Постанова

від 19.08.2019 по справі 923/942/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Справа № 923/942/18 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів В.В. Бєляновського, І.Г. Філінюка

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №380 від 05.07.2019р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019р.)

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ДП Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України - не з`явився;

від ТОВ МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 - не з`явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

на рішення господарського суду Херсонської області від 08 квітня 2019 року

у справі № 923/942/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1

до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

про стягнення 376128,15грн.

суддя суду першої інстанції: М.К. Закурін

час і місце ухвалення рішення: 08.04.2019р. о 11:45год, м.Херсон, господарський суд Херсонської області, зала судових засідань №206,

повне рішення складене 08.04.2019р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

встановив:

05.11.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 (надалі - позивач, ТОВ Миколаївтрансбуд-1) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (надалі - відповідач, ДП Херсонський облавтодор ), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 376128,15грн., з яких 308892,45грн. інфляційних втрат та 67235,70грн. річних. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням господарського суду Херсонської області у справі №923/1973/15 від 04.02.2016р. за позовом ТОВА МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 до ДП Херсонський облавтодор була стягнута основна заборгованість у розмірі 3403254,75грн. за договором №12 від 27.03.2013р. Сплата основної заборгованості відповідача здійснювалась державною виконавчою службою протягом періоду з 28.04.2017р. по 27.09.2018р., у зв`язку із чим позивачем за період з 20.01.2017р. по 04.05.2018р. на підставі статті 625 ЦК України нараховані річні та інфляційні у вказаних у позові сумах. При розрахунку річних та інфляційних втрат позивачем визначалися періоди стягнення, які залежали від періодичності перерахування грошових коштів виконавчою службою та сумою таких перерахувань, а також застосовувався коефіцієнт 96,47%, який означає визначення частини суми основної заборгованості по відношенню до перерахованої суми. Встановлення коефіцієнту пов`язане із наявністю сплати не тільки основної заборгованості, але й інших сум пені, річних, судового збору та авансового внеску.

З посиланням на норми ст.ст. 599,625 ЦК України, ст.20 ГК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

04.02.2019р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та з посиланням на ч.ч.1,2 ст.73, ч.ч.1,2,4 ст.91 ГПК України, п.5.27 Вимог до формування документів ДСТУ 4163-2003 зазначив, що додані позивачем до позову документи (копія рішення суду, копії виписок з рахунків на 11 аркушах, копії платіжних доручень на 18 аркушах) не можна вважати доказами, оскільки вони не відповідають вимогам ст.91 ГПК України. Крім того, Інформація по рахунку складена користувачем SALVATOR, який жодним чином не ідентифікований з позивачем.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.04.2019р. (суддя М.К.Закурін) позов задоволено - стягнуто з Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 308892,45грн. інфляційних, 67235,70грн. річних та 5641,92грн. компенсації по сплаті судового збору.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.599, ч.2 ст.655, ст.534 ЦК України, ст.ст.173-175, 193 ГК України та вмотивоване наступним. 04.02.2016р. господарським судом Херсонської області у справі № 923/1973/15 за позовом ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 до відповідача про стягнення 3460043,88грню прийняте рішення, за яким з ДП Херсонський облавтодор на користь ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 стягнуто 3403254,75грн основної заборгованості, 6159,89грн. пені, 50 629,24грн. річних та 51900,66грн. судового збору. Зокрема, названим рішенням судом установлено, що 27.03.2013між сторонами був укладений договір № 12, відповідно до умов п.1.1., 1.2. якого позивач зобов`язався протягом березня грудня 2013 року виконати для відповідача роботи, зазначені у кошторисній документації, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити виконані роботи. Позивач роботи виконав, відповідач не розрахувався за виконані роботи, у зв`язку з чим розмір суми основної заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 3 403 254,75 грн. Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 ГК України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 308 892,45грн інфляційних та 67235,70грн. річних (розрахунок наведений у рішенні суду).

Водночас суд зазначив, що при визначені суми здійснених оплат та їх зарахування в рахунок погашення основної заборгованості позивачем взятий процент основної заборгованості по відношенню до всієї суми оплати, який дорівнює 96,47 %. Проте, його застосування є неправомірним, оскільки у відповідності до положень статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума заборгованості. Отже, сплата основної заборгованості за наявності заборгованості з інших сум за чергою є останньою, а тому у даному випадку позивачем при розрахунку інфляційних та річних взяті менші суми основної заборгованості станом на конкретну дату та період нарахування, але суд не повноважний виходити за межі позовних вимог у сторону збільшення від суми, заявленої позивачем у позові, а тому судом прийнятий до вирішення саме розрахунок, зроблений позивачем.

