Постанова

від 04.04.2019 по справі 923/149/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/149/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Колоколов С.І., Ярош А.І.) та на рішення Господарського суду Херсонського області від 18.07.2018 (суддя Немченко Л.М.)

за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_4, Консалтингової фірми "Дебет плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега 11"

про визнання недійсним протоколу земельних торгів

за позивача: Навет Ю.А. (довіреність від 04.01.2019)

відповідача -1: Щербина О.В. (довіреність від 02.01.19)

прокурора: Томчук М.О. (посвідчення від 31.07.17),

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Херсонської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії так кадастру (далі - позивач), уточнивши свої позовні вимоги, просив визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі-відповідач-1), яке оформлено протоколом земельних торгів від 20.07.2016 № 16/07/16 (далі-протокол), згідно якого ОСОБА_4 (далі-відповідач-2) визнано переможцем земельних торгів продажу права оренди розташованої на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області земельної ділянки, площею 80,599 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (далі-земельна ділянка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протокол є недійсним, оскільки право оренди набуто відповідачем-2, не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.07.2018, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області просить скасувати вище вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів заявник касаційної скарги посилався на те, що суди не врахували, що у відповідача-2 був відсутній намір на набуття права оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, оскільки придбав він її виключно з метою відчуження на користь іншої особи. При цьому вказує, що відповідач-2 штучно створив фермерське господарство з метою отримання земельної ділянки для її відчуження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега 11" (далі-третя особа), але суди цій обставині оцінки не надали. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно роз'єднав позовні вимоги в окремі провадження, оскільки такі дії суду унеможливили поновлення порушеного права держави в особі позивача.

У відзивах на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами, згідно з протоколом щодо продажу права оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 20.07.2016, відповідача-2 визнано переможцем.

20.07.2016 між відповідачем-1 та відповідачем-2, на підставі протоколу, укладено договір оренди, державну реєстрацію якого вчинено 22.07.2016 за № 15523816.

27.07.2016 відповідач-2 заснував та зареєстрував Фермерське господарство "Ахтуба" (далі-фермерське господарство), до складу якого увійшли громадяни ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Згідно з наказами відповідача-1 від 14.09.2016 членам фермерського господарства надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю) із земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, яка перебувала у користуванні відповідача-2 на підставі договору оренди.

Наказами від 26.10.2016 відповідач-1 затвердив проект землеустрою та передав у власність для ведення фермерського господарства відповідні земельні ділянки із присвоєними новими кадастровими номерами, на які 04.11.2016 державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області було зареєстровано право власності.

16.11.2016 на підставі укладених договорів міни, які були укладені між членами фермерського господарства та третьою особою, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, вчинено державну реєстрацію права власності третьої особи на земельні ділянки, належні членам фермерського господарства. Третьою особою утворено єдину земельну ділянку площею 80,5991 га, якій присвоєно кадастровий номер 6520681800:03:0001:0161, а 14.12.2016 здійснено її державну реєстрацію, 19.12.2016 зареєстровано право власності за третьою особою.

Згідно з договором оренди землі від 01.11.2017, третя особа передала земельну ділянку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт".

Також встановлено, що 06.02.2017 припинено фермерське господарство "Ахтуба" як юридичну особу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що проведення всіх етапів земельного аукціону було здійснено у відповідності до вимог законодавства, а тому відсутні підстави для визнання недійсним протоколу.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з огляду на наступне.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Пунктом 6 цієї норми передбачено, що господарські суди розглядають справи у справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

Згідно із статтею 7 цього Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Положеннями статті 13 наведеного Закону передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч.1). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю) (ч.2).

Отже, з одного боку, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Судами у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, встановлено факт припинення Фермерського господарства "Ахтуба" та здійснено заміну неналежного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега 11" належним відповідачем - ОСОБА_4 В'ячеславовичем.

Разом з тим, суди не з'ясували правового статусу відповідача-2, а отже і питання про наявність підстав для розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства.

Подібну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 923/182/18, відступати від якої колегія суддів підстав не вбачає.

Як вбачається із підстав позову у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, прокурор посилався на те, що набуте відповідачем-2 право оренди земельної ділянки не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, а саме не відповідало меті створення фермерського господарства, оскільки не було спрямоване на діяльність фермерського господарства.

Суди ці доводи прокурора не дослідили, належної правової оцінки їм не надали.

Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Таким чином, оскаржені рішення та постанова наведеним вимогам не відповідають, позаяк вказані вище аргументи прокурора та наявні у справі докази не отримали належної судової оцінки, що визнати законним не можна, отже посилання, викладені в касаційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження, а доводи викладені у відзиві на неї, не ґрунтуються на фактичних обставинах.

За наявності допущених судами порушень вказаних вимог законодавства судові рішення підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи, та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 та рішення Господарського суду Херсонської області від 18.07.2018 у справі №923/149/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов