Рішення

від 01.04.2019 по справі 908/309/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/24/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2019 Справа № 908/309/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

за участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Концерну Міські теплові мережі (Концерну МТМ ), 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агропром (ТОВ Агропром ), 69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 18

про стягнення коштів,

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність №405/20-19 від 02.01.2019;

від відповідача - ОСОБА_3, адвокат, свідоцтво №487 від16.07.2004, довіреність №10/03 від 11.03.2019.

Суть спору:

11.02.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» , м. Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агропром» , м. Запоріжжя про стягнення суми заборгованості за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 100051 від 01.10.2006 у розмірі 29 028,35 грн, з яких, сума основної заборгованості у розмірі 21 892,73 грн, сума пені у розмірі 1937,33 грн, 3% річних у розмірі 1165,45 грн, інфляційні витрати у розмірі 4032,84 грн.

11.02.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 13.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/309/19, присвоєно справі номер провадження 15/24/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12.03.2019 о/об 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 12.03.2019 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 01.04.2019 о 09 год. 40 хв.

В судому засіданні 01.04.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100051 від 01.10.2006 щодо оплати спожитої теплової енергії за період з лютого 2016 року по квітень 2018 року в сумі 21 892,73 грн. Відповідно до умов договору позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1937,33 грн. Також, приймаючи до уваги положення ст. 625 ЦК України позивач нарахував і просить стягнути 3% річних у розмірі 1165,45 грн та інфляційні втрати у розмірі 4032,84 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2019 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на те, що відповідно до акту прийому-передачі теплової енергії за лютий 2016 року розмір заборгованості складає 12 142,84 грн, при цьому в акті зазначено, що ця сума складається із заборгованості за опалення за жовтень-грудень 2014 року, січень-квітень 2015 року та лютий 2016 року. Конкретно за лютий 2016 року заборгованість складає 1576,70 грн. Враховуючи, що до суду позивач звернувся 11 лютого 2019 року, відтак ним пропущено трирічний строк позовної давності відносно суми 11 164,18 грн та позивач має право на стягнення заборгованості за період, починаючи з 12.02.2016, тобто на суму 598,04 грн за 18 днів лютого 2016 року. Таким чином, з урахуванням пропущеного строку позовної давності, до стягнення підлягає сума заборгованості розмірі 10 728,55 грн.

Крім того, враховуючи, що розрахунок пені здійснено з 20.11.2017, до суду позивач звернувся 11.02.2019, відтак до вимог на суму 644,48 грн має бути застосовано спеціальну позовну давність у відповідності до ст. 258 ЦК України. Стягненню підлягає сума пені в розмірі 1292,84 грн.

Щодо розрахунків 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначає, що враховуючи зменшення суми основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати також мають бути зменшені та стягненню підлягає 571,07 грн 3% річних та 1976,09 грн інфляційних втрат.

В судовому засіданні 01.04.2019 від відповідача надійшла заява про застосування до вимог про стягнення суми основного боргу загального строку позовної давності, а до вимог про стягнення пені - спеціального строку позовної давності.

Позивач заперечив проти заяви відповідача.

Заслухавши доводи представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

01.10.2006 Концерном «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація, позивач у справі) та ТОВ Агропром (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 100051 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити їх вартість за діючими тарифами(цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно з п. 5.4 - 5.5 договору межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в Додатку № 2 та Додатку № 4 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. При відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електричних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря. Холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п. 6.3. договору оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Згідно з п. 6.6 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача).

Відповідно до п. 6.6.1. договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля па документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів);

За умовами п. 6.6.2. договору в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в ОСОБА_2, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного ОСОБА_2 з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк. У разі неотримання ОСОБА_2 приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018 років, відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з лютого 2016 року по квітень 2018 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 26 678,78 грн, про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, зокрема:

- акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2016 на суму 12 142,84 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2016 на суму 3209,35 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2017 на суму 2052,68 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2017 на суму 8993,22 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2017 на суму 8926,01 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2018 на суму мінус 13 427,26 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2018 на суму 2264,08 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2018 на суму 2084,62 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2018 на суму 433,24 грн.

Втім, зазначені акти приймання передачі теплової енергії відповідачем не підписувалися і не поверталися позивачу та жодних заперечень до них відповідач не надав.

Відповідно до умов п. 6.6.2. Договору, позивач, у зв'язку з неотриманням від відповідача підписаних актів приймання-передачі за спірний період, оформив акти за своїм підписом з позначеннями про відмову у підписанні їх Споживачем (відповідачем), відтак оформлені таким чином акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначені в них розрахункові періоди.

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані відповідні рахунки на оплату.

Як вже зазначалося, за умовами п. 6.6. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен самостійно отримати від теплопостачальної організації рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені відповідачу за адресою розташування об'єкту теплопостачання: 69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, б. 18, що підтверджується реєстрами відправки замовлених рекомендованих листів, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії не виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 21 892,73 грн.

З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача було направлено претензію № 2318/09 від 26.11.2018 з вимогою терміново вирішити питання погашення заборгованості.

Претензія залишена відповідачем поза увагою, борг за надані послуги в сумі 21 892,73 грн не погашений.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, наявність заборгованості, стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідачем не надано доказів оплати боргу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про постачання та використання теплової енергії №100051 від 01.10.2006 у сумі 21 892,73 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за актом приймання-передачі від 29.02.2016 задоволенню не підлягає, виходячи з того, що підставою стягнення заборгованості є саме акт від 29.02.2016, а не фактично поставлена теплова енергія в 2014-2015 роках. Враховуючи, що позов подано до суду 11.02.2019, відтак вимога про стягнення заборгованості за актом від 29.02.2016 заявлена в межах строку позовної давності.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1937,33 грн., визначаючи початок періоду нарахування з 20.11.2017

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.8 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3. цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, оскільки позивачем період нарахування пені визначено з 20.11.2017.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: спеціальна або більш тривала, порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, із врахуванням зазначених приписів законодавства, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 1787,94 грн. нарахована з урахуванням прострочення оплати за поставлену теплову енергію окремо за кожним актом приймання - передачі за період з 11.02.2018 по 11.02.2019 з урахуванням умов п. 7.2.8 договору.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1165,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4032,84 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що стягненню підлягає 3% річних у сумі 1088,19 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 4032,84 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафних та компенсаційних санкцій відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача поштові витрати на направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно фіскального чека ПН 215600426655 від 11.02.2019 сума поштових витрат становить 26,92 грн.

За приписами ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до їх розгляду.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення поштових витрат підлягає частковому задоволенню пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агропром (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 18; ідентифікаційний код юридичної особи 23855313) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) суму основного боргу в розмірі 21 892,73 грн (двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто дві гривні 73 коп.), суму пені в розмірі 1787,94 грн (одна тисяча сімсот вісімдесят сім гривень 94 коп.), 3% річних в розмірі 1088,19 грн (одна тисяча вісімдесят вісім гривень 19 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 4032,84 грн (чотири тисячі тридцять дві гривні 84 коп.), судовий збір у розмірі 1906,00 грн (одна тисяча дев'ятсот шість гривень 00 коп.), суму поштових витрат у розмірі 26,71 грн (двадцять шість гривень 71 коп.). Видати наказ.

В частині позовних вимог про стягнення 149,39 грн пені та 77,26 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов