Постанова

від 14.08.2019 по справі 910/8819/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/8819/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2019 року (головуючий - Кравчук Г.А., судді - Коробенко Г.П., Тищенко А.І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2019 року (суддя Морозов С.М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорекс Індастріз",

про розірвання договору

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Стусова Ю.М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 08 листопада 2016 року між позивачем (поручитель) та відповідачем (кредитор) укладено Договір поруки № 4Ф14296И/П (далі також - Договір поруки), предметом якого відповідно до пункту 1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Флорекс-Індастріз" (третя особа) (далі також - боржник) своїх зобов`язань за:

- Кредитним договором від 04 вересня 2014 року № 4Ф14296И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;

- Кредитним договором від 09 вересня 2014 року № 4Ф14297И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;

- Кредитним договором від 28 квітня 2016 року № 4Ф16010Д (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3.

1.1. Згідно пункту 4 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

1.2. До поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов`язання (пункт 8 Договору поруки).

1.3. Відповідно до пункту 10 Договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

1.4. Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 11 Договору поруки).

1.5. Договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 01 квітня 2016 року, укладеної сторонами (пункт 17 Договору поруки).

2. Відповідно до наявних у матеріалах справи копії платіжного доручення № 85 від 09 листопада 2016 року позивачем перераховано відповідачеві суму грошових коштів у розмірі 359 050 000, 00 грн з призначенням платежу: "виконання обов`язків по кред. договору №4Ф14296И від 04.09.2014 згідно договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016", копії платіжного доручення № 86 від 09 листопада 2016 року позивачем перераховано відповідачеві суму грошових коштів у розмірі 102 258 498, 25 грн з призначенням платежу: "виконання обов`язків по кред. договору №4Ф14297И від 09.09.2014 згідно договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016", копії платіжного доручення № 87 від 09 листопада 2016 року позивачем перераховано відповідачеві суму грошових коштів у розмірі 905 275 028, 03 грн з призначенням платежу: "виконання обов`язків по кред. договору №4Ф16010Д від 28.04.2016 згідно договору поруки №4Ф14296И/П від 08.11.2016".

Короткий зміст та підстави позовних вимог

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання з 17 листопада 2016 року Договору поруки .

3.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов Договору поруки № 4Ф14296И/П від 08 листопада 2016 року не було передано позивачу, як новому кредитору, належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують право вимоги до боржника за кредитними договорами. З огляду на наведене, позивач просив розірвати укладений між сторонами Договір поруки у зв`язку з його неналежним виконанням відповідачем.

3.2. Поряд з цим позивач стверджував, що оскільки відповідач не передав йому належним чином завірені копії документів, які підтверджують обов`язки боржника за кредитними договорами, є всі підстави вважати про наявність істотного порушення відповідачем умов договору, що спричинило суттєву шкоду позивачу і що також є підставою для розірвання договору.

Короткий зміст рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва області від 29 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

4.1. Судові рішення мотивовано відсутністю у матеріалах справи доказів того, що кредитор згідно пунктами 4 - 6 Договору поруки звертався до поручителя з вимогою, в якій було б зазначено про порушення зобов`язання за кредитними договорами з боку боржника. Також відсутні докази повідомлення поручителем боржника про звернення до нього кредитора з вимогою.

4.1.1. З огляду на те, що зобов`язання за договором поруки є похідним від основного зобов`язання, то до прострочення боржника за основним зобов`язанням та звернення кредитора з відповідною вимогою до поручителя у останнього не виник обов`язок оплати грошових коштів на виконання Договору поруки.

4.2. Крім цього, суди, аналізуючи норми чинного законодавства, якими врегульовано загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових та господарських договорів (глава 53 Цивільного кодексу України, глава 20 Господарського кодексу України), а також приписи пункту 14 Договору поруки, встановили, що позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до вказаних норм чинного законодавства та умов спірного Договору.

4.3. Суди також вважають, що позивачем не доведено, що невиконання відповідачем зобов`язань з передання документів, які підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладені договору та завдало йому шкоди (реальних збитків).

4.3.1. Оскільки відповідно до положень частини 2 статті 556, частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України перехід до поручителя прав кредитора у зобов`язанні після виконання ним обов`язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону та не потребує будь-яких інших додаткових дій для такого переходу, суди визнали необґрунтованими доводи позивача щодо істотного порушення відповідачем умов Договору поруки.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

5. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2019 року у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги (узагальнено)

5.1. Суди не врахували положень Договору поруки щодо обов`язку відповідача у випадку виконання поручителем обов`язку боржника передати поручителю належним чином засвідчені документи, що підтверджують обов`язки боржника за кредитними договорами відповідно до частин 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України).

5.2. Суди не повно з`ясували обставини, які мають значення для справи та не врахували положення пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України, чим порушили статтю 20 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), а також позбавили позивача процесуальних прав, передбачених частиною 1 статті 2, частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України).

5.3. Враховуючи, що Договір поруки не було визнано недійсним в судовому порядку, умовами цього договору та положеннями частини 1 статті 517, частин 1, 2 статті 556 ЦК України передбачено обов`язок вручення/передачі документів, які підтверджують обов`язок боржника, і цей обов`язок є імперативним, відмова від виконання його тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України.

5.4. Невиконання відповідачем зазначеного обов`язку є істотним порушенням умов Договору поруки, оскільки позбавляє позивача значною мірою того, на що він розраховував при його укладенні, а саме вимагати від третьої особи повернення (сплати) коштів, сплачених позивачем за Договором поруки, що свідчить про наявність підстав для розірвання цього договору відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України.

5.5. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки відсутності оскарження дій позивача відповідачем, а також неповернення сплачених коштів, не застосували частину 2 статті 651 ЦК України, чим порушили права позивача, гарантовані статтею 5, 20 ГПК України.

5.6. В оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, з яких підстав суди відхилили докази, наведені у позовній заяві, а також не зазначено мотивовану оцінку кожного аргументу учасників справи, що свідчить про порушення пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України.

5.7. З`ясовуючи обставини справи, які підлягають доказуванню, визначаючись з доказами, що мають бути подані тим чи іншим учасником справи, суди не здійснили всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, як передбачено частиною 2 статті 182 ГПК України.

Відповідач і третя особа своїм правом на подання відзиву/пояснень не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

6. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

7. За приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

8. Згідно з вимогами статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

9. Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

10. Правовий аналіз частини 2 статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов`язання. Цей висновок узгоджується з положенням частини 1 статті 512 ЦК України, яка передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

10.1. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-466цс15, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-932цс15, постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 907/759/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 910/22259/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 910/22454/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 910/4427/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 910/6381/18.

11. При цьому у разі повного виконання обов`язку боржника новий кредитор має право вимагати від первісного кредитора виконання обов`язку з передачі документів, які підтверджують вимоги до боржника.

12. Разом з цим, відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

13. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

14. За положенням частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

15. Разом з цим відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

16. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

16.1. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/22259/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 910/22454/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 910/20932/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/21033/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/3568/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 910/6381/18.

17. Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

17.1. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 910/6381/18.

18. При цьому саме лише невиконання первісним кредитором обов`язку з передачі документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором, не свідчить про відсутність у нового кредитора права вимоги до боржника.

19. З огляду на недоведення позивачем обсягу та строків виконання основного зобов`язання, пред`явлення відповідачем майнових вимог до позивача, а також повного виконання такого зобов`язання позивачем, що було встановлено попередніми судовими інстанціями, Верховний Суд вважає правильним висновок про відсутність належного підтвердження наявності у позивача права на отримання прав кредитора у зобов`язанні та, відповідно, документів, які підтверджують таке право.

20. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що саме виконання позивачем свого обов`язку перед відповідачем є тим юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем як новим кредитором та боржником, при цьому виникнення цих цивільних прав та обов`язків не обумовлено настанням такої обставини як вручення позивачу документів, тому відсутні підстави вважати, що невиконання відповідачем обов`язку передати документи є істотним порушенням договору, внаслідок якого позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки.

21. Таким чином доводи скаржника (підпункти 5.1., 5.2. цієї постанови) про те, що суди не врахували положень Договору поруки щодо обов`язку Банку передати поручителю належним чином засвідчені документи, що підтверджують обов`язки боржника за кредитними договорами відповідно до частин 1, 2 статті 556 ЦК України, а також посилання на неврахування пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України, що мало наслідком порушення статті 20 ГК України, частини 1 статті 2, частини 1 статті 46 ГПК України, безпідставні, як безпідставними є і доводи скаржника (підпункт 5.4. цієї постанови) про те, що невиконання відповідачем зазначеного обов`язку є істотним порушенням умов Договору поруки, оскільки позбавляє позивача значною мірою того, на що він розраховував при його укладенні, а саме вимагати від третьої особи повернення (сплати) коштів, сплачених позивачем за Договором поруки.

22. Посилання скаржника (підпункт 5.3.) на те, що умовами договору та положеннями частини 1 статті 517, частин 1 - 2 статті 556 ЦК України передбачено обов`язок вручення/передачі документів, який є імперативним та відмова від виконання його тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України, не ґрунтуються на зазначених нормах законодавства та умовах Договору.

23. Доводи скаржника (підпункти 5.5., 5.6. цієї постанови) про те, що суди не дослідили повно та всебічно обставини справи, не врахували, що Банк не оскаржував дії позивача і грошові кошти не повернув, а станом на час звернення з цим позовом зобов`язання з передачі документів не виконав, необґрунтовані, враховуючи, що зазначені обставини були встановлені судами, їм надавалась належна правова оцінка, та висновки судів не спростовують.

24. Посилання Скаржника (підпункт 5.7.) на те, що суди не здійснили необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, як передбачено частиною 2 статті 182 ГПК України, надумані та матеріалами справи не підтверджені.

25. Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно не обґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

26. Посилання скаржника на порушення судами наведеної норми необґрунтовані та не відповідають дійсності, оскільки зазначені в касаційній скарзі доводи, а саме: належне виконання позивачем умов Договору поруки, неналежне виконання відповідачем умов Договору поруки, факт позбавлення відповідачем позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, істотність порушення умов Договору поруки, наявність матеріальних збитків позивача, спричинених відповідачем, судами попередніх інстанцій розглянуті і відповідні висновки відображені в оскаржуваних судових рішеннях.

27. При цьому в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

28. Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

28.1. Переглядаючи, в межах своїх повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

29. В іншому подана скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями і по суті є видозміненою копією скарги апеляційної.

29.1. Однак, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

29.2. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ КАСАЦІЙНОГО РОЗГЛЯДУ

30. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

31. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

32. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2019 року у справі № 910/8819/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.