Постанова

від 28.03.2019 по справі 908/1532/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1532/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Кузнецов В.О., Вечірко І.О.

секретар судового засідання: Ревкова Г.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серія ЗП № 087124 від 20.02.2019 р., адвокат;

інші учасники судового процесу не з"явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЛУС-АГРО» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 , рішення оформлено та підписано 17.12.2018 р., суддя Дроздова С.С., у справі №908/1532/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЛУС-АГРО» , с.Азовське,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива-Плюс» , с. Луначарське,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3» , м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, м. Запоріжжя,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Бердянський міськрайонний Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, м. Бердянськ,

про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 у справі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЛУС-АГРО» , Запорізька область, Бердянський район, с. Азовське до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива-Плюс» , Запорізька область, Бердянський район, с.Луначарське та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ОСОБА_3» , м.Київ відмовлено.

Рішення Господарського суду обґрунтоване тим, що судом встановлено, що позивач належними засобами доказування не довів законності підстав для зняття арешту, вимога позивача про зняття арешту зі спірного майна є необґрунтованою, безпідставною та такої, що не підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та зняти арешт з рухомого майна (за переліком), що належить ТОВ ТЕЛЛУС-АГРО та на яке накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 53470851 від 06.03.2017 року, винесеною державним виконавцем Бердянського МВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Данилевською О.П., на підставі наказу № 908/1692/16 від 20.09.2016 року господарського суду Запорізької області, про стягнення з ТОВ Агрофірма Нива- плюс на користь ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 боргу в сумі 653275,25 грн.

Зокрема скаржником зазначено, що суд при винесені рішення дійшов висновку, що на момент укладення Договору купівлі- продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014 р. в державному реєстрі обтяжень існували чинні обтяження на все рухоме майно ТОВ Агрофірма Нива-Плюс : № 143887486 від 04.06.2014 р. (запис № 8), № 14387542 від 04.06.2014 р. (запис № 9), № 14556260 від 26.09.2014 р. (запис № 11), що виключало можливість відчудження майна ТОВ Агрофірма Нива-Плюс .

Однак, вказаним обставинам надавалась оцінка при розгляді справи № 908/2103/16, та суд дійшов правомірного висновку про дійсність договору купівлі-продажу від 24.11.2014 року та, відповідно, про наявність підстав для визнання за ТОВ ТЕЛЛУС-АГРО права власності на рухоме майно.

Скаржником зауважено, що ПАТ ОСОБА_2 ОСОБА_3 оскаржувало договір купівлі- продажу (справа № 908/3090/161 ). Проте в задоволенні позовних вимог було відмовлено, а апеляційним судом вказане рішення залишено без змін.

Так, оскільки скаржник є власником рухомого майна, про зняття арешту якого пред'явлено позов. Таким чином, за твердженням скаржника, відсутні підстави для пред'явлення позову про визнання права власності. Позивачу лише необхідно вирішити питання про зняття арешту з транспортних засобів, з метою належного оформлення права власності.

Як зазначено скаржником, не заслуговують на увагу і висновки суду про правомірність накладення арешту відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження на майно відповідача- 1 по справі.

Скаржник вважає безпідставними висновки місцевого суду, що за рахунок реалізації арештованого спірного рухомого майна можливо задоволення вимог відповідача-2 за рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1692/16, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, а безпідставне звільнення спірного рухомого майна з-під арешту може призвести до негативних наслідків для стягувана у вказаному рішенні та надати можливість боржнику ухилитись від виконання вказаного рішення у справі № 908/1692/16.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін. Так, відповідач-2 зазначає, що Позивачем не наведено доказів щодо звернення до відповідного підрозділу Державтоінспекції для зняття з обліку Транспортних засобів в період з 24.11.2014р. (укладення договору купівлі-продажу майна) по 04.12.2015р. у відповідності до п.8 Порядку, а до господарського суду у справі № 908/2103/16 звернувся лише в серпні 2016 року, з метою зняття арешту. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів звернення до ТСЦ № НОМЕР_1 МВС у Запорізькій області та відмови останнім щодо зняття з обліку Транспортних засобів та проведення їх перереєстрації.

Звернуто увагу суду, що арешт накладений постановою Бердянського МРВДВС ТУЮ в Запорізькій області від 06.03.2017р. накладений на все майно боржника ТОВ Агрофірма Нива-Плюс , а не безпосередньо на спірні Транспортні засоби.

Зняття судом арешту від 06.03.2017р., зареєстрованого у ДРОРМ за № 53470851, позбавить ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити свої вимоги встановлені рішення Господарського суду Запорізької області від 01.09.2016р. у справі № 908/1692/16 про стягнення заборгованості з Відповідача-1, так як крім спірних Транспортних засобів останньому на праві власності належить інше рухоме майно, яке може бути відчужено ним безперешкодно.

Також звернуто увагу суду, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів звернення до Бердянського МРВДВС ТУЮ у Запорізькій області про зняття арешту з частини майна.

Звертаючись до господарського суду із раніше вказаним позовом Позивач не довів порушення Відповідачами його прав та не надав належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів. В апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції та не доведено порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідачі-1,2 та терті особи-1,2 своїх представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_4 проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього представника, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2014р. між ПАТ «Метабанк» , що є заставодержателем за договорами застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р. та № 70-13/0001-К/З-2 від 19.02.2013р. і діяв від імені ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» (продавець) та ТОВ «Теллус-Агро» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу рухомого майна № 2, за умовами якого продавець передає у власність покупця рухоме майно, зазначене в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець приймає це рухоме майно у власність та сплачує за нього певну грошову суму (п. 1).

Пунктом 7 вказаного Договору сторони визначили, що передача рухомого майна здійснюється продавцем покупцеві у день підписання цього договору і посвідчується Актом прийому-передачі рухомого майна, який підписується сторонами у день підписання його договору. Право власності на майно переходить до покупця з моменту його передачі.

24.11.2014 р. за актом прийому-передачі рухомого майна ПАТ «МетаБанк» передав, а покупець прийняв наступне рухоме майно:

- автомобіль ВАЗ 2109, державний № 19038НР, № шасі (кузова, рами) ХТА210900R1399327,1993 р. в.;

- автомобіль ВАЗ 2121, державний № 19037НР, № шасі (кузова, рами) ХТА212100N0919712,1992 р. в.;

- автомобіль ЗАЗ 110557, державний № 21801НР, № шасі (кузова, рами) У6D11055730021447, 2003 р. в.;

- цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, державний № 10749НР, № шасі (кузова, рами) 1080331,1987 р. в.;

- вантажний самоскид ГАЗ 53Б, державний № 00125НР, № шасі (кузова, рами) 0697661, 1982 р. в.;

- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № 11427НР, № шасі (кузова, рами) 0928873, 1986 р. в.;

- антажний самоскид САЗ 3507, державний № 10746НР, № шасі (кузова, рами) ХТН531400Н1146576, 1987 р. в.;

- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № 10748НР, № шасі (кузова, рами) ХТН531400К1288533, 1989 р. в.;

- вантажний самоскид САЗ 3507, державний № 11426НР, № шасі (кузова, рами) ХТН330720L1379629, 1990 р. в.;

- вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, державний № 11431НР, № шасі (кузова, рами) 2654917, 1987 р. в.;

- вантажний самоскид КАМАЗ 55102, державний № 10477НР, № шасі (кузова, рами) ХТС0605320М0383542, 1991 р. в.;

- вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, державний № 10478НР, № шасі (кузова, рами) ХТС000250Р0750615, 1993 р. в.;

- причіп двохосьовий СЗАП 8527, державний № 4069ЕЕ, № шасі (кузова, рами) 26562, 1990 р. в.

Проте, момент укладення Договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014 р. в державному реєстрі обтяжень існували чинні обтяження на все рухоме майно ТОВ «Агрофірма «Ніва-Плюс» : № 143887486 від 04.06.2014 р. (запис № 8), № 14387542 від 04.06.2014 р. (запис № 9), № 14556260 від 26.09.2014 р. (запис № 11), що виключало можливість відчудження майна ТОВ «Агрофірма «Нива-Плюс» .

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 р. у справі №908/2103/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теллус-Агро» задоволено; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Теллус-Агро» право власності на рухоме майно, а саме:

- автомобіль ВАЗ 2109, державний № 19038НР, № шасі (кузова, рами) ХТА210900R1399327,1993 р. в.;

- автомобіль ВАЗ 2121, державний № 19037НР, № шасі (кузова, рами) ХТА212100N0919712,1992 р. в.;

- автомобіль ЗАЗ 110557, державний № 21801НР, № шасі (кузова, рами) У6D11055730021447, 2003 р. в.;

- цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, державний № 10749НР, № шасі (кузова, рами) 1080331,1987 р. в.;

- вантажний самоскид ГАЗ 53Б, державний № 00125НР, № шасі (кузова, рами) 0697661, 1982 р. в.;

- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № 11427НР, № шасі (кузова, рами) 0928873, 1986 р. в.;

- вантажний самоскид САЗ 3507, державний № 10746НР, № шасі (кузова, рами) ХТН531400Н1146576, 1987 р. в.;

- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № 10748НР, № шасі (кузова, рами) ХТН531400К1288533, 1989 р. в.;

- вантажний самоскид САЗ 3507, державний № 11426НР, № шасі (кузова, рами) ХТН330720L1379629, 1990 р. в.;

- вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, державний № 11431НР, № шасі (кузова, рами) 2654917, 1987 р. в.;

- вантажний самоскид КАМАЗ 55102, державний № 10477НР, № шасі (кузова, рами) ХТС0605320М0383542, 1991 р. в.;

- вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, державний № 10478НР, №шасі (кузова, рами) ХТС000250Р0750615, 1993 р. в.;

- причіп двохосьовий СЗАП 8527, державний № 4069ЕЕ, № шасі (кузова, рами) 26562, 1990 р. в. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теллус-Агро» суму 7622 грн. 32 коп. судового збору.

Даним рішення також вирішено зняти арешти, накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2015р., винесеною відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, з рухомого майна.

На виконання рішення Господарського Запорізької області від 05.12.2016 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2017 р. судом було видано відповідний наказ. Рішення суду у справі № 908/2103/16 набрало законної сили 16.05.2017 р.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Бердянського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 у ВП № 53470851 06.03.2017 р. про арешт майна боржника на підставі наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1692/16 від 20.09.2016 р., стягувач ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» , накладено арешт на майно боржника (ТОВ «Агрофірма «Нива-плюс» ) для забезпечення реального виконання рішення в межах суми звернення стягнення з урахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 718699 грн. 77 коп.

На підставі викладеного вище, 06.03.2017 р. внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про заборону відчудження всього рухомого майна ТОВ «Агрофірма «Нива-Плюс» .

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області 03.10.2017 р. було внесено зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, змінено обтяжувача на останнього.

Позивач посилається на те, що він є власником спірного майна, відповідно до рішення суду у справі № 908/2103/16 від 05.12.2016 р. про визнання за позивачем права власності на транспортні засоби, вказані в Договорі купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014 р., а саме: автомобіль ВАЗ 2109, державний № 19038НР, № шасі (кузова, рами) ХТА210900R1399327, 1993 р. в.; автомобіль ВАЗ 2121, державний № 19037НР, № шасі (кузова, рами) ХТА212100N0919712, 1992 р. в.; автомобіль ЗАЗ 110557, державний № 21801НР, № шасі (кузова, рами) У6D11055730021447, 2003 р. в.; цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, державний № 10749НР, № шасі (кузова, рами) 1080331, 1987 р. в.; вантажний самоскид ГАЗ 53Б, державний № 00125НР, № шасі (кузова, рами) 0697661, 1982 р. в.; вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № 11427НР, № шасі (кузова, рами) 0928873, 1986 р. в.; вантажний самоскид САЗ 3507, державний № 10746НР, № шасі (кузова, рами) ХТН531400Н1146576, 1987 р. в.; вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № 10748НР, № шасі (кузова, рами) ХТН531400К1288533, 1989 р. в.; вантажний самоскид САЗ 3507, державний № 11426НР, № шасі (кузова, рами) ХТН330720L1379629, 1990 р. в.; вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, державний № 11431НР, № шасі (кузова, рами) 2654917, 1987 р. в.; вантажний самоскид КАМАЗ 55102, державний № 10477НР, № шасі (кузова, рами) ХТС0605320М0383542, 1991 р. в.; вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, державний № 10478НР, № шасі (кузова, рами) ХТС000250Р0750615, 1993 р. в.; причіп двохосьовий СЗАП 8527, державний № 4069ЕЕ, № шасі (кузова, рами) 26562, 1990 р. в.

Вказане стало підставою для звернення ТОВ «ТЕЛЛУС-АГРО» з даним позовом про зняття арешту з вказаного рухомого майна.

Як встановлено ст.ст. 328, 329 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Згідно із частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають певним нормам права.

Обґрунтовуючи позов, заявлений у справі, яка розглядається, позивач посилається на те, що він є власником спірного майна, відповідно до рішення суду у справі № 908/2103/16 від 05.12.2016 р. про визнання за позивачем права власності на транспортні засоби, вказані в Договорі купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014 р., тому відсутні підстави для пред'явлення позову про визнання права власності. З метою належного оформлення права власності на спірне майно, позивачу необхідно вирішити питання про зняття арешту з транспортних засобів накладеного в межах виконавчого провадження, в якому скаржник не є учасником . Позивач зазначає, що єдиним способом захисту його порушеного права у межах виконавчого провадження, де останній не є стороною, є звернення до суду з позовом про зняття арешту з спірного майна.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України (далі - ГПК), полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 ГПК).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

При цьому суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою державного виконавця Бердянського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 у ВП № 53470851 06.03.2017 р. про арешт майна боржника на підставі наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1692/16 від 20.09.2016 р., стягувач ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» , накладено арешт на майно боржника (ТОВ «Агрофірма «Нива-плюс» ) для забезпечення реального виконання рішення в межах суми звернення стягнення з урахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 718699 грн. 77 коп.

Отже, арешт на спірне рухоме майно було накладено 06.03.2017 р. постановою про арешт майна боржника (ТОВ «Агрофірма «Нива-плюс» ) на підставі наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1692/16 від 20.09.2016 р., за яким стягувачем є ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» для забезпечення реального виконання рішення в межах суми звернення стягнення з урахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 718699 грн. 77 коп., натомість рішенням у справі № 908/2103/16 про визнання права власності та зняття арешту зі спірного рухомого майна, що набрало законної сили 16.05.2017 р., було знято арешт накладений постановою від 23.09.2015 р.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, якщо зняття арешту з майна не пов'язано зі спором про право на це майно, особа, яка вважає себе власником спірного майна, повинна звернутися до державної виконавчої служби з вимогою про зняття арешту з її майна. У випадку відмови державної виконавчої служби у знятті арешту з майна, останній повинен звернутися до суду з вимогою про оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Доказів звернення позивача до державного виконавця стосовно зняття арешту накладеного постановою від 06.03.2017 р. до суду не надано, тому як вірно визначено місцевим судом, позивачем належними доказами не доведено законності підстав для зняття арешту, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, колегією суддів враховані наявні в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію спірних транспортних засобів за ТОВ «Агрофірма «Нива-плюс» (а.с.131-143, т.1).

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судом під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судового рішення господарського суду висновки про недоведеність порушення прав позивача, а відтак і про відсутність правових підстав для зняття арешту зі спірного майна. При цьому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

Наведеним у сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги, а посилання скаржника на неправильне застосування судом положень статті 59 "Про виконавче провадження", норм чинного законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЛУС-АГРО» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 у справі №908/1532/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 09.04.2019р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.О. Вечірко