Окрема думка

від 27.03.2019 по справі 911/531/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Північного апеляційного господарського суду Остапенка О.М.

На постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 року, що прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.12.2018 року у справі № 911/531/14 за заявою ТОВ "Бурти-Перемога" до боржника ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" про банкрутство.

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/531/14 за заявою ТОВ "Бурти-Перемога" до ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" про банкрутство.

Постановою Господарського суду Київської області від 16.10.2014 року ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

20.11.2018 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось до суду із скаргою на протиправні дії ліквідатора, які полягають у незаконному розподілі грошових коштів, отриманих від продажу заставного майна, у якій скаржник просить суд:

- визнати дії Левченко О.А. під час виконання повноважень у справі №911/531/14 про банкрутство ПАТ "Кагарлицький цукровий завод", які полягають у неправильному розподілі грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог ПАТ АБ "Укргазбанк", протиправними та такими, що порушують норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- зобов'язати арбітражного керуючого Левченко О.А. перерахувати на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" грошові кошти в розмірі 1 541 605,73 грн., що є різницею між загальним розміром коштів отриманих від продажу майна, що забезпечує вимоги АБ "Укргазбанк", та розміром коштів, які вже перераховано на користь ПАТ АБ "Укргазбанк", а також коштів, направлених на погашення витрат, які пов'язані з продажем саме такого заставного майна.

ПАТ АБ "Укргазбанк" в обґрунтування своєї скарги зазначає, що ліквідатором ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" порушено ч. 4 ст. 42, ч. 9 ст. 45, ч. 2, 8 ст. 41 Закону про банкрутство, а саме - порядок використання коштів, отриманих від продажу заставного майна.

Як вбачається зі скарги, 22.01.2016 року відбувся аукціон з продажу майна ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" у вигляді цілісного майнового комплексу, переможцем якого визнано юридичну особу, яка запропонувала найвищу ціну 4 299 755,69 грн. - ТОВ "ЛЛВ-Спорт".

Основну частину майна, яке підлягало продажу, становить майно банкрута, яке перебуває у заставі АБ "Укргазбанк". Вимого банку на суму 44 347 590,14 грн. забезпечувались майном банкрута.

05.06.2018 року в рахунок часткового погашення заборгованості ліквідатор банкрута перерахував на користь АБ "Укргазбанк" кошти в сумі 1 095 621,93 грн.

На думку скаржника, кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна банкрута, банку має бути додатково сплачено 1 541 605,73 грн., що є різницею між розміром коштів отриманих від продажу майна, що забезпечує вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк", та розміром коштів, які перераховано на користь кредитора, а також коштів, направлених на здійснення витрат, які пов'язані з продажем заставного майна.

Крім того, скаржник зазначає, що задоволенні інших вимог чи покриття інших витрат за рахунок коштів, отриманих від продажу заставного майна, які є відмінними від вимог заставного кредитора та витрат, які пов'язані з продажем саме такого заставного майна, ні законодавством, ні судовою практикою не передбачено.

За наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2018 у справі № 911/531/14 у задоволенні скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" на дії ліквідатора відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції зазначено, що виплата заборгованості із заробітної плати працівникам підприємства-банкрута з коштів, отриманих від продажу заставного майна, а також виплата основної грошової винагороди та відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням повноважень розпорядника майна та ліквідатора, здійснена ліквідатором відповідно до вимог законодавства України.

Таким чином, за висновками місцевого господарського суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції у постанові від 27.03.2019 року, ліквідатором банкрута було розподілено кошти від продажу майна ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" правомірно, а отже відсутні підстави для задоволення скарги ПАТ АБ "Укргазбанк".

Відповідно до ст. 34 ГПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.

При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Я, суддя Північного апеляційного господарського суду Остапенко О.М., при прийнятті постанови у даній справі залишився у меншості і свою думку вважаю за необхідне викласти окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги Банку у загальному розмірі 44 347590,14 грн. забезпечувалися майном банкрута, яке становило основну частину цілісного майнового комплексу, що підтверджується ухвалами Господарського суду Київської області у справі № 911/531/14 від 11.09.2014 року, від 30.12.2014 року, від 30.07.2015 року.

22.01.2016 року в рамках ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" проведено другий повторний аукціон з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, переможцем аукціону визнано юридичну особу, яка запропонувала найвищу ціну - 4 2999 755,69 грн. - ТОВ "ЛЛВ-Спорт".

05.06.2018 року в рахунок часткового погашення кредиторських вимог Банку в сумі 44 347 590,14 грн., які забезпечені заставою майна банкрута, від ліквідатора ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" Левченко О..А. на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" перераховано лише 1 095 621,93 грн.

Відповідно до Звіту ліквідатора про розподіл коштів, отриманих від продажу майна банкрута на аукціоні, кошти було розподілено наступним чином: - 1 263 188,19 грн. - погашення вимог по заробітній платі;

- 136 036,67 грн. - вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Задорожнього Ю.В. за період із 16.10.2014 року по 03.11.2015 року;

- 31 350,16 грн. - вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Левченко О.А. за період із 04.11.2015 року по 01.02.2016 року;

- 38 298,72 грн. - вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого Задорожнього Ю.В., пов'язані з виконанням ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора банкрута;

- 39 155,49 грн. - вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого Левченко О.А., пов'язані з виконання ним повноважень ліквідатора банкрута;

- 974 351,20 грн. - витрати по охороні майна;

- 50 707,37 грн. - витрати на технічну інвентаризацію;

- 100 000,00 грн. - витрати по оцінці майна;

- 537 469,46 грн. - оплата послуг за організацію та проведення аукціону з продажу майна банкрута;

- 36 097,68 грн. - витрати на архів;

- 1 095 621,93 грн. - погашення вимог заставного кредитора.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, здійснюється з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань (зокрема, ст.ст. 572, 575, 589 ЦК України, Законі України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку").

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (ч. 2 ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про заставу".

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом забезпечення, використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Частиною 9 ст. 45 Закону про банкрутство визначено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за і рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Тобто, законодавець чітко визначив напрямки та порядок використання коштів від реалізації заставного майна, в т.ч. джерело покриття витрат, пов'язаних з продажем предмета забезпечення (які не віднесені до жодної з черг задоволення вимог кредиторів).

Відтак, задоволення інших вимог чи покриття інших витрат за рахунок коштів, отриманих від продажу заставного майна, які є відмінними від вимог заставного кредитора та витрат, які пов'язані зі збереженням та продажем саме такого заставного майна, Законом не передбачено.

Згідно п. ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство до першої черги задоволення вимог кредиторів віднесено: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії (в т.ч. вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому; вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язані із виконанням ним повноважень ліквідатора банкрута; витрати арбітражного керуючого, пов'язані із утриманням і збереженням майнових активів банкрута.

Частинок 3 ст. 45 Закону про банкрутство визначено, що у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги.

Частинами 2, 8 ст. 41 Закону про банкрутство до обов'язків ліквідатора відноситься задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відтак, вважаю, що ліквідатором ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" порушено, а судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 4 ст.42, ч. 9 ст. 45, ч.2, 8 ст. 41, п.1 ч.1 ст. 45, ч. 3 ст.45 Закону про банкрутство, які визначають порядок використання коштів, отриманих від продажу заставного майна банкрута та коштів, які отримані від продажу не заставних активів.

Таким чином, погоджуюсь з доводами апелянта про те, що ліквідатор неправомірно використав кошти, отримані від продажу заставного майна АБ "Укргазбанк", на погашення таких вимог:

- 136 036,67 грн. - вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Задорожнього Ю.В. за період із 16.10.2014 року по 03.11.2015 року;

- 31 350,16 грн. - вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Левченко О.А. за період із 04.11.2015 року по 01.02.2016 року;

- 38 298,72 грн. - вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого Задорожнього Ю.В., пов'язані із виконання ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора банкрута;

- 39 155,49 грн. - вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого Левченко О.А., пов'язані із виконанням ним повноважень ліквідатора банкрута;

- 36 097,68 грн. - витрати на архів, що не є витратами, пов'язаними із утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення;

- 1 263 188,19 грн. - погашення вимог по заробітній платі, які мають задовольнятися у першу чергу згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство.

Ліквідатор у Звіті про розподіл коштів, отриманих від продажу майна ПАТ "Кагарлицький цукровий завод", зазначає, що до складу реалізованого цілісного майнового комплексу увійшли як ліквідаційна маса (дебіторська заборгованість балансовою вартістю 8 186 801,60 грн.), так і майно банкрута, що було предметом забезпечення, відповідно гроші, отримані від продажу необхідно розподілити між заставним кредитором та погашенням вимог 1-ої черги.

При цьому, ліквідатором не надано жодного розрахунку, з якого було б зрозуміло, яка сума отримана від продажу заставного майна банкрута, а яка від продажу незаставних активів (дебіторська заборгованість). Також не надано розрахунку сум для погашення заборгованості перед кредиторами 1-ої черги із урахуванням принципу задоволення вимог кредиторів однієї черги пропорційно сумі їх вимог.

Відтак, в порушення ч. 1 ст. 74 ГПК України, ліквідатор не визначив та не розмежував розмір коштів, отриманих від продажу не заставного майна та не довів, що саме ці кошти, а не кошти від продажу предмету застави, були спрямовані на задоволення вимог першої черги.

Враховуючи наведене вище, на користь ПАТ АБ "Укргазбанк", як кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна банкрута, має бути додатково сплачено 1 541 605,73 грн., що є різницею між розміром коштів отриманих від продажу майна, що забезпечує вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк", та розміром коштів, які було перераховано на користь скаржника, а також коштів, направлених на здійснення витрат, які пов'язані зі збереженням та продажем саме такого заставного майна, відтак вважаю, що апеляційна скарга підлягала задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги ПАТ АБ "Укргазбанк".

Суддя Північного апеляційного

господарського суду О.М. Остапенко

"27" березня 2019 р.