Також суд в оскаржуваному рішенні з посиланням на п.5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 не прийняв до уваги заперечення відповідача, оскільки на копіях наданих позивачем платіжних доручень мають місце відтиск печатки Згідно з оригіналом , а також дата, підпис, прізвище, ініціали особи, яка засвідчила копію. При цьому на цих копіях також вказано, що вони підписані ОСОБА_1 , як представником позивача. На думку суду, вказані обов`язкові реквізити надають можливість ідентифікувати особу, яка завірила копії документів, а тому ці докази є належними, допустимими та достовірними доказами у справі.

07.05.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області надійшла апеляційна скарга ДП Херсонський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (подана скаржником 23.04.2019р.), в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 .

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення є незаконним, таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права та підлягає скасуванню з огляду наступного. Перелічені судом в рішення платіжні доручення та розпорядження створені Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Херсонській області та призначені для виконання банківською установою. Відповідно оригінали вказаних документів не можуть перебувати у позивача, судом їх місцезнаходження не встановлювалось, оригінали не витребувались. В такому випадку завірення позивачем копій документів, оригінали яких не знаходяться у володінні позивача, які судом не досліджувались в оригіналах, не відповідає положенням ст.91 ГПК України та ДСТУ 4163-2003 затверджених Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003р. № 55. Вказані копії документів є недопустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України. В своїх запереченнях відповідачем зазначено про недопустимість вказаних доказів та поставлено їх під сумнів. Позивачем подано суду Інформація по рахунку, складена користувачем НОМЕР_1 , який жодним чином не ідентифікований з позивачем. Інформація не підписана жодною особою, відсутня печатка та інші реквізити, які б дозволили встановити належність цього доказу та його достовірність.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя М.А. Мишкіна, судді К.В. Богатир, І.Г.Філінюк):

- від 10.05.2019р. залишено апеляційну скаргу без руху;

- від 27.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Херсонський облавтодор ;

- від 12.06.2019р. призначено справу до розгляду на 08.07.2019р.

01.07.2019р. позивач надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві, зокрема, зазначено, що надані позивачем документи містять всі ознаки письмових доказів та документи були засвідчені позивачем відповідно до Національного стандарту, а отже жодних порушень не допущено. Частина 6 ст.91 ГПК України передбачає, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Тобто, суд не зобов`язаний витребувати оригінали письмових доказів, а лише має право це зробити, керуючись внутрішнім переконанням. І у разі, якщо такий документ витребувано і не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Тому, за відсутності у відповідача, окрім сумніву щодо копій документів та місцезнаходження їх оригіналів, заперечень з приводу наявності заборгованості та її розміру, позивач належним чином довів свої вимоги.

У зв`язку із перебуванням судді К.В.Богатиря у відпустці з 08.07.2019р. по 04.08.2019р., розпорядженням керівника апарату суду №380 від 05.07.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/942/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: В.В. Бєляновський, І.Г. Філінюк.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019р. прийнято справу №923/942/18 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: В.В. Бєляновський, І.Г. Філінюк; розпочато розгляд справи спочатку та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.08.2019р.

В засідання суду апеляційної інстанції 19.08.2019р. учасники справи своїх представників не направили, незважаючи на вчасне та належне повідомлення їх про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (позивач копію ухвали суду від 08.07.2019р отримав 18.07.2019р., відповідач - 15.07.2019р.).

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши питання дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорені учасниками справи такі обставини.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.02.2016р. у справі №923/1973/15 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 до ДП Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України - стягнуто з ДП Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ТОВ МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 3403254,75грн. основної заборгованості, 6159,89грн. пені, 50629,24грн. річних та 51900,66грн. судового збору.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи №923/1973/15 судом встановлено, що 27.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 (субпідрядник) та ДП Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (генпідрядник) був укладений договір №12, відповідно до умов п.1.1., 1.2. якого позивач зобов`язався протягом березня - грудня 2013 року виконати для відповідача роботи, зазначені у кошторисній документації, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити виконані роботи. Позивач замовлені відповідачем роботи виконав у повному обсязі та належним чином, що підтверджується підписаними сторонами 14.05.2014р. актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) за травень 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за травень 2014 року на загальну суму 3437631,06грн, з яких відповідач має сплатити позивачу 3403254,75грн. У порушення умов договору відповідач за виконані роботи не розрахувався, у зв`язку з чим розмір суми основної заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 3403254,75грн.

У рішенні від 25.07.2002р. у справі Совтрансавто-Холдинг проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи зазначене, факт порушення відповідачем договірних зобов`язань повторного доведення не потребує.

Під час розгляду справи №923/942/18 позивач зазначав, що сума 3403254,75грн., стягнута рішенням суду у справі №923/1973/15 сплачувалась відповідачем за наслідками виконавчих дій. Всього було стягнуто 3527782,62грн. - основна заборгованість, пеня, три відсотки річних, судовий збір та авансовий внесок.

З матеріалів справи вбачається, що:

- за розпорядженням №53134578 від 25.04.2017р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.38) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №1993 від 27.04.2017р. були перераховані кошти у сумі 1060942,86грн. (а.с.37);

- за розпорядженням №53134578 від 17.05.2017р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.40) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №2059 від 17.05.2017р. були перераховані кошти у сумі 315683,94грн. (а.с.39);

- за розпорядженням №53134578 від 20.07.2017р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.42) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №2278 від 21.07.2017р. були перераховані кошти у сумі 305391,02грн. (а.с.41);

- за розпорядженням №53134578 від 17.05.2017р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.40) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №2059 від 17.05.2017р. були перераховані кошти у сумі 315683,94грн. (а.с.39);

- за розпорядженням №53134578 від 02.08.2017р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.44) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №2347 від 02.08.2017р. були перераховані кошти у сумі 306364,48грн. (а.с.43);

- за розпорядженням №53134578 від 02.08.2017р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.44) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №2347 від 02.08.2017р. були перераховані кошти у сумі 306364,48грн. (а.с.43);

- за розпорядженням №53134578 від 01.09.2017р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.46) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №2423 від 01.09.2017р. були перераховані кошти у сумі 309408,51грн. (а.с.45);

- за розпорядженням №53134578 від 30.10.2017р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.47) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №2546 від 30.10.2017р. були перераховані кошти у сумі 540768,18грн. (а.с.48);

- за розпорядженням №53134578 від 04.12.2017р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.50) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №2718 від 11.12.2017р. були перераховані кошти у сумі 156558,71грн. (а.с.49);

- за розпорядженням №53134578 від 16.02.2018р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.52) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №158 від 21.02.2018р. були перераховані кошти у сумі 42162,19грн. (а.с.51);

- за розпорядженням №53134578 від 16.03.2018р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.54) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №246 від 19.03.2018р. були перераховані кошти у сумі 23998,84грн. (а.с.53);

- за розпорядженням №53134578 від 16.03.2018р. державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (а.с.54) на виконання виконавчого документа №923/1973/15 на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №246 від 19.03.2018р. були перераховані кошти у сумі 23998,84грн. (а.с.53);

- за розпорядженням №53134578/6 від 02.05.2019р. від Державної казначейської служби на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №400 від 03.05.2018р. були перераховані кошти у сумі 22838,08грн. (а.с.35);

- за розпорядженням від 26.09.2019р. від Державної казначейської служби на рахунок ТОВа МИКОЛАЇВТРАНСБУД за платіжним дорученням №714 від 27.09.2018р. були перераховані кошти у сумі 443665,81грн. (а.с.36).

Завірені представником позивача копії відповідних доказів наявні у матеріалах справи.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 з огляду наступного.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, з матеріалів справи вбачається, що кошти на виконання умов Договору №12 від 27.03.2013р. були стягнуті за рішенням господарського суду Херсонської області у справі №923/1973/15 при примусовому виконанні рішенні, останній платіж державною виконавчою службою з депозитного рахунку відповідача був здійснений 01.10.2018р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, позивач, як кредитор, вправі вимагати з відповідача, як з боржника, в судовому порядку стягнення інфляційних та 3% річних у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання до кінцевої дати проведення розрахунку.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін)- це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В додатки до позовної заяви позивачем надані розрахунки трьох відсотків річних за період з 20.01.2017р. по 30.09.2018р., за яким три відсотки річних складають 67235,70грн. (а.с.55) та розрахунок інфляційних втрат, які за період січень 2017 року - вересень 2018 року складають 308872,45грн. (а.с.56).

Ці розрахунки ДП Херсонський облавтодор не оспорюються, отже виходячи із приписів ч.1 ст.269 ГПК України їх правильність судом апеляційної не перевіряється.

За встановлення факту прострочення відповідачем сплати коштів у сумі 3403254,75грн., суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 про стягнення інфляційних та річних за період з 20.01.2017р. по 30.09.2018р. (в межах заявлених позовних вимог).

Доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Відповідач наполягає на тому, що документи, надані на позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не є належними доказами, на що він звертав увагу суду першої інстанції у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.ч.1-6 ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до п.5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів: «Згідно з оригіналом» , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.

З матеріалів справи вбачається, що на копіях платіжних доручень та розпоряджень державного виконавця, наданих позивачем в додатки до позовної заяви, у правому верхньому куті міститься штамп згідно з оригіналом , під текстом вищезазначених документів наявна відмітка Представник ОСОБА_1 та підпис. Згідно довіреності ТОВа МИКОЛАЇВТТРАНСБУД-1 від 10.01.2019р. (а.с.92), ОСОБА_1 уповноважена представляти інтереси позивача у всіх судових органах та наділені усіма правами, передбаченими ст.ст.42,46 ГПК України; довіреність видана на два роки.

Отже із зазначенням обов`язкових реквізитів згідно вищезазначеного ДСТУ копії платіжних доручень та розпоряджень є належними та допустимими доказами у відповідності до приписів ст.ст.76,77 ГПК України для встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору.

Твердження відповідача щодо неможливості завіряння представником позивача копій документів, оскільки документи створені виконавчою службою, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно ч.1 ст.19 ЗУ Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

Поряд із цим, в контексті положень ст.91 ГПК України витребування оригіналів документів (письмових доказів) є правом, а не обов`язком суду, при цьому відповідач не заявляв клопотання суду першої інстанції про витребування оригіналів письмових доказів (платіжних доручень, розпоряджень органу ДВС) та прямо не ставив під сумнів відповідність поданих копій оригіналам, а лише вказував на неналежне засвідчення копій.

В частині тверджень ДП Херсонський облавтодор про складення інформації по рахунку користувачем НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає, що інформація по рахунку (а.с.26-26) також є належним та допустимим доказом у справі, оскільки розрахунковим рахунком ТОВ МИКОЛАЇВТРАНСБУД-1 є рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ Кредобанк (відомості зазначені на фірмовому бланку позивача (а.с.92), у платіжному дорученні про сплату судового збору (а.с.9), та інформація по рахунку, надана в додатки до позовної заяви, сформована саме за вищезазначеним рахункам.

Крім того, відомості, зазначені у інформації по рахунку (суми та підстави зарахуванням коштів на рахунок позивача) збігаються із відомостями, зазначеними у платіжних дорученнях та розпорядженнях, сформованих державною виконавчою службою.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив щодо відсутності у нього сумнівів щодо відповідності копій документів оригіналам, та за таких обставин у суду не було потреби у витребуванні оригінали доказів .

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ставлячи під сумнів допустимість доказів, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог, відповідач жодним чином не пояснює процес/хід виконання рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2016р. у справі №923/1973/15, не посилається на помилковість зазначених позивачем сум та періоду оплат, не надає доказів виконання вищезазначеного рішення суду у інші дати, ніж зазначено позивачем та не наводить власного контррозрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат; у відзиві на позов відсутній виклад заперечень щодо обставин, наведених позивачем, з якими відповідач не погоджується, як то передбачено положенням п.5 ч.3 ст.165 ГПК України.

За таких обставин, на думку колегії суддів позивач належними та допустимими доказами підтвердив обґрунтованість своїх позовних вимог та вимоги апеляційної скарги ДП Херсонський облавтодор задоволенню не підлягають.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване судове рішення господарського суду Херсонської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.ст.275, 276 ГПК України.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються згідно ст.129 ГПК України на відповідача, оскільки вимоги апеляційної скарги повністю відхилені.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 235, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 08.04.2019р. у справі №923/942/18 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Повна постанова складена 21 серпня 2019 року

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя І.Г. Філінюк