Рішення

від 02.04.2019 по справі 520/8757/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 р. № 520/8757/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Борівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними реєстраційні дії відповідача щодо зміни складу засновників Селянського Фермерського господарства Гарант (ЄДРПОУ 22660435), вчинені 12 лютого 2007 року за реєстраційним номером НОМЕР_2 державним реєстратором Борівської районної державної адміністрації Харківської області; зобов'язати відповідача або іншого уповноваженого державного реєстратора скасувати незаконні реєстраційні дії, а саме: державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Селянського Фермерського господарства Гарант (ЄДРПОУ 22660435) від 03.11.2007р. вчинені 12 лютого 2007 року за реєстраційним номером НОМЕР_2 державним реєстратором Борівської районної державної адміністрації Харківської області, відновивши запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців по Селянському Фермерському господарству Гарант (ЄДРПОУ 22660435) станом на дату до здійснення відповідних реєстраційних дій; стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що являвся засновником Селянського Фермерського господарства Гарант (ЄДРПОУ 22660435), створеного 21 вересня 1993 року. Але, 24 вересня 2018 року він узнав, що у складі засновників Селянського Фермерського господарства Гарант він відсутній. Повідомив суд про те, що як засновник СФГ Гарант не приймав рішень щодо виходу зі складу Засновників, документів державному реєстратору не подавав, нікого не уповноважував та не відчужував ні у який спосіб свої корпоративні права на ФГ Гарант . Позивач вважає, що реєстраційні дії по виключенню його зі складу Засновників СФГ Гарант були проведені державним реєстратором Борівської районної адміністрації ОСОБА_2 з порушенням Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань .

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем направлений відзив на позову наяву, в якому відповідач з поданим позовом не погоджується. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що 12 лютого 2007 року, державним реєстратором, ОСОБА_2 (яка не працює з 16 жовтня 2012 року) для проведення державної реєстрації змін до установчих документів СФГ Гарант були прийняті наступні документи: реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи подана ОСОБА_3; наказ СФГ Гарант про виведення ОСОБА_1 із статуту СФГ та ввести у статут і зробити власником ОСОБА_3 з печаткою юридичної особи та за підписом ОСОБА_1 від 04 лютого 2007 року; зміни та доповнення № 2 до статуту СФГ Гарант згідно яких засновником та власником громадянка ОСОБА_3; копію квитанції, виданої банком.

У підготовче засідання, призначене на 02.04.2018 року, представник позивача не прибув, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

На виконання вимог ухвали суду від 05.03.2019 року до суду відповідачем надані для огляду витребувані документи, а саме: оригінал реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Селянського (фермерського) господарства "Гарант" разом із супровідним листом за підписом Голови районної державної адміністрації В.Кіяна.

При цьому, із супровідного листа вбачається, що відповідач просить суд розглядати справу без участі представника Борівської районної державної адміністрації Харківської області.

Статтею 205 КАС України визначено правове регулювання наслідків неявки в судове засідання учасників справи, які спрямовані на забезпечення прав щодо участі у судовому розгляді осіб, які беруть участь у справі, у разі їх неприбуття з об'єктивних причин.

Відповідно до положень ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Як встановлено за матеріалами справи ОСОБА_1 (далі - Позивач), є засновником Селянського Фермерського господарства Гарант (ЄДРПОУ 22660435), створеного 21 вересня 1993 року.

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 стало відомо, що у складі засновників Селянського Фермерського господарства Гарант він відсутній. У зв'язку з чим він через свого адвоката звернувся до Управління державної реєстрації юридичних осіб фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації ХМР із запитом щодо складу засновників вищевказаного господарства та яким чином його було виключено зі складу засновників (а.с. 19).

На запит Департамент надав відповідь, з якої вбачається, що у Департаменту реєстрації Харківської міської ради відсутні правові підстави для надання вказаної в запиті інформації (а.с. 20).

Оскільки позивач як засновник СФГ Гарант не приймав рішень щодо виходу зі складу Засновників, документів державному реєстратору не подавав, нікого не уповноважував та не відчужував ні у який спосіб свої корпоративні права на ФГ Гарант , вважаючи, що реєстраційні дії по виключенню його зі складу Засновників СФГ Гарант були проведені державним реєстратором Борівської районної адміністрації ОСОБА_2 з порушенням Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (реєстраційна дія НОМЕР_2), ОСОБА_1 звернувся із означеним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) державний реєстратор: проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 5. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Частинами 1, 3, 11, ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Тобто, зазначеною нормою законодавства передбачено подання або копії рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завіреної в установленому порядку, або нотаріально посвідченої копі заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копії документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідченого документу про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Селянського фермерського господарства "Гарант" були подані наступні документи: реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів; рішення засновників або уповноваженого ними органу; оригінал установчих документів з відміткою про їх державну реєстрацію; Свідоцтво про державну реєстрацію; копія квитанції, виданої банком.

При чому рішення засновників або уповноваженого ними органу в порушення приписів вищенаведеної норми законодавства нотаріально засвідченим не було.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації; документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою, другою, четвертою, п'ятою та сьомою статті 8, частиною п'ятою статті 10 та частиною двадцятою статті 22 цього Закону; документи подані не у повному обсязі; документи подані з порушенням строку, який встановлено частиною одинадцятою статті 37 цього Закону.

Піддаючи детальному аналізу встановлені судом обставини у поєднанні з відповідними положеннями законодавства, суд зазначає, що, відповідач під час проведення державної реєстрації прав зобов'язаний був перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих прав.

Як встановлено судом під час розгляду справи, документи до державного реєстратора подано особою, яка не мала на це відповідних повноважень, оскільки єдиною особою, яка мала такі повноваження був позивач - ОСОБА_1, як єдиний засновник і Голова СФГ Гарант .

Жодної підстави, передбаченої законом, відповідач у наданому відзиві на позов - не навів.

З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що підставою для проведення таких реєстраційних дій були наказ № 1 від 04.02.2007 року, підписаний від імені ОСОБА_1 про те, що він наказує вивести себе із статуту Селянського фермерського господарства "Гарант", та ввести у статут та зробити власником ОСОБА_3.

Зі змісту наказу № 2 від 04.02.2007 року вбачається, що ним наказується назначити на посаду керівника Селянського фермерського господарства "Гарант" ОСОБА_3.

Суд зазначає, що вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації змін до установчих документів викладено в ст. 30, ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону.

Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення

державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено

законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких

встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

У відповідності з ч. 3 ст. 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 88 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на дату внесення змін до установчих документів СФГ Гарант щодо зміни в складі засновників, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до ч.2 ст. 82 Господарського кодексу України в редакції чинній на дату внесення змін до установчих документів СФГ Гарант щодо зміни в складі засновників, Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.

Згідно до приписів ч. ч. 2, 4 ст. 57 Господарського кодексу України в редакції чинній на дату внесення змін до установчих документів СФГ Гарант щодо зміни в складі засновників, в установчих документах повинні були бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про фермерське господарство , в редакції від 07.10.2005 року, членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Але, з повідомлених позивачем обставин вбачається, що ОСОБА_5 не належала та не належить до членів сім'ї Голови та Засновника Селянського Фермерського господарства Гарант ОСОБА_1, а тому не могла бути, в розумінні приписів чинного на момент внесення змін законодавства, Засновником Селянського Фермерського господарства Гарант .

У свою чергу, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що 12 лютого 2012 року державним реєстратором ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації змін до установчих документів СФГ Гарант були прийняті наступні документи: реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, подана ОСОБА_3; наказ СФГ Гарант про виведення ОСОБА_1 із статуту СФГ, та ввести у статут і зробити власником ОСОБА_3 з печаткою юридичної особи та з підписом ОСОБА_1 від 04.02.2007 року; зміни та доповнення № 2 до статуту СФГ Гарант , згідно з яких засновником та власником є громадянка ОСОБА_3; копія квитанції, виданої банком.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Суд, проаналізувавши вищезазначене, дійшов до висновку, що документи, подані ОСОБА_3 були надані і прийняті державним реєстратором не у повному обсязі, а саме: державному реєстратору не були надані такі документи як: оригінал установчого документа, копія рішення про внесення змін до установчих документів.

За таких обставин, у спірних правовідносинах відповідач повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації

Наявність зазначених документів є обов'язковою для проведення державної реєстрації. До того ж, у відповідності до ч. 3 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додатково мало бути надано саме нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі (тобто законом встановлена вимога щодо обов'язкового нотаріального посвідчення документу), в супереч чому ОСОБА_3 був поданий лише наказ СФГ про виведення ОСОБА_1 із статуту, ввести у статут і зробити власником ОСОБА_3 з печаткою юридичної особи та з підписом ОСОБА_1 від 04.02.2007 року.

Згідно з ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Отже, законом встановлена вимога щодо обов'язкового нотаріального посвідчення документу, державний реєстратор здійснив реєстрацію змін на підставі документів, які не були посвідчені нотаріально, що свідчить про протиправність та незаконність дій і рішень відповідача. Також відсутність нотаріального посвідчення в даному випадку свідчить про не справжність підпису ОСОБА_1 на наказі № 1 від 04.02.2018 року.

Судом враховується також те, що відповідач не спростовує доводи позивача про те, що документи взагалі були подані особою, яка не мала на це повноважень (єдиною особою, яка мала такі повноваження був ОСОБА_1 - засновник і Голова СФГ Гарант ), доказів зворотнього стороною відповідача також не надані.

Таким чином, відповідачем не спростовуються твердження позивача про те, що установчий документ не відповідав вимогам ч. 3 ст. 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань . На підставі чого судом робиться висновок, що відповідач діяв не у межах вимог законодавства, а тому такі реєстраційні дії підлягають скасуванню.

Стосовно тверджень відповідача щодо невтручання у його дискреційні повноваження суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Дійсно, виходячи зі змісту положень КАС України до компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2016 року по справі № 826/17109/13-а, зокрема, зазначається, що згідно з ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручання у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Отже, при вирішенні даної справи суд жодним чином не втручається у дискреційні повноваження відповідача.

Також необхідно звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка однозначно свідчить про те, що рішення, прийняті в рамках дискреційних повноважень, але з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, були визнані ЄСПЛ порушенням Конвенції, зокрема:

1) в рішенні у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) від 2 листопада 2006 року зазначено, що Суд доходить висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження.

2) в рішенні у справі Гасан і Чауш проти Болгарії від 26 жовтня 2000 року, в якому Суд зазначає, що у даному випадку відповідне законодавство не передбачало чітких критеріїв щодо реєстрації керівництва конфесій, що змінилося, а також не передбачало ніяких процедурних гарантій захисту від свавільного використання дискреційних повноважень…

В обох справах ЄСПЛ хоча і не прямо, але переконливо натякнув, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно. А суд повинен ці рішення контролювати максимально ефективно.

Отже, дискреційні повноваження не є необмеженими. Ігнорування державними органами вказівок рішень судів порушує принцип юридичної певності та ставить під сумнів дієвість судової системи України, що має набагато більший суспільний інтерес, аніж принцип невтручання суду у дискреційні повноваження органу влади.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Борівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій незаконними - задовольнити.

Визнати протиправними реєстраційні дії Борівської районної державної адміністрації Харківської області щодо зміни складу засновників Селянського Фермерського господарства Гарант (ЄДРПОУ 22660435), вчинені 12 лютого 2007 року за реєстраційним номером НОМЕР_2 державним реєстратором Борівської районної державної адміністрації Харківської області.

Зобов'язати Борівську районну державну адміністрацію Харківської області скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Селянського Фермерського господарства Гарант (ЄДРПОУ 22660435) від 03.11.2007р., які вчинені 12 лютого 2007 року за реєстраційним номером НОМЕР_2 державним реєстратором Борівської районної державної адміністрації Харківської області, відновивши запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців по Селянському Фермерському господарству Гарант (ЄДРПОУ 22660435) станом на дату до здійснення відповідних реєстраційних дій.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Борівської районної державної адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ 04059467; 63801, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Центральна, 1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) сплачений позивачем судовий збір у сумі 740,80 (сімсот сорок гривень 80 копійок) грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.