Рішення

від 09.04.2019 по справі 520/834/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2019 р. № 520/834/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Югова С.А.,

представника позивача - Назарової А.А.,

представника відповідача - Гріньова Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕКС ХАРКІВ" (61057, м. Харків, пров. Шаповалівський, буд. 8, код ЄДРПОУ 37189793) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання протиправними та скасування припису і постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМЕКС ХАРКІВ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №1/81/0/250-19-П від 14.01.2019 р. про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМЕКС ХАРКІВ" за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 57630,0 грн.;

визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №1334-Пр-У від 02.01.2019 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕКС ХАРКІВ" витрати зі сплати судового збору у сумі 3842,0 грн.;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на користь ТОВ "ДІМЕКС ХАРКІВ" витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №1/81/0/250-19-П від 14.01.2019 р. та припис №1334-Пр-У від 02.01.2019 р. є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на адресу відповідача надійшов лист від 21.11.2018 р. №010-5437/153 від ГУДСУ з надзвичайних ситуацій у Харківській області(а.с.37-38).

Згідно змісту листа Головним управлінням ДСНС України у Харківській області під час здійснення наглядових функцій було виявлено факт проведення будівельно-монтажних робіт за адресою: м. Харків, пров. Шаповалівський, 8. Проведеним аналізом реєстру дозвільних документів, який опубліковано на офіційному веб-сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України (www.dabi.gov.ua) встановлено, що в наявному переліку об'єктів Харківської області відсутні будь-які записи підтверджуючі законність будівництва в межах вищевказаної адреси. У зв'язку з чим, з урахуванням вимог Закони України Про регулювання містобудівної діяльності просив провести відповідну перевірку щодо дотримання містобудівного законодавства, у випадку наявності підстав, вжити заходи та за результатами проінформувати Головне управління. Одночасно з урахуванням вимог ст. 41 вищевказаного закону, прошу розглянути питання залучення до проведення перевірки представника Головного управління ДСНС України у Харківській області.

З метою належної реалізації заходів державного архітектурно-будівельного контролю, забезпечення дотримання вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та на виконання Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , керуючись Положенням про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 №7/15, на підставі листа Головного управління ДСНС України у Харківській області від 21.11.2018 №010-5437/153 (вх. №15743/0/39-18 від 26.11.2018) прийнято наказ №554 від 17.12.2018 р. Головному спеціалісту сектору інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Ващенку В.В. здійснити проведення позапланової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті: "Нежитлова будівля літ. Н-1-2 по пров. Шаповалівському, 8 в м. Харкові". Суб'єкт містобудування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дімекс Харків", код ЄДРПОУ 37189793, юридична адреса - м. Харків, пров. Шаповалівський, 8(а.с.39).

На підставі наказу №554 видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 17.12.2018 р.(а.с.40).

Листом від 20.12.2018 р. повідомлено ТОВ "ДІМЕКС ХАРКІВ", що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради проводиться позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті: Нежитлова будівля літ. Н-1-2 по пров. Шаповалівському, 8 в м. Харкові . Для розгляду питання проведення будівельних робіт за вищевказаною адресою та вжиття заходів згідно з компетенцією Інспекції, замовнику (власнику) та особам, що мають відношення до об'єкта будівництва за адресою: м. Харків, пров. Шаповалівський, 8, в термін до 02.01.2019 прибути до Інспекції (м. Харків, пров. Соборний, 1, кімната № 204) з документами, що посвідчують особу та документами, на підставі яких здійснено будівельні роботи (документи, що посвічують право власності або інші речові права на майно, технічний паспорт, проект, тощо)(а.с.43).

Зазначений лист отримано представником товариства 27.12.2018 р., про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.44).

Таким чином, позивач був усвідомлений про проведення перевірки та необхідність виконати вимоги щодо надання документів.

У зв'язку з ненаданням документів, на виконання листа, та відсутністю керівника товариства або уповноваженої особи, фахівцями інспекції 02.01.2019 р. складено акт №1334-А про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно - будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій(а.с.12).

На підставі акту складено припис №1334-Пр-У про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 02.01.2019 р.(а.с.14).

Також відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.01.2019 р.(а.с.13).

Постановою №1/81/0/250-19-П від 14.01.2019 р. визнано ТОВ "ДІМЕКС ХАРКІВ" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 ЗУ Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 57630,0 грн.(а.с.15).

Не погоджуючись з вказаними діями та рішеннями відповідача ТОВ "ДІМЕКС ХАРКІВ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 р. №3038-VІ.

Згідно з ч. 9 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності суб'єкт господарювання має право звернутися до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що затверджений постановою КМУ від 23.05.2011 р. №533.

Згідно з п. 7 Порядку №533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

В даному випадку підставою для проведення позапланової перевірки слугував лист від 21.11.2018 р.(а.с.37-38).

Щодо посилання позивача на неналежне повідомлення про призначення позапланової перевірки, а саме не надіслання повідомлення, суд зазначає, що обов'язок посадових осіб відповідача надсилати повідомлення про проведення саме планової перевірки визначений п. 12 Порядку №553.

При цьому, надіслання повідомлення про призначення позапланової перевірки Порядком №553 не передбачено.

Як вказано у постанові Верховного суду від 12.02.2019 р. у справі №813/578/17 .. в той же час, ні приписи Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ні Порядку №533 не визначають обов'язку органу державного архітектурно-будівельного контролю попередньо попередити суб'єкта містобудування про намір проведення позапланового заходу. Від суб'єкта владних повноважень відповідно до вимог законодавства, чинного на час проведення позапланової перевірки, вимагалось лише пред'явлення службового посвідчення та направлення на перевірку безпосередньо перед проведенням такої перевірки. .

Судом враховано, що листом від 20.12.2018 р.(а.с.43) запропоновано позивачу прибути до Інспекції (м. Харків, пров. Соборний, 1, кімната № 204) з документами, що посвідчують особу та документами, на підставі яких здійснено будівельні роботи (документи, що посвічують право власності або інші речові права на майно, технічний паспорт, проект, тощо).

Як вказувалось вище, вказаний лист отримано представником товариства 27.12.2018 р.

Зазначена обставина не заперечується позивачем.

З урахуванням святкових та вихідних днів (їх перенесення) у 2018 р. у позивача було два дні (без врахування 27.12.2018 р.) для прибуття до Інспекції та/або надання документів чи заяви про продовження строку проведення позапланової перевірки не більше ніж на два робочих дні, що передбачено Порядком №553, у зв'язку з наявністю наказу Про перенесення робочих днів від 31.10.2018 р.(а.с.16).

Відповідно до п. 12 Порядку №553 у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об'єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Згідно з п. 16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Вказаним пунктом не розмежовано в окремі правопорушення "недопуск посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки" та "відмову суб'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю".

Форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що затверджуються Мінрегіоном (п.15 Порядку №553).

Мінрегіон наказом від 15.05.2012 р. №240 затвердив форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Вказаним наказом, зокрема, затверджено форму акта про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Цей акт має охоплювати випадки:

відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки;

відмови суб'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю;

відсутності суб'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки.

Окремо для кожного з таких випадків складання акту та його форму не передбачено.

Пунктом 18 Порядку № 553 визначено, що акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Отже, за наслідками перевірки складається акт, який має бути підписаний в останній день перевірки.

Про неможливість бути присутнім в останній день перевірки позивач Інспекцію не повідомляв.

Відповідно до ч. 1. ст. 1 Закону України Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Посилання позивача на те, що склад правопорушення, пов'язаного з недопущенням посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до перевірки, може мати прояв виключно в активних діях суб'єкта містобудування, не узгоджується з положеннями ст. 1 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ "ДІМЕКС ХАРКІВ" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За визначенням ч. 1 ст. 132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл судового збору здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням прийнятого судом рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних норм, слід дійти висновку, що подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається:

1) до закінчення судових дебатів у справі;

2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст.132 КАСУ до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАСУ).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат позивачем надані суду: договір від 14.01.2019 р.(а.с.22), опис та вартість робіт (послуг), які виконуються адвокатом від 14.01.2019 р.(а.с.23).

З аналізу змісту укладеного сторонами договору про надання правової допомоги вбачається, що сторонами взагалі не визначено судову справу, по якій було надано правову допомогу.

Разом з тим, ч. 5 ст. 242 КАС України визначається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 р. при розгляді справи №821/1594/17 (адміністративне провадження №Ю9901/39873/18) зауважив, що в наданих до суду документах на підтвердження понесених витрат на правову допомогу не міститься інформації про підготовку процесуальних документів саме по даній справі і що акт про надання правничої допомоги не містить жодного посипання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують оплату послуг правової допомоги.

З огляду на те, що позов задоволенню не підлягає та надані суду документи, не доводять факту понесення товариством витрат, що пов'язані з правничою допомогою адвоката, вказана вимога позивача є необґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕКС ХАРКІВ" (61057, м. Харків, пров. Шаповалівський, буд. 8, код ЄДРПОУ 37189793) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, буд.7, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання протиправними та скасування припису і постанови - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.