Постанова

від 14.08.2019 по справі 908/309/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2019 м. Дніпро Справа № 908/309/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2019 у справі № 908/309/19 (суддя Горохов І.С.) повний текст рішення складено 08.04.2019

за позовом: Концерну Міські теплові мережі , м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром , м. Запоріжжя

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

11.02.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром , м. Запоріжжя про стягнення суми заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100051 від 01.10.2006 у розмірі 29028,35 грн, з яких, сума основної заборгованості у розмірі 21892,73 грн, сума пені у розмірі 1937,33 грн, 3% річних у розмірі 1165,45 грн, інфляційні витрати у розмірі 4032,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2006 № 100051 стосовно вчасного проведення розрахунків за спожиту теплову енергію за період з лютого 2016 року по квітень 2018 року в сумі 21892,73 грн. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування (п. 7.2.8.), а 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.04.2019 у справі № 908/309/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром на користь Концерну Міські теплові мережі суму основного боргу в розмірі 21892,73 грн, суму пені в розмірі 1787,94 грн, 3 % річних в розмірі 1088,19 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 4032,84 грн, судовий збір у розмірі 1906,00 грн, суму поштових витрат у розмірі 26,71 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 149,39 грн пені та 77,26 грн 3 % річних відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2006 № 100051 у сумі 21892,73 грн., а також невірного розрахунку позивачем сум пені та 3% річних у зв`язку з неправильним визначенням періоду їх нарахування. При цьому, суд визнав правильним розрахунок позивачем втрат від інфляції.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду відповідач ТОВ Агропром оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі ТОВ Агропром просить скасувати повністю рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2019 у справі № 908/309/19 та ухвалити нове рішення, яким:

- застосувати загальну позовну давність до вимог про стягнення з ТОВ Агропром основної заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2009 № 100051, яка утворилась до 11.02.2016, і в цій частині у задоволенні позову відмовити;

- застосувати спеціальну позовну давність до вимог про стягнення з ТОВ Агропром заборгованості з пені за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2009 № 100051, яка утворилась до 11.02.2018, і в цій частині у задоволенні позову відмовити;

- позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі до ТОВ Агропром про стягнення 1921,00 грн. судового збору задовольнити частково, пропорційно задоволеним позовним вимогам на суму 960,50 грн;

- стягнути з Концерну Міські теплові мережі на користь ТОВ Агропром витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1850,00 грн;

- стягнути з Концерну Міські теплові мережі на користь ТОВ Агропром судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1440,75 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 256 - 258 ЦК України, ст. 129 ГПК України, що в силу вимог ч. 1 ст. 277 ГПК України, на думку апелянта, є підставою для скасування судового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що відповідно до Акту прийому-передачі теплової енергії за лютий 2016 року розмір заборгованості складає 12142,84 грн, при цьому в акті зазначено, що ця сума складається із заборгованості за опалення за жовтень-грудень 2014 року, січень-квітень 2015 року та лютий 2016 року. Конкретно за лютий 2016 року заборгованість складає 1576,70 грн з ПДВ.

Враховуючи те, що до суду позивач звернувся 11.02.2019, відтак ним пропущено трирічний строк позовної давності відносно суми 11164,18 грн та позивач має право на стягнення заборгованості за період, починаючи з 12.02.2016, тобто на суму 598,04 грн за 18 днів лютого 2016 року. Таким чином, з урахуванням пропущеного строку позовної давності, до стягнення підлягає сума заборгованості розмірі 10728,55 грн.

Крім того, враховуючи, що розрахунок пені здійснено з 20.11.2017, а до суду позивач звернувся 11.02.2019, відтак до вимог на суму 644,48 грн має бути застосовано спеціальну позовну давність у відповідності до ст. 258 ЦК України. Стягненню підлягає сума пені в розмірі 1292,84 грн.

Щодо розрахунків 3% річних та інфляційних втрат апелянт зазначає, що враховуючи зменшення суми основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати також мають бути зменшені та стягненню підлягає 571,07 грн 3% річних та 1976,09 грн інфляційних втрат.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, апелянт просить застосувати до вимог про стягнення суми основного боргу загальний строк позовної давності, а до вимог про стягнення пені - спеціальний строк позовної давності.

Апелянт переконаний, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права - статті 256-258 ЦК України, що є наслідком невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Висновок суду про те, що підставою для стягнення заборгованості є саме Акт, а не фактично поставлена теплова енергія, апелянт вважає таким, що суперечить предмету, умовам та самій суті укладеного між сторонами договору, зокрема п. 1.1. договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2006 № 100051. На думку апелянта, підставою для оплати є поставлена теплова енергія, а не акти чи розрахунки.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги про застосування правил пропуску позовної давності, оскільки судом правильно вказано, що підставою стягнення заборгованості є саме Акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2016, а не фактично поставлена теплова енергія в 2014-2015 роках.

Крім того, відповідач вчинив дії, що свідчать про переривання строку позовної давності, а саме:

- 16.11.2016 здійснив оплату у загальній сумі 3471,32 грн з призначенням платежу - оплата за опалення по договору № 100051 від 01.10.2016, згідно рахунку № 100051/1 за жовтень - грудень 2015 року;

- 07.12.2016 здійснив оплату у загальній сумі 3973,51 грн з призначенням платежу - оплата за опалення по договору № 100051 від 01.10.2016, згідно рахунку № 100051/1 за січень 2016 року - 2396,81 грн, лютий 2016 року - 1576,70 грн.

Вказані оплати грошових коштів враховані позивачем при визначенні ціни позову та при здійсненні розрахунків, як суми основного боргу так і фінансових санкцій.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2019 апеляційну скаргу ТОВ Агропром залишено без руху.

07.06.2019 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ТОВ Агропром про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази надіслання копії апеляційної скарги учасникам справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2019, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кузнецова В.О. (доповідач), Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., якими ухвалою від 11.06.2019 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ Агропром на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2019 у справі № 908/309/19.

У зв`язку з виходом на роботу після відпустки судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., на підставі витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2019, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2019 апеляційну скаргу ТОВ Агропром на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2019 у справі № 908/309/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

Справу призначено до розгляду на 08.07.2019.

08.07.2019 у зв`язку з неявкою у судове засідання позивача, розгляд справи відкладався у судовому засіданні до 05.08.2019.

05.08.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.08.2019.

14.08.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

01.10.2006 між позивачем - Концерном Міські теплові мережі (теплопостачальна організація) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Агропром (споживач) укладено договір № 100051 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти і оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Згідно пунктів, 3.1., 3.1.1. договору споживач, зокрема, має право на отримання інформації від теплопостачальної організації щодо обсягів постачання теплової енергії та якості теплопостачання, тарифів (цін), порядку оплати, умов і режимів споживання.

Згідно з пунктами 3.2., 3.2.1. договору споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, виконувати умови цього договору.

Виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.6.).

Щомісячно, у строки, визначені договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений Акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (п. 3.2.26. договору).

Згідно з пунктами 4.1., 4.1.9. договору, теплопостачальна організація має право вимагати повернення підписаних та належним чином оформлених Актів в термін передбачений умовами цього договору, а в разі неповернення Актів вважати їх прийнятими споживачем в редакції теплопостачальної організації.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2.-.6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі Акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 6.5. договору, при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначити район міста, номер та дату цього договору. За наявності заборгованості за цим договором теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Згідно з п. 6.6. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача).

Відповідно до п. 6.6.1. договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового перебігу документа (по місту-3 дні, по області-5- днів, по Україні-7 днів);

За умовами п. 6.6.2. договору в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1. договору строк. У разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018 років, відповідно до яких Концерном Міські теплові мережі розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з лютого 2016 року по квітень 2018 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 26678,78 грн, про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, зокрема:

- акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2016 на суму 12142,84 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2016 на суму 3209,35 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2017 на суму 2052,68 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2017 на суму 8993,22 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2017 на суму 8926,01 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2018 на суму мінус 13427,26 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2018 на суму 2264,08 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2018 на суму 2084,62 грн;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2018 на суму 433,24 грн.

Між тим, зазначені акти приймання передачі теплової енергії відповідач отримав але підписувати їх та повертати позивачу відмовився. Заперечень до актів відповідач не надав.

Відповідно до умов п. 6.6.2. Договору, позивач, у зв`язку з неотриманням від відповідача підписаних актів приймання-передачі за спірний період, оформив акти за своїм підписом з позначеннями про відмову у підписанні їх споживачем (відповідачем), відтак оформлені таким чином акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначені в них розрахункові періоди.

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані відповідні рахунки на оплату.

Як вже зазначалося, за умовами п. 6.6. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен самостійно отримати від теплопостачальної організації рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені відповідачу за адресою розташування об`єкту теплопостачання: АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстрами відправки замовлених рекомендованих листів, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Натомість відповідач свої зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим за ним утворився борг у розмірі 21892,73 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направив претензію № 2318/09 від 26.11.2018 з вимогою терміново вирішити питання погашення заборгованості.

Претензія залишена відповідачем поза увагою, борг за надані послуги у сумі 21892,73 грн не погашений.

Предметом спору у даній справі є несплата відповідачем послуг за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2006 № 100051 за фактично відпущену теплову енергію в гарячій воді за актами приймання-передачі за минулі періоди (з лютого 2016 року по квітень 2018 року), у сумі 21892,73 грн.

З огляду на допущені порушення відповідачем строків оплати вартості поставленої теплової енергії позивачем нараховані фінансові санкції, а саме:

- пеня за період з 20.11.2017 по 30.11.2018 (з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ) за кожним актом окремо, у сумі 1937,33 грн;

- втрати від інфляції за період з квітня 2016 по жовтень 2018 року у сумі 4032,84 грн;

- 3% річних за період з 20.03.16 по 30.11.2018 у сумі 1165,45 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, у нього утворився борг перед позивачем, який відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Правовідносини щодо купівлі-продажу врегульовані Законом України Про теплопостачання , положеннями Глава 54 Цивільного кодексу України, а також умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії.

5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

На час розгляду справи, відповідачем не надано доказів сплати боргу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором у сумі 21892,73 грн є законними, обґрунтованими, а тому, в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1937,33 грн, з визначеним періодом її нарахування починаючи з 20.11.2017.

Відповідач просить апеляційний суд застосувати спеціальний строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені, оскільки позивачем період нарахування пені визначено з 20.11.2017, а з позовом позивач звернувся 11.02.2019.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 25 Закону України Про теплопостачання у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Умовами п. 7.2.8. договору, сторони погодили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3. цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому ст. 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем, із урахуванням зазначених приписів законодавства, судом першої інстанції встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 1787,94 грн. нарахована з урахуванням прострочення оплати за поставлену теплову енергію окремо за кожним актом приймання-передачі за період з 11.02.2018 по 11.02.2019 з урахуванням умов п. 7.2.8. договору.

Колегія суддів, перевірила розрахунок пені, який надав позивач до позову, а також перевірила розрахунок суми пені зроблений судом першої інстанції та дійшла до висновку, що обидва розрахунки є неправильними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, умовами п. 6.3. договору сторони погодили між собою, що остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі Акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Крім того, як зазначалося вище, сторони погодили між собою, що саме з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Отже, розрахунок суми пені слід обраховувати починаючи з 26 числа наступного місяця за розрахунковим, оскільки останнім днем терміну оплати за актами є 25 число.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що нарахування господарських штрафних санкцій у даній справі не припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконаним.

Таким чином, сторони, будучи вільними у визначенні умов договору, передбачили у договорі строк припинення нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання - протягом усього періоду прострочення, але не визначили строк позовної давності.

Разом з тим строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію, відповідно стягнути пеню з відповідача можливо лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 ЦК України від дня порушення грошового зобов`язання. Сторонами не встановлено інший строк позовної давності стосовно пені.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 01.07.2019 у справі № 910/4377/18, від 19.03.2019 у справі № 908/856/18, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 20.09.2018 у справі № 909/62/18.

Вказане свідчить про відсутність підстав для обчислення спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки за 12 останніх місяців перед зверненням позивача до суду, що не враховано судом першої інстанції та позивачем у справі.

Колегія суддів перевірила розрахунок суми пені, долучений до справи позивачем та вважає, що він підлягає корегуванню, з огляду на вищевикладені та встановлені судом апеляційної інстанції обставини та відповідно до зазначених норм чинного законодавства, що регулюють порядок застосування строків позовної давності.

Так, в межах визначеного позивачем періоду (кінцевого) та в межах спеціального строку позовної давності, розрахунку підлягає пеня за Актами приймання-передачі від 28.02.2018, 31.03.2018 та від 30.04.2018, за період прострочки з 26.03.2018 по 30.11.2018 (по кожному акту окремо).

За підрахунком апеляційного суду, за визначений період, загальна сума пені складає 815,55 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів частково погоджується з доводами апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які підлягають застосуванню до розрахунку пені та обрахунку спеціального строку позовної давності.

Доводи апелянта про не застосування судом першої інстанції строку позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за Актом приймання-передачі від 29.02.2016, колегія суддів відхиляє, оскільки позов подано до суду 11.02.2019, тобто в межах строку позовної давності, що правильно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно, доводи апелянта про те, що підставою для оплати послуг з теплопостачання є фактично поставлена теплова енергія, а не акти чи рахунки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як зазначалося вище, підставою стягнення заборгованості є саме Акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2016, а не фактично поставлена теплова енергія в 2014-2015 роках, що узгоджується з умовами п. 6.3. договору.

Крім того, відповідач не заперечує здійснених ним часткових оплат за договором у 2016 році, згідно рахунків позивача, що свідчить про вчинення відповідачем дій, що переривають строк позовної давності за основним зобов`язанням - оплати послуг з теплопостачання, що також узгоджується з умовами п. 6.5. договору (в першу чергу погашається заборгованість за теплову енергію, відпущену у минулі періоди).

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1165,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4032,84 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши розрахунки позивача, місцевим господарським судом встановлено, що стягненню підлягає 3% річних у сумі 1088,19 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 4032,84 грн.

Колегія суддів з огляду на неправильно визначений судом період нарахування 3% річних зменшує їх розмір до 1149,91 грн. Розрахунок річних здійснено колегією суддів за період з 26.03.2016 по 30.11.2018 (в межах періоду заявленого позивачем, з урахуванням корегування початкового періоду нарахування, згідно з п. 6.3. договору).

Інфляційні втрати за період з квітня 2016 по жовтень 2018 роки нараховані правильно, відповідають вказівкам Листа ВСУ від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , а тому підстав для зміни рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а неналежна оцінка місцевим господарським судом фактичних обставин справи призвела до прийняття частково неправильного рішення, що є підставою для зміни його апеляційним судом.

6. Висновки за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правильним, однак з підстав неправильного застосування норм матеріального права воно підлягає зміні у відповідній частині. Відповідно, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

7. Розподіл судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено частково, судовий збір за подачу позовної заяви підлягає відшкодуванню Концерну Міські теплові мережі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.04.2019 у справі № 908/309/19 - змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром (69096, м. Запоріжжя, вул. Вінтера 18, ідентифікаційний код 23855313) на користь Концерну Міські теплові мережі (69065, м. Запоріжжя, вул. Гвардійська 137, ідентифікаційний код 32121458) основний борг у сумі 21892,73 грн , пені у сумі 815,55 грн , 3 % річних у сумі 1149,91 грн , інфляційні втрати у сумі 4032,84 грн , судовий збір за перегляд справи судом першої інстанції у сумі 1845,74 грн , суму поштових витрат у розмірі 26,71 грн .

В частині позовних вимог про стягнення 1121,78 грн пені та 15,54 грн 3 % річних - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд