Рішення

від 08.04.2019 по справі 923/942/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/942/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1"

до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

про стягнення 376 128,15 грн,

за участю:

секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

у с т а н о в и в:

Дії, аргументи та докази позивача

05.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 звернулося з позовом до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення 376 128,15 грн, з яких 308 892,45 грн інфляційних та 67 235,70 грн річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 12 від 27.03.2013 щодо сплати заборгованості у розмірі 3 403 254,75 грн, яка була стягнута рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1973/15 від 04.02.2016.

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1973/15 від 04.02.2016 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення 3 460 043,88 грн встановлені обставини наявності договірних відносин за вказаним договором та вони не потребують повторного доведення. За цим рішенням з відповідача серед інших сум стягнута основна заборгованість у розмірі 3 403 254,75 грн.

Безпосередньо сплата основної заборгованості здійснювалася державною виконавчою службою протягом певного періоду, а саме з 28.04.2017 по 27.09.2018, у зв'язку з чим позивачем за період з 20.01.2017 по 04.05.2018 на підставі статті 625 ЦК України нараховані річні та інфляційні у вказаних сумах.

Позивач також зазначив, що при розрахунку ним визначалися періоди стягнення, які залежали від періодичності перерахування грошових коштів виконавчою службою та сумою таких перерахувань, а також застосовувався коефіцієнт 96,47 %, який означає визначення частини суми основної заборгованості по відношенню до перерахованої суми. Встановлення коефіцієнту пов'язане із наявністю сплати не тільки основної заборгованості, але й інших сум - пені, річних, судового збору та авансового внеску.

Дії, аргументи та докази відповідача

Відповідачем позовні вимоги не визнаються з посиланням на недоведеність позивачем заявлених вимог належними доказами, оскільки додані до позову письмові документи не засвідчені належним чином.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 08.11.2018 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та підготовче засідання призначив на 06.12.2018. Цією ж ухвалою Відповідачу був встановлений строк для надання відзиву на позов, а Позивачу строк для надання відповіді на відзив.

У свою чергу Відповідач надав відзив на позов, а Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Безпосередньо підготовче провадження проведене у підготовчому засіданні 06.12.2018, 10.01.2019 та 04.02.2019, а розгляд справи по суті 08.04.2019.

Розгляд справи по суті проведений без участі представників сторін, оскільки вони не прибули. Зокрема, позивачем заявлене клопотання про розгляд справи без його участі, яке судом задоволене, а відповідачем - клопотання про відкладення у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Це клопотання судом відхилене через його недоведеність відповідними доказами.

Установлені судом обставини

04.02.2016 Господарським судом Херсонської області у справі № 923/1973/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення 3 460 043,88 грн прийняте рішення, за яким з Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 стягнуто 3 403 254,75 грн основної заборгованості, 6 159,89 грн пені, 50 629,24 грн річних та 51 900,66 грн судового збору.

У відповідності до положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України це рішення є преюдиційним по відношенню до обставин даної справи, а тому установлені ним обставини не потребують доказування.

Зокрема, названим рішенням судом установлено, що 27.03.2013між сторонами був укладений договір № 12, відповідно до умов п.1.1., 1.2. якого позивач зобов'язався протягом березня - грудня 2013 року виконати для відповідача роботи, зазначені у кошторисній документації, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.

Позивач замовлені відповідачем роботи виконав у повному обсязі та належним чином, що підтверджується підписаними сторонами 14.05.2014 актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) за травень 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за травень 2014 року на загальну суму 3 437 631,06 грн, з яких відповідач має сплатити позивачу 3 403 254,75 грн.

У порушення умов договору відповідач за виконані роботи не розрахувався, у зв'язку з чим розмір суми основної заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 3 403 254,75 грн.

За обліковими даними позивача відповідачем вказана сума заборгованості сплачувалася за наслідками здійснення виконавчих дій, а саме: 28.04.2017 сплачено 1 060 942,86 грн, 19.05.2017 - 315 683,94 грн, 26.07.2017 - 305 391,02 грн, 07.08.2017 - 306 364,48 грн, 07.09.2017 - 309 408,51 грн, 31.10.2017 - 540 768,18 грн, 12.12.2017 - 156 558,71 грн, 28.02.2018 - 42 162,19 грн, 21.03.2018 - 23 998,84 грн, 04.05.2018 - 22 838,08 грн, 01.10.2018 - 443 665,81 грн. Всього перераховано 3 527 782,62 грн.

Безпосередньо перерахування вказаних сум підтверджується платіжними дорученнями: № 1993 від 27.04.2017 на суму 1 060 942,86 грн, № 2059 від 17.05.2017 на суму 315 683,94 грн, № 2278 від 21.07.2017 на суму 305 391,02 грн, № 2347 від 02.08.2017 на суму 306 364,48 грн, № 2423 від 01.09.2017 на суму 309 408,51 грн, № 2546 від 30.10.2017 на суму 540 768,18 грн, № 2718 від 11.12.2017 на суму 156 558,71 грн, № 158 від 21.02.2018 на суму 42 162,19 грн, № 246 від 19.03.2018 на суму 23 998,84 грн, № 400 від 03.05.2018 на суму 22 838,08 грн, № 714 від 27.09.2018 на суму 443 665,81 грн, а також розпорядженнями державного виконавця №№ 53134578 від 24.04.2017, 53134578 від 16.05.2017, 53134578 від 20.07.2017, 53134578 від 02.08.2017, 53134578 від 01.09.2017, 53134578 від 30.10.2017, 53134578 від 04.12.2017, 53134578 від 16.02.2018, 53134578 від 16.03.2018.

Підводячи підсумок наведених обставин, суд стверджує, що вказаними доказами позивач підтвердив та довів факт невиконання відповідачем умов договору підряду № від 01.10.2004 щодо сплати 3 403 254,75 грн основної заборгованості, а також погашення цієї суми певними частинами протягом вказаного періоду.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо належності, допустимості та достовірності доказів

З огляду на заперечення відповідача щодо належності, допустимості та достовірності доказів, а саме надання позивачем копій письмових документів без їх засвідчення належним чином, суд зазначає наступне.

За змістом глави 5 Докази та доказування ГПК України:

- Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2) (стаття 73),

- Кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1) (стаття 74),

- Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (частина 2) (стаття 76),

- Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1) (стаття 77),

- Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78),

- Письмовими доказами є документи …, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина 1). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії …(частина 2). Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4). Учасник справи, який подає письмові докази в копіях …, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу …(частина 5) (стаття 91).

Резюмуючи наведені правові положення слідує висновок, що письмові документи є доказами у випадку, коли, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, наявність або відсутність договірних відносин тощо, а також вони складені на підставі діючого законодавства, у зв'язку з чим становлять певний засіб доказування. Поряд з цим, такі документи можуть подаватися до суду в копіях із належним їх засвідченням.

Зокрема, у відповідності до пункту 5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів: Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.

У даному випадку на копіях проаналізованих судом документів, а саме платіжних доручень № 1993 від 27.04.2017, № 2059 від 17.05.2017, № 2278 від 21.07.2017, № 2347 від 02.08.2017, № 2423 від 01.09.2017, № 2546 від 30.10.2017, № 2718 від 11.12.2017, № 158 від 21.02.2018, № 246 від 19.03.2018, № 400 від 03.05.2018, № 714 від 27.09.2018, а також розпорядженнях державного виконавця №№ 53134578 від 24.04.2017, 53134578 від 16.05.2017, 53134578 від 20.07.2017, 53134578 від 02.08.2017, 53134578 від 01.09.2017, 53134578 від 30.10.2017, 53134578 від 04.12.2017, 53134578 від 16.02.2018, 53134578 від 16.03.2018; мають місце відтиск печатки Згідно з оригіналом , а також дата, підпис, прізвище, ініціали особи, яка засвідчила копію. При цьому на цих копіях також вказано, що вони підписані ОСОБА_1, як представником позивача.

На думку суду, вказані обов'язкові реквізити надають можливість ідентифікувати особу, яка завірила копії документів, а тому ці докази є належними, допустимими та достовірними доказами у справі.

За таких обставин, заперечення відповідача до уваги судом не прийняті.

Щодо відповідальності за невиконання грошових зобов'язань

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1); не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Таким чином невиконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати вартості робіт за договором підряду, є порушенням взятих ним на себе зобов'язань та вказаних правових положень.

Разом з тим, за змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином , а тому стягнення заборгованості з відповідача за судовим рішенням у справі № 923/1973/15 не припинило саме зобов'язання зі сплати такої грошової заборгованості, у зв'язку з чим таке прострочення існувало у тому числі у період з 20.01.2017 по 30.09.2018.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 308 892,45 грн інфляційних та 67 235,70 грн річних, обрахованих відповідно:

- за період з 20.01.2017 по 27.04.2017 (98 днів) на суму заборгованості 3 403 254,75 грн,

- за період з 28.04.2017 по 18.05.2017 (21 день) на суму заборгованості 2 379 762,32 грн,

- за період з 19.05.2017 по 25.07.2017 (68 днів) на суму заборгованості 2 075 221,77 грн,

- за період з 26.07.2017 по 06.08.2017 (12 днів) на суму заборгованості 1 780 610,81 грн,

- за період з 07.09.2017 по 30.10.2017 (54 дні) на суму заборгованості 1 186 574,11 грн,

- за період з 31.10.2017 по 11.12.2017 (42 дні) на суму заборгованості 664 894,61 грн,

- за період з 12.12.2017 по 27.02.2018 (78 днів) на суму заборгованості 513 862,30 грн,

- за період з 28.02.2018 по 20.03.2018 (21 день) на суму заборгованості 473 188,40 грн,

- за період з 21.03.2018 по 03.05.2018 (44 дні) на суму заборгованості 450 036,70 грн,

- за період з 04.05.2018 по 30.09.2018 (150 днів) на суму заборгованості 428 004,79 грн.

Водночас суд зазначає, що при визначені суми здійснених оплат та їх зарахування в рахунок погашення основної заборгованості позивачем взятий процент основної заборгованості по відношенню до всієї суми оплати, який дорівнює 96,47 %. Проте, його застосування є неправомірним, оскільки у відповідності до положень статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума заборгованості.

Отже, сплата основної заборгованості за наявності заборгованості з інших сум за чергою є останньою, а тому у даному випадку позивачем при розрахунку інфляційних та річних взяті менші суми основної заборгованості станом на конкретну дату та період нарахування, але суд не повноважний виходити за межі позовних вимог у сторону збільшення від суми, заявленої позивачем у позові, а тому судом прийнятий до вирішення саме розрахунок, зроблений позивачем.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів суд вважає, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо сплати грошової заборгованості, у зв'язку з чим повинен сплатити позивачу 308 892,45 грн інфляційних та 67 235,70 грн річних, а тому позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 602 від 30.10.2018 у сумі 5 641,92 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (73036 м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23; ідентифікаційний код 31918234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 (57286 Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 42; ідентифікаційний код 35301806) - 308 892,45 грн інфляційних, 67 235,70 грн річних та 5 641,92 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08.04.2019

Суддя М.К. Закурін