Постанова

від 29.04.2020 по справі 319/1340/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 319/1340/18

провадження № 61-8967св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Фермерське господарство Надія-Агро-V ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня 2019 року у складі судді Валігурського Г. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Надія-Агро-V (далі - ФГ Надія-Агро-V ) про розірвання договорів оренди землі.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельних ділянок площею 14,64 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0032 та площею 7,32 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0030, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області. На підставі договорів оренди землі від 21 липня 2008 року він передав зазначені земельні ділянки приватному підприємцю ОСОБА_3 у строкове платне користування строком на 10 років, які зареєстровані у Куйбишевському РВ ЗРФ ДП Центр 21 серпня 2008 року. У зв`язку зі зміною організаційно-правової форми діяльності орендаря ОСОБА_3 , який заснував ФГ Надія-Агро-V , 17 листопада 2016 року між сторонами укладені додаткові угоди до зазначених договорів оренди земельних ділянок, якими змінено особу орендаря з приватного підприємця ОСОБА_3 на ФГ Надія-Агро-V , а також змінено строк дії договорів - до 17 листопада 2030 року.

Відповідно до пунктів 15, 16, 17 договорів оренди, земельні ділянки передаються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур), істотними умовами збереження стану об`єкта оренди є дотримання задовільного стану земельних ділянок та проведення протиерозійних робіт. Порушення відповідачем вимог земельного та екологічного законодавства призвело до істотного погіршення стану родючості земельних ділянок та втрати корисних властивостей грунту.

Висновком наукової експертизи змін агрохімічного стану та стану родючості грунтів, які відбулися на земельній ділянці площею 14,6448 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0032 та земельній ділянці площею 7,3232 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0030, що розташовані на території Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області від 20 серпня 2018 року № 1, складеного Національним науковим центром Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського (далі - висновок наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені

О . Н. Соколовського , інститут), встановлено, що родючість зазначених земельних ділянок станом на 2018 рік істотно знизилась, зокрема, вміст гумусу (органічної речовини) в грунті істотно знизився по відношенню до показників гумусу, що були зафіксовані на земельних ділянках у 2008 році (площею

14,6448 га на 5,4% та площею 7,3232 на 5,2%). Ймовірною причиною зменшення вмісту гумусу в грунті є порушення науково-обгрунтованої структури сівозмін через надмірне вирощування просапних культур (соняшник, кукурудза) та не внесення органічних добрив.

Посилаючись на невиконання орендарем умов договорів оренди землі, а також порушення норм земельного та екологічного законодавства, зокрема, положень статей 35, 37 Закону України Про охорону земель , статей 5, 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 25 Закону України Про оренду землі , приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164 Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах , що призвело до істотного зменшення родючості належних йому земельних ділянок, позивач просив достроково розірвати договори оренди землі від 21 липня 2008 року, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 17 листопада 2016 року, укладеними між ним та ФГ Надія-Агро-V .

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня

2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ФГ Надія-Агро-V порушило істотні умови договорів оренди землі, що призвело до погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок. Надаючи оцінку висновку наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені

О . Н. Соколовського , як доказу на підтвердження погіршення родючості орендованих земельних ділянок, суд вважав, що він не містить відповіді на всі поставлені питання, не є категоричним, а грунтується лише на припущенні, що причиною зменшення вмісту гумусу в грунті є порушення науково-обгрунтованої структури сівозміни через надмірне вирощування просапних культур (соняшник, кукурудза) та не внесення органічних добрив, при цьому саме посилання у висновку про зменшення вмісту гумусу в грунті, не може бути беззаперечним доказом погіршення стану їх родючості, оскільки для цього необхідні спеціальні знання, тоді як вказаний висновок не містить відповіді щодо погіршення стану родючості орендованих відповідачем земельних ділянок, навпаки зазначено, що вміст гумусу в грунті земельних ділянок є високим, стан родючості земельних ділянок знаходиться на середньому рівні, що пов`язано не із зменшенням вмісту гумусу в грунті, а із середньою забезпеченістю грунту рухомим фосфором, вміст якого за час користування відповідачем зазначеними земельними ділянками зріс. Суд також вказав на те, що у порушення вимог частини сьомої статті 102 ЦПК України у висновку відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому він не може вважатися висновком експерта в розумінні процесуального законодавства. Суд вважав непереконливими доводи представника позивача про недотримання відповідачем нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що призвело до погіршення родючості грунтів, із посиланням на акти на виконання робіт з обстеження земельної ділянки з відбором проб грунту від 03 липня

2018 року, оскільки обставини вирощування відповідачем на земельних ділянках позивача соняшника у 2017-2018 роках, про що вказано у згаданих актах не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також, у зв`язку з тим, що у актах не зазначено обставин за яких особа, яка здійснювала відбір грунту, дійшла висновку про вирощування на земельних ділянках позивача у 2017 році саме соняшника.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня

2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договорів, погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок саме внаслідок дій орендаря, а також не надав доказів, що відносно відповідача органами в сфері державного контролю за використанням та охороною земель складалися відповідні акти про порушення, та він був притягнутий за це до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги наданий позивачем висновок наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського , оскільки він не є категоричним, а містить лише припущення, проте помилково зазначив, що у висновку відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, оскільки останній є експертом ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського , та вважається попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок у передбаченому законом порядку. Оскільки такі помилкові посилання суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи по суті, вони не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій заявник просив скасувати рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що у порушення вимог статей 80, 89, частини першої статті 213, частини другої статті 367 ЦПК України суди неповно дослідили матеріали справи, не надали належної оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження порушення відповідачем нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, шо призвело до виснаження землі та погіршення родючості грунту, зокрема, висновку наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського та актам на виконання робіт з обстеження земельної ділянки з відбором проб грунту

від 03 липня 2018 року, відповідно до яких земельні ділянки на момент обстеження були засадженні соняшником, та встановлено, що попередньою культурою, яка висаджувалася на зазначених земельних ділянках у 2017 році був також соняшник, підтвердженням чого була наявність сухих рештків на землі. Суди не урахували, що роботи з обстеження та відбирання проб грунту проведені фахівцем відділу агрохімічної паспортизації земель та землевпорядних робіт Запорізької філії ДУ Держгрунтоохорона

Олійником М. В. , який має фахову освіту та стаж роботи 21 рік, та, що відповідач не надав доказів на спростування викладених в актах обставин. Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги зазначені акти з посиланням на те, що обставини щодо вирощування відповідачем на земельних ділянках соняшника у 2017-2018 роках не підтверджені належними та допустимими доказами, при цьому, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, проігнорував його доводи та не зазначив мотивів їх відхилення.

Суди не надали належної оцінки висновку наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського , як доказу на підтвердження погіршення родючості земельних ділянок. Предметом дослідження наукової експертизи були основні агрохімічні показники родючості грунту: гумусу, рухомого фосфору та рухомого калію. Перевіряючи зміну родючості щодо кожного показника окремо за період з 2008 по 2018 роки, експерт зазначив, що на теперішній час вміст гумусу в грунті на земельній ділянці площею 14,6448 га знизився на 5,4%, а на земельній ділянці площею 7,3232 га - на 5,2 %, та є істотно нижчим за вміст гумусу, що був зафіксований у 2008 році (абзац 4 аркуш 4 висновку); вміст рухомого фосфору у грунті є істотно вищим за вміст рухомого фосфору, що був зафіксований у 2008 році (абзац 1 аркуш 5 висновку); вміст рухомого калію у грунті є вищим за вміст рухомого калію, що був зафіксований у 2008 році (абзац 5 аркуш 5 висновку). Згідно із чинним національним стандартом України ДСТУ 7846:2015 Якість грунту. Оцінювання зміни родючості грунтів. Порядок проведення робіт , зафіксовані агрохімічним паспортом негативні зміни родючості грунтів вважаються значущими, якщо розбіжність між вихідними і поточними значеннями показників родючості відповідає слабко вираженому ступеню деградації грунту, визначеному у ДСТУ 7872:2015 Охорона грунтів. Деградація грунтів. Оцінювання хімічної та фізичної деградації грунтів , зокрема зменшення вмісту гумусу - на 5,0 % і рухомого фосфору та калію - на 15,0 % вважається істотним погіршенням агрохімічних показників родючості грунту. Оскільки вміст одного з основних показників родючості - вміст гумусу на земельних ділянках площею 7,3232 га та 14,6448 га знизився на 5,2% та 5,4%, відповідно, зазначене свідчить про істотне погіршення агрохімічного стану родючості грунту спірних земельних ділянок, а тому суди безпідставно вказали на те, що висновок не містить відповіді на питання щодо погіршення стану родючості орендованих відповідачем земельних ділянок. Посилання судів на те, що висновок не є беззаперечним доказом погіршення родючості земельних ділянок, оскільки стан родючості земельних ділянок знаходиться на середньому рівні, що пов`язано не із зменшенням вмісту гумусу, а із середньою забезпеченістю грунту рухомим фосфором є необгрунтованими, оскільки у зазначеній справі необхідно встановити чи відбулося погіршення агрохімічного стану та стану родючості грунтів з 2008 по 2018 роки та чи є це погіршення істотним. Твердження судів про те, що для встановлення обставин щодо погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок необхідні спеціальні знання у сфері екології та грунтознавства, у зв`язку з чим у суді першої інстанції стороні позивача було роз`яснено право заявити клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи, яким ні позивач, ні його представник не скористався є помилковими, оскільки дослідження стану родючості спірних земельних ділянок проведено державною спеціалізованою установою ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського , яка виконує наукову експертизу змін родючості грунтів на госпдоговірній основі, дослідження змін родючості спірних земельних ділянок проведено завідувачем відділу агрохімії доктором біологічних наук Мірошниченком М. М. , який має вищу агрономічну освіту за спеціальністю Агрохімія і грунтознавство , необхідну фахову кваліфікацію та досвід виконання судових експертиз, пов`язаних із погіршенням якості грунтів.

Висновки апеляційного суду про те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме після того як ФГ Надія-Агро-V 17 листопада

2016 року стало орендарем зазначених земельних ділянок були порушені істотні умови укладених договорів та, що саме з вини ФГ Надія-Агро-V , як орендаря, відбулося погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок, а також, що відносно ФГ Надія-Агро-V складався відповідний акт органами в сфері державного контролю за використанням та охороною земель, та відповідач притягувався до відповідальності в установленому законом порядку, що могло б бути підставою для розірвання оспорюваних договорів є безпідставними, оскільки зміна особи орендаря за договорами оренди землі від 21 липня

2008 року з приватного підприємця ОСОБА_3 на ФГ Надія-Агро-V не змінює юридичну суть договорів, не припиняє прав і обов`язків сторін договору, в тому числі обов`язки орендаря, визначені пунктами 17, 21 договорів та нормами земельного законодавства щодо збереження стану родючості земельних ділянок та повернення їх у стані не гіршому, ніж вони передавалися.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ФГ Надія-Агро-V на касаційну скаргу, мотивований тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, ухвалили законні та обгрунтовані рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування. Зазначало, що акти на виконання робіт з обстеження земельних ділянок із відбором проб грунту від 03 липня

2018 року, складені представником Запорізької філії ДУ Держгрунтоохорона Олійником М. В. не є належними доказами, оскільки тексти актів не містять підтвердження про делегування повноважень по відбору зразків грунту представнику філії, про поставленні йому завдання, відсутні документи, що підтверджують повноваження Олійника М. В. ; у порушення Правил відбору проб зразків грунту акти не містять пояснювального тексту щодо методики відбору та відомостей про глибину взяття зразків грунту і номеру розрізу. У всіх загальнодоступних наукових, методичних роботах щодо загального підходу до відбору зразків (проб) грунту незалежно від типу відбору зазначено, що під час відбору повинно бути точно визначене та нанесене на карту місце відбору і точна прив`язка відібраного зразка до конкретної земельної ділянки, однак у наданих позивачем актах така інформація відсутня. Доводи заявника про те, що суди неповно дослідили та не надали належної оцінки, як доказу, висновку наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені

О . Н. Соколовського , є необгрунтованими. Експертне дослідження (висновок спеціаліста за результатами науково-дослідної роботи) та висновок судового експерта мають різний процесуальний статус, зокрема, висновок експерта є самостійним засобом доказу, тоді як експертне дослідження розглядається як елемент доводів сторін, частина їх пояснень. У ході дослідження наукової експертизи було визначено лише три з двадцяти п`яти агрохімічних показників родючості, які визначаються під час державного агрохімічного обстеження (агрохімічна паспортизація), які на думку позивача, є основними: вміст гумусу, рухомого фосфору та калію. Крім того, проведене у висновку дослідження не доводить істотного погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у якій він підтримав вимоги касаційної скарги та вказав на необгрунтованість доводів відзиву на касаційну скаргу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 30 травня

2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 14,64 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0032 та площею 7,32 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0030, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області.

21 липня 2008 року між ОСОБА_1 та приватним підприємцем

ОСОБА_3 укладені договори оренди землі, відповідно до умов яких орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування зазначені земельні ділянки строком на 10 років.

Пунктами 15-17 договорів сторони погодили, що земельні ділянки передаються для вирощування сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди - дотримання задовільного стану земельних ділянок, протиерозійні роботи.

Сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38 договорів).

21 серпня 2008 року зазначені договори оренди землі були зареєстровані у Куйбишевському РВ ЗРФ ДП Центр .

17 листопада 2016 року у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми діяльності орендаря ОСОБА_3 , який заснував ФГ Надія-Агро-V , між ОСОБА_1 та ФГ Надія-Агро-V укладені додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 21 липня 2008 року, якими змінено особу орендаря з приватного підприємця ОСОБА_3 на ФГ Надія-Агро-V в особі його голови, а також змінено строк дії договорів - до 17 листопада 2030 року.

26 грудня 2016 року зареєстровано право оренди земельних ділянок ФГ Надія-Агро-V у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та відповіді на відзив, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України та Законом України Про оренду землі .

Статтею 24 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди землі) передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

За змістом статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості.

Аналогічне за змістом положення сторони передбачили у пункті 17 договорів оренди землі від 21 липня 2008 року.

Частиною першої статті 32 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди землі) передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при його укладенні.

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо дострокового розірвання договору оренди з підстав, передбачених частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди землі), застосуванню підлягають також положення частини другої статті 651 ЦК України.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке .

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування обставин, якими особа обгрунтовує свої позовні вимоги покладається на позивача, відповідач має спростувати зазначені доводи відповідними аргументами та доказами.

На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що протягом дії оспорюваних договорів оренди землі орендар не дотримується умов договорів, чинного земельного та екологічного законодавства, що призвело до істотного погіршення стану родючості належних йому земельних ділянок та втрати корисних властивостей грунту. На підтвердження заявлених вимог надав акти на виконання робіт з обстеження земельної ділянки з відбором проб грунту

від 03 липня 2018 року, відповідно до яких земельні ділянки на момент обстеження були засадженні соняшником, та встановлено, що попередньою культурою, яка висаджувалася на зазначених земельних ділянках у 2017 році також був соняшник, про що вказувало наявність на землі його сухих рештків, а також висновок наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського щодо змін агрохімічного стану та стану родючості грунтів, які відбулися на земельній ділянці площею 14,6448 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0032 та земельній ділянці площею 7,3232 га, кадастровий номер 2322784400:05:001:0030, що розташовані на території Мар`янівської сільської ради Більмацького (Куйбишевського) району Запорізької області, яким встановлено, що родючість зазначених земельних ділянок станом на 2018 рік істотно знизилась, зокрема, вміст гумусу (органічної речовини) в грунті істотно знизився по відношенню до показників вмісту гумусу, що були зафіксовані на земельних ділянках у 2008 році (на земельній ділянці площею 14,6448 га на 5,4%, на земельній ділянці площею 7,3232 на 5,2%). Ймовірною причиною зменшення вмісту гумусу в грунті є порушення науково-обгрунтованої структури сівозмін через надмірне вирощування просапних культур (соняшник, кукурудза) та не внесення органічних добрив.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що наданий позивачем висновок наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені

О . Н. Соколовського не є належним доказом, оскільки грунтується на припущеннях та виконаний на підставі актів із обстеження земельних ділянок з відбором проб грунту від 03 липня 2018 року, складених представником Запорізької філії ДУ Держгрунтохорона Олійником М. В. із порушенням Правил відбору проб зразків грунту, оскільки в актах відсутній пояснювальний текст щодо дотримання методики відбору проб, зокрема глибини взяття грунту, номеру зрізу, обстеження земельних ділянок; взяття проб грунту було здійснено лише з участю зацікавленої особи - представника позивача, без участі представника ФГ Надія-Агро-V , без залучення землевпорядника органу місцевого самоврядування чи іншої незацікавленої особи, що у сукупності викликає обгрунтований сумнів у їх об`єктивності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого в основному погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності ОСОБА_1 позовних вимог про розірвання договорів оренди землі, укладених 21 липня 2008 року, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 17 листопада 2016 року, укладеними між ОСОБА_1 та ФГ Надія-Агро-V , зокрема відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження порушення орендарем істотних умов договорів оренди землі, що є підставою для їх розірвання.

Зокрема, надаючи оцінку висновку наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського ,суд вказав, що він не містить відповіді на всі поставлені питання, не є категоричним, грунтується лише на припущенні, що причиною зменшення вмісту гумусу в грунті є порушення науково-обгрунтованої структури сівозміни через надмірне вирощування просапних культур (соняшник, кукурудза) та не внесення органічних добрив. Позивачу було роз`яснено його право звернутися до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи у сфері екології та грунтознавства для встановлення обставин щодо погіршення стану родючості орендованих земельних ділянок. Проте ні позивач, ні його представник такого клопотання не заявляли.

Перевіряючи аргументи заявника про те, що суди попередніх інстанції не надали належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема висновку наукової експертизи змін агротехнічного стану та стану родючості грунтів ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського , внаслідок чого дійшли помилкового висновку про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог, Верховний Суд вважає їх непереконливими, оскільки надана судами попередніх інстанцій оцінка висновку наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського є правильною.

Характеристика агрохімічного стану орендованих ФГ Надія-Агро-V земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_1 , надана за трьома агрохімічними показниками: вмісту гумусу в грунті, вмісту рухомого фосфору та рухомого калію. За результатами дослідження визначено, що вміст гумусу в грунті на обох переданих позивачем в оренду ФГ Надія-Агро-V земельних ділянках площею 14,6448 га та 7,3232 га зменшився, станом на день складання висновку по відношенню до базового 2008 року, в якому проводилася агрохімічна паспортизація земельних ділянок, відповідно, на 5,4% та 5,2%, що є істотним зменшенням, натомість, вміст рухомого фосфору та рухомого калію на земельних ділянках істотно збільшився, зокрема, фосфору відповідно на 21,1% та 77,7%, калію на 12,6% та 9,6%. Висновок наукової експертизи не містить відповіді на питання, чи можна за таких умов вважати, що стан орендованих відповідачем земельних ділянок знаходиться у незадовільному стані, що могло б вважатися істотним порушенням орендарем умов договорів оренди землі (пункт 17 передбачає умову збереження земельної ділянки - її задовільний стан та протиерозійні роботи), з огляду на те, що у дослідницькій частині висновку зазначено, що за результатами дослідження земельних ділянок їх агротехнічний стан характеризується високим рівнем забезпечення гумусом та рухомим калієм, але середньою забезпеченістю рухомого фосфору. Ураховуючи наведене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що висновок наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського є неповним, оскільки не містить відповіді на всі значимі для вирішення зазначеної справи питання, є правильним.

Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги акти на виконання робіт з обстеження земельних ділянок з відбором проб грунту від 03 липня 2018 року, складених фахівцем відділу агрохімічної паспортизації земель та землевпорядних робіт Запорізької філії ДУ Держгрунтоохорона Олійником М. В., за участю представника ОСОБА_1 , на підставі яких був проведений висновок наукової експертизи ННЦ Інститут грунтознавства та агрохімії імені О . Н. Соколовського , суд касаційної інстанції вважає необгрунтованими, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, зі змісту зазначених актів незрозуміло на підставі яких відомостей (досліджень) фахівець зазначив, що попередньою культурою, що засівалася на зазначених земельних ділянках був соняшник (акт не містить відомостей про виявлені при обстеженні сухі рештки зазначеної культури). Слушними у цьому контексті є заперечення представника ФГ Надія-Агро-V щодо неналежного оформлення зазначених актів, складання їх із порушенням правил відбору проб зразків грунту, зокрема відсутності опису методики відбору зразків грунтів, глибини відбору грунтів, кількості взятих проб. Зазначене, на думку Верховного Суду, має істотне значення, оскільки відсутність таких відомостей у зазначених актах, що передбачено відповідними державними стандартами, одним із яких є ДСТУ ISO 10381-2:2004 Якість грунту. Відбирання проб. Частина 2 , дає підстави вважати обгрунтованими такі заперечення представника відповідача та правильною оцінкою зазначених доказів, наданою судами попередніх інстанцій.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність ОСОБА_1 доводів про істотність порушення ФГ Надія-Агро-V умов договорів оренди землі, що є підставою для їх дострокового розірвання. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, надали належну правову оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 січня

2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак