Постанова

від 03.04.2019 по справі 319/1340/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.04.2019 Справа № 319/1340/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 319/1340/18Головуючий у 1-й інстанції Валігурський Г.Ю. Пр. № 22-ц/807/1361/19Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Надія-Агро-V (надалі - ФГ Надія-Агро-V ) про розірвання договорів оренди землі

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с.2-10), в якому просив достроково розірвати два договори оренди землі від 21.07.2008, укладені з ФГ Надія-Агро-V (відповідач), за умовами яких позивач передав у тимчасове платне користування відповідачу дві земельні ділянки з кадастровими номерами №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що протягом дії спірних договорів оренди відповідач не дотримується умов договорів, чинного земельного та екологічного законодавства, що призвело до істотного погіршення стану родючості земельних ділянок та втрати корисних властивостей ґрунту. Відповідач не виконує умови збереження стану об'єкту оренди, не дотримується нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, господарська діяльність відповідача призводить до виснаження землі, погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунту.

В підтвердження викладених обставин посилався на висновок №1 від 20.08.2018 наукової експертизи змін агрохімічного стану та стану родючості ґрунтів, які відбулися на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 14,6448 га та на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 7,3232 га, які розташовані на території Мар'янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області, згідно адвокатського запиту №01 від 25.05.2018 р. (далі за текстом - висновок №1).

Позивач вважав, що відповідачем порушені умови пунктів 17, 21 договорів, положення ст.ст. 35, 37 Закону України Про охорону земель , ст.ст. 5, 96 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України Про оренду землі , приписи Постанови КМУ №164 від 11.02.2010, Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах внаслідок чого істотно зменшилась родючість належних позивачу земельних ділянок.

Як на підстави позовних вимог посилався на норми ст. 651 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 31, 32 Закону України Про оренду землі .

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 121) провадження у цій справі відкрито.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня 2019 року (а.с. т.с. 2 а.с. 11-14) у задоволенні позову ОСОБА_2 у цій справі відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 25-31) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. (т.с. 2 а.с. 51).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 2 а.с. 54), справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 57).

Відповідач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (т.с. 2 а.с. 63-72, 77-78).

У судове засідання 03 квітня 2019 року належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 62) позивач ОСОБА_2 не з'явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення апеляційному суду не подавав.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажною причину неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_2 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останнього за присутністю його представника - адвоката ОСОБА_3 (т.с. 2 а.с. 33-36) та представника відповідача - адвоката ОСОБА_4 (т.с. 2 а.с. 87-88).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у цій справі не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ЗУ Про оренду землі , ЗУ Про охорону землі , ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища ст. ст. 12, 81, 102, 141, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 651 ЦК України, ст. ст. 96, 141 ЗКУ та виходив із недоведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є обґрунтованим та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції правильно було встановлено, що позивач є власником земельних ділянок площею 7,32 га та 14,64 га на території Мар'янівської сільської ради Більмацького району Запорізької області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗП №038994 від 03.04.2000 (т.с. 1 а.с. 13-14).

Між позивачем та ОСОБА_5 21.07.2008 року укладені два договором оренди землі (т.с. 1 а.с. 15-21, 27-33), за умовами яких позивач передав у строкове платне користування ОСОБА_5 дві земельні ділянки (рілля) на території Мар'янівської сільської ради Куйбишевського (Більмацького) району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 14,64 га та 7,32 га (далі за текстом - земельні ділянки).

У п. 8 вищезазначених договорів встановлено, що їх укладено на 10 років.

Договори зареєстровано у Куйбишевському РВ ЗРФ ДП ЦДЗК 21.08.2008.

Пунктами 15-17 вищезазначених договорів сторони погодили, що земельні ділянки передаються для вирощування сільськогосподарської продукції . Цільове призначення земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об'єкта оренди - дотримання задовільного стану земельних ділянок, протиерозійні роботи.

У п. 38 вищезазначених договорів їх сторонами погоджено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

21 липня 2008 року земельні ділянки за актами прийому-передачі об'єкту оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 21.07.2008 року передані орендарю (т.с. 1 а.с. 22, 34).

В подальшому між позивачем, ОСОБА_5 та ФГ Надія-Агро-V укладені додаткові угоди від 17.11.2016 року до вказаних договорів, за умовами яких сторонами внесено зміни до договорів, зокрема: вказано кадастрові номери земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2 та змінено орендаря з ОСОБА_5 на ФГ Надія-Агро-V та їх реквізити (т.с. 1 а.с. 23-24, 35-36).

Крім того, додатковими угодами від 17.11.2016 викладено пункт 8 договорів у новій редакції, згідно якого договори укладені строком до 17.11.2030 з урахуванням ротації культур.

Право оренди земельних ділянок відповідача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2016, що підтверджується відповідними Інформаційними довідками з вказаного реєстру від 28.03.2017 №№83576210, 83578344 (т.с. 1 а.с. 25-26, 37-38).

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою розбавляється того, а що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічна норма закріплена і в ст. 31 Закону України Про оренду землі .

Згідно із ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Ст. 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п. г ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Згідно із ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані в тому числі: додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про охорону землі власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушення істотних умов договорів, які призвели до погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок дійсно можуть бути підставою для розірвання договорів оренди землі.

Проте, суд першої інстанції правильно звернув увагу учасників цієї справи на те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Як встановлено ч.ч. 2-4 вказаної статті учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналогічні вимоги що обов'язку доказування визначено ч. 1 ст. 81 ЦК України.

Наданий позивачем висновок №1 наукової експертизи від 20.08.2018 року (т.с. 1 а.с. 66-71) суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги як доказ погіршення родючості орендованих земельних ділянок у цій справі з огляду на таке.

Як слідує з вказаного висновку на вирішення наукової експертизи ставились наступні питання: 1) Який агрохімічний стан та стан родючості ґрунтів на даний час (станом на дату проведення досліджень) земельних ділянок? 2) Чи відбулося погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунтів земельних ділянок станом на 2018 рік, враховуючи дані стану агрохімічних показників на дату останньої паспортизації земель (2010-2012 роки) на території Мар'янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області? 3) Якщо погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунтів відбулось, вказати суму нанесених власникові збитків. Чи є погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунтів істотними?

Згідно наведених у висновку відповідей по питанню №1 встановлено, що стан родючості земельних ділянок знаходиться на середньому рівні, оскільки обмежується середньою забезпеченістю ґрунту рухомим фосфором. При цьому зазначено, що агрохімічний стан земельної ділянки характеризується високим вмістом гумусу.

Надаючи відповідь на питання №2 у висновку вказано, що відбулись зміни в агрохімічному стані земельних ділянок. Зокрема відбулось істотне зниження вмісту гумусу, що був зафіксований на земельній ділянці поля №5 (на якому розташовані земельні ділянки) у 2008 році під час агрохімічної паспортизації, а також збільшення вмісту рухомого калію та істотне збільшення рухомого фосфору.

При цьому, висновок №1 не містить відповіді на питання №2, а саме - чи відбулось погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунтів земельних ділянок.

Відповідь на питання №3 не містить визначення істотності погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунтів земельних ділянок.

Так, у відповіді на питання №3 у висновку вказано, що ймовірною причиною зменшення вмісту гумусу в ґрунті є порушення науково-обґрунтованої структури сівозміни через надмірне вирощування просапних культур (соняшник, кукурудза) та не внесення органічних добрив.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно зазначав, що висновок №1 не є категоричним, а містить лише припущення, що причиною зменшення вмісту гумусу в ґрунті є порушення науково-обґрунтованої структури сівозміни через надмірне вирощування просапних культур (соняшник, кукурудза) та не внесення органічних добрив.

Крім того, суд першої інстанції також правильно вважав, що висновок про зменшення вмісту гумусу у ґрунті земельних ділянок наведений у відповіді на питання 2, 3 висновку не є для суду беззаперечним доказом погіршення стану їх родючості, оскільки для цього необхідні спеціальні знання, а вказаний висновок №1 взагалі не надає відповіді на поставлені питання щодо погіршення стану родючості орендованих відповідачем земельних ділянок. Більше того, з відповіді на питання 1 цього ж висновку слідує, що вміст гумусу у ґрунті земельних ділянок є високим. Стан родючості земельних ділянок знаходиться на середньому рівні, що пов'язане не із зменшенням вмісту гумусу, а із середньою забезпеченістю ґрунту рухомим фосфором, вміст якого, згідно висновку, за час користування земельними ділянками відповідачем навпаки зріс.

Для встановлення обставин щодо погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок необхідні спеціальні знання у сфері екології та ґрунтознавства, у зв'язку з чим представнику позивача у підготовчому судовому засіданні у суді першої інстанції було роз'яснено право заявити клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи. Проте, позивачем та його представником заява про призначення у справі експертизи для встановлення обставин щодо погіршення родючості орендованих земельних ділянок не подавалась. Не проводилась така експертиза й на замовлення позивача чи його представника в порядку ст. 106 ЦПК України.

Як зазначив представник в судовому засіданні у суді першої інстанції, клопотання про призначення судової експертизи ним не заявлялось з огляду на тривалий час проведення такої експертизи.

Інших доказів на підтвердження погіршення родючості земельних ділянок, недотримання відповідачем нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах позивачем до матеріалів справи не надано, заяв про витребування доказів до суду першої інстанції від позивача чи його представників також не надходило, а отже в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не доведено істотного порушення умов договорів відповідачем.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що в задоволенні позову позивача у цій справі слід відмовити повністю у зв'язку з недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, викладену в його позові, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; с уд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_2, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Оскільки, відповідач ФГ Надія-Агро-V у суді першої інстанції позов позивача у цій справі не визнав у повному обсязі (відзив т.с. 1 а.с. 127-135).

Проте, позивач та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі, у тому числі зокрема, що саме після того, як ФГ Надія-Агро-V 17 листопада 201 6 року (дата реєстрації додаткової угоди 26.12.2016 року) стало орендарем вищезазначених земельних ділянок позивача, було порушено істотні умови вищезазначених договорів, які призвели до погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок взагалі та що остатні виникли саме з вини ФГ Надія-Агро-V , як орендаря; що відносно ФГ Надія-Агро-V складався відповідний акт відповідними органами в сфері державного контролю за використанням та охороною земель та за що ФГ Надія-Агро-V притягалось в установленому законом порядку до будь-якої відповідальності (адміністративна тощо) тощо, та що може бути підставою для розірвання вищезазначених договорів оренди землі за позовом позивача у цій справі, поданим 09.10.201 8 року.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України у цій справі відсутні, і зокрема позивачем та його представником апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.

Однак, встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення.

Крім того, в силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Проте, додаткові помилкові висновки суду першої інстанції у цій справі щодо неприйняття в якості належного доказу в обґрунтування позову позивача у цій справі висновку наукової експертизи у тому числі через те, що експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність про завідомо неправдивий висновок (п. 7 ст. 102 ЦПК України), хоча, при цьому, встановлено, що останній є експертом експертної установи - Національного наукового центру Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського та попереджається і вважається попередженим про це у передбачений в установі чинним законодавством порядок, не призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті у цій справі рішення суду першої інстанції апеляційним судом за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги позивача у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Оскільки, судом першої інстанції також з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України правильно вирішено питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 08.04.2019 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.