Рішення

від 26.03.2019 по справі 909/14/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/14/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Кричовський Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Теплобуденерго",

вул. Підлісна, буд. 29, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

адвокат позивача ОСОБА_1

вул. Грушевського 54, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика"

вул. Заводська 1, корпус 722,м.Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область,77300

про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 23879,09 грн., з яких: 19733,63 грн. - основна заборгованість, 887,00 грн. - 3% річних, 3258,46 грн. - інфляційні втрати

за участю:

від позивача: ОСОБА_1;

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: представник не з'явився

Встановив: ОСОБА_3 підприємство "Теплобуденерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика" про стягнення заборгованості за договором підряду від 08.06.2017 №15/17 в сумі 23 879,09 грн., з яких: 19733,63 грн. - основна заборгованість, 887,00 грн. - 3% річних, 3258,46 грн. - інфляційні втрати.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Господарський суд Івано-Франківської області, 04.01.2019, постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

11.02.2019, на адресу суду, надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (вх. № 2472/19); відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, правових підстав своїх заперечень не навів.

13.02.2019 судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначено на 12.03.2019.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з'явився, правом на участь в судових засіданнях не скористався, причин неприбуття суду не повідомив, відзиву на позов не подав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 202 ГПК України.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

26.03.2019 розгляд справи по суті завершено ухваленням рішення у справі.

Позиція позивача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві та просить суд задоволити позов в повному обсязі.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №15/17 від 08.06.2017 в частині здійснення розрахунку за виконані роботи, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 19733,63 грн. З огляду на наявність прострочення оплати, на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано 3258,46 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 887,00 грн.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між сторонами у справі укладено договір підряду № 15/17 від 08.06.2017 (далі - Договір) (а.с. 32-33).

Відповідно до пункту 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними силами і засобами у відповідності до умов договору роботи зазначені в п. 1.2., а замовник зобов'язується прийняти ці роботи і оплатити.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили найменування робіт: капітальний ремонт водопостачання та водовідведення ТзОВ "Брикетна фабрика".

Згідно з пунктом 3.1. Договору кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, що доручаються замовником підряднику 19733,63 грн., в т.ч. єдиний податок.

Порядок здійснення оплати визначений в розділі 4 Договору.

Згідно з п.4.1 Договору замовник здійснює розрахунки за виконані роботи щомісячно на підставі оформлених підрядником у встановленому порядку актів приймання виконаних робіт форми № КБ-2в і довідок форми № КВ-3 на протязі 5 днів з дня їх підписання. Пунктом 10.1. сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов Договору позивач провів капітальний ремонт водопостачання та водовідведення ТзОВ "Брикетна фабрика", в підтвердження чого подав підписаний уповноваженими сторонами Акт №15 приймання виконаних будівельних робіт від 18.06.2017 (а.с.42-46), який не оплачений відповідачем.

16.05.2018, позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою у п'ятиденний термін з дня отримання даної претензії перерахувати на розрахункових рахунок позивача заборгованість за виконані роботи; доказ направлення претензії відповідачу наявний в матеріалах справи. Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору підряду. Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів за цим договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (Ст.837 ЦК України).

Статтею 846 Цивільного кодексу України визначено строки виконання роботи.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Дослідивши та проаналізувавши виконання сторонами Договору суд встановив, що підрядник виконав договірні зобов'язання у повному обсязі, а замовник не провів оплату за виконаний капітальний ремонт.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за виконані роботи в сумі 19733,63 грн. відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання за договором підряду № 15/17 від 08.06.2017.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Висновок суду.

Суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з оплати робіт по капітальному ремонту не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не навів; доказів виконання зобов'язання не надав, доводи позивача не спростував, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати 19733,63 грн. вартості капітального ремонту, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 19733,63 грн. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Згідно з розрахунком проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 888,82 грн., яка перевищує заявлену до стягнення позивачем, отже, суд задовольняє 3% річних в межах заявлених позовних вимог в сумі 887,00 грн. за період з 25.06.2017 по 25.12.2018.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуваням даного місяця.

Позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 3258,46 грн. за період червень 2017 - грудень 2018. При перевірці розрахунку позивача, судом встановлено, що позивачем не дотримано рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 362-97р. Господарським судом здійснено належний перерахунок інфляційних втрат. Згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 3077,42 грн. за період з липня 2017- по грудень 2018, оскільки прострочка оплати виникла з в кінці червня 2017 року і даний місяць не може бути включений при обрахуванні втрат від інфляції. З огляду на викладене, в решті 181,04 грн. інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 19733,63 грн. основної заборгованості, 887,00 грн. 3% річних за період з 26.06.2017 по 25.12.2018 та 3077,42 грн. інфляційних втрат за період з липня 2017 року по грудень 2018 року.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач ОСОБА_3 підприємство "Теплобуденерго" вказав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 3900,00 грн.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Позивач надав суду договір про надання правової допомоги № 26-05-18 від 15.05.2018, ордер серія ІФ № 009126 на надання правової допомоги від 15.05.2018, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №537 від 18.11.2005.

Договір про надання правової допомоги № 26-05-18 від 15.05.2018 (далі - договір) укладений між позивачем (замовником) та ОСОБА_1 (адвокатом).

Згідно з п.1.1. Договору, адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу у веденні справ Замовника щодо стягнення з ТзОВ "Брикетна фабрика" заборгованості згідно договору підряду №15/17 від 08.06.2017 в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що за правову допомогу Замовник сплачує Адвокату винагороду в сумі 3900,00 грн. шляхом безготівкової оплати на банківський рахунок Адвоката.

Позивач на виконання умов договору перерахував Адвокату ОСОБА_1 кошти в сумі 3900,00 грн., що підтверджується приєднаним до матеріалів справи платіжними дорученням №759 від 21 грудня 2018 року.

Наявним в матеріалах свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №537 від 18.11.2005 підтверджується, що ОСОБА_1 є адвокатом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зважаючи на належну підготовку адвокатом документів для подання до суду, виклад правової позиції, присутність останнього в судових засіданнях, а також підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката платіжними документами, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат, суд дійшов висновку про те, що розмір таких витрат є обґрунтованим та співмірним зі складністю позову, а тому належить до задоволення пропорційно розміру задоволених позовних вимог зважаючи на часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Теплобуденерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика" про стягнення заборгованості за договором підряду від 08.06.2017 №15/17 в сумі 23879,09 грн., з яких: 19733,63 грн. - основна заборгованість, 887,00 грн. - 3% річних, 3258,46 грн. - інфляційні втрати задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брикетна фабрика", вул. Заводська 1, корпус 722,м. Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 40491127) на користь Приватного підприємства "Теплобуденерго", вул. Підлісна, буд.29, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 34465288) - 19733,63 (дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять три гривні шістдесят три копійки) основної заборгованості, 887,00(вісімсот вісімдесят сім гривень) 3% річних, 3077,42 (три тисячі сімдесят сім гривень сорок дві копійки) інфляційних втрат, 1744,38(одну тисячу сімсот сорок чотири гривні тридцять вісім копійок) судового збору та 3861(три тисячі вісімсот шістдесят одну гривню) витрат, пов'язаних із оплатою професійної правової допомоги.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 181,04 (сто вісімдесят одна гривня чотири копійки) - відмовити.

Судовий збір в розмірі 17,62 (сімнадцять гривень шістдесят дві копійки) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.04.2019.

Суддя Л.М. Неверовська