації податкової накладної від 07 грудня 2018 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 07 грудня 2018 року № 2, складену Фермерським господарством "Стефанія".

Стягнути на користь Фермерського господарства "Стефанія" (с. Велика Білозерка, вул Незалежності України № 9, Великобілозерський район, Запорізька область, 71402, код ЄДРПОУ 41745978) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1921,00. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення в поному обсязі виготолвено та підписано 03.04.2019.

Суддя О.О.Артоуз