Постанова

від 08.04.2019 по справі 902/452/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08 квітня 2019 року Справа № 902/452/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ліпром"

на рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.2018 р.

(ухвалене о 15:25 год. у м. Вінниця, повний текст складено 22.10.2018 р.)

у справі № 902/452/18 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного підприємства "Ліпром"

про стягнення 184 180,00 грн. штрафу

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Ліпром" про стягнення штрафу у розмірі 184180 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до накладної № 33824707 у вагоні № 67658641 масу вантажу вантажовідправником Приватним підприємством "Ліпром" зазначено 67400 кг, в той час коли фактично позивачем встановлено, що маса вантажу складає 66200 кг, тобто на 1200 кг менше, ніж вказано у накладній.

З посиланням на ст. ст.118, 122 Статуту залізниць України, просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 184180 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.10.2018 р. у справі № 902/452/18 позов задоволено. Стягнуто Приватного підприємства "Ліпром" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця 184180 грн. штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі та 2762 грн. 70 коп. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 19 лютого 2018 року згідно накладної № 33824707 із станції Вендичани Південно-Західної залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було здійснило відправлення вагону № 67658641 з вантажем - брухт чорних металів, відправником якого виступило Приватне підприємство "Ліпром".

При оформленні зазначеної залізничної накладної № 33824707 відправником - Приватним підприємством "Ліпром" вказано масу вантажу у вагоні № 67658641 67400 кг. Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці, що вбачається зі змісту графи 24 перевізного документу, завантаження проводилось вантажовідправником.

25.02.2018 р. на станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі попутного акту загальної форми № 21294 від 23.02.2018 р. станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт № 485604/308 від 25.02.2018 р., відповідно до якого проведено комісійне зважування вагону № 67658641 на 150 тонних електронних вагах №14 станції Сартана-2 з повною зупинкою вагону, за результатами якого виявлено, що вага вантажу брутто складає 90000 кг, тара з брусу 23800 кг, а фактична маса вантажу нетто 66 200 кг, що менше, ніж зазначено в накладній на 1200 кг.

Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 11, 509, 549, 909 ЦК України, ст. ст. 174 ГПК України, ст. ст. 2, 5, 6, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги та наявність правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач - ПП "Ліпром" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.2018 р. у справі № 902/452/18 змінити та стягнути з Приватного підприємства "Ліпром" штраф в розмірі 3279 грн. 15 коп.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Тому, відповідною передумовою стягнення штрафу обов'язково є наявність заподіяння залізниці збитків і витрат.

Позивач будь-яких доказів заподіяння йому збитків або наявності витрат не надав.

Стаття 122 Статуту залізниць України встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту, яка передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, сума штрафу, визначена у п'ятикратному розмірі до вартості провізної плати, що дорівнює 500% цієї вартості.

При цьому, Статут залізниць України не містить приписів стосовно того, що є базою нарахування штрафу, зокрема, вартість провізної плати всього вагону чи вартість провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу, виявленої залізницею при перевірці.

Водночас, зміст загального поняття штрафу наведено у ч. 2 ст. 549 ЦК України, яка передбачає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тобто, за загальним правилом штраф обраховується не із загальної вартості послуг (робіт, товарів), а із вартості послуг (робіт, товарів), які виконані з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на те, що інше прямо не передбачено Статутом залізниць України, штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу.

В той же час із наданого позивачем розрахунку штрафу, вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено з вартості провізної плати всього вантажу, що прямо суперечить ч. 2 ст. 549 ЦК України, а також не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватися зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що провізна плата вантажу масою 67400 кг становить 36836 грн, а фактична маса вантажу - 66200 кг, що на 1200 кг менше, ніж зазначено у накладній, що дозволяє зробити висновок про те, що вартість провізної плати недостачі 1200 кг становить 655 грн. 83 коп. (36836/67400x1200), а правильний розмір штрафу, який підлягає стягненню з відправника у зв'язку із зазначенням у накладній маси вантажу на 1200 кг менше фактичної маси вантажу, становить 3279 грн. 15 коп. (5x655 грн. 83 коп.).

З огляду на вищезазначене ПП "Ліпром" вважає, що вищевказане судове рішення є необґрунтованими, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке:

- пунктом 5.5. розділу 4 Правил перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. №873 встановлено, що якщо під час перевезення або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно до ст. 118 Статуту залізниць України.

- відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній.

- згідно з ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код, адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно ст. 118 цього Статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

За наведеного вище, позивач заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Також у відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказує, що 27.11.2018 р. проведено державну реєстрацію Статуту АТ "Укрзалізниця" у новій редакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2018 р. № 938 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Українська залізниця", у зв'язку із чим просить замінити найменування сторони по справі (позивача) з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов'язковою складовою найменування акціонерного товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Апеляційним господарським судом констатується, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне не є його реорганізацією.

За таких обставин, апеляційним господарським судом в даній постанові вказується вірна змінена назва позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

08 квітня 2019 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджує, що при розрахунку штрафу слід виходити із вартості проїзної плати всього вантажу, а не вартості проїзної плати невірно вказаної маси вантажу. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.2018 р. у справі № 902/452/18 залишити без змін.

Від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване тим, що представник присутній при проведенні слідчих дій, котрі відбуваються в межах кримінального провадження.

Судова колегія дійшла висновку, що подане позивачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Проаналізувавши клопотання представника відповідача, суд констатує, що до нього не додано жодних доказів на підтвердження зазначених в ньому обставин, та те, що представник відповідача не вказує причин, котрі унеможливлюють проведення судового засідання за його відсутності.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, відповідач був завчасно повідомлений ухвалою суду від 12.03.2019 р. про розгляд справи призначеної на 08.04.2019 р., тобто ПП "Ліпром" не було позбавлене можливості направити для участі у розгляді справи іншого представника.

Явка представників учасників справи у судове засідання апеляційного господарського суду не визнавалася обов'язковою, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для такого розгляду і без участі представника ПП "Ліпром", зокрема апеляційну скаргу відповідача.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє клопотання представника ПП "Ліпром" та приходить до висновку про можливість здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ПП "Ліпром".

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 19 лютого 2018 року згідно накладної № 33824707 із станції Вендичани Південно-Західної залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було здійснило відправлення вагону № 67658641 з вантажем - брухт чорних металів, відправником якого виступило Приватне підприємство "Ліпром".

При оформленні зазначеної залізничної накладної № 33824707 відправником - Приватним підприємством "Ліпром" вказано масу вантажу у вагоні № 67658641 - 67400 кг. (а. с. 7).

25.02.2018 р. на станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі попутного ОСОБА_2 загальної форми № 21294 від 23.02.2018 р. станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону та складено ОСОБА_3 акт № 485604/308 від 25.02.2018 р. (а. с. 6, 8).

Результат зафіксовано в Книзі зважувань вантажів від 25.02.2018 р. (а. с. 10).

ОСОБА_3 акту № 485604/308 від 25.02.2018 р., судом встановлено, що 25.02.2018 р. було проведено комісійне зважування вагону № 67658641 на 150 тонних електронних вагах №14 станції Сартана-2 з повною зупинкою вагону, за результатами якого виявлено, що вага вантажу брутто складає 90000 кг, тара з брусу 23800 кг, фактична маса вантажу нетто 66200 кг, що менше, ніж зазначено в накладній на 1200 кг.

В розділі "Д" комерційного акту зазначено: "при коммерческом осмотре обнаружено: погрузка в вагоне на уровне бортов. Верхняя часть груза пакетирована, маркирована белой краской. Не плотное прилегание пакетов, имеются зазоры между пакетами. На зазорах маркировка слабо выражена, что соответствует попутному акту о/ф № 21294 от 23.02.18г ст. Нижнеднепровск-Узел Пр.ж.д. Вагон прибыл с охраной УЗ ст.Волноваха Сурженко. Вагон в техническом отношении исправен. Перевеска груза производилась в присутствии зам. ДС ОСОБА_4, аг.ком. ОСОБА_2, пр.сд.к-та Н.В.демченко, вес-ка к-та ОСОБА_5 на 150 т электронных весах №14 ст.Сартана-2 с полной остановкой вагона. При повторной перевеске данного вагона недостача груза подтвердилась. Заведующего грузовым двором нет по штату" (мова оригіналу).

Вказаний ОСОБА_3 акт № 485604/308 від 25.02.2018 р. був підписаний заступником начальника станції ОСОБА_4, агентом комерційним ОСОБА_6, агентом комерційним ОСОБА_7, прийомо-здавальником заводу ОСОБА_8

Враховуючи, невірне зазначення ПП "Ліпром" ваги вантажу в накладній маси вантажу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України залізниць відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 року за №798/5989). Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

У відповідності до п. 1.3. Правил накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з положенням статті 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року №863/5084.

Згідно з пунктом 2.1 вказаних Правил оформлення перевізних документів, вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

В силу приписів частин 1 і 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно частини 1 статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

ОСОБА_3 актом від 19 травня 2016 року № 485604/308 засвідчено факт розбіжності маси вантажу, зазначеної у перевізному документі від 19.02.2018 р. №33824707 з фактичною на 1200 кг.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно накладної від 19.02.2018 р. №33824707 провізна плата за вагон №67658641 становить 36836 грн.

За вказаних обставин, враховуючи до стягнення з відповідача підлягає штраф в сумі 184180 грн. (36836 грн. х 5).

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги позицію Верховного Суду, викладену зокрема в постанові від 12.04.2018 р. у справі № 904/10497/16 та в постанові від 26.04.2018 р. у справі № 904/5877/17, судом відхиляються твердження апелянта щодо зменшення штрафу до 3279 грн. 15 коп., у зв'язку із необхідністю застосовувати в розрахунку такого штрафу вартість проїзної плати недостачі (надлишку) маси вантажу, а не вартості проїзної плати всього вантажу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст. 277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.2018р. у справі № 902/452/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ліпром" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ліпром" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.2018 р. у справі № 902/452/18 - без змін.

2. Справу № 902/452/18 надіслати до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "09" квітня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.