ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" березня 2019 р. Справа №907/506/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.,
секретар судового засідання Лялька Н.Р.
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Куйбіди Івана Васильовича
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018 (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст складено 04.12.2018)
у справі №907/506/18
за позовом фізичної особи - підприємця Косолапової Анни Андріївни, с. Вербівка Харківської області
до фізичної особи - підприємця Куйбіди Івана Васильовича, м. Мукачево
за участю у третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколь Логістікс", м. Київ
- Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі Кларк Україна", м. Київ
про стягнення суми 126 668,46 грн. вартості втраченого вантажу,
представники:
- від позивача - не з'явився,
- від відповідача - Калинич І.І.,
- від третіх осіб - не з'явилися.
15.08.2018 до Господарського суду Закарпатської області надійшов позов фізичної особи - підприємця (надалі - ФОП) Косолапової А.А. про стягнення з ФОП Куйбіди І.В. 126 668,46 грн. вартості втраченого вантажу (а.с. 4-8).
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Еколь Логістікс" та ТзОВ з іноземними інвестиціями "Кімберлі Кларк Україна" (а.с. 53-54).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018 у даній справі (а.с. 132-136) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 121 823,24 грн. вартості втраченого вантажу
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведено факт неналежного виконання відповідачем як перевізником своїх зобов'язань за договором про перевезення вантажів №4/2 від 12.02.2018 в частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з перевізника 121823,24 грн. вартості пошкодженого вантажу, проте без урахування суми фрахту, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати позивачем відповідачу коштів за перевезення вантажу. Відтак, в частині позовної вимоги про відшкодування
4 845,19 грн. вартості фрахту суд першої інстанції відмовив.
Дане рішення оскаржив відповідач з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові.
При цьому скаржник покликається на наступне:
1) позивач не довів розміру заподіяних йому збитків та, крім того, через його поведінку, відповідач втратив можливість довести власну невинуватість. Так, внаслідок ДТП, яка сталася при перевезенні вантажу відповідачем, сам вміст вантажу (дитячі підгузки) не зазнав пошкоджень, а короби з вантажем було перевантажено відповідачем в інший транспортний засіб і доставлено на склад вантажоодержувача (третьої особи-1). Однак, вимогу про компенсацію вартості втраченого вантажу позивач виставив відповідачу через 27 днів після того, як вантажоодержувач нібито утилізував пошкоджений товар. При цьому, позивачем та третіми особами були проігноровані вимоги відповідача про проведення незалежної експертизи для встановлення вартості пошкодженого (втраченого) вантажу, викладені в листі від 27.04.2018;
2) із наданих позивачем актів про утилізацію слідує, що вантажоодержувач спершу утилізував 83% бракованої продукції (акт від 04.04.2018), а згодом - ще 1% продукції (акт від 27.06.2018) від тієї кількості, про яку позивач зазначає у позові. Однак причини такої розбіжності не були встановлені;
3) у спорах про відшкодування шкоди саме на позивача покладається обов'язок доведення розміру заподіяної йому шкоди. В той же час, з матеріалів справи неможливо встановити таку. При цьому: а) в акті від 20.03.2018 водій відповідача зазначив лише про пошкодження упаковки товару, а не самого товару; б) у відомостях про кількість пошкодженого товару згідно акта від 20.03.2018 та згідно розрахунку, наведеного у позовній заяві, містяться значні невідповідності; в) при прийнятті товару позивач не виконав вимог п.30 Інструкції № П-7 щодо експертизи товару, проігнорував вимоги відповідача про проведення такої експертизи та, більше того, самовільно утилізував пошкоджену продукцію;
4) при розмитненні вантажу, митним органом не було встановлено факту пошкодження вантажу та не застосовано п.2 ст. 319 Митного кодексу України, що додатково свідчить про відсутність пошкодження товару. Також, вантажоодержувач не відмовився від прийняття вантажу та не скористався своїм правом повернути перевізнику ймовірно зіпсований та непридатний до використання вантаж.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У своєму відзиві він зазначив наступне:
1) акт від 20.03.2018, в якому зафіксовано кількість пошкодженого товару, був складений за участю водія відповідача. У вказаному акті зафіксовано загальну кількість бракованого товару, а саме 894 шт. упаковок дитячих підгузків, розміщених для перевезення у 340 коробах. Також у вказаному акті містяться заперечення водія відповідача, у яких він не погодився із висновками комісії про пошкоджений товар та зазначив, що у 124 коробах пошкоджена тільки упаковка і їх можна перепакувати. Проте, при вивантаженні товару перевізник не заявив про необхідність проведення додаткового обстеження і лише через місяць, тобто 27.04.2018, він почав покликатися на цю необхідність;
2) протягом всього листування між сторонами позивач інформував відповідача про можливість проведення додаткових обстежень, натомість відповідач не здійснив жодної фактичної дії щодо встановлення обставин пошкодження товару чи проведення додаткових обстежень. У зв'язку з цим, в подальшому, вантаж було частково утилізовано, через що позивач поніс реальні збитки;
3) чинним митним законодавством декларанту надано право зменшувати кількість вантажу у випадку його втрати чи пошкодження, чи залишати її незмінною, але в будь якому випадку митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті у повному обсязі. У спірній ситуації декларантом було прийнято рішення не змінювати кількість вантажу і на обставини втрати такого вантажу на митному терміналі такі дані митної декларації жодним чином не впливають.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач також просив покласти на скаржника суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн, які він поніс під час розгляду даної справи.
Треті особи не виконали вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 у даній справі та не подали письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Окрім того, позивач та треті особи не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм ухвал суду апеляційної інстанції.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою, враховуючи завершення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги, встановленого ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо завершити без представників позивача та третіх осіб.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані ними докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:
12.02.2018 між ФОП Косолаповою А.А. (експедитором), яка діяла від імені та за рахунок замовника перевезення на підставі договору транспортного експедирування від 12.02.2018, та ФОП Куйбідою І.В. (перевізником) було укладено договір № 4/2 перевезення вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученні (а.с. 16-19).
Згідно з цим договором перевізник за плату взяв на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні відповідно до заявок на перевезення, у яких сторони визначають вид та найменування вантажу, плату за перевезення, дату та місце завантаження/розвантаження, строк (термін) виконання перевезення, інші вимоги та умови кожного конкретного перевезення (п.1.1, 1.2).
У розділі 2 договору сторони узгодили порядок оформлення заявки на перевезення. Так, експедитор надає перевізнику будь-яким способом, передбаченим договором, заявку на перевезення вантажу по формі відповідно до додатку №1 до договору. Перевізник протягом 8-ми годин з моменту отримання заявки акцептує її шляхом підписання або відхиляє. Прийнята в роботу заявка є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1, 2.2, 2.3).
Договір перевезення не містить інформації про те, хто є замовником перевезення, що уповноважив ФОП Косолапову А.А. на укладення такого договору. У розділі "Терміни, що використовуються в договорі" сторони лише узгодили дефініцію, відповідно до якої замовником перевезення є особа (вантажовідправник/вантажоодержувач, замовник-експедитор та ін.), з якою експедитором укладено договір транспортного експедирування.
У пункті 4.1 договору визначено, що плата за послуги перевізника узгоджується сторонами в заявці. Оплата здійснюється протягом 14-ти банківських днів на підставі отриманих від перевізника оригіналу транспортної накладної з усіма передбаченими законом відмітками про одержання вантажу вантажоодержувачем без претензій та зауважень, підписаного акту виконаних робіт і оригіналу рахунку-фактури.
На виконання умов договору сторонами було підписано заявку №4/2 від 01.03.2018 (а.с. 20) з наступними відомостями про перевезення: а) дата і час подання товару на завантаження - 02.03.2018 з 07:00 до 11:00; б) адреса завантаження - Damco Czech Republic, s.r.o., Dobшenice; в) розмитнення - митний пост "Дмитрово", Київська область; г) розвантаження - Київська обл., смт. Стоянка, 21-й км Житомирського шосе, 7; ґ) пункт перетину кордону - м.Ужгород; д) вантаж - вироби санітарно-гігієнічного призначення, 33 піддони, до 20 т; е) сума фрахту - 28 000 грн. протягом 7-10 днів після отримання оригіналів.
Свої зобов'язання з перевезення вказаного вантажу перевізник виконав, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №5675842 (а.с. 21, 89) з наступними відомостями про перевезення вантажу: а) відправник вантажу - Kimberly-Clark Europe Limited; б) одержувач вантажу - Kimberly-Clark Ukraine LLC; в) адреса розвантаження - Київська обл., смт. Стоянка, 21-й км Житомирського шосе, 7; г) адреса завантаження - Jaromмш, 13.03.2018, Czech Republic, ґ) назва вантажу - дитячі підгузки Huggies, 2192 коробки, 33 піддони, вага брутто 6219,616 кг, вага брутто з піддонами 7044 кг; д) список доданих документів - інвойс №98820785; е) дані перевізника - ФОП Куйбіда І.В.
Відповідно до вказаної накладної товар був завантажений в автомобіль 13.03.2018, перетнув кордон України 16.03.2018, прибув для розвантаження на кінцевий склад 19.03.2018 та вибув 20.03.2018. Вказана накладна підписана та скріплена печатками вантажовідправника Kimberly-Clark s.r.o., перевізника ФОП Куйбіди І.В., одержувача вантажу ТзОВ "Еколь-Логістікс", а також містить штамп Закарпатської митниці ДФС України.
Відповідно до інвойса №9964571 від 13.03.2018 (а.с. 90, 91), вантаж складався з наступного товару: а) код товару 02582701 - 336 шт., ціна за одну штуку 14,25 євро, загальна сума 4 788,00 євро; б) код товару 02582311 - 1694 шт., ціна за одну штуку 7,22 євро, загальна сума 12 230,68 євро; в) код товару 02559301 - 162 шт., ціна за одну штуку 7,07 євро, загальна сума 1 145,34 євро.
Як визнається обома сторонами, під час перевезення вантажу сталося його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (з'їзду транспортного засобу відповідача з шосе) в Чехії під містом Яблунков, після якої всі короби з вантажем було завантажено в інший транспортний засіб відповідача.
При прийнятті вантажу на складі ТзОВ "Еколь Логістік" комісією у складі менеджера складу Малик А.О., співробітника складу Шутого С.М. та оператора ПК Ужвія Д.С. за участю водія транспортного засобу Осадчія М.А. було складено акт виявлення браку/нестачі надлишків товару від 20.03.2018 (а.с. 22).
Відповідно до вказаного акту комісією зафіксовано наступні пошкодження товару: а) код товару 02582701 - пошкоджено 0,25 кор. (1 шт.), 16,75 кор (67 шт.), 39 кор (156 шт.), 42 кор. (168 шт.), 9 кор. (36 шт.); б) код товару 02582311 - пошкоджено 0,25 кор. (1 шт.), 14 кор. (56 шт.), 63,75 кор (255 шт.); в) код товару 02559301 - пошкоджено 0,5 кор. (1 шт.), 23,5 кор. (47 шт.), 53 кор (77 шт.). При цьому, у коментарі до вказаного акту водій виклав наступні зауваження: а) можна перепакувати 53 одиниці товару по коду 02559301 та 14 одиниць товару по коду 02582311; б) у 57 одиниць товару за кодом 02582701 пошкоджена тільки упаковка.
27.04.2018 ФОП Куйбіда І.В. звернувся із листом до ФОП Косолапової А.А. (а.с. 73), у якому просив сплатити вартість наданих послуг по перевезенню, а також зазначив про те, що він наполягає на проведенні незалежної експертизи пошкодженого товару в присутності його представника, а також просив надати йому докази фактично понесених ФОП Косолаповою А.А. збитків.
02.05.2018 ФОП Косолапова А.А. направила ФОП Куйбіді І.В. заяву про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 31-32), у якій заявила про зарахування: а) 56 000 грн. вартості послуг з перевезення вантажу, які ФОП Косолапова А.А. повинна оплатити ФОП Куйбіді І.В. за договором перевезення №4/2 від 12.02.2018; б) аналогічної частки із суми 126 668,46 грн. збитків, які ФОП Куйбіда І.В. повинен оплатити ФОП Косолаповій А.А. за пошкоджений вантаж.
До вказаної заяви вона долучила акт розбіжностей від 20.03.2018, розрахунок суми збитків, комерційний інвойс на вантаж №98820785 та претензію власника вантажу.
15.05.2018 ФОП Куйбіда І.В. подав заперечення на вказану заяву (а.с. 33), у якому зазначив про те, що компенсацію вартості пошкодженого товару він зможе сплатити лише після огляду товару з представником торгово-промислової палати, оскільки в акті від 20.03.2018 водієм Осадчієм М.А. було зазначено, що 124 штуки пакетів не є пошкодженими, а пошкоджені лише картонні короби, що не є пошкодженням товару.
16.07.2018 ФОП Косолапова А.А. направила відповідачу вимогу №2 (а.с. 39), у якій вимагала відшкодувати збитки в розмірі 126 668,46 грн., а також повідомила про часткову утилізацію ватажу у кількості 235 коробів. Позивач зазначила, що відповідач може провести додаткові перевірки (експертизи) вантажу, який залишився (у кількості 105 коробів), який, однак, найближчим часом, буде також утилізований.
До вказаної вимоги позивачка долучила акти утилізації №Л-173 від 04.04.2018 та №Л-181 від 27.06.2018, що були складені на підставі договору №03-01 від 01.03.2015 між ТзОВ Кімберлі-Кларк Україна та ТзОВ Українська утилізаційна компанія (а.с. 34-35, 36).
Зважаючи на несплату відповідачем суми збитків, понесених ФОП Косолаповою А.А., вона звернулася із даним позовом до Господарського суду Закарпатської області.
При цьому, суму збитків вона визначила із покликанням на наступне:
Між ТзОВ Кімберлі-Кларк Україна та ТзОВ Еколь Логістікс був укладений генеральний договір транспортного експедирування №1/240315 від 24.03.2015, а між ТзОВ Еколь Логістікс та ФОП Косолаповою А.А. як виконавцем/перевізником, в свою чергу, договір про надання транспортних послуг №147/17-М від 12.05.2017.
У зв'язку із втратою частини вантажу, ФОП Косолапова А.А., як перевізник, отримала претензію №236 від 24.05.2018 від замовника перевезення - ТзОВ "Еколь Логістікс" (а.с. 23-24), який в свою чергу отримав претензію №21-04 від 03.04.2018 від власника вантажу - вантажоодержувача ТзОВ "Кімберлі-Кларк Україна" (а.с. 27) на 126 668,46 грн, з яких: 121 823,24 грн. вартості пошкодженої продукції (сума, еквівалентна вартості пошкодженого вантажу в розмірі 4083,80 євро, виражена в гривнях за курсом НБУ станом на 20.03.2018, тобто дату прийняття вантажу до перевезення) та 4 845,19 грн. витрат на транспортування пошкодженої продукції.
Дана сума збитків була сплачена ТзОВ Еколь Логістікс на користь ТзОВ "Кімберлі-Кларк Україна" згідно платіжного доручення №3631 від 23.10.2018 (а.с. 97).
У свою чергу, між ТзОВ Еколь Логістікс та ФОП Косолаповою А.А. було укладено договір №221/18-М від 02.08.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 119500,00 грн, за яким залишок заборгованості ФОП Косолапової А.А. перед TзOB Еколь Логістікс у розмірі 7 168, 46 грн (126 668, 46 грн. - 119 500,00 грн.) було сплачено ФОП Косолаповою А.А. згідно платіжного доручення №3891 від 10.10.2018 (а.с. 37, 38, 99).
Таким чином, позивач вважає, що сума збитків, яких фактично зазнала ФОП Косолапова А.А. і які повинні бути відшкодовані ФОП Куйбідою І.В. становить
126 668,46 грн.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 610 ЦК Українм передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Частина 2 статті 22 ЦК України передбачає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 3 вказаної статті, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
За загальними правилами про відшкодування шкоди за порушення договірних умов, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).
Водночас, відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Чинне законодавство містить також спеціальні норми стосовно відшкодування збитків при пошкодженні вантажу під час виконання договорів про автомобільні перевезення.
Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Подібні положення щодо відповідальності перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу передбачені і в ст. 314 ГК України, відповідно до якої перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що за шкоду, заподіяну у разі пошкодження вантажу, перевізник відповідає в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату (ч.4 ст. 314 ГК України).
Саме про застосування ч.4 ст. 314 ГК України йдеться у спірному випадку, оскільки, за твердженням позивача, внаслідок пошкодження упакування вантажу (дитячих підгузок), виникла ситуація, за якої вказані підгузки не могли бути використані за призначенням.
Пунктом 3.2.6 договору перевезення передбачено обов'язок перевізника зберігати вантаж, що перевозиться, та цілісність упакування впродовж всього шляху перевезення вантажу з моменту завантаження автотранспортного засобу в пункті відправлення і до моменту розвантаження в пункті призначення, вказаному в транспортній накладній.
Пунктом 5.1 договору передбачено правило, відповідно до якого взаємна відповідальність сторін встановлюється цим договором та положеннями законодавства України. Пунктом 5.2 договору передбачено, що перевізник відповідає в повному об'ємі у випадку повної або часткової втрати, ушкодження вантажу, погіршення його якості, а також втрати товарного вигляду. Розмір збитку (компенсації) за втрачений, пошкоджений вантаж розраховується на підставі вартості вантажу, зазначеної в товарно-транспортному документі або інвойсах на вантаж.
Інших положень стосовно відшкодування збитків при пошкодженні вантажу під час виконання договорів про автомобільні перевезення в договорі не передбачено.
Як вже зазначалося вище, 20.03.2018 позивач прийняв у відповідача весь товар згідно інвойса №9964571 від 13.03.2018, що підтверджується підписами сторін в товарно-транспортній накладній №5675842.
Тобто, з наведеного вбачається, що позивач не скористався свої правом відмовитися від прийняття пошкодженого вантажу і вимагати відшкодування за його втрату, що передбачене ч.4 ст. 314 ГК України.
Натомість сторонами було складено акт виявлення браку/нестачі надлишків товару від 20.03.2018.
Однак, як було зазначено вище, у вказаному акті водій відповідача виклав свою незгоду із кількістю пошкодженого товару, що був визначений комісією.
Більше того, з вказаного акту вбачається невідповідність відомостей про кількість пошкоджених коробів по коду товару 02582701. Так, кількість коробів пошкодженого товару по вказаній позиції, що визначена шляхом додавання всіх відомостей в графі "Детальний опис підстав для включення в акт", становить 107 штук, однак комісія з невстановлених підстав вказала, що така сума становить 185 штук. Тобто, загальна кількість пошкоджених коробів, що визначена комісією по трьох позиціях товару, становить 340 штук, в той час, як математичне додавання відомостей в графі "Детальний опис підстав для включення в акт" свідчить про пошкодження 262-ох коробів.
Міжнародним договором, який регулює правовідносини з приводу автомобільного перевезення вантажів, згоду на який надала Україна, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956).
Стаття 30 вказаної Конвенції врегульовує порядок прийняття товару за участю перевізника та одержувача вантажу та висловлення претензій у зв'язку з цим. Відповідно до частини 5 вказаної статті, перевізник та одержувач надають один одному всі належні умови для здійснення необхідних обстежень та перевірок.
27.04.2018 між сторонами розпочалися письмові перемовини з приводу врегулювання вказаної ситуації, в тому числі, щодо проведення експертизи пошкодженого вантажу за участю перевізника та одержувача.
Однак, станом на 27.04.2018 частину спірного товару вже було утилізовано, що підтверджується актом утилізації №Л-173 від 04.04.2018. В ході переговорів між сторонами, на підставі акту утилізації №Л-181 від 27.06.2018, було утилізовано ще частину продукції.
В той же час, ні положенням договору перевезення, ні чинним законодавством та міжнародними договорами отримувачу вантажу не надано право здійснювати самовільну утилізацію пошкодженого товару. З огляду на це колегія суддів дійшла висновку про порушення позивачем ч.4 ст. 314 ГК України, а також про грубе порушення ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Зважаючи на вказані порушення та наявність спору між сторонами щодо обсягів пошкодженого вантажу, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено кількості пошкодженого вантажу, а отже, і розміру збитків. Встановити таку кількість станом на даний час немає можливості, оскільки більша частина товару була утилізована на підставі актів утилізації №Л-173 від 04.04.2018 та №Л-181 від 27.06.2018.
Витрати, які поніс позивач перед ТзОВ "Еколь-Логістікс", не можуть вважатися тими збитками, які відповідач повинен відшкодувати позивачу за пошкодження вантажу в розумінні п. 5.2 договору, ст. 314 ГК України та ст. 17, 18, 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Як вже було зазначено вище, розмір таких збитків, відповідно до умов договору та чинного законодавства, визначається на підставі вартості вантажу, зазначеної в товарно-транспортному документі або інвойсах на вантаж, а не на підставі договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог із третіми особами чи інших документів, складених за участю третіх осіб.
Місцевий господарський суд вірно встановив факт неналежного виконання перевізником своїх зобов'язань за договором на перевезення вантажів №4/2 від 12.02.2018 в частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу (вказаний факт, зокрема, не заперечується відповідачем), однак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем збитків у заявленій сумі, оскільки позивач не довів, а з матеріалів справи неможливо встановити кількість пошкодженого вантажу, а, відповідно, і розмір збитків.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
У зв'язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Куйбіди Івана Васильовича задоволити.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018 у справі № 907/506/18 скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Косолапової Анни Андріївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця Куйбіди Івана Васильовича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 2857,50 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складено 08.04.2019.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 21.03.2019 |
Оприлюднено | 09.04.2019 |
Номер документу | 81014587 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Орищин Ганна Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні