Рішення

від 09.04.2019 по справі 620/401/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року Чернігів Справа № 620/401/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "АГРОЗАПЧАСТИНА" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "АГРОЗАПЧАСТИНА" (далі - ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2018 №00004311400 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість з виробництва в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 129 021,25 грн, штрафна санкція - 32 255,25 грн, всього 161 276,25 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що прийняте податкове повідомлення-рішення, за якими збільшено суму податку та нараховано штрафну (фінансову) санкцію суперечать законодавству з питань оподаткування, підлягає перегляду та скасуванню. Позивач зазначає, що висновок про безтоварність господарських операцій, проведених між позивачем та його контрагентами в межах договорів поставки ТОВ "ТАВРІС ПЛЮС", ТОВ "ЗАХІД КОНТРАКТ МЕНЕДЖМЕНТ", TOB "СІВЕР ІНВЕСТ", ТОВ "ВАЛУ ТРЕЙДІНГ" є необґрунтованим, оскільки їх реальне фактичне виконання підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними доказами.

Також вказує, що фактично висновки відповідача про безтоварність зазначених в акті фінансово-господарських операцій ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" та контрагентів ґрунтуються виключно на податковій інформації, отриманій з власних інформаційних джерел, де містяться твердження про здійснення контрагентом позивача діяльності, пов'язаної з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам шляхом документального оформлення безтоварних господарських операцій. Інформація про фіктивний характер діяльності контрагента, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись. Крім цього, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Ухвалою від 11.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає нормам законодавства та скасуванню не підлягає. Доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують правильність висновків Акту перевірки від 28.11.2018 №819/14/31895139, а тому ГУ ДФС у Чернігівській області повністю не визнає позовних вимог, вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим і просить відмовити ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" в задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із викладеними відповідачем у відзиві твердженнями, вважає їх необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті до уваги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі направлення від 15.11.2018 №2532, згідно ст.20, ст.78 та ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, згідно наказу від 15.11.2018 №2129 ГУ ДФС у Чернігівській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2016 року по взаємовідносинам з TOB "ТАВРІС ПЛЮС" (код 40323610); грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року з ТОВ "ЗАХІД КОНТРАКТ МЕНГДЖМЕНТ" (код ЄДРПОУ 40819886); січень - квітень 2016 року з TOB "СІВЕР ІНВЕСТ" (код 39878021); листопад, грудень 2015 року з ТОВ "ВАЛУ ТРЕЙДІНГ" (код 39878021), про що складено Акт перевірки від 28.11.2018 №819/14/31895139.

Копію наказу від 15.11.2018 №2129 вручено під розписку 15.11.2018 директору підприємства ОСОБА_1 та ознайомленого його з направленнями на право проведення перевірки під підпис 15.11.2018. Перевірку проведено з його відома та в його присутності з 15.11.2018 по 21.11.2018.

Так, в розділі Висновок Акту перевірки вказано, зокрема, порушення:

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 129 021,00грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 №00004311400 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість з виробництва в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 129 021,25 грн, штрафна санкція - 32 255,25 грн, всього 161 276,25 грн, яке є предметом даного спору:

Так, в Акті перевірки зазначено наступне:

- ТОВ "Тавріс Плюс" (40323610). Згідно договору поставки №1005 від 10.05.2016, ТОВ "Тавріс Плюс" в особі директора ОСОБА_2 - постачальник та ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА", в особі ОСОБА_1 уклали договір про постачання товару за найменуванням, в асортименті, кількості відповідно до рахунків - фактур, видаткової накладної, які є складовою частиною цього договору. ТОВ "Тавріс Плюс" на адресу ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" упродовж травня-листопада 2016 року були виписані податкові накладні на суму 333 680,89 грн, в т.ч. ПДВ 55 613,48 грн.

Податкові накладні підписані гр.ОСОБА_2, яка згідно АІС "Податковий блок" з 04.03.2016 перебувала на посаді директора ТОВ "Тавріс Плюс". Суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними включені ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" до податкового кредиту за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2016 року від Постачальника - ТОВ "Тавріс Плюс". Згідно видаткових накладних постачальник: ТОВ "Тавріс Плюс", надає одержувачу ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА", автозапчастини в асортименті всього на суму 333 680,89 грн., в т.ч. ПДВ 55 613,48 грн. Дані видаткові накладні скріплено печаткою лише ТОВ "Тавріс Плюс" та підписами кульковою ручкою від Постачальника - зазначено підпис та прізвище ОСОБА_2 та від Покупця - зазначено підпис та прізвище ОСОБА_1

В ході проведення перевірки не надані документи щодо транспортування автозапчастин, а саме товарно-транспортні накладні та/або залізничні накладні. Також не надані сертифікати якості продукції, в зв'язку з чим неможливо визначити походження та реального виробника одержаних товарів. Згідно банківських виписок оплата для ТОВ "Тавріс Плюс" здійснена на суму 333 680,33 грн.

ТОВ "Тавріс Плюс" перебуває на податковому обліку в Чернігівській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, дата реєстрації в податкових органах 04.03.2016, платник ПДВ з 01.04.2016, свідоцтво анульовано 27.03.2018 (22 - ненадання декларацій протягом року). Засновник, керівник та головний бухгалтер - з 04.03.2016 ОСОБА_2, яка одночасно є засновником ще на 5 СГД. Кількість працюючих на підприємстві встановити неможливо у зв'язку з неподанням до ДПІ за місцем обліку звітів про суми нарахованих доходів за формою 1-ДФ. Звітність з Єдиного соціального внеску протягом 2016 року ТОВ "Тавріс Плюс" до ДПІ не подана. Упродовж 2016-2018 років ТОВ "Тавріс Плюс" до податкового органу за місцем реєстрації подано лише звітність з ПДВ за квітень-листопад 2016 року. ТОВ "Тавріс Плюс", з дати реєстрації не подавало наступні звіти: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ); екологічний податок; земельний податок; транспортний податок; відомості щодо транспортних засобів, земельних ділянок на праві власності.

З наведеного відповідач вбачає відсутність у ТОВ "Тавріс Плюс" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, реалізації, зберігання товару та інше в силу відсутності матеріальних та трудових ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ "Тавріс Плюс" можливостей здійснювати фактичні товарні операції.

З метою визначення походження товару - автозапчастини, здійснено аналіз даних ЄРПН за період з 01.04.2016 (дата реєстрації платником ПДВ ТОВ "Тавріс Плюс") по 30.11.2016. ТОВ "Тавріс Плюс" сформувало податковий кредит по вищезазначеному товару лише від TOB "М.А.В." (40162483). В свою чергу по TOB "М.А.В." відсутні зареєстровані податкові накладні з номенклатурою товарів "автозапчастини в асортименті". ТОВ "М.А.В." не подавало до ДПІ за місцем обліку податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (1 ДФ), тому не можливо встановити придбання автозапчастин у фізичних - осіб підприємців, які не є платниками податку на додану вартість. Згідно даних АІС "Податковий блок" імпорт товарів не здійснювався.

Крім того, ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області згідно запиту від 01.08.2018 №230/25-14-01-07 повідомлено наступне: "Опитана гр. ОСОБА_2, яка рахується засновником, керівником та головнім бухгалтером ТОВ "Тавріс Плюс", пояснила, що вказане підприємство їй не відоме, діяльності від імені підприємства не здійснювала, податкові накладні не виписувала".

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що по операціях з постачання товарів лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання до TOB "М.А.В.", ТОВ "Тавріс Плюс" та в подальшому до ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" необгрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

- ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" (40819886). Згідно договору поставки №1/12 від 01.12.2016, ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" уклало договір з ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" про постачання товару за найменуванням, в асортименті, кількості відповідно до рахунків - фактур, видаткової накладної, які є складовою частиною цього договору. В даному договорі зазначені підписи кульковою ручкою та печатки: від імені продавця ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" зазначено прізвище ОСОБА_4, від імені Покупця ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" зазначено прізвище ОСОБА_1

ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" на адресу ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" упродовж грудня 2016 року, січня - березня 2017 року були виписані податкові накладні на суму 203 680,90 грн, в т.ч. ПДВ 33 946,82 грн. Податкові накладні підписані гр. ОСОБА_4, який згідно АІС "Податковий блок" з 25.11.2016 перебував на посаді директора ТОВ "Захід Контракт Менеджмент". Суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними включались ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" до податкового кредиту упродовж грудня 2016 року, січня - березня 2017 року від Постачальника - ТОВ "Захід Контракт Менеджмент".

Згідно видаткових накладних постачальник: ТОВ "Захід Контракт Менеджмент", одержувач: ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" на суму 203 680,90 грн, в т.ч. ПДВ 33 946,82 грн. Дані видаткові накладні скріплено печаткою лише ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" та підписами кульковою ручкою від Постачальника - зазначено підпис та прізвище ОСОБА_4 та від Покупця - зазначено підпис та прізвище ОСОБА_1

В ході проведення перевірки не надані документи щодо транспортування автозапчастин, а саме товарно-транспортні накладні та/або залізничні накладні. Також не надані сертифікати якості продукції, в зв'язку з чим неможливо визначити походження та реального виробника одержаних товарів.

Згідно банківських виписок оплата для ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" здійснена в сумі 203 680,90 грн. ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" перебуває на податковому обліку в Чернігівській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, дата реєстрації в податкових органах 08.09.2016, платник ПДВ з 01.10.2016. Засновник, керівник та головний бухгалтер - з 25.11.2016 ОСОБА_4. Кількість працюючих на підприємстві встановити неможливо у зв'язку з неподанням до ДПІ за місцем обліку звітів про суми нарахованих доходів за формою 1-ДФ. Звітність з Єдиного внеску протягом 2016 року ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" до ДПІ не подана. Упродовж 2016 - 2018 років ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" подало до ДПІ за місцем обліку звітність лише з ПДВ за листопад - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року.

ТОВ "Захід Контракт Менеджмент", з дати реєстрації не подавало наступні звіти: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ); екологічний податок; земельний податок; транспортний податок; відомості щодо задекларованих транспортних засобів, земельних ділянок на праві власності.

З метою визначення походження товару - автозапчастини, здійснено аналіз даних ЄРПН за період з 01.10.2016 (дата реєстрації платником ПДВ ТОВ "Захід Контракт Менеджмент") по 31.03.2017. ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" сформувало податковий кредит по вищезазначеному товару (автозапчастини в асортименті) лише від ТОВ "Ініт Трейдінг" (39804740). В свою чергу по ТОВ "Ініт Трейдінг" відсутні зареєстровані податкові накладні з номенклатурою товарів "автозапчастини асортименті". ТОВ "Ініт Трейдінг" не подавало до ДПІ за місцем обліку податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (1 ДФ), тому не можливо встановити придбання автозапчастин у фізичних - осіб підприємців, які не є платниками податку на додану вартість. Згідно даних АІС "Податковий блок" імпорт товарів не здійснювався. Отже ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" не маючи в наявності будь-яких основних фондів, найманих працівників фактично не могло займатися фінансово-господарською діяльністю.

Відповідно до аналізу баз даних ІС "Податковий блок", ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, у зв'язку з відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту, який не підтвердженого контрагентами-постачальниками.

Таким чином, з вищенаведеного відповідач зробив висновок, що по операціях з постачання товарів лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання до ТОВ "Ініт Трейдінг", ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" та в подальшому до ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" необгрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області згідно запиту від 01.08.2018 №230/25-14-01-07 повідомляє наступне: "Опитаний гр.ОСОБА_4, який рахується засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ "Захід контракт менеджмент", пояснив, що вказане підприємство йому не відоме, діяльності від імені підприємства не здійснював, податкові накладні не виписував".

Враховуючи те, що згідно вироку Деснянського районного суду міста Чернігова від 16.11.2018 по справі №750/10451/18 (провадження 1-кп/750/392/18) громадянина ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.205-1 КК України, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_4 свою вину за пред'явленим йому обвинуваченням за ч.1 ст.205-1 КК України визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідач дійшов висновку, що податкові накладні та інші первинні документи, які мають реквізити постачальника ТОВ "Захід Контракт Менеджмент", підписи директора ОСОБА_4, складені всупереч вимог ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" з придбання автозапчастин.

- ТОВ "Сівер Інвест" (40127779). Згідно договору поставки №1301 від 13.01.2016 ТОВ "Сівер Інвест" в особі директора ОСОБА_5 - постачальник та ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" уклали договір про постачання товару за найменуванням, в асортименті, кількості відповідно до рахунків-фактур, видаткової накладної, які є складовою частиною цього договору. В даному договорі зазначені підписи кульковою ручкою та печатки: від імені продавця ТОВ "Сівер Інвест" зазначено призвіще ОСОБА_5, від імені Покупця ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" зазначено призвіще ОСОБА_1

ТОВ "Сівер Інвест" на адресу ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" упродовж січня - квітня 2016р., були виписані податкові накладні на суму 141 204,74 грн, в т.ч. ПДВ 23 534,12 грн. Податкові накладні підписані гр.ОСОБА_5, який згідно АІС "Податковий блок" з 18.11.2015 перебував на посаді директора ТОВ "Сівер Інвест". Суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними включались ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" до податкового кредиту упродовж січня - квітня 2016 року від Постачальника - ТОВ "Сівер Інвест".

Видаткові накладні скріплено печаткою лише ТОВ "Сівер Інвест" та підписами кульковою ручкою від Постачальника - зазначено підпис та прізвище ОСОБА_5 та від Покупця - зазначено підпис та прізвище ОСОБА_1

В ході проведення перевірки не надані документи щодо транспортування автозапчастин, а саме товарно-транспортні накладні та/або залізничні накладні. Згідно банківських виписок оплата для ТОВ "Сівер Інвест" здійснена на суму 141 204,74 грн.

ТОВ "Сівер Інвест" перебуває на податковому обліку в Чернігівській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, дата реєстрації в податкових органах 18.11.2015, платник ПДВ з 01.01.2016, свідоцтво анульовано 27.03.2018 (22 - ненадання декларацій протягом року). Засновник, керівник та головний бухгалтер - з 18.11.2015 ОСОБА_5. Кількість працюючих на підприємстві встановити неможливо у зв'язку з неподанням до ДПІ за місцем обліку звітів про суми нарахованих доходів за формою ГДФ. Звітність з Єдиного соціального внеску протягом 2016 року ТОВ "Сівер Інвест" до ДПІ не подана. Упродовж 2016 -2018 років ТОВ "Сівер Інвест" подало до ДПІ за місцем обліку звітність лише з ПДВ за січень - квітень 2016 року ТОВ "Сівер Інвест", з дати реєстрації не подавало наступні звіти: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма ГДФ); екологічний податок; земельний податок; транспортний податок; відомості щодо задекларованих транспортних засобів, земельних ділянок на праві власності.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що у ТОВ "Сівер Інвест" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, реалізації, зберігання товару та інше в силу відсутності матеріальних та трудових ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ "Сівер Інвест" можливостей здійснювати фактичні товарні операції.

З метою визначення походження товару - автозапчастини, здійснено аналіз даних ЄРПН за період з 01.01.2016 (дата реєстрації платником ПДВ ТОВ "Сівер Інвест") по 31.04.2017 ТОВ "Сівер Інвест" сформувало податковий кредит по вищезазначеному товару (автозапчастини в асортименті) лише від ТОВ "КАМИРОН" (40130184). В свою чергу по ТОВ "КАМИРОН" відсутні зареєстровані податкові накладні з номенклатурою товарів "автозапчастини асортименті". ТОВ "КАМИРОН" не подавало до ДПІ за місцем обліку податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (1 ДФ), тому не можливо встановити придбання автозапчастин у фізичних - осіб підприємців, які не є платниками податку на додану вартість. Згідно даних АІС Податковий блок імпорт товарів не здійснювався. Таким чином, ТОВ "Сівер Інвест" не маючи в наявності будь-яких основних фондів, найманих працівників фактично не могло займатися фінансово-господарською діяльністю.

Також вказано, шо відповідно до аналізу баз даних АІС "Податковий блок", ТОВ "Сівер Інвест" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, у зв'язку з відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту, який не підтвердженого контрагентами- постачальниками.

- ТОВ "Валу Трейдінг" (39878021). Згідно договору поставки №3010 від 30.10.2015 ТОВ "Валу Трейдінг" - постачальник та ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" уклали договір про постачання товару за найменуванням, в асортименті, кількості відповідно до рахунків - фактур, видаткової накладної, які є складовою частиною цього договору. В даному договорі зазначені підписи кульковою ручкою та печатки: від імені продавця ТОВ "Валу Трейдінг" зазначено прізвище ОСОБА_7, від імені Покупця ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" зазначено прізвище ОСОБА_1

ТОВ "Валу Трейдінг" на адресу ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" упродовж листопада - грудня 2015 року, були виписані податкові накладні на суму 95 559,74 грн, в т.ч. ПДВ 15 926,62грн. Податкові накладні підписані гр.ОСОБА_7, який згідно АІС "Податковий блок" з 07.07.2015 перебував на посаді директора ТОВ "Валу Трейдінг". Суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними включались ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" до податкового кредиту упродовж листопада-грудня 2015 року від Постачальника - ТОВ "Валу Трейдінг".

Видаткові накладні скріплено печаткою лише ТОВ "Валу Трейдінг" та підписами кульковою ручкою від Постачальника - зазначено підпис та прізвище ОСОБА_7 та від Покупця - зазначено підпис та прізвище ОСОБА_1 В даних податкових накладних не зазначено місце складання.

В ході проведення перевірки не надані документи щодо транспортування автозапчастин, а саме товарно-транспортні накладні та/або залізничні накладні. Також не надані сертифікати якості продукції, в зв'язку з чим неможливо визначити походження та реального виробника одержаних товарів. Згідно банківських виписок оплата для ТОВ "Валу Трейдінг" здійснена в сумі 95 559,74 грн.

ТОВ "Валу Трейдінг" перебуває на податковому обліку в Чернігівській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, дата реєстрації в податкових органах 06.07.2015, платник ПДВ з 01.08.2015, свідоцтво анульовано 05.07.2017 (22 - ненадання декларацій протягом року). Засновник, керівник та головний бухгалтер - з 07.07.2015 ОСОБА_6. Кількість працюючих на підприємстві встановити неможливо у зв'язку з неподанням до ДПІ за місцем обліку звітів про суми нарахованих доходів за формою 1-ДФ. Звітність з Єдиного соціального внеску протягом 2015 - 2018 року ТОВ "Валу Трейдінг" до ДПІ не подана. Упродовж 2015 - 2017 років ТОВ "Валу Трейдінг" подало до ДПІ за місцем обліку звітність лише з ПДВ за серпень 2015 року - січень 2016 року.

ТОВ "Валу Трейдінг", з дати реєстрації не подавало наступні звіти: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ); екологічний податок; земельний податок; транспортний податок; відомості щодо задекларованих транспортних засобів, земельних ділянок на праві власності.

Враховуючи зазначене, відповідач вказав, що у ТОВ "Валу Трейдінг" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, реалізації, зберігання товару та інше в силу відсутності матеріальних та трудових ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ "Валу Трейдінг" можливостей здійснювати фактичні товарні операції.

З метою визначення походження товару - автозапчастини, здійснено аналіз даних ЄРПН за період з 01.08.2015 (дата реєстрації платником ПДВ ТОВ "Валу Трейдінг") по 31.12.2015. ТОВ "Валу Трейдінг" сформувало податковий кредит по вищезазначеному товару (автозапчастини в асортименті) лише від ТОВ "Герав Інтернешінал" (39887539). В свою чергу по ТОВ "Герав Інтернешінал" відсутні зареєстровані податкові накладні з номенклатурою товарів "автозапчастини в асортименті". Відповідно до аналізу баз даних АІС "Податковий блок", ТОВ "Валу Трейдінг" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, у зв'язку з відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту, який не підтвердженого контрагентами-постачальниками.

Таким чином, відповідач в своєму Акті перевірки дійшов висновку, що ТОВ "Тавріс Плюс", ТОВ "Захід Контракт Менеджмент", ТОВ "Сівер Інвест" та ТОВ "Валу Трейдінг" (39878021) у період з 01.11.2015 по 31.03.2017 здійснили постачання автозапчастин для покупця ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" на суму 129 021,00 грн ПДВ, за яким встановлено відсутність реального (законного) джерела його походження по ланцюгу постачання, тобто, з'ясовано документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення. В даному випадку мало місце формування схемного податкового кредиту, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди по ланцюгу постачання.

Так, перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визначені пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.78 Кодексу, дотримано. Строки проведення виїзних перевірок, встановлені ст.82 Кодексу, не порушено.

При цьому, дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп.9.1.3 п.9.1 ст.9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Кодексу), саме пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, із врахуванням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 та ст.139 Податкового кодексу України, якими визначені поняття "господарська діяльність" та перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в т.ч. витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, слід зазначити п.44.1 ст.44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно абзацом "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Тому необхідно врахувати п.198.2 ст.198 Кодексу, якою встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, суд зазначає п.198.3, п 198.6 ст.198 Кодексу, яким визначається податковий кредит звітного періоду та якими передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Кодексу).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Так, в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, що входять у вартість товарів/послуг контрагентів постачальників ТОВ "Тавріс Плюс", ТОВ "Захід Контракт Менеджмент", ТОВ "Сівер Інвест" та ТОВ "Валу Трейдінг".

При цьому відповідач, стверджуючи в Акті про протиправність/неправомірність дій платника податків, посилається на відсутність реального (законного) джерела походження податкового кредиту по ланцюгу постачання. Відповідачем вказує, що ним з'ясовано документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення, і тому, на його думку, мало місце формування схемного податкового кредиту, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди по ланцюгу постачання.

З огляду на встановлене, зазначає наступне.

У періоді, який підлягав перевірці, встановлені взаємовідносини ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" з контрагентами ТОВ "Тавріс Плюс", ТОВ "Захід Контракт Менеджмент", ТОВ "Сівер Інвест" та ТОВ "Валу Трейдінг", які відбувалися на підставі укладених договорів поставки: від 10.05.2016 №1005, від 13.01.2016 №1301, від 30.10.2015 №3010 та від 01.12.2016 №1/12.

За наслідками виконання умов вказаних договорів позивачем здійснено оплату товару, згідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи. Товар отримувався за видатковими накладними виписаними постачальниками. Постачальниками також виписувались податкові накладні. Копії вищенаведених документів надавались контролюючому органу, що підтверджується листом від 07.11.2018 №01/11 та відповідачем не заперечується.

Позивачем придбано товари/послуги на загальну суму ПВД 129 021,25 грн, яку у повному обсязі включено до складу податкового кредиту.

Так, у Податковому кодексі України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Тобто, позбавлення платника податків права на податковий кредит за умови наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином зареєстрованої податкової накладної - залежить від умов, на підставі яких такі податкові накладні не можуть бути використані для формування податкового кредиту.

Так, в Акті перевірки зазначено про ненадання товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку автозапчастин від контрагентів до ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА". Втім, згідно правового висновку Верховного Суду викладеної у постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Тобто, такі послання до уваги судом не приймаються.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що позивачем не надані сертифікати якості продукції, в зв'язку з чим неможливо визначити походження та реального виробника одержаних товарів" не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки запасні частини на дорожні транспортні засоби на час укладення договорів не підлягали обов'язковій сертифікації.

Згідно абз.6 п.1 наказу від 06.05.2015 №451 Міністерства економічного розвитку і торгівлі України" внести до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за №466/10746 (із змінами), такі зміни: розділ 9 "Дорожні транспортні засоби, їх складові частини та приладдя" виключити.

Таким чином ще в травні 2015 року була скасована обов'язкова сертифікація запасних частин тобто до укладення договорів поставки.

Суд зазначає, що під час перевірки позивачем для огляду надавалися первинні документи, складання/наявність яких передбачена діючим законодавством, що підтверджують факт укладення та належного виконання господарських операцій між ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" та контрагентами-постачальниками, які також містяться в матеріалах справи (а.с.33-134). При цьому, слід врахувати, що факт наявності належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, тощо відповідач не заперечує, як і те що податкові накладні були належним чином зареєстровані постачальниками у ЄРПН. На момент підписання договорів поставки ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" здійснило дії по перевірці контрагентів та отримало підтвердження з відповідних реєстрів, що зазначені контрагенти зареєстрований платниками податку на додану вартість, їх установчі документи не були визнані у судовому порядку недійсними, товариства здійснювали господарську діяльність.

З наведеного слідує, що господарські операції, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, мали реальний характер, оскільки вчинені між право- і дієздатними суб'єктами права; претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ відповідач при проведенні перевірки не висловлював, первинні документи складені у відповідності до законодавства та не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, суд враховує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа ( форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

А отже, приймаючи, до уваги, наявність всіх необхідних первинних документів, щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками, зокрема, податкових накладних оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідач в даному випадку, як на обгрунтовання своїх висновків про нереальність господарських операцій, посилається на різноманітну податкову інформацію та висновки співробітників ДПІ, в тому числі щодо відсутності у деяких контрагентів контрагентів-постачальників необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо поставки товарів та твердження про здійснення контрагентом позивача діяльності, пов'язаної з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам шляхом документального оформлення безтоварних господарських операцій.

При цьому, інформація про фіктивний характер діяльності контрагента, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки (чи звірки) є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а: "Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість".

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №814/937/15).

Податкова інформація не може слугувати обґрунтуванням фіктивності чи реальності господарської операції. Будь-яка податкова інформація, сама по собі без підтвердження відповідними доказами, що мають безпосереднє відношення до платника податку, не може бути підставою для проведення перевірки або надання запиту до такого платника податків.

В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій.

Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

Зазначені доводи податкового органу не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можлива відсутність в контрагентів платника податків власних приміщень та матеріально-технічних ресурсів для виконання господарських операцій, тощо також не є доказом безтоварності операцій.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, де неодноразово зазначалось, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання з подання звітності чи навіть сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Щодо посилань відповідача на те, що керівник ТОВ "Тавріс Плюс" ОСОБА_2, яка рахується засновником, керівником та головнім бухгалтером ТОВ "Тавріс Плюс", пояснила, що вказане підприємство їй не відоме, діяльності від імені підприємства не здійснювала, податкові накладні не виписувала", суд зазначає.

Фіскальний орган в Акті перевірки не може посилатися лише на наявність матеріалів досудового розслідування щодо контрагента (наприклад, протоколів допиту) як на підставу прийняття оскаржуваного рішення. За відсутності вироку суд не може вважати викладений в Акті висновок податкового органу про нереальність господарських операцій обґрунтованим. Верховний Суд, обґрунтовуючи відмову в задоволенні касаційної скарги податкового органу, вказав, що контролюючим органом "такого доказу як вирок надано не було" (постанова Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17). Ненадання копії вироку до матеріалів справи обумовило те, що "судами апеляційної та касаційної інстанцій не досліджувались обставини, встановлені цим вироком" (постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №815/6912/14).

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №822/787/18 (№К/9901/57760/18), в якій зазначено, що відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Колегія суддів зазначила, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Вищезазначене відповідає, в тому числі, позиції Верховного Суду України у постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Правову позицію в частині питання про "достовірність та допустимість протоколу допиту", а відтак і застосування до спірних правовідносин ст.ст.74, 75 КАС України, відображено в постанові Верховного Суду від 08.08.2018 (справа №820/4428/17).

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Також, Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Вказаний доказ не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом ТОВ "Тавріс Плюс" своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 справа №808/2360/17).

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18). Верховний Суд наголосив на тому, що доводи контролюючого органу щодо посилання на допит особи, який був керівником підприємства та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ряду підприємств (серед яких і згаданий контрагент позивача), на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а також йому невідомі дані підприємства, зокрема і позивача, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Оскільки докази, які б свідчили про наявність вироку суду відносно керівника контрагента позивача ТОВ "Тавріс Плюс", який би набрав законної сили, під час розгляду справи відсутні, вказане не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18.

З огляду на викладене, наведені в Акті перевірки висновки, про виявлені порушення, не відповідають дійсності, не підтверджені належними доказами та не дають право податковому органу вчиняти дії по зменшенню податкового кредиту та витрат, донарахуванню штрафних санкцій в результаті не визнання господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Тавріс Плюс", ТОВ "Сівер Інвест", ТОВ "Валу Трейдінг".

При цьому, суд приймає до уваги ту обставину, що відносно керівника ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" ОСОБА_4 наявний вирок суду, та зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа №21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також, Верховним Судом висловлено позицію в постанові від 21.08.2018 по справі №812/1554/15 згідно якої, наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Отже, податкові накладні та інші первинні документи, які мають реквізити постачальника ТОВ "Захід Контракт Менеджмент", підписи директора ОСОБА_4, складені всупереч вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ПП "АГРОЗАПЧАСТИНА" з придбання автозапчастин, і відповідно підставою для формування податкового кредиту.

Відтак, враховуючи надання позивачем копій первинних документів, які в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред'являються ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі обов'язкові реквізити, не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, та надавались відповідачу під час проведення перевірки, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту та валових витрат сум які були витрачені на придбання товарів робіт, послуг, що використовуються у господарській діяльності, шо сталось в наслідок не прийняття до уваги первинних документів та пояснень платника податків в частині взаємовідносин із ТОВ "Тавріс Плюс", ТОВ "Сівер Інвест" та ТОВ "Валу Трейдінг".

Доказів того, що первинні бухгалтерські документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Тобто, позивачем підтверджено рух коштів на підставі наданих належних та допустимих доказів у справі, а відповідачем не спростовується факт перерахування коштів.

В той же час, не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку (рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Ханової Р.Ф., Готарової I.A., Олендера 1.Я. від 20.12.2018 у справі №820/2946/18).

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ГУ ДФС у Чернігівській області не були взяті до уваги документи надані позивачем. Не був взятий до уваги і той факт, що вказані господарські операції не визнавались в судовому порядку недійсними, а документи, надані на перевірку, не визнавались нечинними або такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, суд прийшов до висновку, що наданими позивачем документами підтверджується факт проведення фінансово-господарської діяльності, що в свою чергу спростовує заперечення відповідача, оскільки висновки останнього ґрунтувались виключно на припущеннях про їх безтоварність та жодними допустимими доказами не підтверджені. Підставою для висновку відповідача про незаконне вирахування від'ємного значення з ПДВ, можливе тільки в тому випадку, якщо позивачем не доведено і судом не встановлено правомірність формування податкового кредиту. Податковий орган мав би підстави вважати правочини нікчемними, а суд - погодитися з обґрунтованістю висновку податкового органу, якщо б головною метою платника податку було одержання доходу за рахунок відшкодування ПДВ, чого відповідачем не встановлювалось та не зазначалось взагалі.

В той же час, позивачем не доведено та не надано жодних доказів на спростування обставини щодо протиправності формування податкового кредиту за податковою накладною, виписаною ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" на суму 203 680,90 грн, в т.ч. ПДВ 33 946,82 грн.

Так, згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно, штрафні санкції нараховані податковим органом на суму ПДВ 33 946,82 грн за податковою накладною виписаною ТОВ "Захід Контракт Менеджмент" складають 25% від суми, що в свою чергу становить 8486,5 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 10.12.2018 №00004311400 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 33 946,82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 486,50 грн скасуванню не підлягає.

В решті, суд погоджується із обґрунтуваннями позивача про те, що висновки ГУ ДФС у Чернігівській області, викладені в Акті перевірки щодо проведених господарських операцій - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, в цілому не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи, наведений вище висновок, констатуючи спірність формування відповідачем податкового зобов'язання позивачу, згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ст.ст. 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 10.12.2018 №00004311400 належить скасувати в частині нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 95 074,18 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27 768,75 грн.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 782,64 грн відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "АГРОЗАПЧАСТИНА" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 10.12.2018 №00004311400 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 95 074,18 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27 768,75 грн.

В решті позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства "АГРОЗАПЧАСТИНА" 1 782,64 грн (одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні 64 коп.) судових витрат відповідно до частини задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Приватне підприємство "АГРОЗАПЧАСТИНА" (вул.Рокоссовського, 3, офіс 49, м.Чернігів, 14027, код ЄДРПОУ 31895139);

Відповідач - Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повний текст рішення суду складено 09.04.2019.

Суддя Л.О. Житняк