Рішення

від 27.03.2019 по справі 1740/1852/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2019 року м. Рівне№1740/1852/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представників позивача Коробенюка О.В. та Коротчука В.А.; представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська енергосервісна компанія» Балаєва Ф.Д.; представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Геус Груп» - не прибув; представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг» - не прибув; представників відповідачів Ясковця О.А. та Демчука О.П.; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська енергосервісна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Геус Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг», до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області та Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі іменується - позивач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ «Поліська енергосервісна компанія», до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі іменується - відповідач) про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3-8 Вимоги від 13.06.2018 №13-17-08-17/2725 «Щодо усунення виявлених порушень законодавства».

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що за результатами проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2016 по 31.01.2018 було встановлено певні порушення, внаслідок чого відповідачем прийнято Вимогу від 13.06.2018 про усунення виявлених порушень законодавства. Однак, позивач не погоджується з певними пунктами Вимоги і вказує щодо пункту 1 Вимоги наступне. Відповідно до пункту 2 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції на момент встановлення тарифу на теплову енергію) до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги. Таким чином, як стверджує позивач, повноваження Сарненської міської ради не обмежувалися встановленням тарифів на теплову енергію з використанням традиційних джерел енергії, її транспортування та постачання. Тому, позивач вважає, що фактично не було зайво сплачених коштів за теплову енергію (за завищеною вартістю послуг), оскільки позивач керувався рішенням Сарненської міської ради про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії.

Щодо пункту 3 Вимоги, то Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України вказує, що законодавство не містить методики розрахунку понесених витрат орендарями в частині спожитої реактивної електроенергії, тому позивач не мав законного права витрати на оплату реактивної електроенергії включати в рахунки орендарів. Крім того, позивач зазначив, що сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії на одній площадці становить менше 5000 кВт, тому і застосувати Методику розрахунку за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію її в мережу в даному випадку неможливо. Тому, позивач вважає протиправними висновки відповідача про матеріальні збитки, пов`язані з невідшкодуванням орендарями реактивної електроенергії.

Позивач не погоджується і з пунктом 4 Вимоги та вказує, що нарахування для ТОВ «Геус-Груп» за спожите в період січня 2016 року по березень 2017 року теплопостачання в приміщеннях їдалень військових частин не здійснювалося у зв`язку з тим, що фактично суб`єкт господарювання не мав доступу до технологічних приміщень їдалень, а приготування їжі здійснювалося на обладнаних майданчиках на вулиці.

Щодо пункту 5 Вимоги, то позивач не погоджується з висновком контролюючого органу про включення в акти наданих послуг по опаленню приміщень їдальні в/ч НОМЕР_1 та в акти оплати понесених витрат щодо опалення приміщень їдальні військової частини НОМЕР_1 занижених площ опалювальних приміщень. Позивач стверджує, що ТОВ «Геус Груп» здійснює розрахунок за фактично займану площу приміщень в розмірі 53,4 кв.м. та 1,2 кв.м. на 1 особу, яка отримує харчування в їдальні. У вказаний період на харчовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 знаходилися і інші формування Дубенського гарнізону, які не харчувалися у обідньому залі, а здійснювалося лише приготування страв на вивіз.

Позивач вказує і на протиправність висновків перевіряючих, викладених в пунктах 6 та 7 Вимоги, а саме неефективне використання бюджетних коштів в грудні 2016 року та березні-грудні 2017 року (для виготовлення теплової енергії використовувалися лише дрова, а тариф застосовувався з врахуванням дров та газу) та в січні-лютому 2016 року і січні-лютому 2017 року на суму 662650,5 грн. (застосовано тариф для виготовлення теплової енергії використанням дров та газу, однак газу використано в меншій кількості ніж враховано при затвердженні тарифу); неефективне використання коштів на оплату для ТОВ «ПЕК» теплової енергії, наданої для військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , за тарифом неприведеним до рівня 90% середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу.

Позивач стверджує, що висновок перевіряючих, зроблений в пункті 6 на підставі роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.12.2017 №7/10-1356 щодо тарифної політики у сфері теплопостачання, відповідно до якого у разі, якщо суб`єкт господарювання використовує газові установки, а також установки з використанням альтернативних джерел енергії, то слід розмежовувати вартість теплової енергії, виготовленої з використанням нетрадиційних джерел енергії, та вартість теплової енергії, виготовленої з використанням газу. Однак, позивач зазначає, що використовував єдиний тариф на виробництво теплової енергії, затверджений виконавчим комітетом Сарненської міської ради. Крім того, позивач вказує, що контролюючим органом не досліджувалося питання економічного ефекту від запровадження інвестиційних проектів з теплопостачання окремих військових містечок з залученням ТОВ «Поліська енергосервісна компанія», що навпаки значно зекономило бюджетні кошти.

Позивач також не погоджується і з пунктом 8 Вимоги, оскільки при закупівлі дров було проведено процедуру відкритих торгів, і коригування ціни одиниці товару з урахуванням затрат постачальника на транспортування деревини після проведених торгів було б грубим порушенням Закону України «Про публічні закупівлі». Тому, відсутність транспортування деревини (заготівля відбувалася на території військової частини) не могла спричинити внесення змін до вже укладеного договору.

Крім того, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України наголошує, що ні Вимога органу державного фінансового контролю, ні акт ревізії не містять обґрунтування розрахунку розміру збитків. Ревізія була проведена протягом 53 робочих днів із зупиненнями, однак будь-які повідомлення про зупинення ревізії понад 3 робочих дні відповідач не направляв, як і повідомлення про її поновлення. Відповідно до вимог законодавства, ревізія повинна була проводитися протягом 30 днів, а продовження термінів проведення ревізії мало відбуватися лише за рішенням суду. Таким чином, позивач наголошує на протиправності проведеної ревізії та пунктів 1, 3-8 Вимоги від 13.06.2018 №13-17-08-17/2725, і просить їх визнати протиправними та скасувати.

Відповідач 1 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що є структурним підрозділом Західного офісу Держаудитслужби, тому не є належним відповідачем по справі. Крім того, відповідач 1 наголошує на тому, що Вимога органів Держаудитслужби не може оскаржуватися в судовому порядку, оскільки не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не породжує правові наслідки для підконтрольної установи. Щодо обґрунтування пункту 1 Вимоги, то відповідач 1 вказав, що під час ревізії встановлено використання позивачем для виробництва теплової енергії дров. Газ було використано лише в січні та лютому 2016 року, однак при цьому позивач здійснював оплату вартості теплової енергії, виготовленої ТОВ «ПЕК» з використанням дров, по тарифах на теплову енергію з використанням природного газу, що призвело до зайвого використання бюджетних коштів. ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» надаючи теплову енергію військовій частині НОМЕР_3 керувалася рішеннями виконавчого комітету Сарненської міської ради про встановлення тарифу на послуги з виробництва теплової енергії, однак, на думку відповідача 1, орган місцевого самоврядування перевищив свої повноваження, оскільки мав право на встановлення тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням традиційних джерел енергії. Крім того, відповідно до роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №7/10-1356 від 11.12.2017 у разі, якщо суб`єкт господарювання для виробництва теплової енергії використовує газові установки, а також установки з використанням альтернативних джерел енергії, то розрахунок тарифів здійснюється окремо.

Щодо правомірності пункту 3 Вимоги, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області стверджує про встановлення факту невключення позивачем до оплати вартості понесених витрат за перетікання реактивної електроенергії, необхідної для постачання активної електроенергії для ТОВ «Поліська енергосервісна компанія», ТОВ «Військторг», ТОВ «Геус-Груп». Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами та Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії визначається порядок обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між енергопостачальною організацією і споживачами. А порядок розрахунків орендодавця з орендарями, в тому числі щодо відшкодування орендарями витрат на утримання нерухомого майна, визначається Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 №786.

Відповідач 1 також вказав і про обґрунтованість пункту 4 Вимоги, оскільки позивач не виставляв рахунки за опалення приміщень для ТОВ «Геус-Груп», яке надавало в приміщеннях їдальні послуги по харчуванню. Тому, відповідно до розрахунків контролюючого органу позивач покрив витрати товариства на теплопостачання на суму 89204,97 грн. та було недоотримано плату за послуги по опаленню приміщень на суму 163992,25 грн.

Крім того, при співставленні даних щодо фактичної кількості осіб, що харчувалися, які вказані в актах, з даними, наданими військовою частиною НОМЕР_1 , встановлено, що в актах вказана менша кількість осіб, внаслідок чого занижено площі приміщень, що опалювалися, тому позивачем недоотримано доходу від надання для ТОВ «Геус-груп» послуг по опаленню приміщень їдальні на загальну суму 3798,06 грн. та покрито витрати товариства на суму 11541,36 грн., чим завдано збитків КЕВ м. Рівне. Тому, відповідно до позиції відповідача 1, пункт 5 Вимоги також є обґрунтованим та правомірним.

В обґрунтування пунктів 6-7 Вимоги від 13.06.2018, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області вказує, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 (набрання чинності 26.11.2016) внесено зміни до Закону України «Про теплопостачання», зокрема в статтю 17, відповідно до яких виключено повноваження органів місцевого самоврядування встановлювати тарифи на теплову енергію, вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії. Однак, ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» в грудні 2016 року та в 2017 році не зверталося до Сарненської міської ради щодо перегляду тарифів на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії. Тому, на думку відповідача 1, у зв`язку з оплатою вартості теплової енергії по затверджених органом місцевого самоврядування тарифах, позивач неефективно використав бюджетні кошти на оплату послуг теплопостачання для ТОВ «ПЕК». Крім того, зсилаючись на роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.12.2017, відповідач 1 вказує, що внаслідок нерозмежування кількості виробленої теплової енергії з використанням дров та газу та невизначення їх кількості при укладанні договорів КЕВ м. рівне неефективно використало кошти на оплату послуг по постачанню теплової енергії в сумі 662650 грн. При порівнянні тарифів, затверджених для ТОВ «ПЕК» Оржівською селищною радою в 2016 році та Дубенською міською радою в січні 2017 року встановлено, що тарифи затверджені для ТОВ «ПЕК» орагнами місцевого самоврядування вищі, ніж передбачено статтею 20 Закону України «Про теплопостачання». З березня 2017 року КЕВ м. рівне не ініціював перед ТОВ «ПЕК» перегляд тарифів.

Щодо пункту 8 Вимоги, то відповідач 1 зазначив, що в результаті перевірки встановлено, що фактично на виконання договорів про поставку деревини для потреб військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_4 Костопільський лісгосп Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» не здійснював витрат на транспортування паливних дров, оскільки заготівля деревини проводилася на території цих військових частин. Позивач не скористався правом на зміну ціни, яка була визначена договором.

Крім того, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області наголошує на правомірності визначення збитків відповідно до статті 224 Господарського кодексу України. Зупинення ревізії органом державного фінансового контролю відбувалося з письмовими повідомленнями про дату зупинення та про її поновлення відповідно до вимог законодавства. Тому, відповідач 1 вважає оскаржувану Вимогу правомірною, а позовні вимоги КЕВ м. Рівне необґрунтованими, і просить суд відмовити в їх задоволенні.

Позивач подав відповідь на відзив, де підтримав позовні вимоги і вказав, що відповідач є суб`єктом владних повноважень, а сама Вимога є рішенням, в якому ставляться вимоги усунення порушень, тому така Вимога підлягає оскарженню в адміністративному суді.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» надала суду письмові пояснення, де вказала, що жодних доказів про оскарження встановлених тарифів на послуги з виробництва теплової енергії на підставі рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №354 від 28.10.2015 та рішення №295 від 28.09.2016 відповідачем не надано. Тому, Вимога відповідача 1 безпідставна та необгрунтована. Відтак, третя особа просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.08.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Поліська енергосервісна компанія».

Відповідно до розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 №140 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із перебуванням судді Жуковської Л.А. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, внаслідок чого справу передано на розгляд судді Недашківській К.М.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Недашківська К.М.) від 04.09.2018 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27.09.2018 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Західний офіс Держаудитслужби.

Ухвалою суду від 13.11.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геус Груп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Військторг».

Ухвалою суду від 13.11.2018 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги, а представники відповідачів заперечили проти позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська енергосервісна компанія» також підтримав свою позицію, викладену в письмових поясненнях.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Геус Груп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Військторг», в судові засідання не з`явилися, пояснень по суті спору не подали.

Відповідно до статей 243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28.03.2019 оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області згідно з пунктом 2.12 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на I квартал 2018 року, пунктом 5.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2018 року, на підставі направлень від 19.02.2018 №77, 78, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне за період з 01.01.2016 по 31.01.2018.

За результатами ревізії контролюючим органом оформлено Акт ревізії від 07.05.2018 №13-17-08-06/14 (далі іменується Акт ревізії) (т.1 а.с. 30-61).

Позивачем подані письмові заперечення до Акту ревізії від 07.05.2018 №13-17-08-06/14, в яких зазначено про незгоду з висновками контролюючого органу, викладені в акті (т. 1 а.с. 62).

Відповідачем 1 направлені висновки на заперечення від 11.06.2018 №13-17-08-17/2695, в яких заперечення позивача не прийняті (т.1 а.с.63-74).

13 червня 2018 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області винесено Вимогу «Про усунення виявлених порушень законодавства» №13-17-08-17/2725 (далі іменується Вимога), якою встановлено порушення, що відображені в Акті ревізії (т.1 а.с. 75-78).

Не погоджуючись з Вимогою контролюючого органу, зокрема з пунктами 1, 3-8 Вимоги, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII від 26.01.1993 (далі іменується Закон України №2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону України №2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, існує три форми фінансового контролю: фінансовий аудит (стаття 3 Закону України №2939-XII), перевірки державних закупівель (стаття 5 Закону України №2939-XII) та інспектування (стаття 4 Закону України №2939-XII).

За приписами статті 4 Закону України №2939-XII, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами» №550 від 20.04.2006 (далі іменується Порядок №550), цей Порядок визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (пункт 2 Порядку №550).

У пункті 3 Порядку №550 міститься визначення поняття: акт ревізії документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок (пункт 35 Порядку №550).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За правилами пункту 46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

З аналізу наведених норм вбачається, що за результатами ревізії складається акт із зазначенням опису порушень, та в подальшому оформлюється обов`язкова до виконання вимога, яка спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства; за своєю правовою суттю є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує правові наслідки для особи, щодо якої спрямована така вимога; зобов`язує підконтрольну установу вчиняти певні дії.

На переконання суду, обов`язкова до виконання вимога про усунення порушень є актом індивідуальної дії.

Відповідно до пункту 19 частини 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У даному випадку, оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень Вимога, являється правим актом індивідуальної дії актом одноразового застосування норм права, дію якого поширено на конкретну особу (тобто є персоніфікованим) та має ряд ознак: містить виражений правозастосовний характер; містить чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Оскільки Вимога являється за своєю суттю рішенням суб`єкта владних повноважень актом індивідуальної дії, тому позивач має право оскаржити таке рішення в судовому порядку.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 4 статті 242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Поняття «цивільні права та обов`язки» не можна розглядати лише у контексті національного законодавства держави-відповідача; це «автономне» поняття Конвенції. Стаття 6 § 1 Конвенції застосовується незалежно від статусу сторін, виду законодавства, яке встановлює визначення для терміну «спір», а також органу влади, що має повноваження у даному питанні (Georgiadis v. Greece, (Георгіадіс проти Греції), § 34)

Застосування Статті 6 § 1 у цивільних правовідносинах, перш за все, залежить від наявності «спору». По-друге, спір має стосуватися «прав та обов`язків», які хоча б суперечливо, мають визнаватися національним законодавством. І нарешті ці «права та обов`язки» мають бути «цивільними» згідно із Конвенцією, хоча статтею 6 не передбачається їх особливий зміст у законодавстві держав-учасників Конвенції (James and others v. United Kingdom (Джеймс та інші проти Сполученого Королівства), § 81).

Терміну спір (французькою мовою «contestation») необхідно надавати основного, а не формального значення (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium (Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії), § 45). Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а спиратися на реалії події відповідно до обставин кожної справи (Gorou v. Greece (no. 2) [GC] (Гору проти Греції №2) [ВП], § 29; і Boulois v. Luxembourg (Boulois проти Люксембургу) [ВП], § 92). Стаття 6 не застосовується у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав, у якості предмету спору (Alaverdyan v. Armenia, (dйc.) (Алавердян проти Вірменії), § 35)

Коли існує «спір» стосовно «цивільних прав та обов`язків», визначених за вищеперерахованими критеріями, Стаття 6 гарантує особі право подати на розгляд суду скаргу, що стосується його прав та обов`язків. Таким чином у статті представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле. До цього додаються гарантії статті 6 § 1 стосовно як організації та складу суду, так і розгляду справи. В загалом, ці права є складовими «права на справедливий судовий розгляд» (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36).

Таким чином, позивач має абсолютне право на звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування певних положень обов`язкової до виконання Вимоги контролюючого органу, оскільки остання має усі ознаки акта індивідуальної дії, породжує для позивача правові наслідки, стосується його прав та обов`язків.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність усіх правових підстав для розгляду заявленого спору в порядку адміністративного судочинства та вирішення такого спору по суті.

Щодо суті виявлених порушень, вказаних у Вимозі, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 1 Вимоги встановлено: «В недотримання постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.12.2014 №1073 із змінами та від 03.03.2016 №286 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» КЕВ м. Рівне вартість теплової енергії, виготовленої ТОВ «ПЕК» з використанням дров, оплачено по тарифах на виробництво теплової енергії з використанням природного газу, чим порушено вимоги статті 276 Господарського кодексу України від 16.01.2013 №436-ІV в частині, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону, що призвело до завищення вартості наданої послуги за січень, березень-листопад 2016 року на суму 762238,35 грн. та, як наслідок, завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму».

Опис даного порушення міститься в Акті ревізії, де зазначено, що в актах рахунках за 2016-2017 роки вартість виробленої теплової енергії ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» вказано по тарифу, затвердженому Сарненською міською радою у відповідності до ліцензії АЕ №522198, виданої Рівненською ОДА на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); тарифи, встановлені НКРЕКП відповідно до виданої ними ліцензії серія АЕ №522282 на виробництво теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії (дрова) не застосовувались. Із прийняттям Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VІІІ, який набрав чинності з 26.11.2016, внесено зміни до Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-ІV в частині, що статтею 17 Закону України «Про теплопостачання» виключено надані повноваження органам місцевого самоврядування встановлення тарифів на теплову енергію, вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-ІV, зокрема частина 3 статті 20 (в редакції на момент встановлення та затвердження тарифів), тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб`єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно з пунктом 2 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції на момент встановлення тарифів) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в тому числі, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Рішенням Сарненської міської ради Рівненської області від 28.10.2015 №354 «Про встановлення тарифу на послуги з виробництва теплової енергії, що надає ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» Сарненській військовій частині НОМЕР_3 м. Сарни, вул. Суворова, 24» встановлено вказаний тариф в розмірах: 1044,07 грн. за 1 Гкал (населення), 1203,17 грн. за 1 Гкал (бюджетні установи) (т.1 а.с.238). В тариф на послуги з виробництва теплової енергії в розмірі 1203,17 грн. за 1 Гкал для бюджетних установ включено вартість виробництва теплової енергії: 81% - з використанням дров та 19% - з використанням газу (т.2 а.с.164).

Відповідно до рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 28.09.2016 №295 «Про встановлення тарифу на послуги з виробництва теплової енергії, що надає ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» Сарненській військовій частині НОМЕР_3 м. Сарни, вул. Суворова, 24» встановлено вказаний тариф в розмірах: 1439,18 грн. за 1Гкал (населення), 1458,99 грн. за 1Гкал (бюджетні установи) (т.1 а.с.239). В тариф на послуги з виробництва теплової енергії в розмірі 1458,99 грн. за 1 Гкал для бюджетних установ включено вартість виробництва теплової енергії: 90% - з використанням дров та 10% - з використанням газу (т. 2 а.с. 204-205).

Таким чином, рішеннями органу місцевого самоврядування встановлено єдиний тариф на послуги з виробництва теплової енергії, що надає ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» Сарненській військовій частині НОМЕР_3 . Даний тариф був застосований товариством при наданні послуг з виробництва теплової енергії відповідно до укладених товариством та КЕВ м. Рівне Договорів про закупівлю послуг за державні кошти від 13.01.2016 №16, від 13.01.2016 №15, від 28.11.2016 №19 (т.1 а.с.240-249).

Відповідачі зазначаючи про завищення вартості наданих послуг за січень, березень-листопад 2016 року на суму 762238,35 грн., вказують, що в січні-лютому 2016 року для виготовлення теплової енергії ТОВ «ПЕК» використало природний газ (60 м.куб та 998 м.куб), тоді як за період березень-листопад 2016 року для виготовлення теплової енергії ТОВ «ПЕК» використовувало лише дрова, природний газ не використовувався. Однак, ТОВ «ПЕК» виставляючи акти-рахунки, застосовувало тариф, встановлений органом місцевого самоврядування всупереч вимогам законодавства та з перевищенням останнім своїх повноважень.

Однак, суд зазначає, що згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинний на момент спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідна рада в межах своїх повноважень ухвалює нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 28.10.2015 №354 «Про встановлення тарифу на послуги з виробництва теплової енергії, що надає ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» Сарненській військовій частині НОМЕР_3 м. Сарни, вул. Суворова, 24» та рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 28.09.2016 №295 «Про встановлення тарифу на послуги з виробництва теплової енергії, що надає ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» Сарненській військовій частині НОМЕР_3 м. Сарни, вул. Суворова, 24» є чинними, в судовому порядку не визнані незаконними та не скасовані.

Посилання відповідачів на відповідь Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області 27.04.2018 №11-12/2034, в якій зазначено про порушення виконавчим комітетом Сарненської міської ради вимог статті 20 Закону України «Про теплопостачання» при прийнятті рішень від 28.10.2015 №354 та від 28.09.2016 №295, оскільки виконавчий комітет включив до структури тарифу на виробництво теплової енергії витрати, пов`язані з використанням альтернативних джерел енергії, суд оцінює критично.

Надані позивачем розрахунки на встановлення тарифу на теплову енергію для ТОВ «ПЕК» спростовують твердження Головного управління Держпродспоживслужби у Рівненській області та доводять, що виконавчий комітет Сарненської міської ради Рівненської області не затверджував тариф на теплову енергію з використанням альтернативних джерел енергії, а використав тариф, встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та встановив тариф на теплову енергію, зо підтверджується самим змістом цих рішень (т.2 а.с.164-231).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держспоживслужба), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від02.09.2015 №667, Держспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство аграрної політики та продовольства, який реалізовує державну політику в галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, санітарного законодавства тощо.

Ні вказаним Положенням, ні Положенням про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 №209, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 13.05.2017 №604/30472, не віднесено до повноважень цього органу виконавчої влади нагляд за встановленням тарифів на теплову енергію та будь-які інші тарифи у сфері комунальних послуг.

Крім того, на обґрунтування своїх висновків відповідачі посилаються на роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №7/10-1356 від 11.12.2017 щодо тарифної політики у сфері теплопостачання, відповідно до яких, у разі, якщо суб`єкт господарювання для виробництва теплової енергії використовує газові установки, а також установки з використанням альтернативних джерел енергії, то суб`єктом господарювання окремо здійснюється розрахунок тарифів на теплову енергію з використанням газової складової та з використанням альтернативних джерел енергії.

Однак, суд зазначає, що роз`яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз`яснювальний характер. Крім того, роз`яснення датоване 11.12.2017, а встановлення тарифів органом місцевого самоврядування відбулося в жовтні 2015 року та у вересні 2016 року.

З огляду на викладене, посилання відповідачів на завищення вартості послуг по наданню теплопостачання є необґрунтованим та безпідставним, тому пункт 1 Вимоги підлягає скасуванню.

Щодо пункту 3 Вимоги від 13.06.2018 №13-17-08-17/2725, то суд зазначає наступне.

Даним пунктом встановлено наступне порушення: «КЕВ м. Рівне в 2016-2017 роках та в січні 2018 року не виставляв для ТОВ «Поліська енергосервісна компанія», ТОВ «Геус-Груп» та ТОВ «Військторг» вартість понесених витрат щодо забезпечення їх електроенергією, чим не дотримано вимоги статті 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV, із змінами, в частині, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; п.5.11 договорів оренди нерухомого військового майна, укладених КЕВ м. Рівне з ТОВ «ПЕК» від 30.11.2016 №26 та від 31.12.2015 №24, договору особистого сервітуту від 01.08.2014; п.4.5.1, п.5.2 договору на відшкодування послуг з постачання електроенергії, укладеного КЕВ м. Рівне з ТОВ «ПЕК» від 02.01.2016 №01; договорів на відшкодування послуг з постачання електроенергії, укладених КЕВ м. Рівне з ТОВ «Геус-Груп» від 01.04.2015 №30/73 та ТОВ «Військторг» від 01.04.2017 №144, що призвело до покриття видатків сторонніх юридичних осіб по оплаті спожитих послуг за перетікання реактивної електроенергії на загальну суму 24136,51 грн., а саме: ТОВ «ПЕК» на суму 5435,23 грн., ТОВ «Геус-Груп» - 5746,46 грн., ТОВ «Військторг» - 9957,82 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) КЕВ м. Рівне.»

Судом встановлено, що позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Польська енергосервісна компанія» укладені Договір оренди нерухомого військового майна від 30.11.2016 №26 (оренда нежитлового приміщення в м. Дубно для розміщення котельного обладнання), Договір оренди нерухомого військового майна від 31.12.2015 №24 (оренда нежитлового приміщення в смт. Оржів для розміщення котельного обладнання), та Договір особистого сервітуту від 01.08.2014 (розміщення в м. Сарни модульної котельні), відповідно до пункту 5.11. яких орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, у тому числі фактичні комунальні платежі.

КЕВ м. Рівне уклало також з ТОВ «ПЕК» Договір відшкодування послуг з постачання електроенергії №01 від 02.01.2016, відповідно до якого товариство зобов`язується сплачувати вартість фактичного обсягу послуги, а також вносити інші платежі відповідно до договору, до 25 числа кожного місяця (т.2 а.с.113-116).

З ТОВ «Геус-Груп» та ТОВ «Військторг» позивачем укладено Договори на відшкодування послуг з постачання електроенергії №30/73 від 01.04.2015 та №144 від 01.04.2017, відповідно до яких споживачі зобов`язуються сплачувати вартість фактичних витрат на постачання електроенергії (т.2 а.с.129-131, 136-138).

Під час проведеної ревізії відповідачем 1 встановлено, що позивачем не виставлено до оплати та відповідно не оплачено ТОВ «ПЕК» вартість спожитих послуг за перетікання реактивної електроенергії, необхідної для забезпечення постачання активної електроенергії, за 2016-2017 роки та січень 2018 року на загальну суму 8435,23 грн. КЕВ м. Рівне також не виставлено до оплати та відповідно не оплачено ТОВ «Геус-Груп» вартість спожитих послуг за перетікання реактивної електроенергії за 2016-2017 роки на загальну суму 5746,46 грн., та ТОВ «Військторг» - на загальну суму 9954,82 грн.

Таким чином, фактично внаслідок покриття позивачем видатків інших юридичних осіб ТОВ «ПЕК», ТОВ «Геус-Груп» та ТОВ «Військторг» щодо оплати спожитих послуг за перетікання реактивної електроенергії на загальну суму 24136,51 грн., завдано матеріальної шкоди (збитків) загальному фонду державного бюджету на вказану суму.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість пункту 3 Вимоги, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення. Посилання позивача на відсутність законодавчо визначеного способу обрахунку реактивної енергії, затраченої на доставку електроенергії контрагентам, суд оцінює критично, оскільки відповідно до вказаних вище договорів контрагенти позивача взяли на себе зобов`язання сплачувати вартість фактичного обсягу послуги постачання електроенергії, а позивач в свою чергу, взяв покриття видатків за перетікання реактивної електроенергії на себе, що суперечить умовам договорів, Методиці обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 №19, Методиці обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 06.02.2018 №87, Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Щодо пункту 4 Вимоги від 13.06.2018 №13-17-08-17/2725, то суд зазначає наступне.

В даному пункті Вимоги зазначено, що «в порушення п.6.4.12 договору від 18.11.2015 №286/2/15/95 та договору від 25.03.2016 №286/2/16/5 «Про закупівлю послуг щодо забезпечення харчування за контрактом» КЕВ м. Рівне не укладено з ТОВ «Геус-Груп» договори на відшкодування плати за теплопостачання по приміщеннях їдалень військових частин НОМЕР_3 (м. Сарни), НОМЕР_2 (смт. Оржів) та договори на надання послуг по опаленню приміщень їдалень військової частини НОМЕР_5 (м. Рівне), НОМЕР_4 (с. Мала Любаша), та не виставлено для оплати товариству вартість понесених витрат і наданих послуг по опаленню приміщень їдалень військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_4 , чим порушено частини першу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV, пп.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, внаслідок чого за 2016 рік та січень-березень 2017 року КЕВ м. Рівне покрито витрати ТОВ «Геус-Груп» по теплопостачанню на загальну суму 89204,97 грн. та недоотримано плати за послуги по опаленню приміщень на загальну суму 163992,25 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) КЕВ м. Рівне на суму 253197,22 грн.»

Відповідно до умов договорів, укладених між Міністерством оборони України та ТОВ «Геус-груп» від 18.11.2015 та від 25.03.2016 №286/2/15/95 та №286/2/16/5 «Про закупівлю послуг щодо забезпечення харчування за контрактом» (п.6.4.12), плата за теплову енергію, що надається до місць загального користування (обідні зали, холи, вестибюлі, роздягальні, умивальники) здійснюється на площі з розрахунку штатної чисельності особового складу військової частини відповідно до норм, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.01.2011 №5. Споживання теплової енергії у технологічних приміщеннях (варочні цехи, склади та ін.) оплачується в повному обсязі.

Наказом Міністерства оборони України від 05.01.2011 №5 затверджено Показники об`єктів (службових приміщень) військових містечок, призначених для розквартирування військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України у відповідності до розділу 2 «Солдатські їдальні (у тому числі для військовослужбовців військової служби за контрактом)» обідній зал обладнується із розрахунку 1,2 м.кв. на одне посадкове місце.

Судом встановлено, що КЕВ м. Рівне укладено договір на відшкодування послуг по теплопостачанню по приміщеннях, де проводилося харчування військовослужбовців військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 та договір надання послуг щодо опалення приміщень, де здійснювалося харчування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

В свою чергу, позивач не уклав відповідні договори з ТОВ «Геус-груп» на відшкодування послуг теплопостачання приміщень, в яких проводилося харчування військовослужбовців військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_2 (послуги надавалися ТОВ «ПЕК») та приміщень їдалень військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_4 (опалювалися КЕВ м. Рівне).

Таким чином, позивач не виставляв для оплати ТОВ «геус-Груп» вартість понесених витрат по опаленню приміщень їдалень військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_4 , внаслідок чого недоотримав плату за послуги по опаленню приміщень на загальну суму 253197,22 грн.

Посилання позивача на те, що харчування особового складу вказаних військових частин здійснювалося шляхом видачі сухих пайків та облаштуванням кухонь для приготування їжі на вулиці, спростовується відповіддями самих військових частин про надання ТОВ «Геус-Груп» в 2016 році та січні-березні 2017 року в приміщеннях їдалень послуг по харчуванню та укладеними договорами з товариством про відшкодування використаної в приміщеннях їдалень електроенергії (т.2 а.с. 134-138).

Тому, матеріалами справи підтверджений висновок фінансового органу, викладений у пункті 4 Вимоги, а відтак позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування даного пункту є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо пункту 5 Вимоги, суд вказує на наступні встановлені обставини.

Так, відповідно до даного пункту в порушення частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» КЕВ м. Рівне для ТОВ «Геус-Груп» в акти наданих послуг по опаленню приміщень їдальні військової частини НОМЕР_1 (за 2016 рік) та в акти оплати понесених витрат щодо опалення приміщень їдальні військової частини НОМЕР_1 (січень-березень 2017 року) включені занижені площі опалювальних приміщень, в результаті чого КЕВ м. Рівне в 2016 році недоотримав доходу від надання для ТОВ «Геус-Груп» послуг по опаленню приміщень їдальні на загальну суму 3798,06 грн. та в січні-березні 2017 року покрив витрати ТОВ «Геус-Груп» на суму 11541,36 грн., чим завдано збитків КЕВ м. Рівне на суму 15339,42 грн.

Між позивачем та ТОВ «Геус-Груп» укладений Договір від 21.09.2015 №20/71 про надання послуг теплопостачання приміщення їдальні військової частини НОМЕР_1 (м. Дубно). Зокрема, пунктом 1.2 даного договору передбачено, що розмір фактичних опалювальних площ, які займає товариство 53,4 кв.м. Нарахування вартості опалення, яке надається до приміщень обідніх залів КЕВ м. Рівне проводить у відповідності до вимог, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.01.2011 №5, а саме 1,2 кв.м. на 1 особу, яка отримує харчування у їдальні, але не більше фактичної площі приміщень (п.1.4 Договору).

Під час ревізії при порівнянні даних щодо фактичної кількості осіб, що харчувалися, та кількості, яка вказана в актах, наданих військовою частиною НОМЕР_1 , встановлено, що в актах вказана менша кількість осіб, внаслідок чого занижено площу приміщень, що опалювалися.

Таким чином, відповідачем 1 підтверджений факт недоотримання позивачем доходу від надання для ТОВ «Геус-Груп» послуг по опаленню приміщень їдальні на загальну суму 3798,06 грн. та в січні-березні 2017 року покриття витрат ТОВ «Геус-Груп» на суму 11541,36 грн.

Доказів протилежного позивач суду не надав. Посилання КЕВ м. Рівне на перебування на харчовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 інших військових формувань Дубенського гарнізону, які харчувалися безпосередньо в місцях розташування військових частин, не підтверджено належними та допустимими доказами. Лист військової частини НОМЕР_1 , який надав суду позивач (т. 1 а.с.79), суд не може вважати доказом на обґрунтування факту розбіжності між фактичною кількістю осіб, що харчувалися, та кількістю, вказаною в актах самої військової частини НОМЕР_1 .

Тому, суд вважає правомірним висновок перевіряючих фінансового органу, викладений в пункті 5 Вимоги.

Щодо пунктів 6 та 7 оскаржуваної Вимоги, суд зазначає таке.

Так, пунктом 6 вимоги встановлено: «При одночасній дії двох тарифів, затверджених для ТОВ «ПЕК», в договорах про закупівлю послуг не обумовлено ціну за одиницю послуги теплопостачання та/або порядок розрахунків при виробництві/постачанні теплоенергії з використанням різних видів палива, що призвело до неефективного використання КЕВ м. рівне бюджетних коштів в грудні 2016 року та березні-грудні 2017 року на суму 996486,09 грн. (для виготовлення теплової енергії використовувалися тільки дрова, а тариф був застосований із урахуванням використання дров та газу) та в січні-лютому 2016 року і січні-лютому 2017 року на суму 662650,5 грн. (застосовано тариф для виготовлення теплової енергії використанням дров та газу (81% до 19% (2016 рік) та 90% до 10% (2017 рік)), однак газу товариством використано в меншій кількості ніж враховано при затвердженні тарифу)».

Пунктом 7 Вимоги встановлено: «КЕВ м. Рівне за період з 01 жовтня 2017 року по 15 грудня 2017 року неефективно використано кошти на оплату для ТОВ «ПЕК» теплової енергії, наданої для військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , за тарифом не приведеним до рівня 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, як передбачено статтею 20 Закону від 02.06.2005 №2633-ІV (в редакції Закону №1959-VІІІ від 21.03.2017) в сумі 163018,89 грн. та 25412,43 грн.».

Опис даних порушень міститься в акті ревізії. Так, під час ревізії встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджено тариф на виробництво теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії (дрова), а виконавчим комітетом Сарненської міської ради в 2016 році встановлений тариф на послуги з виробництва теплової енергії.

В свою чергу, з 26.11.2016 органам місцевого самоврядування надано повноваження щодо встановлення тарифів на теплову енергію, вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на ТЕЦ, ТЕС, АЕС та КГУ) (Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2015 №1540-VІІІ, який набрав чинності 26.11.2016, внесено зміни до Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-ІV). Однак, як зазначають перевіряючі, ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» в грудні 2016 року та в 2017 році не зверталася до Сарненської міської ради щодо перегляду тарифів на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії. Тому, КЕВ в грудні 2016 року та березні-грудні 2017 року внаслідок оплати вартості теплової енергії, виготовленої з використанням дров (без використання газу), тарифи на яку встановлені Сарненської міською радою, неефективно використав бюджетні кошти на суму 996486,09 грн.

Крім цього, оскільки не розмежовано кількість виробленої теплової енергії з використанням дров та газу та не визначено їх кількості при укладанні договорів, позивачем використано коштів на оплату послуг по постачанню теплової енергії в сумі 662650,5 грн.

Опис порушення, викладеного в пункті 7 Вимоги, стосується того, що в березні 2017 року внесено зміни до статті 20 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-ІV, щодо встановлення тарифів на теплову енергію на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. При порівнянні тарифів, затверджених для ТОВ «ПЕК» Оржівською сільською радою в 2016 році та Дубенською міською радою в січні 2017 року ревізією встановлено, що вищевказані тарифи вищі, ніж передбачено статтею 20 Закону України «Про теплопостачання». Оскільки КЕВ м. Рівне не ініціювало перед ТОВ ПЕК» перегляд тарифів, тому, відповідач 1 зробив висновок про неефективне використання бюджетних коштів на оплату вартості виробленої теплової енергії ТОВ «ПЕК» на загальну суму 188431,32 грн.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача 1, і зазначає наступне.

Так, зміст рішень Сарненської міської ради Рівненської області від 28.10.2015 №354 та від 28.9.2016 №295 про встановлення єдиного тарифу на послуги з виробництва теплової енергії ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» та укладених на їх підставі договорів між позивачем та ТОВ «ПЕК» суд навів при обґрунтуванні протиправності пункту 1 Вимоги, оскільки порушення, викладені в пункті 1 Вимоги, безпосередньо стосуються порушень, викладених відповідачем 1 в пункті 6 Вимоги.

Щодо тарифів, затверджених для ТОВ «ПЕК» Оржівською селищною радою Рівненської області та Дубенською міською радою Рівненської області, то судом встановлені такі обставини.

Між КЕВ м. Рівне та ТОВ «ПЕК» укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти від 25.01.2017 №18, відповідно до якого товариство постачає пару, гарячу воду та пов`язану продукцію за місцем поставки: Рівненська область, Рівненський район, смт. Оржів, в/м №55 (в/ч НОМЕР_2 ). Відповідно до актів-рахунків за січень-грудень 2017 року ТОВ «ПЕК» надано послуг теплопостачання в кількості 4179,6 Гкал по тарифу 1490,22 грн. за 1 Гкал, на загальну суму 5970072,62 грн. (т.2 а.с.96-112).

Тариф в розмірі 1490,22 грн. встановлений рішенням виконавчого комітету Оржівської селищної ради Рівненського району від 10.01.2017 №6, який на думку перевіряючих, не відповідає статті 20 Закону України «Про теплопостачання», а саме на 108,73 грн. більше.

Відповідно до Договору про закупівлю послуг за державні кошти від 25.01.2017 №16, укладеного між позивачем та ТОВ «ПЕК», останнє надає послуги по постачанню теплової енергії за місцем поставки: Рівненська область, м. Дубно, в/ч А1519 (т.2 а.с.51-52).

Згідно рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області від 17.01.2017 №22, для ТОВ «ПЕК» встановлено тариф на відпуск теплової енергії для в/ч 1519 на рівні 1475,96 грн./1 Гкал.

Під час ревізії зроблений висновок про невідповідність даного тарифу статті 20 Закону України «Про теплопостачання», а саме на 94,47 грн. тариф, встановлений органом місцевого самоврядування, більший за тариф, який має бути розрахований згідно вимоги вказаної статті.

Суть тверджень Управління західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, які лягли в основу висновків, викладених в пунктах 6 та 7 Вимоги, полягає у протиправності, суперечності вимогам закону, на думку перевіряючих, рішень органів самоврядування, якими встановлено тариф на теплову енергію, зокрема рішень Сарненської міської ради Рівненської області від 28.10.2015 №354 та від 28.9.2016 №295 про встановлення єдиного тарифу на послуги з виробництва теплової енергії ТОВ «Поліська енергосервісна компанія», рішення Оржівської селищної ради Рівненської області від 10.01.2017 №6, рішення Дубенської міської ради Рівненської області від 17.01.2017 №22.

Однак, суд вже зазначав, що згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідна рада в межах своїх повноважень ухвалює нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (частина перша статті 73 Закону №280/97-ВР).

Спірні рішення органів місцевого самоврядування, якими встановлені тарифи на надання послуг по постачанню теплової енергії, є чинними, не скасованими, не визнаними в судовому порядку незаконними, тому в Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області не має підстав для тверджень про невідповідність таких рішень вимогам законодавства, та повноважень для висновків про відсутність права у ТОВ «Поліська енергосервісна компанія» на застосування таких тарифів. Відповідно, пункти 6 та 7 Вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, які підлягають скасуванню.

Щодо пункту 8 спірної Вимоги, то судом встановлено таке.

Суть порушення полягає в наступному: «В 2016-2017 роках КЕВ м. Рівне при проведенні закупівлі дров неефективно використано кошти на суму 305352,5 грн. за рахунок невнесення змін до ціни договору на суму непонесених постачальником витрат на транспортування дров в кількості 4230 м.куб. на склади, що знаходяться на території військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_4 (заготівля відбулася на території в/ч, витрати по транспортуванню не підтверджені під час зустрічної звірки)».

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної процедури відкритих торгів з використанням системи електронних торгів «Prozorro» (оголошення №UA-2017-05-10-000598-b) КЕВ м. Рівне укладено договори з Костопільським лісгоспом державного підприємства «Львівський військовий комбінат» щодо поставки деревини для потреб військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) (Договір №11 від 12.06.2017) та для потреб в/ч НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2 (Договір №6 від 12.06.2017) (т.2 а.с.140-152).

Відповідно до умов вказаних договорів в загальну вартість товару входить безпосередня вартість товару, всі податки, збори та інші загальнообов`язкові платежі, також вартість транспортних витрат на доставку, роботи по завантаженню та розвантаженню товару.

Ревізією встановлено, що фактично заготівля деревини проводилася на території військових частин, а тому витрати на транспортування паливних дров не здійснювалися. Однак, у вартість товару входила вартість перевезення. Тому, відповідно до позиції відповідачів, КЕВ м. Рівне повинен був скористатися правом на зміну ціни дров.

Однак, суд не погоджується з таким висновком.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VІІІ передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Таким чином, сторони після підписання договору могли внести зміни до ціни поставки дров лише у випадку, коли ціна відповідного товару на ринку коливалася, тобто зменшувалася. Однак, будь-яких наявних обставин для висновку про зменшення ринкової ціни на дрова паливні на момент виконання договорів не було. Крім того, середньоринкова ціна 1 м. куб. дров становила 800 грн., а ціна, визначена сторонами в договорах, - 480 грн.

Тому, законних підстав, передбачених нормами Закону України «Про здійснення державних закупівель», у позивача після проведеної процедури відкритих торгів не було. Відтак, висновки відповідача 1 про неефективне використання позивачем коштів в розмірі 305352,5 грн., є передчасними, необґрунтованими та протиправними. За наведених обставин, пункт 8 Вимоги підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що пунктами 6, 7, 8 Вимоги встановлено неефективне використання КЕВ м. Рівне коштів, а пунктом 1 завдання збитків.

Суд зазначає, що аналіз норм Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення про Державну фінансову інспекцію України дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і в цій частині вона є обов`язковою до виконання. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом направлення вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, в органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що в ній викладено висновки Держаудитслужби про виявлення під час ревізії порушення КЕВ м. Рівне вимог чинного законодавства, що призвело до так званого «неефективного використання коштів» та до завдання збитків та визначено розмір цих збитків.

Водночас, вимога не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання позивачем для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу письмової вимоги контролюючого органу, вона породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому «законність» письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.

У даній справі зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб «усунути виявлені порушення», встановлені контролюючим органом.

Водночас спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов`язкова до виконання підконтрольною установою, прийнята з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою.

Зазначивши у вимозі про необхідність «усунути виявлені порушення згідно вимог чинного законодавства» відповідач 1 не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення негативних наслідків протиправного використання грошових коштів.

Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов`язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.

Аналогічну правову позицію щодо необхідності врахування судами змісту вимог Держаудитслужби викладено в постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 825/1481/16 та від 11 жовтня 2018 року у справі №813/4101/17.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ч.1 ст.90 вказаного Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме визнання протиправними та скасування пунктів 1, 6, 7, 8 Вимоги Управління західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 13.06.2018 №13-17-08-17/2725.

В задоволенні позовних вимоги про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 Вимоги слід відмовити з підстав, зазначених вище.

Посилання позивача на порушення термінів проведення та зупинення ревізії суд оцінює критично, оскільки відповідно до пункту 22 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі Порядок №550), планова виїзна ревізія може бути зупинена у разі необхідності проведення зустрічних звірок, без завершення яких неможливе якісне проведення ревізії, термінового виконання інших завдань відповідно до повноважень, передбачених Законом, а також у разі обґрунтованого звернення об`єкта контролю за погодженням з керівником органу державного фінансового контролю. При цьому ревізія повинна бути закінчена протягом 60 робочих днів. Рішення про зупинення та поновлення планової виїзної ревізії приймає керівник органу державного фінансового контролю за письмовим поданням посадової особи органу державного фінансового контролю, що проводить ревізію. У разі зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні орган державного фінансового контролю надсилає об`єкту контролю та органу, який ініціював проведення ревізії, письмове повідомлення про дату зупинення ревізії. Поновлення проведення ревізії можливе одразу після повідомлення про це об`єкта контролю. Повідомлення здійснюється одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку. Строк, на який зупинено ревізію, не включається до тривалості її проведення.

Таким чином, органам державного фінансового контролю надано право на зупинення ревізії, при цьому не передбачено обов`язку зупиняти ревізію на весь термін проведення зустрічної звірки. Ревізія фактично закінчена протягом 52 робочих днів на проведення ревізії (з урахуванням зупинень) витрачено 29 робочих днів, що відповідає вимогам п.22 Порядку №550.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково, тому сплачена сума судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення №1243 від 02.07.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає присудженню на користь позивача в розмірі 881 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (33001, місто Рівне, вулиця Чернишова, 8; код ЄДРПОУ 08005801), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліська енергосервісна компанія» (35313, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Оржів, вулиця Підгірна, 1Г; код ЄДРПОУ 39300286), Товариства з обмеженою відповідальністю «Геус Груп» (04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, 8, квартира 504; код ЄДРПОУ 39373129), Товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг» (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, 81 А; код ЄДРПОУ 39896098), до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Міцкевича, 14; ВПЮО 40913624) та Західного офісу Держаудитслужби (79007, місто Львів, вулиця Костюшка, 8; код ЄДРПОУ 40479801) про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 6, 7, 8 Вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 13 червня 2018 року №13-17-08-17/2725 «Про усунення виявлених порушень законодавства».

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 Вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 13 червня 2018 року №13-17-08-17/2725 «Про усунення виявлених порушень законодавства» - відмовити.

Стягнути на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України суму судового збору у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Західного офісу Держаудитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 08 квітня 2019 року.

Суддя Недашківська К.М.