Рішення

від 03.04.2019 по справі 918/788/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/788/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" про стягнення заборгованості в сумі 94 581 грн. 92 коп.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер RE6013.

У судовому засіданні 3 квітня 2019 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2018 року Фермерське господарство "Вікторія-Копитків" (далі - Господарство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з даним позовом, посилаючись на те, що 5 квітня 2018 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (далі - Товариство) були укладені договори суборенди землі, за умовами яких позивач передав відповідачеві у строкове платне користування ряд земельних ділянок. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаними угодами зобов'язання по оплаті вартості орендної плати не виконав, заборгувавши таким чином Господарству 88 000 грн. 00 коп., позивач, посилаючись на статтю 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 8, 21, 22 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму грошових коштів, а також 6 581 грн. 92 коп. пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року позовну заяву Господарства від 7 грудня 2018 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/778/18 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 3 січня 2019 року.

2 січня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява Товариства від 2 січня 2019 року (т. 1, а.с. 72-73), в якій відповідач просив суд здійснювати розгляд справи № 918/788/18 за правилами загального позовного провадження. Крім того, 2 січня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 2 січня 2019 року (т. 1, а.с. 75-83), в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог Господарства з огляду на те, що вищенаведені договори суборенди, на думку відповідача, є неукладеними та не призводять до будь-яких правових наслідків, оскільки між сторонами при їх укладенні не було досягнуто згоди з усіх істотних умов з вини позивача, який не надав Товариству примірників договорів оренди, на основі яких підписувались спірні договори суборенди, та приховав їх невідповідність цим договорам. Також відповідач зазначив, що на момент передачі спірних земельних ділянок в оренду Господарству, останні вже фактично використовувалися відповідачем, були засіяні та оброблялися, що було зумовлено знаходженням цих земельних ділянок поміж інших орендованих Товариством ділянок, а також тим, що спірні земельні ділянки не були виділені в натурі.

Ухвалою суду від 3 січня 2019 року розгляд справи № 918/788/18 було вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено його на 5 лютого 2019 року.

18 січня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Господарства від 15 січня 2019 року на відзив (т. 1, а.с. 155-157), в якій останнє на підтвердження обґрунтованості своїх вимог зазначило про те, що Товариство фактично використовувало надані йому в суборенду земельні ділянки протягом строку дії відповідних договорів суборенди, які були укладені у встановленому законом порядку та містили усі істотні умови, необхідні та достатні для укладення таких правочинів.

4 лютого 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення відповідача від 4 лютого 2019 року (т. 2, а.с. 1-17), в яких останній вказав на те, що умови договорів суборенди суперечать положенням відповідних договорів оренди, що не узгоджується з приписами частини 2 статті 8 Закону, за якими умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

У судовому засіданні 5 лютого 2019 року оголошувалася перерва до 13 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 13 лютого 2019 року строк підготовчого провадження у справі № 918/788/18 було продовжено на 30 днів - до 3 квітня 2019 року включно, а розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 13 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 13 березня 2019 року підготовче провадження у цій справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 3 квітня 2019 року.

29 березня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення відповідача від 28 березня 2019 року, в яких останній зазначив про те, що Господарство, на думку Товариства, умисно вчинило дії щодо укладення з відповідачем вищенаведених договорів суборенди, які не спрямовані на виникнення прав та обов'язків для позивача, що підтверджується умисним невідображенням останнім в податковому обліку реєстрації земельних ділянок та несплатою Господарством відповідних податкових та орендних платежів.

У судовому засіданні 3 квітня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні щодо задоволення позову Господарства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 2 січня 2019 року. Окрім того, представник відповідача в порядку статті 246 ГПК України також просив суд винести окрему ухвалу щодо Господарства у зв'язку із встановленням фактів порушення останнім норм податкового законодавства.

У той же час, при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для винесення окремої ухвали щодо дій позивача у зв'язку з невиявленням фактів порушення податкового законодавства з боку Господарства чи недоліків у діяльності вказаної юридичної особи в розумінні статті 246 ГПК України та відсутністю у матеріалах справи належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують наявність таких обставин. Слід також зазначити, що при обгрунтуванні наведеного клопотання представником відповідача у судовому засіданні не було зазначено конкретної норми Податкового кодексу України яку, на думку останнього, порушив позивач при укладенні спірних договорів суборенди землі від 5 квітня 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:001:0046 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 12-13).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 2,43 га, у тому числі: ріллі 2,43 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 20 жовтня 2016 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_3 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених суб'єктів господарювання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 14).

Разом з тим 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:001:0045 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 15-16).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 1,58 га, у тому числі: ріллі 1,58 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 20 жовтня 2016 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_4 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених юридичних осіб.

Також з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 17).

Крім того, 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:001:0048 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 18-19).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 5,72 га, у тому числі: ріллі 5,72 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 25 липня 2017 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_5 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 11 000 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених суб'єктів господарювання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 20).

Разом з тим 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:001:0226 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 21-22).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 0,9919 га, у тому числі: ріллі 0,9919 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 12 січня 2015 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_6 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 23).

Також 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:002:0163 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 24-25).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 3,26 га, у тому числі: ріллі 3,26 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 15 вересня 2016 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_7 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених суб'єктів господарювання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 26).

Водночас 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:002:0145 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 27-28).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 3,1144 га, у тому числі: ріллі 3,1144 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 25 липня 2017 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_8, ОСОБА_9 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.

Також з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 11 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 29).

5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:002:0147 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 30-31).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 2,85 га, у тому числі: ріллі 2,85 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 19 вересня 2016 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_10 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених суб'єктів господарювання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 32).

Разом з тим 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:002:0154 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 33-34).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 2,8 га, у тому числі: ріллі 2,8 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 20 жовтня 2016 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_11 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток даних юридичних осіб.

Також з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 35).

У той же час 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:002:0155 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 36-37).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 3,28 га, у тому числі: ріллі 3,28 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 20 жовтня 2016 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_12 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 38).

Разом з тим 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:002:0153 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 39-40).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 2,53 га, у тому числі: ріллі 2,53 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 1 вересня 2017 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_13 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених юридичних осіб.

Також з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 41).

У той же час 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:004:0083 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 42-43).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 2,0626 га, у тому числі: ріллі 2,0626 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 15 листопада 2016 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_14 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 44).

5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:002:0156 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 45-46).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 3,4795 га, у тому числі: ріллі 3,4795 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 10 серпня 2017 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_13 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених юридичних осіб.

Також з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 47).

Крім того, 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:002:0146 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 48-49).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 3,15 га, у тому числі: ріллі 3,15 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 20 жовтня 2016 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_15 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених суб'єктів господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 50).

5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:004:0085 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 51-52).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 3,6439 га, у тому числі: ріллі 3, 6439 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 12 серпня 2017 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_16 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених юридичних осіб.

Також з матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 53).

Крім того, 5 квітня 2018 року між Господарством (орендар) та Товариством (суборендар) був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:001:0147 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 54-55).

Відповідно до пункту 2.1 цього договору в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 2,2621 га, у тому числі: ріллі 2,2621 га. Об'єкт суборенди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору оренди землі від 20 травня 2017 року, укладеного між орендарем та ОСОБА_17 (орендодавець). Орендар підтверджує, що має право передачі об'єкта суборенди в користування суборендарю.

За умовами пункту 2.4 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 96 554 грн. 56 коп.

Згідно пункту 3.1 зазначеного правочину останній укладено до 1 вересня 2018 року з урахуванням ротації культур.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цієї угоди передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 500 грн. 00 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Суборендар вносить орендну плату до 1 вересня 2018 року.

У пункті 6.1 вказаного правочину його сторони погодили, що передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення з моменту державної реєстрації іншого речового права.

Судом встановлено, що вказаний договір також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених суб'єктів господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що належне Товариству право суборенди вищенаведеної земельної ділянки 7 квітня 2018 року у встановленому законом порядку пройшло державну реєстрацію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1, а.с. 56).

Разом з тим суд зазначає, що у матеріалах справи наявні копії договорів оренди, укладених між вищенаведеними орендодавцями та Господарством (т. 1, а.с. 170-200), а також копії відповідних заяв-згод зазначених орендодавців від 4 квітня 2018 року на укладення між позивачем та Товариством договорів суборенди від 5 квітня 2018 року (т. 2, а.с. 19-33), що свідчить про наявність у позивача відповідних повноважень на передачу вищенаведених земельних ділянок в суборенду Товариству.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на те, що Товариство належним чином не виконало своїх зобов'язань щодо сплати Господарству суборендної плати за вищевказаними договорами суборенди землі від 5 квітня 2018 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 88 000 грн. 00 коп., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

У відповідності до статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до статті 3 ЗК України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Приписами статті 2 Закону передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частинами 1-3 статті 8 Закону (у редакції, чинній на момент укладення між сторонами договорів суборенди землі від 5 квітня 2018 року) встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

В силу положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договором, відповідно до статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У відповідності до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Аналогічні за змістом положення закріплені у статті 13 Закону, відповідно до яких договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До істотних умов договору оренди земельної ділянки стаття 15 Закону відносить об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статті 24 Закону закріплено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Так, відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень ЦК України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором або законом.

За приписами статей 3, 629 ЦК України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених статтею 11 ЦК України, які в силу положень статей 525, 526 цього Кодексу є обов'язковими для сторін та за порушення яких статтею 611 ЦК України встановлена відповідальність.

Разом з тим при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язань за вищезгаданими договорами суборенди землі від 5 квітня 2018 року не надав і об'єктивних причин неможливості їх виконання не навів.

У той же час викладені Товариством, зокрема, у його відзиві на позовну заяву заперечення проти задоволення позову Господарства визнаються судом необгрунтованими та не беруться до уваги з огляду на наступне.

Так, в обгрунтування своїх заперечень Товариство посилалося на те, що умови вищенаведених договорів суборенди суперечать положенням відповідних договорів оренди вказаних земельних ділянок, укладених між Господарством та власниками цих ділянок, що не узгоджується з приписами частини 2 статті 8 Закону, за якими умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Зокрема, відповідач зазначав, що положення пункту 1.1 договору суборенди землі від 5 квітня 2018 року, за змістом якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5622682800:00:001:0226 та цільовим призначенням: "для ведення особистого селянського господарства", яка знаходиться в адміністративних межах Копитківської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, суперечать умовам пункту 1.1 укладеного між ОСОБА_6 та Господарством договору оренди цієї земельної ділянки, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Копитківської сільської ради та межі якої визначено на плані земельної ділянки (додаток 1 до цього договору), що, на думку Товариства, свідчить про відсутність у договорі суборенди погодження меж орендованої земельної ділянки, як це було погоджено у договорі оренди від 12 січня 2015 року.

З огляду на зазначає суд звертає увагу на те, що за змістом частини 1 статті 8 Закону орендарем у суборенду може передаватися орендована земельна ділянка.

Земельною ділянкою відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно частин 1-4 статі 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Разом з тим як зі змісту договору оренди від 12 січня 2015 року (пункт 2), так і зі змісту укладеного між сторонами у справі на його основі договору суборенди від 5 квітня 2018 року (пункт 1.1) вбачається, що об'єктом вказаних правочинів була земельна ділянка з кадастровим номером: 5622682800:00:001:0226, тобто земельна ділянка, яка на час укладення цих угод в розумінні ЗК України була сформована у встановленому законом порядку (зокрема, з визначенням її площі, меж та внесенням інформації про неї до Державного земельного кадастру).

Відтак, посилання Товариства на непогодження сторонами меж земельної ділянки з кадастровим номером: 5622682800:00:001:0226 в укладеному між сторонами договорі та наявність факту неузгодження умов договору суборенди від 5 квітня 2018 року щодо об'єкту оренди у відповідності до умов договору оренди є необгрунтованими.

Також у своєму відзиві на позовну заяву відповідач посилався на відмінність у вищенаведеному договорі оренди від 12 січня 2015 року та укладеному на його підставі договорі суборенди від 5 квітня 2018 року відомостей щодо розміру орендної/суборендної плати, відповідальності сторін за порушення ними взятих на себе договірних зобов'язань та моменту виникнення фактичного права користування земельною ділянкою.

У зв'язку з наведеним суд відзначає, що положення обох вищенаведених договорів не суперечать імперативним законодавчим приписам та містять усі передбачені законом істотні умови.

Слід також зазначити, що на момент укладення договору оренди від 12 січня 2015 року чинною була стаття 17 Закону у редакції, за умовами якої передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Разом з тим на час підписання між сторонами відповідного договору суборенди від 5 квітня 2018 року чинною була редакція цієї статті, за якою об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Вказані обставини виключають можливість викладення умов наведених правочинів у повній ідентичності.

Крім того, як було зазначено вище, згідно частини 2 статті 8 Закону умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі (частина 3 цієї статті).

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що договір суборенди землі повинен містити усі передбачені законом істотні умови, необхідні для його укладення, обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки, зокрема, в частині строку такої оренди, визначеного договором оренди землі, і не суперечити йому.

Суд зазначає, що укладені між сторонами договори суборенди землі від 5 квітня 2018 року у повній мірі відповідають вищенаведеним положенням, містять усі передбачені законом істотні умови, зокрема, щодо об'єкта оренди (кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки) та орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, містять однакові положення щодо цільового призначення (використання) орендованих земельних ділянок, а строк вказаних договорів суборенди не перевищує строку оренди, зазначеного у відповідних договорах оренди, укладених між власниками земельних ділянок та Господарством, що свідчить про необґрунтованість заперечень Товариства.

Слід також зазначити, що належні Товариству права суборенди вищенаведених земельних ділянок у встановленому законом порядку пройшли державну реєстрацію, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Водночас суд зазначає про хибність доводів відповідача, які зводяться до необхідності викладення усіх умов договорів суборенди у чіткій відповідності та ідентичності до умов договорів оренди, оскільки такі твердження суперечать принципам свободи договору, закріпленим у статтях 6, 627 ЦК України.

Крім того, зазначення у таких договорах, зокрема, однакової за розміром орендної та суборендної плати суперечитиме загальним положенням про підприємництво, яким згідно частини 2 статті 3 ГК України є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та саме з метою одержання прибутку, оскільки у такому випадку нівелюється сама можливість отримання такого прибутку та економічна доцільність укладення відповідних договорів суборенди.

Також не беруться судом до уваги і посилання Товариства на те, що вищенаведені договори суборенди є неукладеними та не призводять до будь-яких правових наслідків, оскільки між сторонами при їх укладенні не було досягнуто згоди з усіх істотних умов з вини позивача, який не надав Товариству примірників відповідних договорів оренди та приховав їх невідповідність договорам суборенди, стягнення заборгованості за якими є предметом розгляду у даній справі, оскільки відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що прямо передбачено статтею 627 ЦК України. Крім того, при дослідженні матеріалів справи судом не було встановлено застосування будь-якого примусу до відповідача з боку Господарства задля укладення відповідних договорів суборенди від 5 квітня 2018 року.

Разом з тим зі змісту нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

У той же час у своїх поясненнях відповідач визнав факт виникнення між сторонами відповідних правовідносин з суборенди вищенаведених земельних ділянок та не заперечував факт їх використання протягом строку дії цих правочинів за цільовим призначенням, що свідчить про відсутність правових підстав вважати такі угоди неукладеними, зокрема враховуючи їх фактичне виконання.

Також суд звертає увагу на той факт, що належні Товариству права суборенди вищенаведених земельних ділянок у встановленому законом порядку пройшли державну реєстрацію, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За умовами пункту 2 частини 1 статті 4 цього Закону право, зокрема, суборенди земельної ділянки, як речове право, похідне від права власності, підлягає державній реєстрації прав.

Згідно частини 3 статті 10 наведеного Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Вказаними законодавчими положеннями в сукупності з фактом проведеної державної реєстрації за Товариством права суборенди вищенаведених земельних ділянок також спростовуються доводи відповідача щодо неукладеності зазначених договорів суборенди землі від 5 квітня 2018 року.

Слід також зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про скасування вищенаведеної державної реєстрації прав суборенди Товариства на вказані земельні ділянки у встановленому законом порядку, так само, як і докази визнання недійсними в судовому порядку відповідних договорів суборенди землі від 5 квітня 2018 року.

Посилання відповідача на те, що останнім ще восени 2017 року було засіяно спірні земельні ділянки пшеницею, які на той час перебували в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "КНИГА СІТІ", як на обставину, що свідчить про неукладення між сторонами договорів суборенди від 5 квітня 2018 року, також оцінюється судом критично, оскільки вказані дії Товариства ніяким чином не впливають на правову кваліфікацію наведених правочинів як неукладених та не звільняють відповідача від обов'язку виконувати взяті на себе договірні зобов'язання зі сплати Господарству орендної плати, а лише свідчать про самовільне використання відповідачем зазначених земельних ділянок без відповідних правових підстав та правовстановлюючих документів.

Так само не стосуються предмета спору у даній справі та не входять до предмета доказування зазначені Товариством у його відзиві обставини щодо перебування вищенаведених земельних ділянок у користуванні ТОВ "ОСОБА_18 ПЛЮС" та ТОВ "Користівське" на час розгляду даної справи в суді, оскільки такі обставини не стосуються правовідносин суборенди, які виникли між сторонами у квітні 2018 року та припинились 1 вересня 2018 року, коли вказані земельні ділянки на відповідному правовому титулі (на праві оренди) перебували у користуванні позивача.

Також не впливають на правову кваліфікацію правовідносин між сторонами та обґрунтованість позовних вимог Господарства і обставини відображення/невідображення останнім у його податкових деклараціях відомостей щодо орендованих ним земельних ділянок та сум сплачених орендних платежів, оскільки такі обставини не спроможні підтвердити чи спростувати, зокрема, факт наявності у позивача наміру виконувати чи не виконувати укладені між сторонами договори суборенди від 5 квітня 2018 року та виникнення, зміну чи припинення на підставі цих угод певних прав позивача, як безпідставно було зазначено Товариством у його письмових поясненнях.

Разом з тим посилання Товариства на лист Відділу у Здолбунівському районі Головнгого управління Держгеокадастру у Рівненській області від 19 грудня 2018 року № 27-17-0.25-159/109-18 (т. 1, а.с. 132) як на підставу для своїх заперечень також не береться судом до уваги, оскільки у вказаному листі йдеться про реєстрацію у Державному земельному кадастрі суборенди земельних ділянок на підставі частини 6 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", згідно якої відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.

ОСОБА_18 у вказаній нормі йдеться про внесення до Державного земельного кадастру відомостей лише про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, а не про внесення до цього кадастру відомостей щодо цілої земельної ділянки, що передається в суборенду.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Зважаючи на вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу для своїх заперечень.

Отже, враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за укладеними між сторонами договорами суборенди землі від 5 квітня 2018 року підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Господарства до Товариства про стягнення суми основного боргу в розмірі 88 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позов Господарства у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного погашення орендної плати, позивач просив суд стягнути з Товариства 6 581 грн. 92 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 88 000 грн. 00 коп. у період з 1 вересня 2018 року по 15 листопада 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктами 4.6 договорів суборенди землі від 5 квітня 2018 року передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Отже, оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Господарством, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням укладених між сторонами договорів суборенди, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 6 581 грн. 92 коп. пені також підлягає задоволенню.

Відтак, вказаний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, село Копиткове, вулиця Шкільна, будинок 10А, ідентифікаційний код: 38809507) на користь Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, село Копиткове, вулиця Шкільна, будинок 9, ідентифікаційний код: 36605816) 88 000 (вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 6 581 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 92 коп. пені та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "08" квітня 2019 року

Суддя Церковна Н.Ф.