Окрема думка

від 03.04.2019 по справі 394/600/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Крата В. І.

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 394/600/16

провадження № 61-28673св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (головуючого), Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач), касаційну скаргу ОСОБА_6 залишив без задоволення, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2017 року без змін.

Не можу частково погодитися з цією постановою колегії суддів з таких мотивів.

1. Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2017 року позовні вимоги ПСП Еліт до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ПСП Еліт до 02 серпня 2022 року у користуванні орендованою земельною ділянкою площею 3,43 га, що розташована у відповідності до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 2001 року на території Нерубайської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області. Зобов'язано ОСОБА_6 негайно повернути після набрання рішенням законної сили у користування ПСП Еліт земельну ділянку площею 3,43 га, що розташована у відповідності до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 2001 року на території Нерубайської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області. У задоволенні позову ОСОБА_6 до ПСП Еліт про розірвання договору оренди землі відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

1.1. Тобто судами застосовано такий речовий спосіб захисту як негаторний позов до ситуації коли між суб'єктами існують договірні, зобов'язальні правовідносини.

2. Право користування, яке виникає на підставі договору оренди земельної ділянки, є зобов'язальним, а не речовим правом, адже:

а) право користування виникає на підставі договору найму (оренди), який регулюється книгою 5 ЦК Зобов'язальне право . Тому це право не може бути іншим по своїй суті, - тільки аніж зобов'язальне;

б) основною направленістю договору найму (оренди) є надання наймачеві користування річчю за плату на певний строк, що підтверджують положення статті 759 ЦК України. Користування є досить нетиповим зобов'язальним правом, оскільки воно стосується не права вимоги дій до боржника (наймодавця) як зобов'язаної особи, а права на власні дії кредитора (наймача) щодо користування предметом найму. Водночас боржник (наймодавець) зобов'язаний утримуватися від дій, які перешкоджатимуть кредиторові (наймачу) користуватися річчю;

в) право користування завжди презюмується як тимчасове, строкове, тобто як право на певний час. Його строковість втілюється в таких правових засобах, як строк договору найму (стаття 763 ЦК України), право на відмову від договору найму (стаття 782 ЦК України) та його розірвання (статті 783, 784 ЦК України). Водночас, наприклад, такому речовому праву, як сервітут, властива безстроковість (або постійність) через намір суб'єкта задовольняти свої потреби в користуванні чужою річчю на тривалій і постійній основі;

г) властивість слідування іманентно характерна речовим правам на чужі речі. Натомість її закріплення щодо зобов'язальних прав є спеціальним засобом юридичної техніки, який підтверджує не зміну сутності зобов'язального права, а спробу законодавця надати суб'єктові зобов'язання додаткові можливості з метою охорони його прав. При порівнянні законодавчого втілення властивості слідування, наприклад, в конструкції найму (стаття 770 ЦК України) чи та сервітуту (частина шоста статті 403 ЦК України) стає очевидною різниця між ними.

3. Варто зауважити, що у частині першій статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Такий підхід в законодавстві укорінився ще з радянських часів. Прототипом цих положень стала стаття 170 ЦК УРСР 1922 року, в якій передбачалося, що наймач має право на судовий захист проти всякого порушника його володіння , в тому числі і проти власника (Цивільний кодекс Української РСР / Міністерство юстиції Української РСР. - К.: Держполiтвидав, 1959. - С. 36).

4. Проте і частина перша статті 27 Закону України Про оренду землі не дозволяє орендарю (не власнику земельної ділянки) вимагати застосування для відновлення порушеного права користування, що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки, застосування речових способів (віндикаційного позову, негаторного позову) щодо орендодавця (власника земельної ділянки).

5. Тлумачення частини першої статті 27 Закону України Про оренду землі свідчить, що речові способи захисту можуть бути застосовані на вимогу орендаря (не власника земельної ділянки) до тих суб'єктів з яким в нього відсутні договірні відносини. Відповідно суперечить самій сутності речових способів захисту їх застосування до особи, яка є власником.

6. Тому судові рішення в частині зобов'язання не чинити перешкоди підлягали скасуванню і в цій частині в позові потрібно було відмовити.

Суддя: В. І. Крат