Постанова

від 08.04.2019 по справі 910/8819/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. Справа№ 910/8819/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гелеверя Р.В. - довіреність №6 від 03.01.2019;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант", м.Одеса

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 (повний текст складено 07.02.2019)

у справі №910/8819/18 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант", м.Одеса

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Флорекс-Індастріз", м.Дніпро

про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" (далі - ТОВ "Лекс Грант", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", відповідач) про розірвання з 17.11.2016 Договору поруки .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем в порушення умов Договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016 не було передано Позивачу, як новому кредитору, належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують право вимоги до боржника за кредитними договорами. З огляду на наведене, Позивач просить розірвати укладений між сторонами Договір поруки у зв'язку з його неналежним виконанням Відповідачем.

Поряд з цим Позивач стверджує, що оскільки Відповідач не передав належним чином завірені копії документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, є всі підстави вважати про істотне порушення Відповідачем умов договору, що спричинило суттєву шкоду Позивачу .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 у позові відмовлено повністю.

Мотивуючи підстави прийняття вказаного рішення, суд першої інстанції посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що кредитор згідно п.п.4 - 6 Договору поруки звертався до поручителя з вимогою, в якій зазначено про порушення зобов'язання за кредитним договором з боку боржника. Також відсутні докази щодо повідомлення поручителем боржника про звернення до нього кредитора з вимогою. А з огляду на те, що зобов'язання за договором поруки є похідним від основного зобов'язання, то до прострочення боржника за основним зобов'язанням та звернення кредитора з відповідною вимогою до поручителя у останнього не виник обов'язок оплати грошових коштів на виконання Договору поруки.

Крім того, місцевий господарський суд аналізуючи норми чинного законодавства, якими врегульовано загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових та господарських договорів (глава 53 Цивільного кодексу України, глава 20 Господарського кодексу України), а також приписи п.14 Договору поруки, встановив, що Позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до вказаних норм чинного законодавства та умов спірного Договору.

Суд першої інстанції вважає, що Позивачем не доведено, що невиконання Відповідачем зобов'язань з передання документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, значною мірою позбавило Позивача того, на що він розраховував при укладені договору та завдало йому шкоди (реальних збитків).

Оскільки відповідно до положень ч.2 ст.556, ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону та не потребує будь-яких інших додаткових дій для такого переходу, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи Позивача щодо істотного порушення Відповідачем умов Договору поруки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 у даній справі скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити, розірвати з 17.11.2016 Договір поруки №4Ф14296И/П, укладений 08.11.2016 між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Лекс Грант".

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Позивач вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, тобто судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. Зокрема, місцевим господарським судом не враховано, що 09.11.2016 Позивач сплатив в повному обсязі заборгованість ТОВ "Флорекс Індастріз" перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитними договорами, а Відповідач свої зобов'язання, передбачені п.п. 8, 10 Договору поруки, не виконав, документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, не надав та заперечує факт переходу права вимоги за Договором поруки. Через перешкоди з боку Відповідача в отриманні документів по кредиту між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Флорекс Індастріз" і достатньої інформації про забезпечення вказаного кредитного договору, Позивача було позбавлено права вчасно стягнути борг з боржника та, як наслідок, можливості в належній мірі обслуговувати кредитний договір №4Л16111Г від 08.11.2016, укладений між ТОВ "Лекс Грант" та АТ КБ "Приватбанк", у зв'язку з чим Позивач зазнав значних збитків.

Крім того Скаржник наголошує, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно дослідив наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначив характер спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню та є підставою для розірвання спірного Договору поруки, зокрема п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 611, ст. 638, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 180, ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8819/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (доповідач у справі), суддів Коробенка Г.П. та Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2019, справу №910/8819/18 призначено до розгляду на 08.04.2019.

Явка представників сторін.

У судове засідання 08.04.2019 представники позивача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2019 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

08.11.2016 між позивачем (поручитель) та відповідачем (кредитор) укладено Договір поруки №4Ф14296И/П (далі - Договір поруки), предметом якого відповідно до п. 1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Флорекс-Індастріз" (третя особа) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

Кредитним договором від 04.09.2014 №4Ф14296И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;

Кредитним договором від 09.09.2014 №4Ф14297И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;

Кредитним договором від 28.04.2016 №4Ф16010Д (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3;

надалі за текстом: Кредитний договір 1, 2, 3 - Кредитний договір/Кредитні договори.

Згідно пункту 4 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

До поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8 Договору поруки).

Відповідно до пункту 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 Договору поруки).

Договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 01.04.2016, укладеної сторонами (п. 17 Договору поруки).

У зв'язку з задоволенням клопотання позивача про витребування доказів, відповідачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії названих кредитних договорів від 04.09.2014 №4Ф14296И, від 09.09.2014 №4Ф14297И, від 28.04.2016 №4Ф16010Д, з додатковими угодами до них, роздруківки на підтвердження підписання електронним цифровим підписом укладених між учасниками спірних правовідносин кредитних договорів, розрахунки заборгованості за кредитними договорами, свідоцтво про акредитацію центру сертифікації ключів № 45, експертний висновок № 05/02/02-3000 від 15.08.2014, атестат відповідності центру сертифікації ключів від 28.02.2014 № 9885, регламент роботи Акредитованого центру сертифікації ключів відповідача, тощо.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копії платіжного доручення № 85 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачеві суму грошових коштів у розмірі 359050000,00 грн. з призначенням платежу: "виконання обов'язків по кред. договору №4Ф14296И від 04.09.2014 згідно договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016"(т.1, а.с. 37), копії платіжного доручення № 86 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачеві суму грошових коштів у розмірі 102258498,25 грн. з призначенням платежу: "виконання обов'язків по кред. договору №4Ф14297И від 09.09.2014 згідно договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016"(т.1, а.с. 38), копії платіжного доручення № 87 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачеві суму грошових коштів у розмірі 905275028,03 грн. з призначенням платежу: "виконання обов'язків по кред. договору №4Ф16010Д від 28.04.2016 згідно договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016"(т.1, а.с. 39).

Спір між сторонами у цій справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для розірвання з 17.11.2016 Договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016 у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо передачі новому кредитору документів, що підтверджують право вимоги до боржника.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016 є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм статей 553-559 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпеченого порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За твердженнями позивача, ним виконано у повному обсязі зобов'язання за Кредитними договорами від 04.09.2014р. №4Ф14296И, від 09.09.2014р. №4Ф14297И, від 28.04.2016р. №4Ф16010Д.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання у повному обсязі зобов'язань позивача за Кредитними договорами від 04.09.2014р. №4Ф14296И, від 09.09.2014р. №4Ф14297И, від 28.04.2016р. №4Ф16010Д перед відповідачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи копії платіжних доручень № 85 від 09.11.2016 на суму 359050000,00 грн з призначенням платежу: "виконання обов'язків по кредитному договору №4Ф14296И від 04.09.2014 згідно договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016", № 86 від 09.11.2016 на суму 102258498,25 грн. з призначенням платежу: "виконання обов'язків по кредитному договору №4Ф14297И від 09.09.2014 згідно договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016", № 87 від 09.11.2016 на суму 905275028,03 грн. з призначенням платежу: "виконання обов'язків по кредитному договору №4Ф16010Д від 28.04.2016 згідно договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016" не можуть бути прийняті судом як докази повного виконання позивачем зобов'язань за названими кредитними договорами та договором поруки, оскільки, як зазначено вище, розмір зобов'язань боржника за кредитними договорами, а відповідно і розмір зобов'язань позивача за договором поруки перед кредитором не був вказаний позивачем, а відповідач до нього з вимогою про виконання обов'язку зі сплати заборгованості боржника не звертався. Отже розмір зобов'язань поручителя перед кредитором не був визначений згідно вимог чинного законодавства та умов договору поруки у відповідній вимозі.

Сторонами не заперечується та не спростовується та обставина, що між ними був укладений договір поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016 та, що позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти у розмірах, визначених у вказаних вище платіжних дорученнях.

Згідно ст. 555 ЦК України, яка регламентує права і обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Оскільки, відповідач як кредитор не звертався до позивача як поручителя з вимогою про виконання зобов'язань третьої особи (боржника) за кредитними договорами 1, 2, 3 на підставі договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016, то у позивача не виникло обов'язку з перерахування коштів відповідачу та не виникли права, обумовлені виконанням обов'язку.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

При цьому, законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, оскільки з огляду на частину третю статті 553 Цивільного кодексу України та частину третю статті 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

За умовами пункту 6 договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016р позивач зобов'язувався виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що сторони у договорі чітко передбачили обов'язок кредитора направити поручителю вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до пункту 1 договору поруки, так як і передбачили обов'язок поручителя виконати зобов'язання зазначене в письмовій вимозі кредитора, впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 договору. Однак, доказів того, що боржник прострочив виконання свого обов'язку за кредитними договорами і, що позивачу направлялась відповідна вимога, що є підставою для виникнення у позивача обов'язку з погашення заборгованості суду першої та апеляційної інстанції сторонами не надано.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем на адресу позивача письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором. Сторонами не заперечується обставина щодо відсутності відповідної вимоги.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з матеріалів справи неможливо встановити обсяг зобов'язань боржника і поручителя за договором поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016. Позивачем не надано доказів на підтвердження обсягу зобов'язань боржника і поручителя за договором поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено главою 20 Господарського кодексу України.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п. 14 Договору поруки).

Проте, матеріали справи не містять, про що слушно зауважено відповідачем у відзиві на позовну заяву, жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору.

В свою чергу, стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує порушення зобов'язання як його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо завдання позивачеві відповідної шкоди з боку відповідача у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов спірного договору поруки. Позивачем не подано суду доказів, які підтверджують, що непередання відповідачем копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами є істотним порушенням, внаслідок якого позивач позбавився можливості вимагати від третьої особи повернення (сплати) коштів, сплачених позивачем за договором поруки. Зокрема, позивачем не подано суду доказів, з яких би вбачалось, що саме внаслідок непередачі відповідачем таких документів (кредитного договору, тощо) позивач не може отримати від третьої особи-1 належних йому коштів.

Матеріали справи не містять доказів неможливості виконання договору поруки відповідачем, в тому числі шляхом пред'явлення відповідних вимог до підприємств-боржників, доказів завдання позивачеві збитків (в тому числі розміру збитків), причинно-наслідкового зв'язку між непереданням відповідачем копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами та залученням кредитних коштів та додаткового забезпечення кредиту, тощо.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо істотного порушення відповідачем умов Договору поруки, оскільки право вимоги до боржника виникає в силу норми закону, а не за фактом передачі відповідних документів новому кредитору.

У зв'язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ "Лекс Грант" про розірвання договору поруки №4Ф14296И/П, укладений 08.11.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Лекс Грант". При цьому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

Отже рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 у справі №910/8819/18 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються апеляційним господарським судом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант".

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" у справі №910/8819/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 у справі №910/8819/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8819/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.04.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко