ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04 квітня 2019 р. Справа № 903/879/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни
та за присутності представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, адвокат (довіреність від 23.01.2019р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1142 від 11.01.2006р.)
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, адвокат (довіреність від 05.12.2017р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №634 від 19.09.2008р.), ОСОБА_3 - директор
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів гімназія" Луцького району Волинської області: ОСОБА_5 - директор (наказ №31-ОС від 21.08.2009р.)
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_7 районної державної адміністрації Волинської області: не з'явились
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_7 районної ради: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер", с. Коршів Луцького району
до відповідача: Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ", с. Великий Омеляник Луцького району
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
- ОСОБА_7 районна рада, м. Луцьк
-ОСОБА_6 освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_7 районної державної адміністрації Волинської області, м. Луцьк
-ОСОБА_4 навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області, с. Підгайці Луцького району
про стягнення 244 986,00 грн.
Суть спору: 27 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Айвер" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ" 244 986,00 грн. заборгованості по оплаті поставлених у серпні місяці 2018 року згідно накладної від 20.08.2018р. та на підставі укладеного між сторонами договору постачання №13 від 01.08.2018р. товарно-матеріальних цінностей.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання №13 від 01.08.2018р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по оплаті товарно-матеріальних цінностей.
Ухвалою суду від 30.11.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, за клопотанням позивача постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.12.2018р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.
13 грудня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання КП "ЛУЦЬКЕ", підписане директором товариства ОСОБА_3, про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.12.2018р. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі, замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням, підготовче засідання у справі призначено на 24.01.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.
21 січня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив КП "ЛУЦЬКЕ" на позовну заяву від 23.11.2018р. в якому відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та долучив до матеріалів справи докази в обґрунтування відзиву та надіслання останнього на адресу позивача.
При цьому відповідач засвідчив, що 01.08.2018р. між сторонами у даній справі було укладено договір №13 на постачання та встановлення металопластикових вікон в ЗЗСО с. Підгайці Луцького району та сплачено авансовий платіж. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку в термін не пізніше 3 банківських днів з моменту передачі партії товару, шляхом перерахування вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 6.1 договору, приймання товару здійснюється виключно згідно накладних.
Отже, відповідно до умов договору, 01.08.2018 року сторонами було підписано ОСОБА_8 до договору постачання №13 на суму 349 980,00 грн. з зазначеною кількістю 114 кв.м. по вартості 3 070 грн. за кв.м., що значно відрізняється від даних зазначених у документах, які були додані позивачем до позовної заяви.
Крім того, відповідач повідомив, що накладну від 20.08.2018р. на суму 349 980,00грн. директор КП "ЛУЦЬКЕ" ОСОБА_3 не підписував, печаткою підприємства не скріплював.
Перебуваючи на місці встановлення вікон разом з інженером технічного нагляду, з метою перевірки відповідності цін та якості поставленої продукції, відповідачу так і не вдалось їх встановити. Провівши аналіз ринкової ціни, врахувавши площу, у відповідача виникли сумніви щодо вартості встановлених на вищевказаному об'єкті вікон, яку позивач просив оплатити.
11 вересня 2018 року відповідач направив позивачу листа в якому повідомляв про неможливість встановлення відповідності цін та якості поставленої продукції. Основною причиною неможливості встановлення відповідності цін та якості поставленої продукції є відсутність у ОСОБА_8 до договору певних параметрів, а саме: розміру кожного встановленого вікна, ваги, площі, профілю, фурнітури та ін., що суттєво впливають на формування ціни товару. Також відсутні сертифікати якості та відповідності товару.
В даному листі КП "ЛУЦЬКЕ" просило направити на його адресу вищезазначені документи для всебічного аналізу якості та ціни поставленої продукції, засвідчувало, що в іншому випадку оплата робіт буде неможливою.
У відповідь на даний лист позивачем було направлено лише сертифікати якості та відповідності товару. Інші вищезазначені документи, які суттєво впливають на формування ціни товару, надані так і не були. Відповідач повторно звернувся до ТОВ "Айвер" з проханням надати документи для встановлення якості та ціни поставленої продукції, яке залишено позивачем без належного реагування.
08 жовтня 2018 року КП "ЛУЦЬКЕ" було вимушено звернутися до Національної поліції України у Волинській області із заявою, в якій виклавши всі обставини справи, просило втрутитися в дану ситуацію для всебічного вивчення даного питання з ціллю запобігання розтраті бюджетних коштів.
Отже, на думку відповідача, вищевикладене свідчить, що заборгованість у розмірі 244 986,00грн. по оплаті поставлених у серпні місяці 2018 року згідно накладної від 20.08.2018р. товарно-матеріальних цінностей виникла саме з вини позивача, через що заявлений позов про стягнення коштів, на переконання відповідача, є безпідставним.
Крім того, засвідчує, що позивачем до матеріалів справи додано ОСОБА_8 до договору постачання №13 від 01.08.2018р. на суму 349 980,00грн., в якій зазначено кількість-132,971 кв.м. по вартості 2 632,00грн. за кв.м., яка значно відрізняється від оригіналу. При цьому, підпис та печатка КП "ЛУЦЬКЕ" на даному документі відсутні.
21 січня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано письмові пояснення ТОВ "Айвер" від 16.01.2019р. на ухвалу суду від 27.12.2018р. з документами в обґрунтування останніх.
Присутній в судовому засіданні 24.01.2019р. представник позивача з посиланням на пояснення від 16.01.2019р. зазначив, що оригінал договору постачання №13 від 01.08.2018р. та накладну від 20.08.2018р. втрачено з невідомих причин, ймовірно під час та у зв'язку із проведеними обшуками у помешканні директора за адресою: Львівська область, м. Броди, вул. Костюшко,13. При цьому надав суду ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.10.2018р. по справі №161/17207/18 про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи.
При цьому також, повідомив суду, що надана відповідачем ОСОБА_8 до договору не була передбачена самим договором постачання №13 від 01.08.2018р. та засвідчив, що у ТОВ "Айвер" наявна лише нотаріально посвідчена копія накладної від 20.08.2018р. на загальну суму 349 980,00грн.
Присутні в судовому засіданні представник відповідача та директор засвідчили на наявній у КП "ЛУЦЬКЕ" ОСОБА_8 до договору постачання №13 від 01.08.2018р., котра суттєво відрізняється від ОСОБА_8, наданої позивачем.
При цьому, вказали, що на виконання договору постачання №13 від 01.08.2018р. було отримано конструкцій менше, ніж засвідчено позивачем (меншою кількістю, площею, однак більшою вартістю за одиницю виміру).
Ухвалою суду від 24.01.2019р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 19.02.2019р.; залучено до участі в справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_7 районну раду (43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 53, код ЄДРПОУ 23250933); ОСОБА_6 освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_7 районної державної адміністрації Волинської області (43000, м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, код ЄДРПОУ 02141638); ОСОБА_4 навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області (45602, Волинська область, Луцький район, с. Підгайці, вул. Шкільна, 24, код ЄДРПОУ 21754179); зобов'язано учасників судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, зобов'язано приватного нотаріуса Бродівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_9 (80606, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, пл. Ринок, 6/2, свідоцтво №7877) надати суду письмові пояснення з приводу вчинення нотаріальних дій, щодо засвідчення вірності копій документів, а саме накладної від 20.08.2018р., зареєстрованих в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №715 та №716 від 30.10.2018р., належним чином посвідчену копію витягів з Книги реєстрації нотаріальних дій стосовно записів №№ 175, 176 від 30.10.2018р., а також зобов'язано слідче управління Головного управління Національної поліції у Волинській області надати суду інформацію стосовно того чи вилучались згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.10.2018р. по справі №161/17207/18 під час обшуку в житлі та інших володіннях ОСОБА_10, за адресою: Львівська область, м. Броди, вул. Костюшка, 13, документи фінансово-господарської звітності ТОВ "Айвер" (Львівська область, м. Броди, вул. Костюшка, 13, код ЄДРПОУ 39785524), зокрема, договір постачання металопластикових вікон №13 від 01.08.2018р., укладений між Комунальним підприємством "Луцьке" та Товариством з обмеженою відповідальність "Айвер", накладна від 20 серпня 2018 року на відпуск Товариством з обмеженою відповідальність "Айвер" Комунальному підприємству "Луцьке" товару (віконні конструкції металопластикові) та його отримання Комунальним підприємством "Луцьке".
07.02.2019р. на адресу суду від Приватного нотаріуса Бродівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_9 надійшли пояснення від 05.02.2019р. №01/24, в яких нотаріус повідомив, що 30.10.2018р. до нього звернувся громадянин ОСОБА_11 за засвідченням копій документів (накладної від 20.08.2018р.). Громадянином ОСОБА_10 було надано для огляду оригінал документу, внаслідок чого звіривши документ з фотокопією, нотаріусом було засвідчено цю фотокопію.
14.02.2019р. на адресу суду надійшли письмові пояснення КП "ЛУЦЬКЕ" вих.№1-14/02 від 14.02.2019р., в яких відповідач повідомив, що вартість вікон, що зобов'язалось поставити ТОВ "Айвер" згідно договору №13 від 01.08.2018р., сума якого складає 349 980грн. і за яким позивач отримав аванс по вищевказаному договору в розмірі 104 994 грн., встановити не має змоги, оскільки до цього часу не отримано від позивача підтверджуючого документу постачання вікон відповідачу, тобто накладної, згідно якої бухгалтерія мала б можливість провести дані записи по відповідних рахунках бухгалтерського обліку, для подальшої передачі ОСОБА_6 освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_7 РДА. Що стосується кількості поставленої продукції-засвідчує, що її також встановити немає можливості, так як підрядником були порушені умови договору, а саме п. 6 "Умови передачі товару".
Водночас, 14.02.2019р. на адресу суду надійшло клопотання КП "ЛУЦЬКЕ" від 14.02.2019р., в котрому відповідач, з огляду на наявність між сторонами спору стосовно кількості та вартості поставлених у серпні 2018 року металопластикових вікон відповідно до договору постачання №13 від 01.08.2018р., просив суд постановити ухвалу про призначення експертного дослідження у даній справі, проведення якого просив доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та поставити експерту на вирішення наступні питання: - Яка кількість металопластикових вікон встановлена ТОВ "Айвер" в ЗЗСО с. Підгайці Луцького району відповідно до договору постачання №13 від 01.08.2018р.?; - Яка ринкова вартість металопластикових вікон встановлених ТОВ "Айвер" в ЗЗСО с. Підгайці Луцького району відповідно до договору постачання №13 від 01.08.2018р.?
14.02.2019р. на адресу суду від третьої особи-Підгайцівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області надійшли письмові пояснення, в котрих третя особа повідомила, що вікна були привезені до навчального закладу у вихідний день - 19.08.2018р., розвантаження проводилось у присутності заступника директора з господарської частини ОСОБА_12 силами технічного персоналу ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області.
Поставка 45 штук вікон відбулась без відповідних супроводжуючих документів-товарно-транспортних накладних та без документів, що засвідчують якість продукції. Встановлення вказаних вікон проводилось через декілька днів у різних частинах закладу: спортивна зала, коридори, їдальня, напівпідвальні приміщення, туалети, шкільна майстерня. Вікна монтувались протягом одного дня.
Документів на вікна після повного їх монтажу ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області також надано не було.
При цьому третя особа засвідчила, що прийомку робіт ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області не проводив, тому акт виконаних робіт йому не надавався і, відповідно, ніким з його працівників не підписувався.
Площа вікон, які встановлювались в навчальному закладі, складає 132,971 кв.м.
На балансі закладу вікна не перебувають, оскільки заклад не має жодної накладної, договору укладеного із позивачем чи відповідачем.
14.02.2019р. на адресу суду від третьої особи- Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_7 РДА Волинської області надійшли письмові пояснення №155/01-14/2-19 від 14.02.2019р., в котрих третя особа повідомила, що ОСОБА_6 освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_7 районної державної адміністрації Волинської області не виступав замовником на поставку вікон, тому не володіє будь-якою інформацією щодо їх кількості та площі.
14.02.2019р. на адресу суду від третьої особи- Луцької районної ради надійшли письмові пояснення №03-17/65 від 12.02.2019р. з документами в їх обґрунтування та доказами в підтвердження надіслання останніх на адреси позивача та відповідача у справі, в котрих третя особа повідомила, що 26.06.2018р. відбулося пленарне засідання двадцять восьмої позачергової сесії районної ради сьомого скликання, на якому було прийнято рішення №28/45 "Про внесення змін до рішення районної ради від 22.12.2017р. №25/30 "Про районний бюджет на 2018 рік", відповідно до якого були виділені кошти із районного бюджету на виконання заходів, передбачених Районною Програмою підтримки Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ" на 2016-2018 роки у загальному обсязі, а також на встановлення металопластикових вікон та дверних конструкцій в ЗЗСО с. Підгайці, зокрема.
02.08.2018р. на адресу ОСОБА_7 районної ради надійшов лист від Директора КП "ЛУЦЬКЕ" №02-08/18 з проханням профінансувати: - всього по КПКВК 0117693: 135 332,87грн.; всього авансових платежів по КПКВК 0117693: 164 994,00 грн. У цю суму входить оплата авансу ТОВ "Айвер" у розмірі 104 994,00 грн. - за встановлення металопластикових вікон та дверних конструкцій в ЗЗСО Луцького району, згідно договору № 13 від 01.08.2018р.
У свою чергу, 02.08.2018 р. ОСОБА_7 районна рада, на підставі вищезазначеного листа та рішення № 28/45 "Про внесення змін до рішення районної ради від 22.12.2017р. № 25/30 "Про районний бюджет на 2018 рік", надала дозвіл на фінансування по КПКВК 0117693 у загальній сумі 300 326,87грн.
Підтвердженням перерахування коштів є наступні документи: розподіл виділених бюджетних асигнувань з рахунку №35318061022463 від 02.08.2018р. № 113, на якому стоїть відмітка УДКС України у ОСОБА_7 районі Волинської області, виписка ОСОБА_7 районної ради з ГУДКС у Волинській області від 02.08.2018р. №113 по рахунку № 35318061022463, згідно якої кошти в сумі 300 326,87 грн. були перераховані на рахунок 35433068064105 КП "ЛУЦЬКЕ". Платіжні документи в підтвердження перерахування коштів органами Державної казначейської служби України на рахунки КП "ЛУЦЬКЕ", повинні бути у директора підприємства.
Крім того, 11.09.2018р. на адресу ОСОБА_7 районної ради надійшов лист від директора КП "ЛУЦЬКЕ", де він інформує про взаємовідносини із ТОВ "Айвер". Зокрема, про те, що авансові платежі за встановлення металопластикових вікон та дверних конструкцій в ЗЗСО Луцького району, згідно договору № 13 від 01.08.2018р. були оплачені. Однак, через неможливість встановлення відповідності ціни та якості поставленої продукції з вини ТОВ "Айвер", відповідач розрахуватися по усій заборгованості по договору не може.
КП "ЛУЦЬКЕ" є одержувачем бюджетних коштів та самостійним суб'єктом господарювання, тобто вказане підприємство безпосередньо несе відповідальність за цільове використання коштів, виконання доручень ради, як органу управління, та дотримання вимог чинного законодавства.
Водночас, розгляд справи, що призначений на 19.02.2019р., третя особа просила проводити без участі представника ОСОБА_7 районної ради.
18.02.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 08.02.2019р. в якому позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.
При цьому засвідчив, що до відзиву відповідачем було долучено ОСОБА_8 до договору постачання №13 від 01.08.2018р. з кількістю одиниць виміру 114 кв.м., ціною за квадратний метр 3 070,00грн. і загальною сумою 349 980,00 грн. ОСОБА_8 скріплена підписами та печатками обох сторін, що свідчить про визнання і погодження відповідача із вартістю квадратного метра віконних конструкцій, а саме 3 070,00 грн. за 1 кв.м. та із загальною вартістю віконних конструкцій 349 980,00 грн. ОСОБА_13 була підписана також і позивачем.
В подальшому, відповідачем була висловлена усна пропозиція щодо встановлення більшої кількості віконних конструкцій, але за цю ж суму договору - 349 980,00грн., тобто, щоб по можливості була встановлена більша кількість віконних конструкцій.
На сьогоднішній день віконні конструкції не тільки поставлені позивачем відповідачу, не тільки прийняті відповідачем згідно накладної, але і віконні конструкції є встановлені у школі. Загальна кількість віконних конструкцій, яка була поставлена позивачем відповідачу становить 45 штук.
Позивачем на вимогу відповідача було надано сертифікати відповідності і кількості віконних конструкцій в оригіналі, а також було надано нову ОСОБА_13 до договору.
Відповідач дану ОСОБА_13 до договору з кількістю 45 штук отримав, але не підписав, оскільки, на його думку, ціна за один квадратний метр віконних конструкцій є завищеною.
Однак, підписавши ОСОБА_13 до договору постачання №13 від 01.08.2018р. з кількістю одиниць виміру 114 кв.м., ціною за квадратний метр 3 070,00грн. і загальною сумою 349 980,00 грн., відповідач, на переконання позивача, погодився з ціною 3 070,00грн. за кв.м.
07.02.2019р. представником позивача, за участі завгоспа ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області ОСОБА_12, було проведено огляд і обміри металопластикових віконних конструкцій, які були поставлені у даний навчальний заклад позивачем.
В результаті огляду та обміру віконних конструкцій, які були поставлені позивачем у даний навчальний заклад, було встановлено, що віконні конструкції марки STEKO S 450 встановлені у ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області, загальна кількість віконних конструкцій-45 штук, загальною площею 132,971 кв.м., про що було складено відповідний акт, який був підписаний представником позивача та завгоспом ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області ОСОБА_12
Наявність вказаних обмірів віконних конструкцій, які відображені у акті огляду та обміру від 07.02.2019р. є підтверджуючим доказом того, що відповідачем було прийнято віконні конструкції загальною площею 132,971 кв.м. в кількості 45 штук та, відповідно, підписана накладна.
Окрім цього, вартість віконних конструкцій, а саме вартість квадратного метру згідно підписаної накладної становить 2 632,00 грн., що є нижчою ціною, ніж ціна віконної конструкції, яка зазначена у ОСОБА_13 до договору, яка надана відповідачем, тобто різниця між вартістю 1 квадратного метра віконної конструкції згідно підписаної ОСОБА_13 та вартість 1 квадратного метра віконної конструкції згідно підписаної накладної між сторонами становить 438,00 грн.
Тобто, з вищенаведеного вбачається, що за ту ж саму суму договору 349 980,00 грн. позивачем було поставлено відповідачу віконні конструкції за нижчою ціною на 438,00 грн. за 1 кв.м., аніж було підписано і погоджено у ОСОБА_13 до договору між сторонами, а також було поставлено більшу кількість віконних конструкцій, ніж передбачено у ОСОБА_13, яка підписана між сторонами.
Окрім цього, сама ж школа не заперечує факту поставки позивачем віконних конструкцій в кількості 45 штук, загальною площею 132,971 кв.м., що співпадає не тільки з підписаною обома сторонами накладною, але і з вимогами позивача до відповідача про стягнення коштів за поставлені віконні конструкції.
Також позивач зауважив, що відповідач у відзиві зазначив, що надана суду ОСОБА_13, яка підписана сторонами значно відрізняється від ОСОБА_13, яка була надана позивачем.
З даного приводу позивач повідомив суд, що різниця є в: кількості квадратних метрів, тобто було поставлено більшу кількість квадратних метрів з 114 кв.м. до 132,971 кв.м. і зменшено ціну квадратного метра з 3 070,00 грн. до 2 632,00 грн. і, тим самим, зекономлено державні кошти.
При цьому, відповідач про огляд та обміри віконних конструкцій був повідомлений, однак останнім на огляд було скеровано голову ОСОБА_7 районної ради.
19.02.2019р. на адресу суду від Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області надійшли пояснення від 18.02.2019р. №1738-24/2/2019 за підписом заступника начальника відділу Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_14, в яких повідомляється, що в ході проведення обшуку в житлі та інших володіннях ОСОБА_10 за адресою: Львівська обл., м. Броди, вул. Костюшка, 13, будь-яких документів фінансово-господарського характеру, належних ТОВ "Айвер", виявлено та вилучено не було.
19.02.2019р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 19.02.2019р. з документами в обґрунтування даного клопотання, в якому позивач повідомив, що факт погодження відповідачем ціни квадратного метра металопластикових віконних конструкцій, а також відсутності у договорі та ОСОБА_13 згадки про якість продукції підтверджується також і тим, що після підписання договору 01.08.2018р.-відповідач 01.08.2018р. перерахував, а позивач-06.08.2018р. отримав авансовий платіж згідно договору.
Факт перерахування відповідачем позивачу авансового платежу, на думку позивача, підтверджує ту обставину, за котрої відповідач погодився із підписаними обома сторонами умовами договору, а також умовами ОСОБА_13, в тому числі і ціною віконних конструкцій за 1 кв.м.
Актом, який долучено до матеріалів відзиву, підтверджено, що у ОСОБА_4 навчальний заклад позивачем було поставлено віконні конструкції Марки STEKO S 450, загальна кількість віконних конструкцій - 45 штук, загальною площею 132,971 кв.м.
Даний акт огляду та обміру віконних конструкцій був підписаний представником позивача та заступником директора - завгоспом ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області ОСОБА_12
Листом від 21.09.2018р. №1-21/09 , який долучений відповідачем до відзиву, підтверджується, що сертифікати відповідності на віконні конструкції були отримані відповідачем і дані сертифікати відповідності віконних конструкцій відповідають віконним конструкціям, які поставлені позивачем відповідачу і дані віконні конструкції уже встановлені у школі.
Присутній в судовому засіданні 19.02.2019р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням від 19.02.2019р. з обгрунтовуючими дане клопотання документами, в якому просив у випадку відмови в задоволенні позовних вимог, стягнути з ТОВ "Айвер" на користь КП "ЛУЦЬКЕ" 16 000,00грн. судових витрат, понесених відповідачем на правову допомогу.
В судовому засіданні 19.02.2019р. судом було постановлено протокольну ухвалу про відхилення клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
В той же час, в судовому засіданні судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку розгляду справи у підготовчому судовому засіданні до 26.03.2019р. та відкладення розгляду справи на 13.03.2019р.
Ухвалою суду від 19.02.2019р. було повідомлено ОСОБА_7 районну раду про відкладення розгляду справи в підготовчому засіданні до 13.03.2019р.
26.02.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на пояснення учасників процесу від 25.02.2019р. з документами в обґрунтування цієї відповіді та доказами надіслання останньої на адреси сторін/учасників судового процесу, в якій позивач засвідчив, що пояснення Приватного нотаріуса Бродівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_9 від 05.02.2019р. №01/24 стверджують поставку відповідачу металопластикових вікон згідно накладної від 20.08.2018р.
Зважаючи на пояснення директора ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області від 14.02.2019р., а також усні пояснення заступника директора навчального закладу, який також підтвердив, що він разом із представником ТОВ "Айвер" брав участь в огляді та обмірі віконних конструкцій, які були поставлені в школу ТОВ "Айвер", можна чітко стверджувати, що ТОВ "Айвер" було поставлено віконні конструкції Марки STEKO S 450, загальна кількість віконних конструкцій - 45 штук, загальною площею 132,971 кв.м.
ОСОБА_7 районною радою Волинської області надані пояснення від 12.02.2019р. №03-17/65 у яких зазначено, що ОСОБА_7 районною радою було надано авансовий платіж для оплати ТОВ "Айвер" авансового платежу за поставку металопластикових вікон в ЗЗСО с. Підгайці.
Окрім цього, ОСОБА_7 районна рада повідомила, що КП "Луцьке" листом від 02.08.2018р. звернулося з проханням профінансувати авансові платежі, в тому числі оплату авансового платежу ТОВ "Айвер" за поставку вікон згідно договору № 13 від 01.08.2018р. Вказані кошти були перераховані ОСОБА_7 районною радою КП "ЛУЦЬКЕ" про що надано відповідні платіжні документи.
Вказане пояснення ОСОБА_7 районної ради Волинської області, на думку позивача, підтверджує погодження КП "Луцьке" ціни квадратного метра металопластикових вікон згідно ОСОБА_13, яка підписана між позивачем та відповідачем.
28.02.2019р. на адресу суду від третьої особи-Підгайцівського НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області надійшли письмові пояснення з документами в їх обґрунтування, в котрих третя особа повідомила, що вікна були привезені до закладу у вихідний день - 19.08.2018р., розвантаження проводилось у присутності заступника директора господарської частини ОСОБА_12 силами технічного персоналу ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області. Вікон було поставлено в кількості 45 штук.
Водій, який здійснив доставку віконних конструкцій, після того як вони були розвантажені, звернувся до заступника директора господарської частини ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" ОСОБА_12 з проханням поставити підпис на приймальному акті. ОСОБА_12 на вказаному акті поставив свій підпис, але екземпляра приймального акта не отримав, тому попросив дозволити здійснити фотокопію вказаного документу.
07.03.2019р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 07.03.2018р., в яких відповідач позов заперечив з огляду на те, що позивачем не було надано суду оригіналу накладної від 20.08.2018р., а, відтак, факт поставки товару відповідачу відповідно до умов договору №13 від 01.08.2018р. позивачем є не доведеним у встановленому законодавством порядку.
При цьому засвідчив, що 07.02.2019р. було проведено огляд і обміри віконних металопластикових конструкцій, які були поставлені в ЗЗСО с. Підгайці Луцького району. В результаті огляду, як зазначає позивач, було встановлено, що віконні конструкції марки SТЕКО S 450 встановлені у школі у загальній кількості - 45 штук, загальною площею 132,971 кв.м. Акт огляду був підписаний представником позивача та заступником директора господарської частини ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" ОСОБА_12
При цьому, позивач стверджував, що даний акт є підтверджуючим доказом того, що відповідачем було прийнято віконні конструкції загальною площею 132, 971 кв.м., в кількості 45 штук та, відповідно, підписана накладна, однак огляд і обміри віконних металопластикових конструкцій проводились за відсутності директора КП "ЛУЦЬКЕ". Відповідач взагалі не був повідомлений про намір проведення огляду та обмірів встановлених вікон, що є істотним порушенням порядку прийому товару відповідно до п.6.2 договору та позбавило відповідача об'єктивної можливості встановити якість та ціну поставленої продукції. Більше того, при складанні акту огляду не було ні одного спеціаліста з будівельно-технічної галузі. Таким чином, оскільки прийом товару мав проводитись лише за участі директора КП "ЛУЦЬКЕ", то акт огляду з наявними на ньому підписами, на думку відповідача, є нікчемним.
При цьому, відповідач засвідчував, що позивачем не доведено, що ТОВ "Айвер" приймало участь у поставці вікон, оскільки відповідно до приймального акту (Л)МАN AE 47-38 НТ.1 від 19.08.2018р., вікна до ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" постачала компанія SТЕКО, а замовником в даному документі виступає ТОВ "Будівельна компанія "Терон Девелопмент". Окрім того, в судовому засіданні представник ТОВ "Айвер" пояснив, що поставлені металопластикові вікна ТОВ "Айвер" також не встановлювало. Таким чином, не має ніякого доказу в підтвердження того, що позивач взагалі приймав участь у поставленні продукції за яку він бажає стягнути з відповідача кошти. Оскільки поставка вікон здійснювалась компанією SТЕКО на замовлення ТОВ "БК "Терон Девелопмент", то договірні відносини виникають між даними підприємствами та ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області. Між КП "ЛУЦЬКЕ" та ТОВ "БК "Терон Девелопмент" договірних відносин немає. Відтак, з огляду на те, що ТОВ "Айвер" не має ніякого відношення ні до постачання, ні до встановлення металопластикових вікон, не зрозуміло на підставі чого, позивач намагається стягнути кошти з КП "ЛУЦЬКЕ".
Крім того, вказав, що 01.08.2018р. сторонами було підписано ОСОБА_13 до договору постачання № 13 на суму 349 980,00 грн. з зазначеною кількістю 114 кв.м. по вартості 3 070 грн. за кв.м. Натомість, зі слів позивача, було фактично встановлено віконні конструкції загальною площею 132, 971 кв. м. по вартості 2 632 грн. за кв.м. Таким чином, якщо навіть припустити, що вікна постачалися ТОВ "Айвер" та суд дійде висновку про необхідність оплати товарно-матеріальних цінностей, то заборгованість, на думку відповідача, підлягає наступному розрахунку: у зв'язку з тим, що відповідно до ОСОБА_13 до договору постачання було підписано на кількість 114 кв.м., а позивач в своїх поясненнях зазначає, що ціну було знижено до 2 632 грн., то загальна вартість поставлених вікон у даній кількості та по заниженій вартості становить 300 048,00грн. (114 * 2 632). З урахуванням сплаченого авансового платежу у розмірі 104 994,00 грн., залишок до оплати складає 195 054,00 грн., що майже на 50 000 грн. менше, ніж заявлено позивачем у позовній заяві. Отже, з огляду на вищевикладене, у зв'язку з тим, що позивачем не було дотримано порядку приймання товару, чим порушено умови договору, та взагалі не доведено факту поставки ним товарно-матеріальних цінностей відповідно до договору № 13 від 01.08.2018р., то відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Водночас, просив суд витребувати у ТОВ "Завод Стеко" оригінали товарної накладної MAN 0037447 від 18.08.2018р. та приймального акту серії (Л) MAN АЕ 47-38 НТ.1.
13.03.2019р. на адресу суду від третьої особи-Луцької районної ради надійшли пояснення від 07.03.2019р. №03-17/116 з доказами їх направлення на адреси учасників судового процесу, в яких третя особа зазначила, що на адресу ОСОБА_7 районної ради надійшла відповідь ТОВ "Айвер" на пояснення учасників судового процесу, в яких позивач зазначає, що пояснення ОСОБА_7 районної ради підтвердило погодження КП "ЛУЦЬКЕ" ціни квадратного метра металопластикових віконних конструкцій згідно ОСОБА_13, яка підписана між сторонами справи. Однак, дане твердження позивача, на думку третьої особи, не відповідає дійсності з наступних підстав.
Відповідно до рішення ОСОБА_7 районної ради № 28/45 "Про внесення змін до рішення районної ради від 22.12.2017р. № 25/30 "Про районний бюджет на 2018 рік" були виділені кошти із районного бюджету на виконання заходів, передбачених Районною Програмою підтримки Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ" на 2016 - 2018 роки, виконавцем якої є КП "ЛУЦЬКЕ". Комунальне підприємство "ЛУЦЬКЕ" є одержувачем бюджетних коштів та самостійним суб'єктом господарювання, безпосередньо несе відповідальність за цільове використання коштів, виконання доручень ради, як органу управління, та дотримання вимог чинного законодавства. Поточне управління підприємством здійснює директор - керівник КП "ЛУЦЬКЕ".
Сторонами справи було укладено договір постачання №13 від 01.08.2018р. на постачання металопластикових вікон та дверей, відповідно до якого розмір авансу становив 30 % від вартості договору, що становить 104 994,00грн. Відповідно до Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014р. № 372 попередня оплата (аванс) - це оплата товарів (робіт, послуг), які будуть поставлені (виконані, надані) установі після отримання платежу, у разі якщо здійснення попередньої оплати (авансу) передбачено бюджетним законодавством. Тобто, оплата авансу відповідно до зазначеного договору - це сума, яку перерахували наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товар (роботи, послуги), які мають бути отриманні (виконані, надані), але ніяк не підтвердження, що виконані роботи, поставка товару відповідають ОСОБА_13, яка була підписана між сторонами справи.
Також ОСОБА_7 районна рада повідомила, що не наділена повноваженнями погоджувати чи приймати відповідні роботи (товар) згідно укладеного договору постачання №13 від 01.08.2018р., а є лише головним розпорядником бюджетних коштів. Прийняття відповідних робіт, а також погодження ціни квадратного метра метало пластикових вікон згідно ОСОБА_13 здійснюється КП "ЛУЦЬКЕ", як безпосереднім виконавцем Районної Програми, одержувачем бюджетних коштів та замовником відповідних робіт.
В судовому засіданні 13.03.2019р. судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі і призначення справи до судового розгляду по суті на 04.04.2019р. При цьому, судом було надано можливість усім учасникам провадження у справі до початку розгляду справи по суті подати до суду всі необхідні додаткові обґрунтовуючі документи з приводу виникнення зобов'язань по договору, прийняття товару або виникнення зобов'язань у відповідача, а також судом було надано можливість представнику позивача до початку розгляду справи по суті подати до суду письмові пояснення з приводу пояснень ОСОБА_7 районної ради.
Крім того, суд зобов'язав представників відповідача до наступного судового засідання надати суду документи в підтвердження надання правової допомоги, зокрема, стосовно укладення відповідного договору, виконання робіт, підписання відповідного акту, оплати правової допомоги.
Ухвалою суду від 13.03.2019р. було повідомлено ОСОБА_6 освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_7 районної державної адміністрації Волинської області та ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 04.04.2019р.
18.03.2019р. на адресу суду від відповідача надійшла заява від 18.03.2019р. про долучення до матеріалів справи копій договору №2 про надання правової допомоги від 26.12.2018р., укладеного між Комунальним підприємством "ЛУЦЬКЕ" та Адвокатським об'єднанням "Лінія Права" та акту приймання виконаних робіт №3 від 26.12.2018р.
26.03.2019р. на адресу суду від ТОВ "Айвер" надійшла відповідь на заперечення відповідача від 26.03.2019р. з обгрунтовуючими відповідь документами та доказами надіслання останньої на адреси учасників судового процесу, в якій позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, відповіді на пояснення третіх осіб, а також цій відповіді на заперечення відповідача.
При цьому засвідчив, що зважаючи на те, що Приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_9 підтверджено факт здійснення ним засвідчення накладної від 20.08.2018р. з оригіналу, то нотаріально завірена копія накладної має силу оригіналу, допоки не доведено зворотного.
Повідомив, що замовником віконних конструкцій, які були поставлені ТОВ "Айвер" в школу було ТОВ "БК "Терон Девелопмент". 02.08.2018р. між ТОВ "Айвер" та ТОВ "БК "Терон Девелопмент" було укладено договір поставки № 7/2018, згідно якого ТОВ "БК "Терон Девелопмент" зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "Айвер" віконні конструкції металопластикові марки SТЕКО S 450 у кількості 45 штук з додатковими елементами. ОСОБА_15 акту приймання - передачі від 19.08.2018р., який укладений в с. Підгайці, тобто там де і знаходиться школа, на яку було поставлено віконні конструкції, ТОВ "Айвер" прийняло віконні конструкції 132,971 м.кв., які в подальшому були поставлені у школу. Тобто, дані документи, а саме договір та акт приймання - передачі підтверджують той факт, що ТОВ "Айвер" замовило віконні конструкції у ТОВ "БК "Терон Девелопмент", а ТОВ "БК "Терон Девелопмент" замовило віконні конструкції у фірми SТЕКО. Тому і у приймальному акті відображено, що замовником віконних конструкцій у фірми SТЕКО було ТОВ "БК "Терон Девелопмент".
Засвідчив, що сама поставка віконних конструкцій на загальну суму договору із більшою кількістю віконних конструкцій не може бути підставою для зменшення позовних вимог, адже відповідач, надавши вказівку директору школи прийняти віконні конструкції, також прийняв їх.
Про огляд та обміри віконних конструкцій був повідомлений відповідач, але останнім на огляд та обстеження віконних конструкцій було скеровано голову ОСОБА_7 районної ради.
02.04.2019р. на адресу суду від відповідача у справі надійшли додаткові пояснення від 01.04.2019р. з обгрунтовуючими дані пояснення документами та доказами надіслання останніх на адреси учасників судового процесу, в яких відповідає позов заперечив.
При цьому засвідчив, що позивач зазначає, що накладна від 20.08.2018р., яка витребовувалась судом, була вилучена при обшуках правоохоронними органами. Проте, як вбачається з пояснень заступника начальника відділу Слідчого управління ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 від 18.02.2019р. №1738-24/2/2019, поліція будь-яких документів фінансово-господарського характеру належних ТОВ "Айвер", в т.ч. накладної від 20.08.2018р. у ТОВ "Айвер" не вилучала.
Крім того, відповідач зауважив, що Директором ТОВ "Айвер" є ОСОБА_16, юридична адреса ТОВ "Айвер": Волинська обл., Луцький район, село Коршів, вул. Лесі Українки 82, однак з довідки ГУНП У Волинській області №1738-24/2/2019 від 18.02.2019р. вбачається, що обшук проводився у ОСОБА_10 за адресою : Львівська обл., м. Броди, вул. Костюшка, 13. Таким чином, обшук був проведений не за юридичною адресою підприємства та у особи, яка не є директором та взагалі не має відношення до справи.
Стосовно довіреності виданої ОСОБА_11, на підставі якої він діяв від ТОВ "Айвер" та посвідчував копію накладної від 20.08.2018р., яка була надана суду як доказ здійснення позивачем поставки, відповідач зауважив, що посвідчення копії накладної відбувалося 30.10.2018 року, а сама довіреність видана лише 20.01.2019 року. Отже виникає питання, яким чином посвідчувалась фотокопія накладної, особою яка діяла на підставі довіреності, якої станом на 30.10.2018 р. не існувало.
Щодо умов договору постачання №13 від 01.08.2018р. та прийому товару відповідач засвідчив, що відповідно до умов зазначеного договору, обсяг та кількість постачання формується відповідно до замовлення (п. 2.1 договору). Незважаючи на те, що поставка відбувалась відповідно до замовлення, такого замовлення в дійсності надано не було, що є одним з порушень умов договору.
Крім того, пунктом 4.3 договору передбачено, що постачальник мав відзвітуватися за попередньо перерахований авансовий платіж у розмірі 30 % від вартості договору, однак дана умова також з боку позивача виконана не була, що також дає підстави вважати, що ТОВ "Айвер" до поставки вікон не має жодного відношення.
Також, договором визначено, що прийом товару здійснюється виключно згідно накладних (п.6.1 договору).
Надана позивачем накладна датується 20 серпня 2018 р., проте відповідно до приймального акту (Л)МАN АЕ 47-38 НТ.1, наданого компанією "Вікна SТЕКО", постачання вікон до ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів гімназія" Луцького району Волинської області відбувалося 19.08.2018р.
Крім цього, відповідач зауважив, що прийом товару відбувався не тільки за відсутності та без виклику директора КП "ЛУЦЬКЕ" ОСОБА_3, що на думку відповідача, є істотним порушенням порядку прийому товару відповідно до п.6.2 договору, а навіть і без участі самого позивача. Таким чином, немає жодного доказу в підтвердження того, що позивач взагалі приймав участь у постачанні товару.
Отже, з огляду на наявні порушення позивачем умов договору постачання №13 від 01.08.2018р., недотримання порядку прийому товару та на невідповідність поданих позивачем суду документів реальним обставинам справи, відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Усі без виключення пояснення, заперечення та докази, подані учасниками судового провадження у даній справі були прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.
В судовому засіданні 04.04.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених ним у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях у справі.
Присутні в судовому засіданні представники відповідача позов заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях у справі.
Присутня в судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів гімназія" Луцького району Волинської області стосовно заявлених позовних вимог покладається на розсуд суду.
У визначений судом день та час ОСОБА_6 освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_7 районної державної адміністрації Волинської області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача) свого представника в засідання суду не направив, хоча про день та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (ухвала суду від 13.03.2019р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена ОСОБА_6 освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_7 районної державної адміністрації Волинської області 18 березня 2019 року).
У визначений судом день та час ОСОБА_7 районна рада (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача) свого представника в засідання суду не направила, хоча про день та час розгляду справи в суді була повідомлена належним чином, що відображено в протоколі судового засідання від 13.03.2019р.
Водночас, 04.04.2019р. на адресу суду від ОСОБА_7 районної ради надійшло клопотання від 01.04.2019р. №03-17/153 про розгляд справи без участі її уповноваженого представника.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення третіх осіб про дату, час та місце судового засідання, але останні не скористалися своїми правами на участь своїх представників у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін та третьої особи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами та третіми особами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений позивачем до відповідача позов безпідставний та не підлягає до задоволення.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:
01 серпня 2018 року між Комунальним підприємством "ЛУЦЬКЕ" в особі Директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айвер" в особі Директора ОСОБА_16, яка діє на підставі Статуту (постачальник) було укладено договір постачання №13, у відповідності до умов п. 1.1. котрого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця металопластикові вікна, двері, а покупець зобов'язався оплатити цей товар та прийняти його на умовах, зазначених в даному договорі.
ОСОБА_15 п. п. 2.1.-2.3. цього договору обсяг та кількість постачання формується відповідно до замовлення. Якість металопластикових виробів, які поставляються постачальником мають відповідати ДСТУ Б.В.2.6-15:2011. Гарантійні зобов'язання на продукцію починаються з моменту прийняття товару покупцем.
Постачальник поставляє товар за умови дотримання покупцем строків оплати даного договору (п. 5.1. договору). Поставка товару здійснюється на склад покупця за адресою: загальні заклади середньої освіти Луцького району. Прийняття товару за кількістю та якістю проводиться покупцем згідно накладних. Допускається дострокова поставка товару, про що постачальник повідомляє листом або факсом (п.п. 3.1.-3.4. договору).
У відповідності до п.п. 4.1.-4.3. цього договору загальна вартість договору становить 349 980 грн. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку на рахунок продавця. Покупець може здійснити попередню оплату в розмірі 30% від вартості договору, що становить 104 994,00грн., а також протягом 30 календарних днів відзвітуватися на суму авансу згідно видаткових накладних.
Пунктами 5.1.-5.2. даного договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку в термін не пізніше 3 банківських днів з моменту передачі партії товару, шляхом перерахування вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника.
ОСОБА_15 п.п. 6.1.-6.3. цього договору приймання товару здійснюється виключно згідно накладних. Приймання товару по кількості і якості проводиться згідно з вимогами затвердженими Постановою Держарбітражу при ОСОБА_17 СРСР від 15.06.1965р. №П-6 "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по кількості" і "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по якості" №П-7. Приймання-передача проводиться по кількості відповідно до товаросупровідних документів (накладних) відповідно до ДСТУ Б.В.2.6-15:2011.
Цей договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Всі зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (п.п. 12.1., 12.2. договору).
Договір постачання №13 від 01.08.2018р. підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів (а.с. 10).
ОСОБА_15 ОСОБА_13 до договору постачання від 01.08.2018р. (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору постачання №13 від 01.08.2018р., сторони визначили, що постачальник зобов'язується протягом серпня-грудня 2018 року поставити покупцю віконні конструкції металопластикові з додатковими елементами (розширення, підвіконник, відлив) у кількості 114 кв.м. за ціною 3 070,00грн. за кв.м. на загальну суму 349 980,00грн.
Вказана ОСОБА_13 була підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів (а.с. 67).
На виконання умов договору постачання №13 від 01.08.2018р. покупець згідно платіжного доручення №18 від 01.08.2018р. перерахував на розрахунковий рахунок постачальника 104 994,00грн. з призначенням платежу "0117693; 2610; аванс за встановлення металопластикових віконних та дверних конструкцій в ЗЗСО Луцького району згідно договору №13 від 01.08.2018р.; рахунок №13 від 01.08.2018р.; без ПДВ" (а.с. 12).
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
ОСОБА_15 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
ОСОБА_15 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Суд встановив, що в даному випадку, відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айвер" та Комунальним підприємством "ЛУЦЬКЕ" носять договірний характер, укладений між ними договір постачання №13 від 01.08.2018р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.
ОСОБА_15 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (стаття 664 ЦК України).
ОСОБА_15 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
ОСОБА_15 з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
ОСОБА_15 із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів статей 655, 692 ЦК України та договору постачання №13 від 01.08.2018р.- факт прийняття відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити вартість цього товару.
Як вбачається з пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер", останнім на підставі накладної від 20.08.2018р. було здійснено Комунальному підприємству "ЛУЦЬКЕ" поставку віконних металопластикових конструкцій у кількості 45 штук на загальну площу 132,971 кв.м. за ціною 2 632,00грн. за 1 кв.м. на загальну суму 349 980,00грн. При цьому, в підтвердження проведення вказаної господарської операції позивачем до матеріалів справи було долучено нотаріально посвідчену копію цієї накладної. (а.с. 14)
Зважаючи на наявність заперечень зі сторони відповідача-Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ" стосовно підписання ним даної накладної, суд неодноразово витребовував, а також згідно ст. 74 ГПК України зобов'язував позивача надати суду оригінал накладної від 20.08.2018р., однак позивачем цього зроблено не було.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні унормовано Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
ОСОБА_15 з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Крім того, у п.1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.
За змістом пунктів 2.1, 2.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.
За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Відтак, саме видаткова накладна є тим первинним документом, який має підтвердити факт отримання того чи іншого товару.
Крім того, умовами договору постачання від 01.08.2018р. № 13, зокрема п.п. 3.3., 5.1., 6.1. сторони визначили, що прийняття товару за кількістю та якістю проводиться покупцем згідно накладних. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку в термін не пізніше 3 банківських днів з моменту передачі партії товару, шляхом перерахування вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника. Приймання товару здійснюється виключно згідно накладних.
Отже, з аналізу умов договору вбачається, що первинним документом, яким підтверджується факт здійснення господарської операції з поставки товару за договором визначено видаткову накладну, яка повинна мати реквізити, що надають можливість ідентифікувати відповідний правочин, представників осіб, які беруть участь у його вчиненні (підпис представника договірної сторони та печатку юридичної особи).
Враховуючи, що відповідач заперечує факт отримання товару згідно накладної від 20.08.2018р на суму 349 980,00грн, суд вважав за необхідне дослідити останню на предмет її відповідності вимогам, що ставляться до первинного документа згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарський суд встановив, що позивачем було перераховано відповідачу аванс в розмірі 104 994,00грн. за товар згідно договору №13 від 01.08.2018р., у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання поставити позивачу товар згідно з умовами спірного договору, однак належних та допустимих доказів, а саме первинних документів в підтвердження факту здійснення позивачем господарської операції з поставки відповідачу товару в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивачем суду не надано.
Поряд з тим, надана позивачем нотаріальна копія накладної від 20.08.2018р. не приймається до уваги судом з наступних підстав.
ОСОБА_15 п.10 та п.11 ч.1 ст. 34 ЗУ "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії як: 1) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 2) засвідчують справжність підпису на документах.
Отже, засвідчення підписів та посвідчення копій документів є різними за правовою природою нотаріальними діями.
Суд звертає увагу на той факт, що справжність підпису директора Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ" ОСОБА_3 та відтиск печатки підприємства на накладній від 20.08.2018р. відповідачем заперечується.
ОСОБА_15 п п. 1.1. п. 1. Розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. № 53/5 для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
ОСОБА_15 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012р. за № 282/20595 при посвідченні правочинів, засвідченні вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі дублікатів тощо на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи. Вчинення посвідчувальних написів та видача свідоцтв здійснюються нотаріусом за формами відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613.
ОСОБА_15 п. п. 6.9.-6.15. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом
Міністерства юстиції України від 22.12.2010р. № 3253/5, зареєстрованих в Міністерстві
юстиції України 23 грудня 2010 р. за № 1318/18613 тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а найменування юридичних осіб - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження та коду платника податків за ЄДРПОУ або податкового номера. У необхідних випадках зазначаються номери рахунків юридичних осіб у банках (кредитних установах).
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва за формами, установленими цими Правилами (додаток 25).
Текст нотаріально оформлюваного документа та посвідчувальний напис можуть бути викладені як на лицьовому, так і на зворотному боці спеціального бланка нотаріального документа. Якщо посвідчувальний напис викладається на звороті оформлюваного документа, то на лицьовому боці останньої сторінки документа зазначається частина посвідчувального напису, починаючи з найменування міста (селища, району), де знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце приватного нотаріуса, а на його зворотний бік переноситься інша частина найменування. Наприклад: "місто До" і далі на звороті документа - "нецьк".
Враховуючи той факт, що накладна від 20.08.2018р. надана лише в нотаріально завіреній копії, в силу положень п п. 1.1. п. 1. Розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень рекомендацій, суд не має законної та фактичної можливості перевірити справжність підписів на накладній, а тому враховуючи, що це є лише нотаріально засвідчена копія документу (накладної) яка робилась без засвідчення підписів сторін та встановлення осіб підписантів, суд не може сприймати нотаріальну копію накладної від 20.08.2018р. як достовірний та допустимий доказ. Окрім того, нотаріус посвідчуючи копію документу не надає цій копії сили оригіналу який має підтверджувати фактичне здійснення господарської операції.
При цьому, суд звертає увагу, що надана позивачем нотаріально засвідчена копія накладної від 20.08.2018р. не відповідає вимогам п. 6.15. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010р. № 3253/5, зареєстрованих в Міністерстві
юстиції України 23.12.2010р. за № 1318/18613 яким визначено, що якщо посвідчувальний напис викладається на звороті оформлюваного документа, то на лицьовому боці останньої сторінки документа зазначається частина посвідчувального напису, починаючи з найменування міста (селища, району), де знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце приватного нотаріуса, а на його зворотний бік переноситься інша частина найменування.
ОСОБА_15 зі статтею 91 ГПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).
Таким чином, на переконання суду, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги належним, проте недопустимим доказом у справі, а саме: нотаріально засвідченою копією накладної від 20.08.2018р., підписання якої заперечується відповідачем, а її оригіналу позивачем суду надано не було. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
ОСОБА_15 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
З огляду на заперечення КП "ЛУЦЬКЕ" поставки позивачем товару згідно накладної від 20.08.2018р. та заперечення підписання стороною відповідача накладної від 20.08.2018р. із скріпленням печаткою підприємства, а також зважаючи на неодноразове зобов'язання позивача судом надати суду оригінал документу, на який він посилається як на підставу своїх вимог, а саме накладну від 20.08.2018р., невиконання ним вимог суду в частині надання оригіналу накладної від 20.08.2018р., у суду відсутня можливість визнати встановленою подію поставки відповідачу товару загальною вартістю 349 980,00грн. саме згідно визначеної накладної.
Відсутність належно оформленого первинного бухгалтерського документу - накладної, який би підтверджував передачу товару в певній кількості та визначеній ціні є підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за поставлений по цій накладній товар.
Крім того, матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів, а саме первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували факт здійснення господарської операції з поставки позивачем відповідачу товару. Надані сторонами та третіми особами суду документи (акт огляду та обміру металопластикових віконних конструкцій від 07.02.2019р. вих.№1, який було підписано представником позивача ТОВ "Айвер" та заступником директора ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області, ОСОБА_13 до договору постачання №13 від 01.08.2018р., Сертифікат відповідності №UA.PN.104.0079-18 тощо) були досліджені та оцінені судом, однак відхилені як такі, що достеменно не доводять у цьому випадку факту поставки позивачем і отримання відповідачем товару на виконання умов спірного договору постачання №13 від 01.08.2018р., а відтак з огляду на викладені обставини за яких залишається недоведеним факт поставки позивачем відповідачу товару, за відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження здійснення такої поставки, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за товар.
З огляду на викладене, судом відхиляються твердження позивача, стосовно того, що акт огляду та обміру металопластикових віконних конструкцій від 07.02.2019р. вих.№1, який було підписано представником позивача ТОВ "Айвер" та заступником директора ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області та ОСОБА_13 до договору постачання №13 від 01.08.2018р. є належними доказами отримання відповідачем обумовленого договором постачання №13 від 01.08.2018р. товару, оскільки вказані документи не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є неналежними доказами.
Крім того, суд засвідчує, що згідно п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 г. № П-6 (зі змінами й доповненнями) приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на це керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.
При цьому, в аспекті ст. 655 ЦК України суд зазначає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати товар у власність покупцеві.
ОСОБА_15 умов укладеного між сторонами договору постачання №13 від 01.08.2018р. прийняття товару за кількістю та якістю проводиться покупцем згідно накладних (п. 3.3. договору).
Будь-яких доказів участі представника відповідача при поставці позивачем товару чи здійснення позивачем повідомлення відповідача про здійснення поставки товару в ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області суду не надано.
При цьому суд засвідчує, що за відсутності допустимих доказів поставки спірного товару позивачем саме в межах договору від 01.08.2018р. № 13 та наявності іншого договору, укладеного між ТОВ "БК "Терон Девелопмент" та ТОВ "Айвер" стосовного цього ж предмету, сам по собі факт існування вмонтованих у ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області вікон не може ототожнюватися із доведенням виконання саме позивачем зобов'язань за договором від 01.08.2018р. № 13. До того ж, як з'ясовано судом та вбачається з пояснень сторін та третіх осіб, спірні віконні конструкції були отримані ОСОБА_4 НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області від іншої юридичної особи - компанії STEKO на замовлення ТОВ "БК "Терон Девелопмент".
Дана правова позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17.
Водночас, суд засвідчує, що згідно п. 2.1. договору постачання №13 від 01.08.2018р. обсяг та кількість постачання формується відповідно до замовлення.
Факт здійснення такого замовлення відповідачем заперечується, а позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами здійснення відповідачем такого замовлення позивачу.
Стосовно наявного між сторонами спору щодо визначення кількості товару, який підлягав поставці відповідачу, суд засвідчує таке.
ОСОБА_15 ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Таким чином, законодавець встановив два варіанти визначення кількості товару: 1-й варіант в одиницях виміру (напр. кілограми, штуки, метри), 2-й варіант в грошовому вираженні.
ОСОБА_15 ч.2 ст. 669 ЦК України умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Дослідивши умови наданого сторонами договору постачання №13 від 01.08.2018р., судом встановлено, що сторони не погоджували порядок визначення кількості товару, а лише встановили грошове вираження кількості товару в сумі 349 980,00 грн.
ОСОБА_15 наданої відповідачем ОСОБА_13 від 01.08.2018р. до договору постачання №13 від 01.08.2018р. сторони погодили передання товару в кількісному грошовому вираженні на таку ж саму суму 349 980,00грн., проте в кількісному одиничному вимірі 114 кв.м.
Із вказаного суд приходить до висновку що сторони безапеляційно погодили передання товару в кількісному грошовому вираженні на суму 349 980,00грн.
Разом з тим, умови договору не містять жодного порядку визначення кількісних одиничних характеристик товару відмінних від грошових.
ОСОБА_15 ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
ОСОБА_15 ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 266 ГК України визначено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, істотними умовами договору купівлі-продажу (поставки) є предмет (товар) та ціна договору. Кількість товару в одиничному вимірі не є істотною умовою.
З огляду на вказані норми закону, суд приходить до висновку, що сторони досягнути згоди щодо істотних умов договору - поставка товару (вікон) за загальною ціною 349 980,00грн.
В силу ч.2 ст. 266 ГК України, підписавши ОСОБА_13 від 01.08.2018р. до договору постачання №13 від 01.08.2018р., оригінал якої був наданий відповідачем та не заперечується позивачем, сторони додатково до договору погодили кількісні одиничні виміри товару та їх грошовий еквівалент, який в загальній сумі рівний обумовленій сторонами сумі договору 349 980,00грн.
Однак, як було зазначено вище, допустимих доказів поставки товару сторонами, зокрема, позивачем на якого і покладений в даному випадку обов'язок доказування факту поставки відповідачу товару згідно договору постачання №13 від 01.08.2018р. суду надано не було, а матеріалами справи не підтверджено допустимими доказами доводів позивача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Айвер" на підставі договору постачання №13 від 01.08.2018р. поставило Комунальному підприємству "ЛУЦЬКЕ" товар на суму 349 980грн., що у подальшому, дало б підставу позивачу вимагати від відповідача оплати отриманого товару в судовому порядку, зокрема, із визначених в позові підстав (з посиланням на належний та одночасно недопустимий доказ-посвідчену у порядку, що не відповідає Правилам ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010р. № 3253/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23.12.2010р. за № 1318/18613, накладну від 20.08.2018р. з огляду на відсутність оригіналу зазначеного документа фінансової-господарської звітності ТОВ "Айвер").
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("ОСОБА_18 де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
ОСОБА_15 ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер" до Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 районна рада, -ОСОБА_6 освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту ОСОБА_7 районної державної адміністрації Волинської області, -ОСОБА_4 навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області про стягнення 244 986,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_15 ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_15 п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Айвер".
Крім цього, суд засвідчує, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмові в позові - на позивача.
ОСОБА_15 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_15 із ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
ОСОБА_15 п. 6.3 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Також при визначенні суми таких витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У клопотанні від 19.02.2019 року №75 відповідач - КП "ЛУЦЬКЕ" просить вирішити питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, понесених згідно акту виконаних робіт №3 від 26.12.2018р. на суму 16 000 грн., банківської виписки Адвокатського об'єднання "Лінія Права" від 28.12.2018р. та платіжного доручення №91 від 27.12.2018р. на суму 16 000,00грн. з призначенням платежу: "надання правової допомоги договір №2 від 26.12.2018р., акт виконаних робіт №3 від 26.12.2018р. без ПДВ".
У даному випадку для підтвердження понесених витрат, відповідач долучив до справи: договір про надання правової допомоги №2 від 26.12.2018р., акт виконаних робіт №3 від 26.12.2018р.,ордер серії РН-712 №1701/19-1 від 27.12.2018р., наказ Керуючого партнера Адвокатського об'єднання "Лінія Права" ОСОБА_18 "Про встановлення мінімального розміру вартості професійної правничої допомоги" №3 від 01.05.2018р., банківської виписки Адвокатського об'єднання "Лінія Права" від 28.12.2018р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №634 від т19.09.2008р., виданого на ім'я ОСОБА_2, довіреність від 05.12.2017р. б/н та платіжне доручення №91 від 27.12.2018р. на суму 16 000,00грн. з призначенням платежу "надання правової допомоги договір №2 від 26.12.2018р., акт виконаних робіт №3 від 26.12.2018р. без ПДВ".
26 грудня 2018 року між КП "ЛУЦЬКЕ" та Адвокатським об'єднанням "Лінія Права" було укладено договір №2 про надання правової допомоги, у відповідності до п. 1.1. умов котрого, в силу даного договору Адвокатське об'єднання "Лінія Права" взяло на себе зобов'язання за дорученням та в інтересах замовника-Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ" реалізувати комплекс заходів направлених на надання правової допомоги замовнику, зокрема, у справі №903/879/18.
ОСОБА_15 акту прийому-передачі виконаних робіт №3 від 26.12.2018 року вартість виконаних робіт складає 16 000 грн. 00 коп. та включає в себе: дослідження документів у справі №903/879/18, надання консультацій у справі, складання документів правового характеру, представництво інтересів замовника у суді.
ОСОБА_15 платіжного доручення №91 від 27.12.2018р. на суму 16 000,00грн. з призначенням платежу "надання правової допомоги договір №2 від 26.12.2018р., акт виконаних робіт №3 від 26.12.2018р. без ПДВ" КП "ЛУЦЬКЕ" перерахувало на рахунок Адвокатського об'єднання "Лінія Права" 16 000 грн. 00 коп. понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу внаслідок розгляду даної справи в суді.
Оригінали договору №2 про надання правової допомоги від 26.12.2018р., акту прийому-передачі виконаних робіт №3 від 26.12.2018 року, платіжного доручення №91 від 27.12.2018р. на суму 16 000,00грн. з призначенням платежу "надання правової допомоги договір №2 від 26.12.2018р., акт виконаних робіт №3 від 26.12.2018р. без ПДВ" були оглянуті судом в судовому засіданні.
Як вбачається з ордеру Адвокатського об'єднання "Лінія Права" на надання правової допомоги КП "ЛУЦЬКЕ" Серії РН-712 №1701/19-1 від 27.12.2018р. даний ордер видано адвокату ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №634 від 19.09.2008р.).
Таким чином, вартість адвокатських послуг Адвокатського об'єднання "Лінія Права" по справі №903/879/18 складає 16 000,00грн., перевірена судом, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до стягнення з позивача на підставі ст. 129 ГПК України.
Водночас, суд засвідчує, що позивач не спростував визначеного відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката суду не подав.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер" (Волинська область, Луцький район, село Коршів, вул. Лесі Українки, 82, код ЄДРПОУ 39785524) на користь Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ" (Волинська область, Луцький район, село Великий Омеляник, вул. Володимирська, 5, код ЄДРПОУ 36716814) 16 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення
складено 08.04.2019р.
Суддя В. А. Войціховський
Суд | Господарський суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 04.04.2019 |
Оприлюднено | 09.04.2019 |
Номер документу | 80986008 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні