Рішення

від 04.04.2019 по справі 910/1166/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2019Справа № 910/1166/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Українського культурного фонду

до Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського

Національної академії наук України

про стягнення 210.000,00 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

01.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Українського культурного фонду до Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського Національної академії наук України про стягнення 210.000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір про надання гранту № 1097 від 19.09.2018, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу грант для реалізації культурного проекту, опис та мінімальні технічні вимоги до якого наведені у проектній заявці, а відповідач реалізовує проект. Строк реалізації проекту було встановлено до 03.12.2018. Позивачем було перераховано на рахунок відповідача авансові кошти у розмірі 210.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 699 від 24.10.2018. В результаті проведеного аналізу змістовного та підсумкового фінансового звітів, позивачем було встановлено, що відповідачем проект не реалізовано. В подальшому сторони підписали додаткову угоду № 1 від 14.12.2018 про розірвання договору № 1097 від 19.09.2018 та повернення відповідачем протягом 3 (трьох) робочих днів коштів у розмірі 210.000,00 грн, раніше отриманих коштів, у зв'язку з невиконанням проекту. Проте відповідачем у встановлений строк кошти не повернуто, у зв'язку з чим позивачем 22.12.2018 надіслано претензію (повідомлення) про добровільне виконання зобов'язання по поверненню авансового платежу, яка відповідачем до цього часу не виконана.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/1166/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.02.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049540241 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 04.02.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 04.02.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 08.02.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049540241, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 25.02.2019 включно.

Позивачем 13.02.2019 до відділу діловодства суду подано клопотання, в якому просить суд розглядати справу № 910/1166/19 в судовому засіданні з повідомленням сторін, у зв'язку з особливістю правовідносин між сторонами у справі, визначених договором про надання гранту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1166/19 від 15.02.2019 судове засідання призначено на 05.03.2019.

Відповідачем 01.03.2019 до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення посилаючись на те, що відповідач вчасно не отримав копію позовної заяви, у зв'язку з чим не зміг підготувати обґрунтований відзив на позовну заяву. Представник відповідача 06.03.2019 ознайомився з матеріалами справ, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника.

Відповідачем 01.03.2019 до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи та про зобов'язання позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви з усіма додатками, посилаючись на те, що відповідач вчасно не отримав копію позовної заяви, у зв'язку з чим не зміг підготувати обґрунтований відзив на позовну заяву.

Відповідачем 01.03.2019 до суду подано клопотання про продовження терміну надання відзиву.

Позивачем 05.03.2019 до суду подано документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1166/19 від 05.03.2019 відмовлено відповідачу у продовженні процесуального строку для подачі відзиву на позов.

В судовому засіданні 05.03.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.03.2019.

Відповідачем в судовому засіданні 12.03.2019 подано пояснення по справі, в яких зазначає наступне. Згідно розділу IV договору, відповідач зобов'язаний невідкладно інформувати Фонд про будь-які зміни, які можуть вплинути на реалізацію проекту або спричинити відкладення реалізації проекту. На виконання свого зобов'язання відповідачем було передано до Фонду нарочно лист № 302/356 від 20.11.2018, в якому відповідач інформував належним чином про зміни, які можуть спричинити відкладення реалізації проекту, проте вказане повідомлення залишено без відповіді. Також на виконання умов договору відповідачем 03.12.2018 було надіслано змістову та фінансову звітність електронною та звичайною поштою до Фонду. 14.12.2018 з незрозумілих причин під час обговорення деталей щодо завершення проекту між Фондом та контактною особою відповідача, на вимогу Фонду, було укладено додаткову угоду № 1 про розірвання дії договору № 1097 із зобов'язанням відповідача повернути кошти в розмірі 210.000,00 грн протягом трьох робочих днів. Відповідач вважає, що вказана додаткова угода була підписана, особою без права відповідного підпису станом на момент підписання цієї додаткової угоди, про що було повідомлено Фонд (копія наказу № 5-о від 05.12.2018).Вважає, що позивач це підтверджує також, оскільки вказує, що ним прийнято рішення про розірвання договору в односторонньому порядку. Зазначає, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем істотних умов договору.

Відповідачем в судовому засіданні 12.03.2019 заявлено усне клопотання про поновлення строку для подачі пояснень.

В судовому засіданні 12.03.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі пояснень по справі.

Позивач в судовому засіданні 12.03.2019 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 12.03.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2018 між Українським культурним фондом (Фонд, позивач) та Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського Національної академії наук України (грантоотримувач, відповідач) укладено договір про надання гранту № 1097 (далі - договір).

Відповідно до розділу І договору Фонд надає грантоотримувачу на умовах, визначених даним договором, грант для реалізації культурного проекту Публікація спадщини митрополита Української Автокефальної Православної Церкви Василя Липківського (1864-1937) (далі - проект), опис та мінімальні технічні вимоги до якого наведено у проектній заявці згідно з додатком 1 до цього договору, а грантоотримувач реалізує проект на умова, визначених цим договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідач у визначений умовами договору строк проект не реалізував, а отже має повернути сплачену суму на реалізацію проекту в розмірі 210.000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п. 1 розділу ІІІ договору позивач перераховує кошти на реалізацію проекту у розмірі 350.000,00 грн без ПДВ в такому порядку:

1) кошти у розмірі 60%, що становить 210.000,00 грн без ПДВ від загальної суми гранту не раніше 50 календарних днів до підписання акту про виконання проекту;

2) залишок коштів, що становить 40% суми гранту, протягом 10 календарних днів з моменту отримання та затвердження документів, зазначених у підпункті 4 пункту 2 розділу IV цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання вимог договору перераховано відповідачу кошти в сумі 210.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 699 від 16.10.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно розділу ІІ договору роботи з реалізації проекту мають бути завершені до 03.12.2018. Завершення виконання проекту підтверджується підписанням акту про виконання проекту.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4 ч. 1 розділу IV договору грантоотримувач зобов'язаний надати Фонду акт про виконання проекту, який включає змістовий і підсумковий фінансовий звіти про використання гранту до 03.12.2018 згідно з формою, викладеними у додатках 2, 3 до цього договору.

Складений у відповідності до умов договору акт про виконання проекту разом з фінансовим звітом про використання гранту в матеріалах справи відсутній, а отже відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов'язку щодо виконання проекту у визначений строк.

В матеріалах справи наявна додаткова угода № 1 від 14.12.2018 до договору, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди розірвати договір № 1097 від 28.09.2018відповідно до заяви грантоотримувача про відмову від реалізації проекту. Пунктом 2 цієї угоди визначено, що грантоотримувач зобов'язаний повернути на поточний рахунок Фонду протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання цієї угоди кошти у розмірі гранту в сумі 210.000,00 грн.

В преамбулі даної угоди та реквізитах сторін зазначено, що вона з боку Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського Національної академії наук України в особі ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності № 302/267 від 13.09.2018.

Однак, згідно наказу директора Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського Національної академії наук України № 5-о від 05.12.2018 скасовано довіреність № 302/267 від 13.09.2018, видану без права доручення ОСОБА_2.

Отже, дана угода з боку відповідача укладена неповноважною на те особою, а отже не підтверджує розірвання 14.12.2018 договору за згодою обох сторін.

Відповідно до п. 1 розділу ХІІ договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. Усі зміни до цього договору вносяться шляхом укладення додаткових угод.

При цьому умовами договору не передбачено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Оскільки докази укладення сторонами додаткової угоди до договору про продовження строку дії договору відсутні, суд приходить до висновку, що договір є припиненим з 31.12.2018.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Підставою позову є фактичні обставини, якими сторона обґрунтовує свою вимогу. Невірне посилання позивачем на законодавство в обґрунтування своїх позовних вимог не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки суд не позбавлений можливості самостійно визначити норми, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з п. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором підряду, роботи за яким не виконано, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензія № 1307-18 від 22.12.2018) про повернення авансового платежу в сумі 210.000,00 грн дана вимога надіслана відповідача 26.12.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.12.2018.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 210.000,00 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Українського культурного фонду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського Національної академії наук України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код ЄДРПОУ 16292950) на користь Українського культурного фонду (01601, м. Київ, вул. І.Франка, 19, код ЄДРПОУ 41436842) 210.000 (двісті десять тисяч) грн 00 коп. боргу, 3.150 (три тисячі сто п'ятдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова