Рішення

від 28.03.2019 по справі 382/111/16-ц

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа 382/111/16-ц

Провадження 2/382/4/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 березня 2019 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю адвоката Юрко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай Плюс", с. Гензерівка Яготинського району Київської області, вул. Центральна, 30-а, про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, скасування їх реєстрацій та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай Плюс" про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, скасування їх реєстрацій та повернення земельних ділянок, в котрому після вточнення позовних вимог зазначено, що їм на праві власності належать земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами: НОМЕР_1 - розміром 8,88 га., та НОМЕР_2 - розміром 4,44 га., які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області. В кінці 2006 року до них з наміром взяти в оренду належні їм земельні ділянки в строкове платне користування звернувся відповідач по справі. Домовившись з останнім про суму орендної плати та термін користування належних земельних ділянок, терміном на 10 років, відповідач повинен був підготувати договір оренди на вищевказану земельну ділянку. Проте, останнім даний договір позивачам наданий не був. На протязі майже 10 років вони отримували від останнього орендну плату за користування належних їм земельних ділянок. В кінці 2015 року вони звернулися до відповідача з усним повідомленням про подальший намір самостійно здійснювати оброблення належних їм земельних ділянок, після закінчення укладеного між ними договору оренди земельної ділянки, який вони домовлялися укласти терміном на 10 років. Проте, останнім ОСОБА_2 було надано договір оренди на належну їй земельну ділянку від 14 грудня 2006 року, який зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадру за № 040633500446, де терміном дії договору зазначено 20 років, а саме до 31 жовтня 2026 року. ОСОБА_4 було надано договір оренди на належну йому земельну ділянку від 14 грудня 2006 року, який зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадру 20.12.2006 року за №040633500417, де терміном дії договору зазначено 20 років, а саме до 31 жовтня 2026 року.ОСОБА_2 ОСОБА_3 вважають дані договори нікчемними, оскільки підписи у вищевказаних договорах оренди виконані не позивачами, а іншими особами. На порушення норм Закону до підписаних сторонами документів (договорів оренди землі кадастровий номер НОМЕР_1 та кадастровий номер НОМЕР_2 від 14.12.2016 року) не долучено планів або схем земельних ділянок, які передаються в оренду їх кадастрових планів та актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що унеможливлює їх ідентифікацію на місцевості. Разом з тим, інформація про об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), як зазначено вище, є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки. Відповідно до змісту ст. 651 ЦК та ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі розірвано може бути лише укладений договір. Отже, підписані сторонами документи не містять необхідної інформації про об'єкт оренди як одну з істотних умов договору оренди землі, тобто договори не є укладеними Неукладений договір не породжує для його сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні. У разі передчасної передачі на виконання юридично ще не укладеного договору майна право на це майно у набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, встановленому главою 83 ЦК. Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України, відповідно до яких набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Крім того, в судовому засіданні стороною відповідача була пред'явлена додаткова угода за № 1 від 14 грудня 2006 року. Відповідно до п. 5 даної угоди вона укладена у трьох оригінальних примірниках, проте в оригінальному примірнику відповідача дата укладення даної угоди - 6 серпня 2016 року, а в оригінальному примірнику позивача - дата укладення даної угоди відсутня, що також дає підстави вважати дану додаткову угоду неукладеною. Просили визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 грудня 2006 року з додатком про продовження терміну його дії від 06.08.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС", на земельну ділянку загальним розміром 8,88 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС", яка була проведена в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2006 року №040633500446 та державну реєстрацію речового права Товариства з обмеженою відповідальністю УРОЖАЙ ПЛЮС на земельну ділянку площею 8,88 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32608397 від 29.11.2016 та скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право №17694379 від 25.11.2016 про право оренди земельної ділянки орендарем ТОВ УРОЖАЙ ПЛЮС земельної ділянки площею 8,88 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС", зареєстрований за № 040633500417 від 20.12.2006 року, на земельну ділянку загальним розміром 4,44 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС", яка була проведена в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2006 року № 040633500417, зобов'язати ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС" повернути ОСОБА_3, земельну ділянку загальним розміром 4,44 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, зобов'язати ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС" повернути ОСОБА_2, земельну ділянку загальним розміром 8,88 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Ухвалою суду від 22 січня 2016 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 19 січня 2017 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено, (а.с. 212 т.1)

Ухвалою суду від 4 квітня 2017 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено, (а.с. 244 т.1)

Ухвалою суду від 11 серпня 2017 р. відновлено провадження по справі (а.с. 18 т. 2).

Ухвалою суду від 19 жовтня 2017 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено (а.с. 43-44 т.2).

Ухвалою суду від 16 лютого 2018 року провадження у справі поновлено (а.с. 59 т.2).

Ухвалою суду від 25 червня 2018 року призначено по справі додаткову почеркознавчу експертизу, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено (а.с. 82-83 т.2).

Ухвалою суду від 23 серпня 2018 року провадження у справі поновлено (а.с. 87 т.2)

Ухвалою суду від 20 вересня 2018 року призначено по справі додаткову почеркознавчу експертизу, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено (а.с. 100-101 т.2).

Ухвалою суду від 17 січня 2019 року провадження у справі поновлено (а.с. 112 т.2)

Представник відповідача проти позову заперечував з наступних підстав. Позивачами пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України. У позовній заяві позивачами зазначено, що протягом майже 10 років вони отримували від відповідача орендну плату за користування належними їм земельними ділянками. Свідомо отримуючи орендну плату від відповідача, позивачі визнавали правовідносини оренди землі, що установилися між відповідачем та позивачами з 2006 р. на підставі договорів оренди землі. Також, отримуючи орендну плату, позивачі визнавали виконання відповідачем належним чином своїх обов"язків, як орендаря земельних ділянок. Про те що їх право порушено, позивачі, начебто дізналися лише у кінці 2015 року, при цьому не надавши суду жодних доказів, що свідчили б про підтвердження даної обставини. В матеріалах справи відсутні будь-які докази визначення строку орендних відносин земельних ділянок між позивачами та відповідачем в 10 років. Крім того, у 2006 р. ТОВ "Урожай Плюс" по Лемешівській сільській раді уклало і зареєструвало у відповідності до законодавства України, велику кількість договорів оренди землі на строк до 31 жовтня 2026 р. і відразу після реєстрації усі договори оренди були передані орендодавцям- власникам земельних ділянок. Жодний орендодавець не заявляв їм ні в усному, ні в письмовому вигляді про відсутність у нього примірника договору, і жодний з орендодавців не заявляв про те, що строк дії договору оренди, зазначений у п. 8 договору, не погоджувався з ним. 20.12.2006 р. між позивачами та відповідачем були підписані акти приймання-передачі земельних ділянок, а отже, зареєстровані договори оренди землі були надані позивачам 20.12.2006 р. і усі умови договорів оренди землі були їм відомі. Твердження позивачів, що зазначені договори оренди землі недійсні, є надуманим та таким, що не відповідає дійсності. На підставі укладених та зареєстрованих належним чином, договорів оренди землі нараховувалася та виплачувалася орендна плата, утримувався та перераховувався до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та інше... ОСОБА_2 брала щороку у бухгалтерії ТОВ "Урожай Плюс" довідку про доходи для нарахування субсидії. Замовляючи дану довідку про доходи, ОСОБА_2 не могла не мати на руках зареєстрованого договору оренди землі, і не могла не знати про підписи у договорі, а також про строк його дії. Позивачі підтверджують, що щорічно отримували на протязі майже 10 років орендну плату у ТОВ "Урожай Плюс". Підпис людини не може бути однаковим, тому що дуже багато факторів впливають на написання підпису (положеня руки, папір, самопочуття та ін.), в іншому випадку можна вважати, що позивачі свідомо, незаконно, без підстав систематично протягом 10 років привласнювали орендну плату. Усі ці факти є підтвердженням того, що договори оренди земельних ділянок були укладені сторонами з дотриманням вимог законодавства, визнавалися ними такими, що відповідають дійсному волевиявленню сторін. Позивачі на протязі майже 10 років не ставили під сумнів ні відповідність підписів у договорі, ні чинність правочинів. Адже у відповідності до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Підтвердженням належним чином укладання договорів оренди позивачами з відповідачем є також укладення 25.06.2014 р. між ОСОБА_2 та ТОВ "Урожай Плюс" ще одного договору оренди землі на земельну ділянку, отриману нею по спадщині, і також на строк до 31.10.2016 р. Під час підписання договору оренди землі від 25.06.2014 р., укладеного між ТОВ "Урожай Плюс" та ОСОБА_2, представнику ТОВ "Урожай Плюс" не повідомлялось орендодавцем ні про намір самостійно обробляти земельні ділянки, ні про відсутність оригіналу договору від 2006 р., а також не виникало питань стосовно строку дії договору, що може свідчити про те, що ніяких непорозумінь між сторонами стосовно умов договору оренди землі, в тому числі відповідності підписів та строків, не існувало. ТОВ "Урожай Плюс" є добросовісним орендарем земельних ділянок і виконує свої зобов"язання за договорами оренди землі в повному обсязі, в тому числі стосовно нарахування та виплати орендної плати та сплати податків. Вважає, що позов є необгрунтованим, безпідставним та таким, що не підтверджується жодними фактами. Просив у його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги, пояснивши, що доводи позивачки ОСОБА_2 стосовно помилковості її дій під час підписання додаткової угоди до основного договору оренди підтверджуються тими обставинами, що в судове засідання позивач надав копію додаткової угоди (а.с. 126 т.1), в якій дата підписання даної угоди зазначена- 6 серпня 2016 року. Крім цього, на ксерокопії цієї угоди відсутній відтиск печатки ТОВ "Урожай Плюс". Разом з тим, з наданого представником позивача оригіналу додаткової угоди (а.с. 181) вбачається, що дата укладення додаткової угоди взагалі відсутня, угода засвідчена не лише підписом директора товариства, а й печаткою ТОВ "Урожай Плюс". 19 серпня 2016 р. позивачка ОСОБА_2 отримувала в черговий раз орендну плату за користування земельною ділянкою, про що свідчить акт передачі продукції в рахунок орендної плати за землю (а.с. 174). Скориставшись похилим віком позивачки, якій на момент підписання акту виповнилося 68 років, відповідачі надали також підписати останній, як документ в підтвердження отримання нею орендної плати додаткову угоду до основного договору оренди від 14 грудня 2006 р. Відсутність дати укладення на оригіналі додаткової угоди до договору оренди та наявність такої дати у ксерокопії даної угоди свідчить про ті обставини, що відповідач під час укладення такої угоди змусив підписати позивачку примірник угоди оманним шляхом, незважаючи на те, що її позов про визнання недійсним основного договору оренди, знаходився на розгляді в Яготинському районному суді. При цьому, з відповіді державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Студениківської сільської ради Здольник Т.А. (а.с. 127) вбачається, що сканкопія додаткової угоди до основного договору оренди земельної ділянки від 14.12.2006 р., кадастровий номер НОМЕР_1, в реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Також представник позивача зауважив, що 26.03.2019 р. представник відповідача, обгрунтовуючи заперечення в частині пропуску строку позовної давності, просив приєднати до матеріалів справи оригінали актів приймання -передачі земельних ділянок від 20.12.2006 р., належних позивачам (а.с. 163-164 том 2) , не дивлячись на те, що в матеріалах справи (а.с. 134, 139 т. 1) вже містяться оригінали вищевказаних актів, які були надані представником відповідача разом з оригіналами основних договорів оренди земельних ділянок. Дані обставини спростовують заперечення представника відповідача в тій частині, що позивачі мали інші примірники договорів оренди земельних ділянок та актів приймання-передач земельних ділянок та достеменно знали, на який період укладали вищевказані договори оренди.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

З висновку почеркознавчої експертизи від 29.01.2018 р. (а.с. 48-53 т. 2) вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2, який міститься в рядку "орендодавець" графи "підписи сторін" Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2006 р., кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Урожай Плюс" та підпис від імені ОСОБА_4, який міститься врядку "орендодавець" графи "підписи сторін" Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2006 р., кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Урожай Плюс" виконані за допомогою пишучого пристрою-ручки, без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_4, який міститься в рядку "орендодавець" графи "підписи сторін" Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2006 р., кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Урожай Плюс" виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3

З висновку додаткової почеркознавчої експертизи від 14.11.2018 р. (а.с. 109-111 т. 2) вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі "підписи сторін" рядок "орендодавець" у договорі оренди земельної ділянки від 14.12.2006 р., розмір якої 8,88 га, кадастровий номер НОМЕР_1, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України). Згідно із ст.1, ч.1 ст.4 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Істотними умовами договору оренди землі є, крім іншого, строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі ). В силу ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом п. 2 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільного права та інтересу, крім інших, може бути визнання правочину недійсним. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що звернення позивачів до суду з позовом про захист свого порушеного права, як власників земельних ділянок та орендодавця, шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 14 грудня 2006 року, здійснено у конкретний спосіб, визначений ЦК України, та обумовлене недотриманням відповідачем ТОВ "Урожай Плюс" при укладенні договору оренди землі загальних вимог, додержання яких є необхідним для його правомірності. Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України). Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно доумовдоговору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (ст.ст.14, 16 Закону України Про оренду землі ). Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України). Відповідно до розяснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Відповідно до вимоги, встановленої ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Виходячи з викладеного, правочин, як вольова дія, являє собою поєднання волі та волевиявлення, які повинні бути взаємними та двосторонніми. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Таким чином, підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину і є доказом їх волевиявлення. Крім того, волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України.

При цьому, оцінюючи належність та допустимість висновку експерта як письмового доказу та мотивуючи його врахування, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Згідно положень ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п.п.1.1 п.1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертних та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5 (далі - Науково-методичні рекомендації), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Експертні дослідження у справі проведені у відповідності до вимог Закону України Про судову експертизу кваліфікованими судовими експертами, які внесені до реєстру атестованих судових експертів та мають кваліфікацію судових експертів, (а.с. 49,109, том 2).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновки експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи містять докладний опис проведених досліджень та обгрунтовані, чіткі висновки з поставленого питання та питання, вирішеного в порядку експертної ініціативи. На підставі викладеного, враховуючи, що експертиза у справі була призначена та проведена з додержанням вимог ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень , затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (з наступними змінами), суд оцінює висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 04.01.2018 року №1654/1655/17-27 як такий, що відповідає вимогам закону, та є належним і допустимим доказом по справі. Судом під час з"ясування обставин справи та перевірки їх доказами не встановлено, а відповідачем та його представником не було надано суду доказів, які б відповідали вимогам допустимості, на підтвердження підписання договорів оренди землі від 14.12.2006 року особисто позивачами чи уповноваженими іншими особи у порядку, передбаченому чинним законодавством, на здійснення представництва її інтересів, в тому числі на укладення вказаних договорів оренди землі з відповідачем, як і не спростовано належними засобами доказування заперечення представника позивачів щодо наявності у іншої особи наданого позивачами, як власниками землі, права вчиняти правочини від їх імені відповідно до вимог ст.ст. 237, 238, 239, 244 ЦК України. Отже, встановивши, що договори оренди землі, укладені 14.12.2006 року позивачі особисто не підписували, повноваження на це іншій особі у встановленому законом порядку не надавали, суд вважає доведеним факт відсутності волевиявлення позивачів, як орендодавців, на укладення договору оренди землі на визначених у договорах умовах. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі викладеного, встановивши обставини, які спростовують передбачену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності оспорюваного позивачами правочину в момент його вчинення; враховуючи, що законні права позивачів, як орендодавців, під час укладення та підписання договорів оренди землі були порушені, оскільки виключне право на підписання договорів належить власнику землі або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, проте позивачі особисто не підписували вказаного договору оренди землі, що свідчить про дефект волі і волевиявлення позивачів, як учасників даного правочину, суд приходить до висновку про недодержання під час укладення оспорюваних договору оренди землі вимог, встановлених ч. 3 ст. 203 ЦК України, що є підставою для застосування судом передбаченого ч. 3 ст. 215 ЦК України (законом) способу захисту порушеного права позивачів, а саме: визнання договорів оренди землі 14.12.2006 року недійсними, у зв"язку з чим позов підлягає до задоволення повністю. При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходив з того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Судом, на підставі оцінки зібраних по справі доказів в цілому, так і кожного доказу окремо, було встановлено порушення прав позивачів, як власників земельних ділянок вільно володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб, як на момент укладення спірних договорів оренди землі, так і на дату звернення позивачів до суду. Підписання договору оренди землі безпосередньо сторонами є основною і обов'язковою умовою його вчинення. Якщо експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, це є підставою для визнання договору недійсним за ст. ст. 203, 215 ЦК України як такого, що вчинений поза волею учасника правочину. Саме такої правової позиції дотримувався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїх ухвалах від 12 липня 2017 року по справі №701/1127/15-ц, від 5 квітня 2017 року по справі №400/1129/15-ц, від 11 жовтня 2017 року по справі № 701/247/16-ц. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд в своїх постановах від 12 березня 2018 року по справі № 613/1172/16-ц, від 14 лютого 2018 року по справі № 624/694/16-ц, від 14 лютого 2018 року по справі № 717/2250/15.

Отже, підписання договору особою, яка не має на це повноважень та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним, що передбачено ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, укладеної 6 серпня 2016 р., скасування державної реєстрації договорів оренди (а.с. 9-10, 12-13, 126 т.1, а.с. 131 т. 2) є обгрунтованими та також підлягають до задоволення та в силу ст. 1212, 1213 ЦК України земельні ділянки підлягають поверненню позивачам. Дійшовши такого висновку, суд також приймає до уваги наступне. Заперечення відповідача грунтується на тому, що позивачами пропущений строк позовної давності. Відповідач зазначає, що останні мали примірники договорів оренди землі та примірники актів передачі земельних ділянок, а тому не могли не знати про укладення договорів на строк 20 років. В силу ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Разом з тим, суд не міг не звернути увагу на доводи позивачів про відсутність у них примірників договорів оренди та актів приймання-передачі земельних ділянок, які підтвердилися в судовому засіданні, на думку суду, тими обставинами, що відповідач під час розгляду справи надав суду два оригінали актів приймання-передачі земельних ділянок, (а.с. 163-164 т. 2, а.с.134-139 т.1). Таким чином, суд вважає заперечення відповідача в тій частині сумнівними та такими, що не можуть бути прийняті до уваги судом. За таких обставин, суд вважає, що строк позовної давності позивачами не пропущений, оскільки вони звернулися до суду одразу як дізналися про порушення права. Дані обставини знайшли своє підтвердження у показах свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з котрих вбачається, що про існування договорів оренди із строком дії 20 років позивачі дізналися у грудні 2015 року, коли заявили відповідачеві про бажання використовувати земельну ділянку самостійно, оскільки закінчився строк дії договору. Показання вказаних свідків є послідовними та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, а тому сумнівів у суду не викликають.

Відповідно до положень ч.1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов"язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Європейський суд з прав людини у п.145 рішення від 15.11.1996 року, постановленого у справі Чахал проти Об"єднаного Королівства (заява № 22414/93) зазначив, що суть ст.13 Конвенції зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. При вирішенні справи Каїч та інші проти Хорватії у рішенні від 17 липня 2008 року Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов"язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. При цьому, з метою відновлення свого порушеного права та звернення до суду за його захистом, дотримуючись принципу диспозитивності, позивачами були понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат, пов"язаних із проведенням судової почеркознавчої експертизи, висновок за результатами якої був визнаний судом належним та допустимим доказом на підтвердження недодержання відповідачем по справі передбаченої ч. 3 ст. 203 ЦК України вимоги, необхідної для чинності правочину, а саме: вільного волевиявлення позивача, як учасника правочину, яке б відповідало її внутрішній волі. За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь кожного позивача необхідно стягнути сплачений ними судовий збір у розмірі 275, 60 гривень (551,21 грн. : 2 = 275,60 грн.), а також стягнути на користь кожного з них по 2 678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 40 коп. (5 356,8 :2 = 2 678,40), та на користь ОСОБА_2 стягнути 1430 (одну тисячу чотириста тридцять) гривень судових витрат за проведення експертизи, (а.с. 104, 58, 47 том 2).

Керуючись ст. ст. 4,5,10,12, 76,77,78,80, 81, 82, 89,102,137, 139, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16,203,204,207,215,216, 237, 238, 239, 244, 261, 316,319, 626,638,640,1212,1213 ЦК України, ст.ст. 4,13,93 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст. 93, 152 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай Плюс", с. Гензерівка Яготинського району Київської області, вул. Центральна, 30-а, про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, скасування їх реєстрацій та повернення земельних ділянок задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 грудня 2006 року з додатком про продовження терміну його дії від 06.08.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС" на земельну ділянку загальним розміром 8,88 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області. Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС", яка була проведена в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2006 року №040633500446 та державну реєстрацію речового права Товариства з обмеженою відповідальністю УРОЖАЙ ПЛЮС на земельну ділянку площею 8,88 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32608397 від 29.11.2016 та скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 17694379 від 25.11.2016 про право оренди земельної ділянки орендарем ТОВ УРОЖАЙ ПЛЮС земельної ділянки площею 8,88 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС", зареєстрований за № 040633500417 від 20.12.2006 року на земельну ділянку загальним розміром 4,44 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області. Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС", яка була проведена в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2006 року № 040633500417. Зобов'язати ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС" повернути ОСОБА_3 земельну ділянку загальним розміром 4,44 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області. Зобов'язати ТОВ "УРОЖАЙ ПЛЮС" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку загальним розміром 8,88 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай Плюс", с. Гензерівка Яготинського району Київської області, вул. Центральна, 30-а, ідентифікаційний код 32395848, на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, на кожного, по 275 (двісті сімдесят п"ять) гривень 60 коп. сплаченого судового збору, по 2 678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 40 коп. судових витрат за проведення експертизи, та на користь ОСОБА_2 стягнути 1430 (одну тисячу чотириста тридцять) гривень судових витрат за проведення експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.