Постанова

від 05.04.2019 по справі 133/525/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 133/525/17

провадження № 61-47044 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В.М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - Вернигородоцька сільська рада Козятинського району Вінницької області, ОСОБА_5,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_5,

відповдачі за зустрічним позовом - ОСОБА_4, Вернигородоцька сільська рада Козятинського району Вінницької області, Глуховецька селищна рада Козятинського району,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 8 жовтня 2018 року вскладі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, в якому просила суд встановити факт, що вона є троюрідною сестрою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, яка на день смерті була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке вона бажає успадкувати, як спадкоємець п'ятої черги споріднення, інших спадкоємців, ближчих за ступенем споріднення, немає. На підтвердження факту родинних відносин, позивачка зазначає те, що у неї і спадкодавиці спільний прадід - ОСОБА_7, дітьми якого були ОСОБА_9 та ОСОБА_8, тобто її бабка - ОСОБА_9 (яка змінила прізвище після одруження на ОСОБА_9 ) та дід спадкодавця - ОСОБА_8 були рідними братом та сестрою, а мати спадкодавця ОСОБА_10 і її мати - ОСОБА_11 були двоюрідними сестрами.

Спадкодавець ОСОБА_6 (дівоче прізвище - ОСОБА_6 ) та позивачка ОСОБА_4 (дівоче прізвище - ОСОБА_9 ) змінили прізвища після одружень та є троюрідними сестрами.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

В липні 2017 року ОСОБА_5 подав зустрічну позовну заяву, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд встановити факт, що він з жовтня 2010 року і до дня смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (часу відкриття спадщини), тобто не менше як п'ять років, проживали однією сім'єю, та визнати за ним право на спадщину за законом на спадкове майно, що раніше належало ОСОБА_6, а саме: на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,3488 га, кадастровий номер НОМЕР_1, передану для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою; земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою; земельну ділянку площею 4,0526 га, кадастровий номер НОМЕР_3, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глуховецької селищної ради (до об'єднання рад - на території Непедівської сільської ради) Козятинського району Вінницької області; земельні ділянки площею 3,1412 га, кадастровий номер НОМЕР_5, та площею 3,1413 га, кадастровий номер НОМЕР_4, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вернигородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області як за спадкоємцем четвертої черги відповідно до статі 1264 ЦК України.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що влітку 2008 року ОСОБА_5 познайомився з ОСОБА_6, мешканкою АДРЕСА_1. Остання проживала самотньо, рідних не мала, часто хворіла, ніхто нею не опікувався, тому він став допомагати їй по господарству, вона була добра жінка, ставилась до нього як до свого рідного онука, а він до неї - як до бабусі.

З 2010 року він проживав з ОСОБА_6 до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю, вони вели з нею спільне господарство, він доглядав її та вони були пов'язані спільним побутом. 30 січня 2017 року він звернувся до приватного нотаріуса Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_12 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, однак йому було повідомлено, що факт проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, тому йому необхідно звернутись до суду та встановити вказаний факт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 липня 2018 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_5 з жовтня 2010 року і до дня смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (часу відкриття спадщини), тобто не менше як п'ять років, проживали однією сім'єю. Визнано за ОСОБА_5 право на спадщину за законом на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,3488 га, кадастровий номер НОМЕР_1, передану для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою; земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою; земельну ділянку площею 4,0526 га, кадастровий номер НОМЕР_3, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глуховецької селищної ради (до об'єднання рад - на території Непедівської сільської ради) Козятинського району Вінницької області; земельні ділянки площею 3,1412 га, кадастровий номер НОМЕР_5, та площею 3,1413 га, кадастровий номер НОМЕР_4, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вернигородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявні докази підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а тому підстави для встановлення такого юридичного факту в судовому порядку відсутні.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання ОСОБА_5 із ОСОБА_6 однією сім'єю підтверджено показаннями свідків та визнанням позову представником сільської ради.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 8 жовтня 2018 року рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 липня 2018 року скасовано в частині задоволеного зустрічного позову та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав, що рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на показаннях свідків, при цьому інші докази, які спростовують ці факти (відомості з декларації щодо членів сім'ї, факт перебування його в шлюбі, місце його проживання, тощо) судом першої інстанції до уваги не були взяті, а отже, ОСОБА_5 не довів належними та допустимими доказами, що вони постійно та безперервно проживали з ОСОБА_6 однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, права та обов'язки по відношенню один до одного.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Апеляційного суду Вінницької області від 8 жовтня 2018 року та залишити в силі рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 липня 2018 року.

Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині зустрічних позовних вимог, справа переглядається лише в цій частині.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно переоцінив докази, покладені в основу рішення судом першої інстанції, та взяв до уваги докази, які, на його думку, не мають значення для правильного вирішення справи. Так, ОСОБА_5 зазначає, що дані податкової декларації можуть бути лише доказом нарахування та сплати податкового зобов'язання, і не зазначення в ній відомостей щодо членів сім'ї не можуть слугувати доказом не проживання однією сім'єю; відсутність реєстрації за останнім місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням того, що він не проживав за цією адресою, а той факт, що його шлюб був розірваний лише в 2013 році також не підтверджує того, що він не проживав з ОСОБА_6, оскільки в рішенні про розірвання шлюбу вказано, що до ухвалення рішення сторони тривалий час разом не проживали.

Доводи інших учасників справи.

ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права та у відповідності до положень матеріального права.

Інші учасники справи не скористались наданим їм правом на подання відзиву.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,3488 га, кадастровий номер НОМЕР_1, передану для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою; земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, гоподарських будівель і споруд за цією ж адресою; земельну ділянку площею 4,0526 га, кадастровий номер НОМЕР_3, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глуховецької селищної ради (до об'єднання рад - на території Непедівської сільської ради) Козятинського району Вінницької області; земельні ділянки площею 3,1412 га, кадастровий номер НОМЕР_5, та площею 3.1413 га, кадастровий номер НОМЕР_4, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вернигородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області.

ОСОБА_6 постійно проживала та була зареєстрована на АДРЕСА_1, будь-які інші особи за цією адресою зареєстровані не були.

ОСОБА_5 зареєстрований на АДРЕСА_2.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ОСОБА_5 працює в Управлінні Поліції охорони у Вінницькій області на посаді поліцейського-водія.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_5 подав відповідну декларацію за 2016 рік, що є офіційним документом.

В цій декларації він зазначив членами своєї сім'ї лише матір ОСОБА_13 та доньку ОСОБА_14. Відомості про те, що ОСОБА_6 була членом сім'ї ОСОБА_5 в декларації за 2016 рік відсутні.

Крім того, 15 лютого 2009 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_15 , з якою до листопада 2013 року проживали однією сім'єю у с. Кашперівка, Козятинського району, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки . Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_14.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи обох касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).

За змістом положень статей 89, 90 ЦПК України при оцінці доказів суд повинен з'ясувати відношення всіх свідків до даної справи й стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, характер їх заінтересованості у справі, джерела проінформованості свідка про факти, які ним повідомляються (особисто чи з повідомлень інших осіб), правильність сприйняття ними обставин, що мають значення для справи, наявність протиріч у показаннях свідків та їх причини, підтвердження чи спростування цих показань іншими доказами.

У пункті 45 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Бочаров проти України від 17 березня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 17 червня 2011 року, зазначено, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом (…). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (…) .

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні такі докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін побуту, проведення спільних витрат, взаємність прав і обов'язків, а тому покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність обставин, які за диспозицією статті 1264 ЦК України дають підстави вважати ОСОБА_5 спадкоємцем четвертої черги, а тому висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

При цьому, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень Верховного Суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, а тому касаційну скаргу ОСОБА_5 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - залишити без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409-415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 8 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв