Постанова

від 03.04.2019 по справі 904/1807/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2019 року м.Дніпро Справа № 904/1807/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Березкіної О.В., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 (повне рішення складено 25.01.2019, суддя Назаренко Н.Г.) у справі

за позовом Дніпровської міської ради, м.Дніпро

до Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» , м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» , м. Київ

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "УКРРІЧФЛОТ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, в якому просила суд визнати договір між Дніпровською міською радою в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії "УКРРІЧФЛОТ" про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженим рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14, в редакції позивача.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "УКРРІЧФЛОТ", як замовник об'єкта: Реконструкція з модернізацією складу для перевалки експортних вантажів по вул.Амур-Гвань, 11", згідно зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 14211075126 від 10.11.2011, в порушення вимог чинного законодавства, не забезпечив пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання відповідного договору та не підписав надісланий позивачем примірник вказаного договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про укладення спірного договору лише 02.05.2018, тобто, поза межами загального строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем та не довів існування обставин, які можуть свідчити про зупинення перебігу позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.

Не погодившись із даним рішенням, Дніпровська міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що на момент реєстрації декларації 10.11.2011 в Законі України Про регулювання містобудівної діяльності була відсутня норма права щодо звільнення від пайової участі об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що об'єкт будівництва Реконструкція з модернізацією складу для перевалки експортних вантажів по вул. Амур-Гавань, 11 у м. Дніпрі віднесений до транспортної інфраструктури.

Висновки суду першої інстанції про обізнаність Дніпровської міської ради з 10.11.2011 про здійснене відповідачем будівництво та прийняття об'єкту в експлуатацію є невірними.

У період з 14.01.2009 по 27.10.2016 за нормами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України орган місцевого самоврядування - Дніпровська міська рада знаходилась поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та була позбавлена можливості контролювати момент його здійснення, що підтверджується роз'ясненням, наданим листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 40-12-2518 від 09.04.2012 (постанова Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі № 909/946/15).

Враховуючи положення Законів України Про адміністративні послуги і Про регулювання містобудівної діяльності , скаржник станом на 13.12.2011 не був відповідним дозвільним органом щодо процедури прийняття об'єкта в експлуатацію, та у подальшому станом на 01.01.2013 не був суб'єктом надання адміністративної послуги щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що з 10.11.2011 позивачу достеменно стало відомо про реконструкцію з модернізацією і прийняття в експлуатацію будівлі складу для перевалки експортних вантажів.

У період з 14.01.2009 по 27.10.2016 в повноваженнях органу місцевого самоврядування в галузі містобудування та архітектурного контролю відбувались значні законодавчі зміни, які позбавили Позивача реальних функцій контролю за прийняттям об'єктів до експлуатацію, що є підставою зупинення перебігу позовної давності відповідно до п.З ч.1 ст.263 ЦК України.

Правова позиція, визначена судом щодо можливості укладати договір про пайову участь і після прийняття об'єкта в експлуатацію, виникла на підставі постанови Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 3-1281гс16, що обумовило право звернення Дніпровської міської ради до суду з цим позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив всі обставини справи і обґрунтовано, на підставі належних правових норм, дійшов висновку про те, що ДП "Дніпропетровський річковий порт" є підприємством річкового транспорту, тобто є складовою частиною транспортної і виробничої інфраструктури держави, отже об'єкт будівництва "Реконструкція з модернізацією склад для перевалки експортних вантажів" є об'єктом саме транспортної інфраструктури за своїм функціональним призначенням та фактичним використанням в господарській діяльності відповідача.

На думку відповідача, є безпідставними та необґрунтованим зазначення позивачем у апеляційній скарзі у якості підстави для зупинення перебігу позовної давності про те, що "у період з 14.01.2009 по 27.10.2016 в повноваженнях органу місцевого самоврядування в галузі містобудування та архітектурного контролю відбувались значні законодавчі зміни, які позбавили Дніпровську міську раду реальних функцій контролю за прийняттям об'єктів до експлуатації, так як такої підстави для зупинення перебігу строку позовної давності ст.263 ЦК України не передбачено.

Позивач був обізнаний про наявність та мав доступ до відомостей щодо подання відповідачем ОСОБА_2 про готовність до експлуатації об'єкта за №ДП 14211075126 від 10.11.2011 з огляду на подання її екземпляру безпосередньо до підрозділу Дніпропетровської міської ради "Єдине вікно" 10.11.2011, про що є відмітка на декларації, а не в грудні 2017 року як про це вказує позивач.

03.04.2019 треті особи не забезпечили в судове засідання явку повноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши апеляційну скаргу дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Місцевим господарським судом встановлено, що 10.11.2011 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ДП 14211075126.

За змістом даних розділу 11 декларації, місцезнаходження об'єкта: м. Дніпропетровськ, вул. Амур-Гавань, 11, дата початку будівництва - 19.10.2011, дата закінчення будівництва - 31.10.2011, строк введення об'єкта в експлуатацію: листопад 2011 року.

У розділі 12 декларації "Техніко-економічні показники об'єкта" визначена загальна площа будівлі - 1160 кв.м.

Як зазначено у позові, про наявність декларації № ДП 14211075126 від 10.11.2011 про готовність об'єкта до експлуатації Реконструкція з модернізацією складу для перевалки експортних вантажів по вул. Амур-Гавань, 11 Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради повідомив Дніпровську міську раду листом від 04.04.2018 № 10/13-183 (т.1 а.с. 39-40).

Згідно декларації № ДП 14211075126 від 10.11.2011 об'єкт Реконструкція з модернізацією складу для перевалки експортних вантажів по вул. Амур-Гавань, 11 введений в експлуатацію.

Однак, до введення об'єкту в експлуатацію договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між Дніпровською міською радою та Дочірнім підприємством Дніпропетровський річковий порт Акціонерної судноплавної компанії УКРРІЧФЛОТ не укладався. Відповідач (замовник будівництва) не звертався до міської ради до введення об'єкту в експлуатацію щодо укладення відповідного договору, обов'язок укладення якого визначений ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Про наявність декларації № ДП 14211075126 від 10.11.2011 Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради стало відомо після надходження запиту Дніпровської міської прокуратури №3 в грудні 2017 року,

Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради розраховано розмір внеску ДП "Дніпропетровський річковий порт" АСК УКРРІЧФЛОТ на пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста у сумі 392 080,00 грн. без ПДВ.

Звернень щодо укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра від відповідача не надходило.

Листом від 15.02.2018 № 10/15-83 Дочірньому підприємству "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії УКРРІЧФЛОТ направлено пропозицію про укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра (т. 1 а.с. 46-47).

Листом від 20.03.2018 № АО-102 (вх. № 15/108 від 26.03.2018) відповідач повідомив департамент, що не погоджується з умовами запропонованого проекту договору та направив протокол розбіжностей, договір не підписав (т.1 а.с.48-50).

У відповідь на вказаний лист відповідачу запропоновано звернутись до департаменту для узгодження питань, викладених у протоколах розбіжностей (лист № 10/15-174 від 30.03.2018 (т. 1 а.с. 54-55).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що відповідач проект договору не підписав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

За змістом ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 ст.179 ГК України).

Згідно з ст.187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Законом України "Про регулювання містобудівельної діяльності" врегульовані правові та організаційні основи містобудівельної діяльності в Україні.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Вичерпний перелік замовників об'єктів будівництва, які згідно із законом не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, визначений ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» .

Законом України від 22.03.2012 № 4570-IV частину 4 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» доповнено п.9, згідно якого до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Пунктом 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України № 4570-VI встановлено наступне: якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Таким чином, запропонований позивачем до укладення у 2018 році договір повинен відповідати діючим на відповідний момент положенням цього Закону, згідно з п.9 ч.4 ст.40 якого замовники у разі будівництва об'єктів транспортної інфраструктури не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

21.03.2007 рішенням Дніпровської міської ради № 6/11 затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська.

29.07.2011 рішенням Дніпровської міської ради № 5/14 Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська викладений в новій редакції та має назву - Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська (далі - Порядок № 5/14).

Пунктом 2.11 Порядку №5/14 визначено розрахунок пайової участі при новому будівництві.

Додатком 1 до Порядку №5/14 встановлено нормативи розміру пайової участі замовників (забудовників) у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська для одиниці створеної потужності.

В пункті 3 таблиці Додатка 1 до Порядку №5/14 визначено, що для об'єктів з функціональним призначенням Промисловість, транспорт, зв'язок, мережі та об'єкти інженерної інфраструктури розмір пайової участі для одиниці створеної потужності (грн.) становить 0,0.

До складу транспортної інфраструктури належать залізниці, залізничні вузли й станції, автомобільні дороги, автомагістралі, вулиці, авіалінії та аеропорти, річкові шляхи й порти, морські порти, канатні дороги, монорейкові шляхи, складські та ремонтні заклади, вантажні термінали

Як вбачається з офіційного сайту Міністерства інфраструктури України, водний транспортний комплекс є багатофункціональною структурою, що задовольняє потреби національної економіки у транспортному забезпеченні. Морські та річкові порти є складовою частиною транспортної і виробничої інфраструктури держави з огляду на їх розташування на напрямках міжнародних транспортних коридорів. Від ефективності функціонування портів, рівня їх технологічного та технічного оснащення, відповідності системи управління та розвитку інфраструктури сучасним міжнародним вимогам залежить конкурентоспроможність вітчизняного транспортного комплексу на світовому ринку.

Згідно ст.27 Закону України Про транспорт до складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Відповідно до ст.28 Закону України Про транспорт до земель річкового транспорту належать землі, надані в користування під: порти, спеціалізовані причали, пристані і затони з усіма технічними спорудами та устаткуваннями, що обслуговують річковий транспорт; пасажирські вокзали, павільйони і причали; судноплавні канали, судноплавні, енергетичні та гідротехнічні споруди, службово-технічні будівлі; берегоукріплювальні споруди й насадження; спеціальні насадження для вирощування деревини, в тому числі ділової; вузли зв'язку, радіоцентри і радіостанції; будівлі, берегові навігаційні знаки та інші споруди для обслуговування водних шляхів, судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, майстерні, судноверфі, відстійно-ремонтні пункти, склади, матеріально-технічні бази, інженерні мережі, службові та культурно-побутові приміщення, інші об'єкти, що забезпечують роботу річкового транспорту.

ДП "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот" є вантажним річковим портом та спеціалізується на переробці (перевалці) широкого спектру вантажів - зернових, металобрухту, металопрокату, піску (а також промисловому видобутку піску), щебеню, польового шпату, пиломатеріалів, обладнання, тарно-штучних вантажів у біг-бегах і на палетах.

ДП "Дніпропетровський річковий порт" розташований за адресою: м.Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11 по фактичному розміщенню вантажного району промислової зони уздовж р. Дніпро на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням - "Землі водного транспорту".

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що видами діяльності відповідача за КВЕД є: 52.24 - транспортне оброблення вантажів; 52.22 - допоміжне обслуговування водного транспорту; 52.10 - складське господарство; 50.40 - вантажний річковий транспорт (основний); 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель; 08.12 - добування піску, гравію, глин і каоліну.

При цьому, колегія суддів враховує, що до транспортної інфраструктури належить сукупність споруд, системи мереж сполучень усіх видів транспорту, що задовольняють потреби населення та виробництва у перевезеннях пасажирів і вантажів.

Судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги наданий відповідачем висновок будівельно-технічної експертизи № 22272, в якому зазначено: функціональне призначення об'єкту Реконструкція з модернізацією складу для перевалки експортних вантажів станом на момент подачі декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що належить до ІІ категорії складності, зареєстрованого у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області за № ДП 14211075126 від 10.11.2011 та станом на сьогоднішній час, за усіма характеристиками та складовими, відповідає спорудам транспортної інфраструктури відповідного напрямку; оскільки об'єкт Реконструкція з модернізацією складу для перевалки експортних вантажів (ОСОБА_2 про готовність до експлуатації об'єкта, що належить до ІІ категорії складності, зареєстрованого у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області за № ДП 14211075126 від 10.11.2011) функціонально та конструктивно взаємопов'язаний з іншими спорудами вантажного річкового порту, які використовуються для ведення основної діяльності, у тому числі з перевалки металопрокату, великовантажних контейнерів, ваговитих вантажів, вугілля, коксу, піску, каменю та мінерально-будівельних вантажів, що тісно пов'язані з місцем розташування вантажного річкового порту з відповідним до земельного законодавства використанням земельної ділянки з цільовим призначенням внутрішній водний транспорт , розташованої на лівому березі річки Дніпро в затоні ім. Кірова, тому вищевказаний об'єкт, за усіма характеристиками та складовими, відповідає типу споруд транспортної інфраструктури відповідного напрямку.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об'єкт - Реконструкція з модернізацією складу для перевалки експортних вантажів по вул. Амур-Гавань, 11 за призначенням віднесено до об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, позивачем не надано.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що об'єкт будівництва Реконструкція з модернізацією складу для перевалки експортних вантажів є об'єктом транспортної інфраструктури ДП Дніпропетровський річковий порт , а тому розрахунок позивача, який викладений в Додатку 1 до договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Дніпра суперечить нормам ч.1 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та вимогам Порядку № 5/14.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо застосування (незастосування) до спірних правовідносин строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (статті 256, 257, 267 ЦК України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови в позові. Однак, відмова в позові через необґрунтованість (недоведеність) вимог виключає відмову в позові за пропуском позовної давності.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі (у випадку, якщо зазначене питання вирішується згідно з приписами ЦК України), суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 911/1352/16).

Дійшовши висновку про відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду, господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог через необґрунтованість (недоведеність) вимог.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що об'єкт будівництва Реконструкція з модернізацією складу для перевалки експортних вантажів по вул. Амур-Гавань, 11 у м. Дніпрі віднесений до транспортної інфраструктури, оскільки такі доводи не підтверджено належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ч.1 ст.9 та ст.12 Закону України "Про адміністративні послуги", враховуючи таке.

Так, відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, суди, здійснюючи правосуддя, повинні застосовувати до спірних правовідносин тільки ті нормативні акти, котрі діяли на момент їх виникнення.

Закон України "Про адміністративні послуги" було прийнято 06.09.2012.

При цьому, ОСОБА_2 про готовність об'єкта до експлуатації за № ДП 14211075126 відповідачем зареєстровано 10.11.2011, тобто, до набрання чинності зазначеного нормативного акту.

Таким чином, положення Закону України "Про адміністративні послуги" не поширюються на дані правовідносини, оскільки в силу положень ст.58 Конституції України не мають зворотної сили в часі.

Відносно доводів апелянта про те, що у період з 14.01.2009 по 27.10.2016 за нормами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України орган місцевого самоврядування - Дніпровська міська рада знаходилась поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та була позбавлена можливості контролювати момент його здійснення, колегія суддів приймає до уваги наступне.

На момент подання декларації про готовність об'єкта діяв Порядок ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, відповідно до частини 3 якого ведення єдиного реєстру, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру, забезпечення доступу до нього територіальних органів Держархбудінспекції України здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України, а відповідно до частини 7 - підставою для внесення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відомостей до єдиного реєстру є повідомлення про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів (далі - документи).

Крім того, відповідно до положень статті 5 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", організацію видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) суб'єктам господарювання документів дозвільного характеру та забезпечення взаємодії місцевих і регіональних дозвільних органів на момент подачі відповідачем декларації здійснювали державні адміністратори - посадові особи міської ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчих органів), обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

При цьому, державний адміністратор підпорядковуюся безпосередньо відповідному міському голові, голові обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, керівнику відповідного уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, а до його основних завдань входило в тому числі надання суб'єкту господарювання вичерпної інформації щодо вимог та порядку одержання документа дозвільного характеру, прийняття від суб'єкта господарювання документів, необхідних для одержання документів дозвільного характеру, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним регіональним та/або місцевим дозвільним органам, видача оформлених регіональними та місцевими дозвільними органами суб'єкту господарювання документів дозвільного характеру, забезпечення взаємодії регіональних та/або місцевих дозвільних органів та документообігу, формування та ведення реєстру документів дозвільного характеру тощо.

З урахуванням зазначеного, у Дніпропетровської міської ради, як позивача був доступ до відомостей щодо подання відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована у Центрі дозвільних процедур 10.11.2011.

Позивачем не доведено належними доказами наявність об'єктивних обставин, про те, що йому не було відомо про подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації 10.11.2011 до компетентного органу.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, прийнятому з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Дніпровської міської ради відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 у справі №904/1807/18 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 08.04.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Суддя О.В.Березкіна

ОСОБА_3