Рішення

від 27.03.2019 по справі 260/1116/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2019 року м. Ужгород№ 260/1116/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - ОСОБА_1,

відповідача: представник - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007241401 від 08.10.2018 р. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з нерезидентом ПП ОСОБА_3, на виконання умов якого останнім надано транспортно-експедиційні послуги у міжнародному сполученні, що підпадають під виключення з переліку доходів, які оподатковуються в порядку і за ставками Податкового кодексу України. Вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що компенсація таких виплат нерезиденту-експедитору підлягає оподаткування за ставкою 15%, оскільки ПП ОСОБА_3 будь-якої господарської діяльності на території України не отримував, а надані послуги підпадають під виключення, передбачені пп. й пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, обґрунтовуючи обставинами, наведеними в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити. Так, зокрема, зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі чинних законодавчих норм, що регулюють порядок оподаткування доходів нерезидентів. Зокрема, вказує на те, що між позивачем та ОСОБА_3 (резидент Республіки Білорусь) укладено договір №1014Р від 08.01.2014 р. про надання транспортно-експедиційних послуг. На виконання умов договору та за результатами наданих послуг ТОВ "Універсал-М" здійснило виплату ОСОБА_3 доходу у розмірі 81300,00 євро, однак не утримало податок з таких доходів, всупереч положенням пп. 141.4.1 п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України. Вважає безпідставними посилання представника позивача на норми абз. "й" пп. 141.4.1 п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, оскільки до складу отриманої ОСОБА_3 винагороди за договором №1014Р від 08.01.2014 р. включена вартість витрат на фрахтування транспортних засобів перевізників - третіх осіб. Тому стверджує, що в разі відшкодування витрат на фрахтування транспортного засобу не безпосередньо фрахтувальнику-нерезиденту, а експедитору, така виплата не підпадає під дію положень міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Закарпатській у період (далі - ГУ ДФС У Закарпатській області) з 27 серпня 2018 року по 14 вересня 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Універсал-М (далі - ТОВ Універсал-М ) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт №995/07-16-14-01/22083669 від 21.09.2018 р. (акр. спр. 9 - 83, т. 1).

Згідно з висновками акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення ТОВ Універсал-М , в тому числі, пп. й п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку з доходів нерезидентів на суму 314785,00 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 314785,00 грн.

За результатами проведеної податкової перевірки, у зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007241401 від 08.10.2018 р., яким за порушення пп. й п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України ТОВ Універсал-М збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 519285,00 грн., в тому числі 314785,00 грн. за основним платежем та 204500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. спр. 84 - 85, т. 1).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 01 грудня 1997 року проведено державну реєстрацію ТОВ Універсал-М та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 22083669, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. спр. 316, т. 1).

08 січня 2014 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 (експедитор) та ТОВ Універсал-М (замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1014Р, відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, залучаючи для цього транспортні засоби третіх осіб - перевізників, а замовник - оплатити надані послуги (арк. спр. 100, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 даного договору, предметом такого є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником та експедитором під час планування, виконання та оплати транспортно-експедиторських послуг під час перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Експедитор - приватний підприємець ОСОБА_3 є резидентом Республіки Білорусь, що посвідчується довідкою про постійне місцезнаходження фізичної особи в Республіці Білорусь в податковий період з метою уникнення подвійного оподаткування №44, виданої інспекцією Міністерства податків і зборів Республіки Білорусь в Ленінському районі м. Брест від 21.01.2015 р. (арк. спр. 102, т. 1).

На виконання умов укладеного договору приватним підприємцем ОСОБА_3 надано, а ТОВ Універсал-М прийнято транспортно-експедиторські послуги загальною вартістю 58670,00 євро, що еквівалентно 1492435,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур, актів виконаних робіт (наданих послуг), заявок на перевезення, вантажних митних декларацій (арк. спр. 103 - 308, т. 1).

Факт оплати отриманих послуг посвідчується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень в іноземній валюті (арк. спр. 309 - 315, т. 1).

Вказані обставини справи сторонами не спростовуються.

Спірні правовідносини виникли виключно з приводу не утримання ТОВ Універсал-М податку з доходів, отриманих приватним підприємцем ОСОБА_3, від наданих позивачу транспортно-експедиторських послуг, до складу яких включена вартість витрат на фрахтування транспортних засобів перевізників - третіх осіб.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, регулюється нормами п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Так, такими передбачено, що для цілей цього пункту доходами є, в тому числі, фрахт та доходи від інжинірингу; інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, норми ПК України зобов'язують резидента утримати податок з доходів нерезидента, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Разом з тим, норми п.п. й) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України містять виключення із загального визначення інших доходів від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, що підлягають оподаткування. Так, до таких не відноситься доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідач правомірність спірного податкового повідомлення-рішення обґрунтовує тим, що доходи приватного підприємця ОСОБА_3 від наданих позивачу транспортно-експедиторських послуг підлягають оподаткуванню за правилами, передбаченими п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, оскільки до вартості таких включена вартість відшкодування витрат на фрахтування транспортних засобів перевізників - третіх осіб. Тому, на його думку, така виплата не підпадає під дію положень міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшення ставки податку на прибуток.

Проте суд не може погодитися з такою позицією ГУ ДФС У Закарпатській області з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приватний підприємець ОСОБА_3 (резидентом Республіки Білорусь) отримав доходи від наданих ТОВ Універсал-М транспортно-експедиторських послуг.

П. 3.2 ст. 3 ПК України передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Застосування міжнародних договорів регламентовано положеннями ст. 103 Кодексу.

Так, відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

П. 103.2 ст. 103 ПК України надано право особі (податковому агенту) самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до п.103.3 ст. 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь діє Угода про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписана 24.12.1993р. та ратифікована Урядом України 20.12.1994р. (далі - Угода).

Згідно ст. 20 Угоди Інші доходи визначено, що види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі і про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватись у цій Державі.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

На підтвердження статусу резидента Республіки Білорусь приватним підприємцем ОСОБА_3 надано довідку про постійне місцезнаходження фізичної особи в Республіці Білорусь в податковий період з метою уникнення подвійного оподаткування №44 від 21.01.2015 р.

Відтак, наявність такої довідки у ТОВ Універсал-М , наданої контрагентом, є підставою для звільнення позивача від оподаткування доходів приватного підприємця ОСОБА_3 із джерелом їх походження з України.

Відповідно до норм Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність №1955-IV від 01.07.2004 р. (далі - Закон) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитором, в розумінні Закону, є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Вищезазначене кореспондується з положеннями Закону.

Ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок здійснення транспортно-експедиторської діяльності, суд дійшов висновку, що експедитор за договором транспортного експедирування організовує надання послуг з перевезення вантажу, визначених договором. Експедитор може сам надавати послуги, передбачені договором, а може залучати до виконання третіх осіб. Експедитор з такими особами укладає договори або від свого імені або від імені клієнта.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право застосувати звільнення від оподаткування при виплаті доходів нерезиденту, якщо це передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності, і якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

При цьому суд вважає, що фактичний отримувач доходу не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як уникнення від сплати податків і з урахуванням таких основних принципів як то запобігання зловживання положеннями договору .

Для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Іншими словами, особа не є бенефіціарним власником доходів у випадках, коли в нього є спеціальні зобов'язання з передачі таких від підприємства-резидента фактичному (бенефіціарному) власникові. Відповідно, інші зобов'язання нерезидента, які не пов'язані з передачею отриманих від підприємства-резидента доходів фактичному (бенефіціарному) власникові, не повинні впливати на статус нерезидента як бенефіціарного власника доходу, навіть якщо такі використовуються ним для виконання інших своїх зобов'язань.

П. 3.1 укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ Універсал-М договором про надання транспортно-експедиторських послуг №1014Р визначено, що ціна такого складає 300000,00 євро. Разом з тим, умовами такого не передбачено зобов'язання експедитора перераховувати кошти, отримані від позивача третім особам в якості плати за надані послуги перевезення. Тому суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави вважати такого нерезидента небенефіціарним отримувачем доходу, а навпаки - таким, що володіє правом на отримання доходу та визначає його подальшу долю.

У зв'язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 р. №0007241401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ Універсал-М задовольнити.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" (місцезнаходження: вул. Кошового, буд. 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 22083669) до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області від 08.10.2018 р. №0007241401.

3. Стягнути із Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" (місцезнаходження: вул. Кошового, буд. 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 22083669) за рахунок бюджетних асигнувань 7789 грн. 27 коп. (Сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн. 27 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарг всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 08 квітня 2019 року.

СуддяОСОБА_4