Постанова

від 04.04.2019 по справі 905/1496/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. Справа № 905/1496/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Казакової О.В.

за участі представників:

прокурора - Перегонцева Н.С., посв. №044395 від 04.10.2016

позивача -не з'явився,

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - адвокат ОСОБА_1, свідоцтво №4400 від 04.07.2012, ордер серії ДН №028242 від 07.09.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокуратури Харківської області (вх. № 218Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 03 грудня 2018 року (повний текст складено 13.12.2018) у справі № 905/1496/18

за позовом Костянтинівської місцевої прокуратури, м. Костянтинівка Донецької області,

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м. Костянтинівка Донецької області,

до:

1) Новоолександрівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Олександрівської районної ради Донецької області, с. Новоолександрівка Олександрівського району Донецької області;

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лощанське» , с. Новоолександрівка Олександрівського району Донецької області;

про визнання недійсним договору від 12.10.2017 про спільну діяльність без створення юридичної особи (договір простого товариства) щодо обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення та зобов'язання звільнити земельні ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року Костянтинівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Новоолександрівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Олександрівської районної ради Донецької області та СТОВ «Лощанське» про визнання недійсним договору від 12.10.2017 про спільну діяльність без створення юридичної особи (договір простого товариства) щодо обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення та зобов'язання СТОВ «Лощанське» звільнити земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірний договір про спільну діяльність за своєю суттю є удаваним правочином з метою приховання іншого правочину, вчиненого сторонами - договору оренди землі. Також вказаний договір є фіктивним та таким, що не відповідає вимогам закону. Тому спірний договір має бути визнаний недійсним на підставі ст0.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. У зв`язку з тим, що недійсний правочин не породжує для його сторін жодних бажаних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, прокурор просить зобов'язати СТОВ «Лощанське» , як орендаря за недійсним договором, звільнити займані ним земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.12.2018 у справі № 905/1496/18 (суддя Фурсова С.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Прокуратура Харківської області 29.12.2018, тобто з дотриманням встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, засобами поштового зв`язку звернулась до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що об'єктом оспорюваного договору є земельні ділянки державної власності, розпорядником яких є ГУ Держгеокадастру у Донецькій області і в даному випадку мова йде про управління державним майном, а не комунальним, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Також вказує на те, що розділом 8 оспорюваного договору передбачено отримання прибутку від господарської діяльності, що порушує встановлений ст. 137 ГК України принцип здійснення при оперативному управлінні лише некомерційної господарської діяльності.

Вважає, що спірний договір є удаваним для приховання іншого правочину - договору оренди землі, оскільки:

- за умовами оспорюваного договору перший відповідач, який є постійним користувачем спірною земельною ділянкою, фактично передав її на платній основі другому відповідачу для ведення господарської діяльності, тоді як сам перший відповідач не приймає участі у спільній діяльності по обробці даної земельної ділянки .

- Новоолександрівський НВК не є професійно-технічним навчальним закладом, учні школи не проходять навчально-виробничу практику, а також не є науковим сільськогосподарським закладом, тому НВК не може здійснювати науково-методичну діяльність в аграрній сфері. Відповідні положення спірного договору носять формальний характер, включені до договору з метою приховати орендні відносини, які фактично склалися між сторонами;

- відсутнє погодження укладення спірного договору з Міністерством освіти і науки України.

- в порушення вимог ст. ст. 64.6, 180.1 Податкового кодексу України, спірний договір не взятий на облік в органах податкової служби, що свідчить про відсутність наміру сторін на здійснення спільної діяльності з обробітку землі, а також досягнення спільної мети на отримання прибутку та його розподілу.

При цьому, звертає увагу на те, що неналежне оформлення першим та другим відповідачами договору оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції не з'ясовано питання щодо здійснення розрахунку за договором та призначення платежу. Згідно з платіжними дорученнями про сплату СТОВ Лощанське Новоолександрівському НВК грошових коштів призначення платежу - За оренду землі . Вказані платіжні долучення прокуратурою з матеріалами позову до суду не могли бути надані, у зв'язку з тим, що на момент пред'явлення позову розрахунок не було здійснено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2019 у справі № 905/1496/18 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху на підставі п. 3 ч. 3 ст. 258, ч.ч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу та надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання належних доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами 2-му відповідачу - СТОВ «Лощанське» .

На виконання зазначеної ухвали прокуратура Харківської області 29.01.2019 за вх. № 983 надала суду поштову накладну про надсилання цінного листа № 6109302943137 від 28.01.2019 та опис вкладення до зазначеного листа від 28.01.2019, які свідчать про надсилання копії апеляційної скарги на адресу 2-го відповідача - СТОВ «Лощанське» .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратура Харківської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 905/1496/18 призначено апеляційну скаргу до розгляду на 19.03.2019 о 10:00 год. та викликано в судове засідання представників учасників справи та зупинено дію оскаржуваної ухвали.

18.03.2019 у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. проведено повторний автоматичний розподіл по справі № 905/1496/18 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О.

За приписами частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду, розгляд справи починається спочатку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 було оголошено перерву в судовому засіданні до 04.04.2019 о 10:30 год.

Перший відповідача - у відзиві на апеляційну скаргу (від 15.03.2019 за вх. № 2685) не погоджується з доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що постанова КМУ № 296 від 11.04.2012, яка передбачає необхідність погодження навчально-виховними закладами договорів з Міністерством освіти і науки України, регулює порядок укладання договорів суб'єктами, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%, тоді як згідно п. 1.1. Статуту НВК та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, перший відповідач - навчально-виховний заклад , знаходиться повністю у комунальній власності, а тому на нього не розповсюджуються вимоги цієї постанови.

Крім того зазначає, що положення пунктів 1.14.8 , 5.2.10, 7.2.4 Статуту першого відповідача, а також норми частини 5 статті 22, частини З статті 26, ч. 1 ст. 79 Закону України Про освіту дозволяють першому відповідачу як навчальному закладу укладати договори спільної діяльності з відповідними підприємствами та отримувати кошти за цими договорами.

Також вказує на те, що доводи прокурора щодо удаваності спірного договору з метою приховати укладення договору оренди землі є необгрунтованими, оскільки:

- НВК здійснює навчання трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва, за результатами яких видає водійське посвідчення тракториста-машиніста на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України від 08.11.2013, що передбачає участь учнів у процесі обробки спільної земельної ділянки;

- у власності НВК є сільгосптехніка, яка дозволяє приймати участь у спільній діяльності з обробки спірної земельної ділянки, а саме: трактор колісний ЮМЗ-6КЛ, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1989 р.в., свідоцтво про реєстрацію АБ №086485, який повністю в робочому стані, культиватор КПС-4, сівалка СЗП-3.6 П, плуг ПЛН-3-35, лафет, що підтверджується довідкою НВК;

- план проведення навчальних екскурсій та навчальної практики у 2017-2018 роках, а також календарно-тематичне планування на 2017-2018 навчальний рік для учнів 10 та 11 класу передбачають здійснення певних заходів, які вимагають наявності вчителів-механізаторів, яких у першого відповідача немає. А тому учні НВК проходять виробничу практику в СТОВ Лощанське ,

- у першого відповідача немає повного комплекту сільськогосподарської техніки та сільськогосподарського обладнання, а тому для здійснення дослідницької роботи та навчальних цілей, а також недопущення простою сільськогосподарських земель навчальний процес та практичні роботи здійснюються із залученням спеціалістів та техніки СТОВ СТОВ Лощанське ;

- відповідачами надано до суду акт виконаних робіт відповідно до якого НВК проведено оранка землі на площі 70,3 га, боронування землі на площі 18,8 га 4,85, культивація землі на площі 18,8 га, оранка землі на площі 18,8 га та акт розподілу прибутку відповідно до якого НВК отримало відшкодування своїх витрат та частку прибутку у загальній сумі 63019,01 грн., які в повному обсязі надійшли на рахунок НВК.

Другий відповідача - СТОВ «Лощанське» у відзиві на апеляційну скаргу (від 12.03.2019 за вх. № 2527), а також його представник в судових засіданнях 19.03.2019 та 04.04.2019 не погоджується з доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що постанова Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012, яка передбачає необхідність погодження навчально-виховними закладами договорів з Міністерством освіти і науки України, регулює порядок укладання договорів суб'єктами, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%, тоді як згідно п. 1.1. Статуту НВК а також відомостей Єдиного державного реєстра юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, навчально-виховний заклад першого відповідача знаходиться повністю у комунальній власності, а тому на нього не розповсюджуються вимоги цієї постанови.

Також вказує на те, що положення пунктів 1.14.8 , 5.2.10, 7.2.4 Статуту першого відповідача, а також норми частини 5 статті 22, частини З статті 26, ч. 1 ст. 79 Закону України Про освіту дозволяють першому відповідачу як навчальному закладу укладати договори спільної діяльності з відповідними підприємствами та отримувати кошти за цими договорами.

Окрім цього, стверджує, що доводи прокурора щодо удаваності спірного договору з метою приховати укладення договору оренди землі є необгрунтованими, оскільки:

- НВК здійснює навчання трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва, за результатами яких видає водійське посвідчення тракториста-машиніста на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України від 08.11.2013, що передбачає участь учнів у процесі обробки спільної земельної ділянки;

- у власності НВК є сільгосптехніка, яка дозволяє приймати участь у спільній діяльності з обробки спірної земельної ділянки, а саме: трактор колісний ЮМЗ-6КЛ, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1989 р.в., свідоцтво про реєстрацію АБ №086485, який повністю в робочому стані, культиватор КПС-4, сівалка СЗП-3.6 П, плуг ПЛН-3-35, лафет, що підтверджується довідкою НВК;

- план проведення навчальних екскурсій та навчальної практики у 2017-2018 роках, а також календарно-тематичне планування на 2017-2018 навчальний рік для учнів 10 та 11 класу передбачають здійснення певних заходів, які вимагають наявності вчителів-механізаторів, яких у першого відповідача немає, тому учні НВК проходять виробничу практику в СТОВ Лощанське ,

- у першого відповідача немає повного комплекту сільськогосподарської техніки та сільськогосподарського обладнання, а тому для здійснення дослідницької роботи та навчальних цілей, а також недопущення простою сільськогосподарських земель навчальний процес та практичні зайняття здійснюються із залученням спеціалістів та техніки СТОВ СТОВ Лощанське ;

- відповідачами надано до суду акт виконаних робіт відповідно до якого НВК проведено оранка землі на площі 70,3 га, боронування землі на площі 18,8 га 4,85, культивація землі на площі 18,8 га, оранка землі на площі 18,8 га та акт розподілу прибутку відповідно до якого НВК отримало відшкодування своїх витрат та частку прибутку у загальній сумі 63019,01 грн., які в повному обсязі надійшли на рахунок НВК.

Крім того, вказує, що НВК перебуває на 100% у комунальній власності, має у постійному користуванні спірні земельні ділянки, у зв'язку з чим, з урахуванням положень ч. ч. 3-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 №5245-У, ці земельні ділянки є землями комунальної власності і відділ Держгеокадастру не має жодних повноважень щодо розпорядження цими землями, відповідно жодні його інтереси не можуть бути порушені.

Прокурор у відповіді на відзив (вх.№3298 від 02.04.19) вказує на те, що спірна земельна ділянка передавалась навчальному закладу першого відповідача із цільовим призначенням - для дослідних та навчальних цілей. Втім, з огляду на умови спірного договору, дана земельна ділянка фактично використовується ТзОВ Лощанське для ведення товарного сільгоспвиробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізації сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку).

Також вказує на те, що відповідно до п. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Проте, жодною нормою Статуту Новоолександрівського НВК Олександрівської районної ради Донецької області, не передбачено його право на розпорядження майном навчальних закладів.

Окрім цього, звертає увагу на те, що згідно з документами, наданими відповідачем в суді першої інстанції, у 2018 році, виробничу практику в СТОВ Лощанське проходило лише 3 учні на земельних ділянках НВК. З огляду на додані документи, а саме на план проведення навчальних екскурсій та навчальної практики в 2017-2018 навчальному році Новоолександрівської НВК, початок зайнять датується червнем 2018 року, тоді як соняшник, який був посіяний на земельних ділянках НВК (89 га), засіюється в квітні-травні.

Також зазначає, що згідно з інформацією відділу в Олександрівському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 08.06.2018 року земельні ділянки, площею 89,1202 га, які перебувають у користуванні Новоолександрівського НВК, є землями сільськогосподарського призначення державної форми власності та перебувають за межами населених пунктів, тому Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави у разі їх порушення чи загрози порушення.

Представник позивача в судове засідання 04.04.2019 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102227919000 про вручення йому копій ухвали Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2019, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Представник першого відповідача в судове засідання 04.04.2019 не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про що свідчить підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 26.03.2019, тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та першого відповідача відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення прокурора та представника другого відповідача, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на апеляційну скаргу, відповіді на відзив доводи прокурора, першого та другого відповідачів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, згідно з відомостями Статуту, затвердженого рішенням сесії Олександрівської районної ради №6/44-426 від 21.10.2014, Новоолександрівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Олександрівської районної ради Донецької області є об'єктом комунальної власності, юридичною особою, що може мати печатку, штамп, рахунок в органах державного казначейства, рахунки в установах банку.

Засновником навчально-виховного комплексу є територіальні громади сіл, селища Олександрівського району в особі Олександрівської районної ради Донецької області.

Новоолександрівський НВК складається з двох підрозділів: дошкільного та шкільного. Структурні підрозділи не є юридичними особами і функціонують відповідно до Положень (п.1.11. Статуту).

Відповідно до п.1.14. Статуту навчально-виховний комплекс має право, зокрема:

- бути власником і розпорядником майна згідно із законодавством України та власним Статутом;

- залишати у своєму розпорядженні і використовувати власні надходження у порядку визначеному законодавством України.

У Новоолександрівському НВК запроваджено технологічний профіль навчання в старшій школі (10-11 класи) зі спеціальності «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А1» , по закінченню якого видається свідоцтво з правом отримання посвідчення тракториста-машиніста категорії «А1» згідно ліцензії МОН України серії АЕ №285447 від 08.11.2013 (п.1.15. Статуту).

Директор НВК згідно з пунктом 5.2. Статуту розпоряджається в установленому порядку шкільним майном і коштами, затверджує погоджений із радою НВК бюджет та організовує його виконання, укладає угоди, відкриває рахунки в установах банків і є розпорядником коштів. Також, директор НВК сприяє залученню діячів науки, культури, членів творчих спілок, працівників підприємств, установ, організацій до навчально-виховного процесу, керівництва учнівськими об'єднаннями за інтересами.

Матеріально-технічну базу навчально-виховного комплексу включає будівлі, споруди землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі.

Майно закріплене за НВК належить йому на праві оперативного управління і не може бути вилученим у нього, якщо інше не передбачено законодавством.

НВК відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм їх охорони (п.п.6.1.-6.3. Статуту)

Згідно з відомостями Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №90555780 від 30.09.2004, виданого на підставі рішення Олександрівської районної державної адміністрації №386 від 22.09.2004, Новоолександрівський ОСОБА_2 ступенів №15 є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 89,1202га, яка складається з:

Ділянка 1 (кадастровий номер - 1420386800:01:000:0139);

Ділянка 2 (кадастровий номер - 1420386800:01:000:0138);

Ділянка 3 (кадастровий номер - 1420386800:01:000:0135);

Ділянка 4 (кадастровий номер - 1420386800:01:000:0137);

Ділянка 5 (кадастровий номер - 1420386800:01:000:0136).

Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для дослідних та навчальних цілей.

Згідно з наказом Олександрівського відділу освіти райдержадміністрації №210 від 08.12.2004 «Про внесення змін в назвах навчальних закладів, керуючись наказом МОН України №120 від 17.02.2004 «Про назви, печатки, штампи, вивіски загальноосвітніх закладів» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2004 за №248/8847 листа МОН України від 22.09.2004 №1/9-479/6477, листа ГУОН від 04.02.2003 №01/08-129, з метою впорядкування застосування назв загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до ст. 18 Закону України «Про освіту» , ст.9, 10 Закону України «Про загальну середню освіту» , назву «Новоолександрівський ОСОБА_2 ступенів №15» було впорядковано за зразком записів назв загальноосвітніх закладів у Новоолександрівську ОСОБА_2 ступенів.

12.10.2017 між Новоолександрівським навчально-виховним комплексом «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) (далі - НВК, Сторона 1) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Лощанське» (далі - Сторона 2) було укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи (договір простого товариства» щодо обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. сторони за цим договором зобов'язуються спільно діяти у сфері сільськогосподарського обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення без створення юридичної особи на основі об'єднання майна та/або професійних та інших знань, навичок та вмінь, а також ділової репутації сторін з метою здійснення дослідницької роботи та реалізації навчальних цілей, а також з метою недопущення простою сільськогосподарських земель для вирощування сільськогосподарської продукції (надалі іменується - мета).

Згідно п. 1.2. договору спільна діяльність у сфері сільськогосподарського обробітку земель за цим договором здійснюється сторонами на земельних ділянках:

1) Ділянка 1 (кадастровий номер - 1420386800:01:000:0139);

2) Ділянка 2 (кадастровий номер - 1420386800:01:000:0138);

3) Ділянка 3 (кадастровий номер - 1420386800:01:000:0135);

4) Ділянка 4 (кадастровий номер - 1420386800:01:000:0137);

5) Ділянка 5 (кадастровий номер - 1420386800:01:000:0136)

загальною площею 89,1202 га, що знаходяться на території Новоолександрівської сільської ради Олександрівського району Донецької області, що належить Стороні-1 на правах постійного землекористування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 90555780 від 30.09.2004.

У Розділах 3-4 договору визначено обов'язки сторін.

Так, сторона1 за цим договором зобов'язується, зокрема:

- надати у спільне користування земельні ділянки, зазначені у п. 1.2. цього договору, які належать на праві постійного користування, яке підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства України;

- забезпечувати участь учнів НВК у сезонних сільськогосподарських роботах;

- виконувати підготовку фахівців з числа учнів НВК (трактористів-машиністів категорії «А1» ;

- здійснювати комплекс заходів щодо догляду за парковими насадженнями;

- проводити обробку земельної ділянки наявною у сторони 1 сільськогосподарською технікою та обладнанням за попереднім дозволом сторони 2 з метою досягнення цілей, встановлених даним договором.

Сторона2 за цим договором зобов'язується, зокрема:

- після набрання чинності цим договором негайно розпочати виконання сільськогосподарських робіт щодо обробітку землі з метою научної демонстрації учням НВК передових методів та засобів обробки земельної ділянки, внесення пестицидів, агрохімікатів та інших добрив, практичного ознайомлення учнів НВК із сільськогосподарською технікою, наочної демонстрації передових та новаторських засобів, які застосовуються в сільському господарстві, здійснювати з учнями НВК теоретичну та практичну підготовку для їх подальшого залучення до роботи в сільському господарстві, а також вирощування сільськогосподарських культур;

- використовувати земельні ділянки, які зазначені у п.1.2. цього договору, що належить стороні 1, лише в межах цього договору для мети спільної діяльності, з дотриманням вимог чинного законодавства;

- залучати до участі учнів НВК при здійсненні сільськогосподарських робіт в освітніх, культурно-виховних та ознайомчих цілях.

Відповідно до п. 6.1. договору вкладом сторони2 є все те, що вона вносить у спільну діяльність за цим договором, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Сторона 2 вносить свій вклад у спільну діяльність у визначеній нею самостійно формах та обсягах, що необхідні для досягнення мети цієї діяльності (п. 6.2. договору).

Згідно п. 6.3. договору вкладом сторони1 є надання у користування для ведення спільної діяльності земельних ділянок сільськогосподарського призначення для дослідних та наукових цілей, що належать на праві постійного користування земельними ділянками та підтверджуються необхідними документами відповідно до чинного земельного законодавства, а також обробка земельних ділянок в міру можливостей сторони1.

Вироблений у результаті спільної діяльності за цим договором продукт, та одержані від такої діяльності плоди і доходи набувають статусу спільної часткової власності пропорційно внесків у спільну діяльність сторін (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору всі доходи, що отримуються за цим договором у результаті спільної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат та збитків сторін щодо ведення спільної діяльності в тому разі і відносно сплати земельного податку.

Згідно з п. 8.2.1. договору з отриманих доходів сторонам компенсуються витрати на виконання умов вказаного договору. Залишок доходів після компенсації витрат на ведення спільної діяльності розподіляється наступним чином: кожна сторона отримує частину доходів яка пропорційна її внескам у ведення спільної діяльності за цим договором. Внески сторін у ведення спільної діяльності оформлюється актами виконаних робіт які складаються та підписуються сторонами до 31 грудня відповідного року. В будь-якому випадку незалежно від суми отриманого прибутку та розмірів витрат на виконання умов вказаного договору сторона1 отримує частину прибутку грошовими коштами яка не може бути меншою 600 гривень за 1 га земельної ділянки на 1 рік, на загальну суму 53 472,12 гривень (п'ятдесят три тисячі чотириста сімдесят дві гривні дванадцять копійок) на 1 рік, у разі якщо сума отриманого прибутку є меншою ніж вказана сума, ці кошти підлягають сплаті на користь сторони1 стороною2.

Сторона2 отримує частину прибутку пропорційно її внеску у ведення спільної діяльності (п.8.2.2. договору).

У пункті 8.2.3. договору сторони визначили, що за згодою сторін сторона2 може здійснювати авансові виплати стороні1 в рахунок належної стороні1 частини прибутку.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Даний договір укладено строком на 10 років до 12 жовтня 2027.

Зазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в обгрунтування позову посилається на те, що спірний договір від 12.10.2017 про спільну діяльність без створення юридичної особи (договір простого товариства) щодо обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення за своєю суттю є удаваним правочином з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, який насправді вчинили сторони, а тому договір підлягає визнанню недійсним з підстав ст. 203, 215 ЦК України.

Оскільки недійсний правочин не породжує для його сторін жодних бажаних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, прокурор просив суд зобов'язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лощанське» як орендаря за недійсним договором, звільнити займані земельні ділянки.

При цьому прокурор вказує на те, що за умовами спірного договору другий відповідач на платній основі отримав у першого відповідача, який має статус постійного землекористувача цієї земельної ділянки, у розпорядження та користування спірні земельні ділянки для здійснення на ній сільгоспвиробництва, в якому перший відповідач фактично участі не бере та усунувся від права самостійного господарювання на даній земельній ділянці.

Також прокурор вказує на те, що перший відповідач не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності, оскільки жодним положенням Статуту цієї юридичної особи не передбачено її право на розпорядження майном навчальних закладів.

Крім того, зазначає, що укладення спірного договору суперечить вимогам закону, оскільки: користування спірною земельною ділянкою, наданою першому відповідачу для досягнення дослідницьких та навчальних цілей, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва порушує принцип цільового використання землі: всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012, першим відповідачем не погоджено укладення спірного договору із Міністерством освіти і науки України.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, наявні у справі докази підтверджують саме укладення і виконання договору про спільну діяльність, і не свідчать про прихований правочин у вигляді договору оренди, як зазначає прокурор у своєму позові, оскільки на підставі договору НВК був наданий доступ до земельної ділянки, а не розпорядження земельною ділянкою, відчуження земельної ділянки іншим особам, зміна її стану чи призначення тощо не відбулась. Враховуючи, що метою договору є не передача земельної ділянки в оренду, а створення умов для практичного навчання учнів 10-11 класу та набуття ними професійних навичок роботи, забезпечення цільового практичного використання земельної ділянки шляхом спільного обробітку для досягнення навчальних цілей, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини саме з приводу спільної діяльності, які регламентуються ст. 1130 ЦК України.

Також місцевий господарський суд зазначив, що укладений договір про спільну діяльність спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки факт практичного навчання студентів, спільний обробіток земельної ділянки для досягнення навчальних цілей доведений відповідачами.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність посилань прокурора на недодержання сторонами вимог щодо погодження з центральним органом виконавчої влади у відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 Порядку, оскільки перший відповідач є комунальним підприємством. За яким майно закріплено на прав оперативного управління, у зв'язку з чим він не є суб'єктом, на якого розповсюджуються вимоги зазначеного Порядку.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачені підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 цієї статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 цієї статті передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 2, 3 статті 203 Цивільного кодексу України серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначено зокрема те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Зі змісту вказаної норми випливає, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту оспорюваного Договору від 14.05.2015 р. вбачається, що він за своєю правовою природою є саме договором про спільну діяльність і не містить ознак та істотних умов договору оренди землі та з матеріалів справи вбачається, що у сторін (відповідачів) не було мети приховати укладенням цього договору договір оренди землі, оскільки між ними на підставі Договору склались правовідносини спільної діяльності.

Так, статтею 15 Закону України Про оренду землі встановлено істотні умови для договору оренди землі, а саме:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Спірний договір не містить умов щодо кадастрового номеру земельної ділянки, місце її розташування, індексацію орендної плати, відповідальність за її несплату, що спростовує доводи прокурора про вчинення (укладення) сторонами договору оренди землі.

Натомість, відповідно до вимог статті 1130 Цивільного кодексу України спірний договір містить умови договору про спільну діяльність із об'єднанням внесків учасників щодо внесків учасників, здійснення спільних дій та про спільну мету таких дій (внески, предмет та мета Договору), які не притаманні договору оренди землі.

Відповідно до п. 6.1. договору вкладом сторони2 є все те, що вона вносить у спільну діяльність за цим договором, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Сторона 2 вносить свій вклад у спільну діяльність у визначеній нею самостійно формах та обсягах, що необхідні для досягнення мети цієї діяльності (п. 6.2. договору).

Згідно п. 6.3. договору вкладом сторони1 є надання у користування для ведення спільної діяльності земельних ділянок сільськогосподарського призначення для дослідних та наукових цілей, що належать на праві постійного користування земельними ділянками та підтверджуються необхідними документами відповідно до чинного земельного законодавства, а також обробка земельних ділянок в міру можливостей сторони.

Спільна діяльність у договорі носить системний характер та має виконуватися всіма сторонами договору.

Мета договору про спільну діяльність характеризується спільністю для всіх учасників та має бути правомірною. При цьому спільність мети обумовлює єдність інтересів учасників для її досягнення.

В пункті 1.1 спірного договору сторони прямо визначили мету укладення та підписання договору - здійснення дослідницької роботи та реалізації навчальних цілей, а також з метою недопущення простою сільськогосподарських земель для вирощування сільськогосподарської продукції.

Визначаючи мету спільної діяльності сторони виходили з цільового призначення земельних ділянок, визначеної Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 90555780 від 30.09.2004, завдань навчально-виховного процесу, визначених Статутом Новолександрівського НВК, а також зобов'язання НВК щодо дотримання вимог та норм охорони землі, інших природних ресурсів. Тобто мета договору є правомірною.

У розділах 3-4 спірного договору сторони передбачили дії кожної з них, спрямовані на досягнення вказаної мети.

Так, сторона1 за цим договором зобов'язується, зокрема:

згідно з п. 3.1.1. - надати у спільне користування земельні ділянки зазначені у п. 1.2. цього договору, які належать на праві постійного користування яке підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства України;

згідно з п. 3.1.3 - забезпечувати участь НВК в сезонних сільськогосподарських роботах;

згідно з п. 3.1.4. - виконувати підготовку фахівців з числа учнів НВК (трактористів-машиністів категорії »А1» ;

згідно з п. 3.1.6 - проводити обробку земельної ділянки наявною сільськогосподарською технікою та обладнанням з метою досягнення цілей, встановлених договором,

згідно з п. 3.1.7 - здійснювати комплекс заходів щодо догляду за парковими насадженнями;

В свою чергу, Сторона 2 за цим договором зобов'язується, зокрема:

згідно з пунктом 4.11 - після набрання чинності цим договором негайно розпочати виконання сільськогосподарських робіт щодо обробітку землі з метою научної демонстрації учням НВК передових методів та засобів обробки земельної ділянки, внесення пестицидів, агрохімікатів та інших добрив, практичного ознайомлення учнів НВК із сільськогосподарською технікою, наочної демонстрації передових та новаторських засобів, які застосовуються в сільському господарстві, здійснювати з учнями НВК теоретичну та практичну підготовку для їх подальшого залучення до роботи в сільському господарстві, а також вирощування сільськогосподарських культур;

згідно з пунктом 4.1.7 -залучати до участі учнів НВК при здійсненні сільськогосподарських робіт в освітніх, культурно-виховних та ознайомчих цілях.

Отже, умови договору покладають на обидві сторони обов'язки як щодо обробітку землі, так і щодо здійснення навчального процесу, що свідчить про те, що виконання даного договору передбачає спільні системні дії сторін.

До того ж обробка земельних ділянок в міру можливостей сторони1, відповідно до умов пункту 6.3 договору, є частиною її внеску у спільну діяльність.

Слід заначити, що спільна діяльність НВК та СГТОВ Лощанське щодо обробітку землі нерозривно пов'язана із учбовим процесом.

Так, відповідно до плану проведення навчальних екскурсій та навчальної практики у 2017-2018 роках передбачено наступні самостійні роботи учнів на спірних земельних ділянках: міжрядна культивація кукурудзи, роботи на полі з водяною та вітровою ерозією грунтів, міжрядна культивація соняшника.

Згідно з календарно-тематичним плануванням на 2017-2018 навчальний рік для учнів 10 та 11 класу передбачено меліорація грунтів, технологія обробки грунту, технологія внесення добрив, технологія вирощування та збирання сільськогосподарських культур.

У зв'язку з тим, що відповідно до довідки НВК у Новоолександрівському НВК вчителів-механізаторів немає, то учні НВК проходять виробничу практику в СТОВ Лощанське , зокрема у 2018 році згідно наказу від 11.06.2018 №147-ОД практику проходили 3 учні, в першу чергу саме на земельних ділянках, які згідно оскаржуваного договору спільно обробляються НВК та СТОВ.

У першого відповідача немає повного комплекту сільськогосподарської техніки та сільськогосподарського обладнання, а тому для здійснення дослідницької роботи та навчальних цілей, а також недопущення простою сільськогосподарських земель навчальний процес та практичні зайняття здійснюються із залученням спеціалістів та техніки СТОВ СТОВ Лощанське .

Отже спільний характер діяльності сторін спірного договору випливає як з юридичного аналізу умов даного договору, так і з фактичного стану правовідносин сторін, а не носить суто формальний характер, як помилково зазначає прокурор в у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Слід зазначити, що, уклавши спірний договір, перший відповідач не передавав другому відповідачеві таких правомочностей землекористувача, як володіння та користування спірними земельними ділянками.. При цьому колегія суддів виходить з такого.

Статтею 93 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки визначено як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Під володінням слід розуміти усвідомлену юридично гарантовану можливість мати річ у своєму фактичному виключному господарському пануванні.

Під користуванням слід розуміти юридично забезпечену можливість застосувувати корисні властивості речі.

Тобто, з переданням права оренди однією особою-орендодавцем іншій -орендарю останній (орендар) на певний строк стає виключним користувачем земельної ділянки, який відсторонює всіх інших осіб від цього та здійснює виключний контроль над нею.

Право оренди відповідно до п. 2 ч. 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень є речовим правом, яке підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень і відповідно до статті 125 Земельного кодексу України виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошоі тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання такого обов'язку.

Серед підстав виникнення зобов'язань п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено договори та інші правочини.

З матеріалів справи та зі змісту спірного договору, а саме наведених пунктів 1.1, 3.1.1, 6.3 вбачається, що за цим договором НВК не передавав СГТОВ Лощанське речові права володіння та користування земельною ділянкою, а зобов'язався надати лише доступ до земельних ділянок для їх обробітку для спільної мети, не відсторонившись від свого фактичного і виключного панування над земельною ділянкою та здійснення спільного використання земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про недоведеність прокурором факту удаваності спірного договору.

Прокурор в позовній заяві та в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Проте, жодною нормою Статуту Новоолександрівського НВК Олександрівської районної ради Донецької області, не передбачено його право на розпорядження майном навчальних закладів, що також є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями прокурора, виходячи з такого.

Частиною 1 статтею 79 Закону України Про освіту передбачено право закладів освіти на отримання коштів згідно з укладеними договорами.

Крім того, частина 5 статі 22 Закону України Про освіту надає право закладам освіти на договірних засадах об'єднуватися з іншими юридичними особами, створюючи освітні, освітньо-наукові, наукові, освітньо-виробничі та інші об'єднання, кожен із учасників якого зберігає статус юридичної особи

Пунктом 1.14.8 Статуту НВК передбачено, що НВК має право бути власником і розпорядником майна згідно із законодавством.

Згідно з п. 7.2.4 Статуту НВК джерелами формування коштів НВК є будь-які інші джерела, не заборонені Законом.

Пункт п.7.6 Статуту НВК передбачає право НВК користуватися послугами будь-якого підприємства, установи, організації.

Також, відповідно до пункту 5.2.10 Статуту НВК директор НВК розпоряджається шкільним майном і коштами.

Як встановлено ч. З ст. 26 Закону України Про освіту , директор вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти.

Отже НВК маючи Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №ЯЯ №9055780 від 30.09.2004 мав повний обсяг цивільної дієздатності на укладення договору про спільну діяльнісь та отримання на його підставі коштів.

Колегія суддів не може погодитися також із твердженням прокурора в позовній заяві та апеляційній скарзі про фіктивність спірного договору, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України , фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В матеріалах справи наявний акт від 20.11.2018 виконаних робіт за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи щодо обробітку земельних ділянок від 12.10.2017 , відповідно до якого у 2018 році на площах, що спільно обробляються, були посіяні кукурудза та зерно - 18.8 га та озима пшениця - 70.3 га. На цих полях силами НВК проведено оранка землі на площі 70,3 га, боронування землі на площі 18,8 га 4,85, культивація землі на площі 18,8 га, оранка землі на площі 18,8 га (том І, а.с. 164).

Крім того, матеріали справи містять акт від 20.11.2018 розподілу прибутку за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи щодо обробітку земельних ділянок від 12.10.2017 (том І, а.с. 165), відповідно до якого НВК отримало відшкодування своїх витрат та частку прибутку у загальній сумі 63019,01 грн., які в повному обсязі надійшли на рахунок НВК, що підтверджується платіжними дорученнями №6857 від 11.09.2018, №6943 від 24.09.2018, №7062 від 24.10.2018, №7160 від 24.11.2018 (том І, а.с. 166-169).

Також, як вже зазначалося, укладення спірного договору із СГТОВ Лощанське дозволяє НВК в повній мірі здійснювати учбовий процес та обробляти спірні земельні ділянки, не допускаючи простою сільськогосподарських земель.

Отже виконання сторонами умов спірного договору для реалізації мети його укладення свідчить про спрямованість волі сторін на настання реальних правових наслідків, обумовлених цим договором.

Прокурор в позовній заяві та в апеляційній скарзі також посилається на те, що укладення спірного договору не погоджено з Міністерством освіти і науки України.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким посиланням прокурора, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012, яка передбачає необхідність погодження навчально-виховними закладами договорів з Міністерством освіти і науки України, на яку прокурор посилався в позовній заяві, регулює порядок укладання договорів суб'єктами, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%, тоді як згідно п. 1.1. Статуту НВК а також відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, навчально-виховний заклад першого відповідача знаходиться повністю у комунальній власності, а тому він не є суб'єктом, на якого розповсюджуються вимоги цієї постанови.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що прокурором невірно визначено орган, в інтересах якого подано позов - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, у зв'язку з чим зазначений орган не є належним позивачем у справі.

Так, відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, подаючи позов в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, вказує на те, що згідно з інформацією відділу в Олександрівському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 08.06.2018 року земельні ділянки, площею 89,1202 га, які перебувають у користуванні Новоолександрівського НВК, є землями сільськогосподарського призначення державної форми власності та перебувають за межами населених пунктів, тому Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є органами, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави у разі їх порушення чи загрози порушення.

Однак прокурором не надано жодного правовстановлюючого документу на підтвердження перебування спірних земельних ділянок у державні власності.

Разом з цим, відповідно до абзацу а частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 №5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Даний Закон набрав чинності 1 січня 2013 року.

Перший відповідач є закладом, що перебуває у комунальній власності та має у постійному користуванні спірні земельні ділянки, у зв'язку з чим, ці земельні ділянки є землями комунальної власності і відділ Держгеокадастру не має жодних повноважень щодо розпорядження цими землями.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним спірного договору.

Оскільки дана позовна вимога не підлягає задоволенню, то відсутні підстави і для задоволення похідної від неї позовної вимоги прокурора про зобов'язання СТОВ «Лощанське» звільнити займані земельні ділянки.

Прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не з'ясовано питання щодо здійснення розрахунку за договором та призначення платежу. Згідно з платіжними дорученнями про сплату СТОВ Лощанське Новоолександрівському НВК грошових коштів призначення платежу - За оренду землі . Вказані платіжні долучення прокуратурою з матеріалами позову до суду не могли бути надані, у зв'язку з тим, що на момент пред'явлення позову розрахунок не було здійснено.

Однак колегія суддів не приймає до уваги дані посилання, зважаючи на таке.

В обгрунтування зазначеного твердження апеляційної скарги прокурором 13.02.2019 подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№1590), в якому він просив долучити до матеріалів справи завірені копії виписок по рахунках щодо перерахування СТОВ Лощанське коштів Новоолександрівському НВК за спірним договором, в яких зазначено призначення платежу - За оренду землі згідно із платіжними дорученнями №6142 від 19.04.18, 5778 від 19.02.18, №6299 від 30.05.18, №6722 від 20.08.2018.

04.04.2019 представником другого відповідача ОСОБА_1 подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№3437) про долучення до матеріалів справи виписки ПАТ Райффайзенбанк по особовому рахунку №26008114714 СГТОВ Лощанське , з якої вбачається повернення невірно зарахованих коштів по платіжним дорученням №6142 від 19.04.18, 5778 від 19.02.18, №6299 від 30.05.18, №6722 від 20.08.2018.

Колегія суддів, розглянувши зазначені клопотання, дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Надані прокурором та другим відповідачем додаткові докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції, тобто є новими доказами. При цьому прокурор та перший відповідач не обґрунтували неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідні платіжні долучення прокуратурою з матеріалами позову до суду не могли бути надані, у зв'язку з тим, що на момент пред'явлення позову розрахунок не було здійснено, не підтверджується жодними доказами.

Отже колегія суддів не приймає зазначені вище докази, а лише долучає їх до матеріалів справи.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання прокурора в апеляційній скарзі на порушення СТОВ податкового законодавства при сплаті податків з діяльності, яка здійснюється на підставі вказаного договору, оскільки обставина наявності такого порушення з боку сторін договору не впливає на підстави позову у даній справі, так як не тягне за собою визнання недійсним договору, а лише може мати наслідком застосування Фіскальною службою відповідних штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 03 грудня 2018 року у справі № 905/1496/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.04.2019.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков