Постанова

від 27.03.2019 по справі 911/531/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Справа№ 911/531/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Грека Б.М.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Камінська Т.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 27.03.2019.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2018

у справі № 911/531/14 (суддя Антонова В.М.)

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурти-Перемога"

до боржника Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/531/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРТИ-ПЕРЕМОГА" до боржника Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" про банкрутство.

Постановою Господарського суду Київської області від 16.10.2014 визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство "Кагарлицький цукровий завод" (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вул. Воровського, 16, код ЄДРПОУ 19409200) та відкрито ліквідаційну процедуру.

20.11.2018 до суду від Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" надійшла скарга №110/21443/2018 від 15.11.2018 (вх. 32513/18) на протиправні дії ліквідатора, які полягають у незаконному розподілі грошових коштів, отриманих від продажу заставного майна, у якій скаржник просить суд:

- визнати дії Левченко Олени Аркадіївни під час виконання повноважень у справі №911/531/14 про банкрутство ПАТ "Кагарлицький цукровий завод", які полягають у неправильному розподілі грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог ПАТ АБ "Укргазбанк", протиправними та такими, що порушують норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- зобов'язати арбітражного керуючого Левченко Олену Аркадіївну перерахувати на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" грошові кошти в розмірі 1541605,73 грн, що є різницею між загальним розміром коштів отриманих від продажу майна, що забезпечує вимоги АБ "Укргазбанк", та розміром коштів, які вже перераховано на користь ПАТ АБ "Укргазбанк", а також коштів, направлених на погашення витрат, які пов'язані з продажем саме такого заставного майна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі № 911/531/14 в задоволенні скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" на дії ліквідатора (вх. №32513/18) - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі № 911/531/14 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" на дії арбітражного керуючого Левченко О.А. в повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 справу № 911/531/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Грека Б.М., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк та призначено до розгляду.

14.03.2019 через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора ПАТ Кагарлицький цукровий завод арбітражного керуючого Левченко О.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ АБ Укргазбанк в якому арбітражний керуючий просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник ПАТ АБ Укргазбанк в судовому засіданні 27.03.2019 вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ АБ Укргазбанк на дії арбітражного керуючого Левченко О.А. в повному обсязі, а саме: - визнати дії Левченко Олени Аркадіївни під час виконання повноважень у справі №911/531/14 про банкрутство ПАТ "Кагарлицький цукровий завод", які полягають у неправильному розподілі грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог АБ "Укргазбанк", протиправними та такими, що порушують норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- зобов'язати арбітражного керуючого Левченко Олену Аркадіївну перерахувати на користь АБ "Укргазбанк" грошові кошти в розмірі 1541605,73 грн, що є різницею між загальним розміром коштів отриманих від продажу майна, що забезпечує вимоги АБ "Укргазбанк", та розміром коштів, які вже перераховано на користь АБ "Укргазбанк", а також коштів, направлених на погашення витрат, які пов'язані з продажем саме такого заставного майна.

Представник ТОВ Русава-К та ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Левченко О.А. в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші представники учасників провадження у справі не з'явилися у судове засідання 27.03.2019. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ).

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України , яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ АБ Укргазбанк слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2018 року в частині відмови у задоволенні скарги на дії ліквідатора у справі № 911/531/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/531/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Кагарлицький цукровий завод , за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРТИ-ПЕРЕМОГА" про порушення справи про банкрутство боржника Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" у зв'язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість у розмірі 555 151,41 грн., на підставі статей 11 та 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2014 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" та призначено проведення підготовчого засідання на 13.03.2014.

Ухвалою від 17.04.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" (09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, ідентифікаційний код 19409200); визнано вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРТИ-ПЕРЕМОГА" в розмірі 555 151,41 грн.; введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод"; призначено розпорядником майна Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" арбітражного керуючого Задорожного Юрія Володимировича; 22.04.2014 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення господарським судом Київської області справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" та призначено попереднє засідання господарського суду на 12.06.2014.

Постановою господарського суду Київської області від 16.10.2014 визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство "Кагарлицький цукровий завод" (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вул. Воровського, 16, код ЄДРПОУ 19409200), відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута - Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" арбітражного керуючого Задорожного Юрія Володимировича, свідоцтво Міністерства юстиції України про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №534 від 27.03.2013, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7-А, офіс 1).

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року в редакції від 22.12.2011 року встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тобто, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.

В даному випадку застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції Закону, чинній після 19.01.2013 року.

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/531/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРТИ-ПЕРЕМОГА" до боржника Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" про банкрутство.

20.11.2018 до суду першої інстанції від Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" надійшла скарга №110/21443/2018 від 15.11.2018 (вх. 32513/18) на протиправні дії ліквідатора, які полягають у незаконному розподілі грошових коштів, отриманих від продажу заставного майна, у якій скаржник просить суд:

- визнати дії Левченко Олени Аркадіївни під час виконання повноважень у справі №911/531/14 про банкрутство ПАТ "Кагарлицький цукровий завод", які полягають у неправильному розподілі грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог АБ "Укргазбанк", протиправними та такими, що порушують норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- зобов'язати арбітражного керуючого Левченко Олену Аркадіївну перерахувати на користь АБ "Укргазбанк" грошові кошти в розмірі 1541605,73 грн, що є різницею між загальним розміром коштів отриманих від продажу майна, що забезпечує вимоги АБ "Укргазбанк", та розміром коштів, які вже перераховано на користь АБ "Укргазбанк", а також коштів, направлених на погашення витрат, які пов'язані з продажем саме такого заставного майна.

За наслідками розгляду подана скарга, ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі №911/531/14, відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на дії ліквідатора боржника, задоволено клопотання ліквідатора боржника.

Доводи апеляційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" фактично зводяться до порушень ліквідатором вимог закону при розподілі грошових коштів, отриманих від продажу заставного майна, відтак апеляційним судом оскаржувана ухвала переглядається лише в межах відповідних доводів.

Ухвала місцевого господарського суду в іншій частині у відповідності до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній кредитором частині, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" в обґрунтування своєї скарги зазначає, що ліквідатором ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" порушено ч. 4 ст. 42, ч. 9 ст. 45, ч. 2, 8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме - порядок використання коштів, отриманих від продажу заставного майна.

22.01.2016 відбувся аукціон з продажу майна ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" у вигляді цілісного майнового комплексу, переможцем якого визнано юридичну особу, яка запропонувала найвищу ціну 4 299 755,69 грн. - ТОВ "ЛЛВ-Спорт".

Основну частину майна, яке підлягало продажу становить майно банкрута, яке перебуває у заставі ПАТ АБ "Укргазбанк".

Вимоги банку на суму 44 347 590,14 грн., забезпечувались майном банкрута.

05.06.2018 в рахунок часткового погашення заборгованості ліквідатор банкрута перерахував на користь АБ "Укргазбанк" кошти в сумі 1 095 621,93 грн.

На думку ПАТ АБ "Укргазбанк", вимоги якого забезпечені заставою майна банкрута, банку має бути додатково сплачено 1 541 605,73 грн., що є різницею між розміром коштів отриманих від продажу майна, що забезпечує вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк", та розміром коштів, які перераховано на користь кредитора, а також коштів, направлених на здійснення витрат, які пов'язані з продажем заставного майна.

Крім того, скаржник зазначає, що задоволенні інших вимог чи покриття інших витрат за рахунок коштів, отриманих від продажу заставного майна, які є відмінними від вимог заставного кредитора та витрат, які пов'язані з продажем саме такого заставного майна, ні законодавством, ні судовою практикою не передбачено.

Ліквідатор не погодився з даною скаргою, зазначив, що дана скарга є необґрунтованою, а зазначені в ній суми не відповідають дійсності.

Щодо погашення вимог по виплаті заборгованості із заробітної плати 1263188,19 грн. ліквідатором було наголошено на наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Конвенції про захист заробітної плати у разі банкрутства підприємства або ліквідації його в судовому порядку працівники, зайняті на цьому підприємстві, матимуть становище привілейованих кредиторів щодо заробітної плати, яку вони мають одержати за послуги, надані в період, що передував банкрутству чи ліквідації, котрий буде визначено національним законодавством, або щодо заробітної плати, сума якої не перевищує суми, продиктованої національним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, виплата заборгованості із заробітної плати працівникам підприємства-банкрута з коштів, отриманих від продажу заставного майна, здійснена ліквідатором відповідно до вимог законодавства України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатором було здійснено виплату витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в розмірі 1 943 466,75 грн., в тому числі:

- вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому Задорожному Ю.В. в розмірі 136 036,67 грн. за період з 16.10.2014по 03.11.2015 та арбітражному керуючому Левченко О.А. в розмірі 31 350,16 грн. за період з 04.11.2015 по 01.02.2016;

- вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням повноважень розпорядника майна та ліквідатора банкрута в розмір 77 454,21 грн.;

- витрати арбітражного керуючого пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута 1 698 625,71 грн.

Вимоги щодо погашення заборгованості із заробітної плати в сумі 1 263 188,19 грн. були погашені у відповідності до вимог закону України Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 173, 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця від 19.10.2005 № 2996- IV.

Законом України Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця від 19.10.2005 № 2996-ІV постановлено Ратифікувати Конвенцію Міжнародної організації праці № 173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця, прийняту на 79-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 23 червня 1992 року, з такою заявою: "Україна бере на себе зобов'язання, які випливають із частини II цієї Конвенції, що передбачає захист вимог працівників за допомогою надання привілею".

Частиною II даної Конвенції, зокрема, статтею 5 передбачено, що у випадку неплатоспроможності роботодавця вимоги працівників, які випливають із трудових відносин, захищаються за допомогою привілею так, що їх задовольняють за рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того, як непривілейованим кредиторам може бути виплачена їхня частка.

Ранг привілею визначається статтею 8 даної Конвенції, яка передбачає, що Національні закони або підзаконні акти надають вимогам працівників вищий ранг привілею порівняно з більшістю інших привілейованих вимог, зокрема з вимогами держави та системи соціального забезпечення.

Вищезазначена Конвенція передбачає, що привілеї працівників щодо виплати заробітної плати є вищими ніж привілейовані вимоги інших кредиторів (в тому числі і вимоги держави). Таким чином виплата заборгованості по заробітній платі з коштів, які надійшли від продажу заставного майна та які направляються на погашення привілейованого кредитора, є цілком законною та такою, що відповідає положенням вищезазначеної Конвенції. В даному випадку ці вимоги мають вищий ранг привілею, зокрема з вимогами держави та системи соціального забезпечення . А отже і погашення їх повинно відбуватися без будь-яких додаткових умов чи погоджень.

Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 3 статті 47 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом на звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені законодавством України про працю та про зайнятість населення.

Згідно із статтею 44 КЗпП при припиненні трудового договору, зокрема, з підстави, зазначеної у пункті 1 статті 40 КЗпП (у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників), працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Разом з тим, згідно із частиною І статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною І статті 11 Конвенції про захист заробітної плати № 95 визначено, що у разі банкрутства підприємства або ліквідації його в судовому порядку працівники, зайняті на цьому підприємстві, матимуть становище привілейованих кредиторів щодо заробітної плати, яку вони мають одержати за послуги, надані в період, що передував банкрутству чи ліквідації, котрий буде визначено національним законодавством, або щодо заробітної плати, сума якої не перевищує суми, продиктованої національним законодавством, а відповідно до ч.2 цієї ж статті заробітну плату, яка становить цей привілейований кредит, буде повністю виплачено до того, як звичайні кредитори зможуть зажадати власну частку.

Відповідно до частини 2 статті 9 ЗУ Про міжнародні договори якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, виплата заборгованості із заробітної плати працівникам підприємства-банкрута з коштів, отриманих від продажу заставного майна, здійснена у повній законності та відповідності до вимог чинного законодавства України, про що вірно вказав суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Згідно із частиною 4 статті 42 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси. Таким чином, Законом про банкрутство не передбачено покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення за рахунок інших коштів, ніж від реалізації цього заставного майна. За таких обставин, відшкодування підтверджених витрат, пов'язаних з утриманням та реалізацією заставного майна ( таких як витрати на охорону, оцінку, підготовку до продажу, витраті, пов'язані з реалізацією заставного майна та ін.) здійснюється з коштів, отриманих від його продажу.

Відповідно до правової позиції викладеної в Постановах ВГСУ від 25.05.2016 р. по справі № 5021/2737/2011 та від 20.07.2016 по справі № 5023/2911/12, а також у Постанові Верховного суду від 14.02.2018 р. (справа 927/1191/14), де питання використання коштів, отриманих від продажу застави. На думку Верховного суду, за рахунок коштів від продажу заставного майна можливо погасити не тільки вимоги забезпеченого кредитора, але й витрати, пов'язані з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до пункту 1 статті 115 Закону Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Пунктом 3 статті 115 визначено, що грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Згідно із пунктом 4 статті 115 витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом.

Пунктом 5 статті 115 визначено, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна боржника.

Вимоги щодо виплати основної грошової винагороди АК Задорожнього Ю.В. за період з 16.10.2014р. по 03.11.2015р в сумі 136 036,67грн. затверджені та погашені на підставі пункту 10 Постанови Господарського суду Київської області від 16.10.2014р., Протоколу зборів комітету кредиторів від 29.01.2016р та пункту 5 статті 115 ЗУ Про банкрутство .

Вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Левченко О.А. за період з 04.11.2015р. по 01.02.2016р в сумі 31 350,16 грн. також затверджені та погашені на підставі пункту 10 Постанови Господарського суду Київської області від 16.10.2014р., Протоколу зборів комітету кредиторів від 29.01.2016р. та пункту 5 статті 115 ЗУ Про банкрутство .

Вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого Задорожнього Ю.В., пов'язані з виконанням ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора банкрута в сумі 38 298,72 грн. підтверджені Звітом про офіційні витрати з 17.04.2014р. по 20.08.2015р., затверджені та погашені на підставі Протоколу комітету кредиторів від 20.08.2015р., ухвали Господарського суду Київської області від 13.11.2015р., а також Протоколу зборів комітету кредиторів від 29.01.2016р. та п.5 статті 115 Закону.

Вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого Левченко О.А., пов'язані з виконанням нею повноважень ліквідатора банкрута в сумі 39 155,49 гри. підтверджені Звітами про здійснені витрати (3 звіти) за період з 03.1 1.2015р. по 29.01.2016р., затверджені Протоколом зборів комітету кредиторів від 04.12.2015р., Протоколом зборів комітету кредиторів від 29.01.2016р. та погашені на підставі п.5 статті 115 Закону.

Таким чином, судом першої інстанції при розгляді питання щодо виплати грошових винагород арбітражним керуючим в судовому засіданні було досліджено і встановлена відсутність грошових коштів у боржника від господарської діяльності (що підтверджується копіями банківських виписок з ліквідаційного рахунку боржника, які містяться в матеріалах справи), а тому виплата вищезазначених витрат з коштів, отриманих від продажу майна боржника є повністю законною.

Посилання ПАТ АБ Укргазбанк в апеляційній скарзі на те, що в порушення частини 1 статті 74 ГПК ліквідатор не довів розміру коштів, отриманих від продажу незаставного майна та не довів, що саме ці кошти, а не кошти від продажу предмету застави, були спрямовані на задоволення вимог першої черги, є безпідставними, оскільки все майно банкрута (як ліквідаційна маса, так і майно, що було предметом забезпечення) продавалось на аукціоні одним лотом як цілісний майновий комплекс з початковою ціною, що становила сукупність всіх кредиторських вимог у відповідності до вимог ст. 43 ЗУ Про банкрутство . Реалізація цілісного майнового комплексу відбулася на других повторних торгах зі зниженням початкової вартості у відповідності до вимог статей 65, 66 ЗУ Про банкрутство . Дане питання було досліджено Господарським судом Київської області (ухвала від 22.11.2017), Київським апеляційним господарським судом (постанова від 14.02.2018) та Верховним судом (Постанова від 22.05.2018). А тому в такому випадку визначити розмір коштів, які були отримані окремо від заставного майна та ліквідаційної маси, не можливо, оскільки майно продавалося не окремо, а одним лотом. Питання розподілу коштів, які надійшла на ліквідаційний рахунок боржника, було винесено ліквідатором та розглянуто на зборах комітету кредиторів 29.01.2016 року та схвалений комітетом кредиторів (копія протоколу знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством не передбачено покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення за рахунок інших коштів, ніж від реалізації заставного майна; та встановлено правомірність в рамках чинного законодавство та у відповідності до вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом дій ліквідатора щодо розподілу коштів, отриманих від продажу цілісного майнового комплексу ПАТ Кагарлицький цукровий завод .

Таким чином, судом не встановлено порушень арбітражного керуючого Левченко О.А. при здійснені нею повноважень ліквідатора ПАТ Кагарлицький цукровий завод , з огляду на що відсутні підстави для задоволення скарги ПАТ АБ Укргазбанк .

За вказаних обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали у відповідній частині не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2018 року у справі № 911/531/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2018 року у справі №911/531/14 в частині відмови у задоволенні скарги ПАТ АБ Укргазбанк на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Левченко О.А. залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 03.04.2019 року.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Грек

О.М. Остапенко