Постанова

від 04.04.2019 по справі 914/1797/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1797/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 (головуючий суддя - Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Хабіб М.І.) та на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2018 (суддя Морозюк А.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квік-Сервіс Плюс"

до Прокуратури Львівської області

про стягнення заборгованості

за участю:

прокурора: Кіцнак П.О. (довіреність від 01.03.19),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квік-Сервіс Плюс" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Прокуратури Львівської області (далі - відповідач) 1 136 565, 29 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем підрядних робіт, вартість яких затверджена Актом контрольного обстеження від 13.06.2016.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018, позов задоволено частково в розмірі 1 113 919, 00 грн. вартості неоплачених робіт. Місцевий суд, який підтримала апеляційна інстанція, визнав, що позивач був виконавцем підрядних робіт, оплату яких відповідачем не доведено. Однак суд відмовив в решті вимог, оскільки висновком проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи підтверджено виконання робіт саме в межах стягнутої суми.

У касаційній скарзі відповідач просить вказані рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Ці вимоги мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог, оскільки наявність договірних відносин, виконання робіт саме позивачем, сума неоплачених робіт, не підтверджені документально, зокрема у органах Казначейства малим б зберігатись копії відповідних документів, що не досліджено судами.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Спір у даній справі стосується вимоги позивача до відповідача оплатити виконані ремонтні роботи з поточного ремонту приміщень Львівської обласної прокуратури за адресою: м. Львів, проспект Шевченка, 17-19 та поточного ремонту приміщень у Львівській місцевій прокуратурі №3 за адресою: м. Львів, вул. Чупринки, 85, на загальну суму 1 136 565,29 грн., про що складено Акти приймання виконаних будівельних робіт по кожному виконаному договору. Однак за твердженням позивача в лютому 2014 року, під час пожежі в приміщенні прокуратури, було втрачено первинні документи, в тому числі згадані договори та акти приймання виконаних будівельних робіт.

Проте 12.06.2016 за наказом Прокуратури Львівської області від 07.05.2016 №106 Про проведення вибіркової інвентаризації , комісією у складі заступника прокурора Львівської області (голова комісії), спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових питань Прокуратури Львівської області, головного спеціаліста відділу фінансування та бухгалтерського обліку Прокуратури Львівської області, директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Квік-Сервіс Плюс", виконроба ЗАТ ПБО Львівміськбуд та в присутності головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції, проведено контрольні обміри окремих найменувань робіт та встановлено, що всього виконано але не оплачено роботи за адресою: м. Львів, проспект Шевченка 17-19 та м. Львів, вул. Чупринки 85, на суму 1 136 565,29 грн., про що комісією складено та підписано Акт контрольного обстеження від 13.06.2016. Листом від 12.01.2017 позивач повідомив відповідача, що заборгованість прокуратури за виконані позивачем будівельні роботи складає 1 136 565,29 грн. Проте вказана заборгованість відповідачем залишилась не оплаченою, що стало причиною звернення з позовною заявою до суду про її стягнення.

Розглянувши даний спір та частково задовольнивши даний позов суди свої висновки мотивували доведеністю позовних вимог в сумі 1 113 919, 00 грн., що підтверджена висновком проведеної у справі експертизи.

Підстави для скасування спірних судових рішень відсутні з огляду на таке.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за приписами якої однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суди в межах повноважень наданих їм процесуальним законодавством встановили, що між сторонами у справі існували договірні відносини щодо здійснення ремонтно-будівельних робіт в приміщеннях Прокуратури Львівської області і Прокуратури Франківського району міста Львова.

Встановлено і те, що позивач був виконавцем названих робіт.

Враховуючи втрату первинних документів, прийняття наказу Прокуратурою Львівської області від 07.05.2016 №106 Про проведення вибіркової інвентаризації з метою проведення вибіркової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, а також контрольних обмірів обсягів проведених ремонтних робіт, складання Акта контрольного обстеження від 13.06.2016, підписаного як директором позивача так і заступником прокурора Львівської області, складеного в присутності головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції, а також висновки проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи про те, що вартість виконаних робіт становить 1 113 919, 00 грн., не надання відповідачем доказів сплати вартості проведених робіт ні позивачеві ні іншій компанії, яка на його думку здійснювала роботи, Верховний Суд погоджується із висновками судів про часткове задоволення позову в межах доведеної суми.

Аргументи, зазначені в касаційній скарзі висновків судів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях не спростовують, однак стосуються переоцінки доказів у справі, що в силу частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 1 пункту 3 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі Господарського суду Львівської області № 914/1797/17, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов