Рішення

від 28.03.2019 по справі 910/17558/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2019Справа № 910/17558/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОКУС-ІНВЕСТ"

про стягнення 1 421 291,19 грн.

за участю представників:

від позивача: Яровой А.В.

від відповідача: Кондибенко О.В.

вільний слухач: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДІНГ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою "КРОКУС-ІНВЕСТ" про стягнення 1 421 291,19 грн., з яких: 1 379 894,36 грн. - заборгованість, 41 396,83 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №БВ-3272/12 купівлі-продажу цінних паперів від 14.08.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 (після усунення недоліків позовної заяви) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/17558/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 19.02.2019.

В судовому засіданні 19.02.2019 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 26.02.2019

В судовому засіданні 26.02.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/17758/18 до судового розгляду по суті на 19.03.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 19.03.2019 представник позивача надав пояснення по суті позову.

Присутній в судовому засіданні 19.03.2019 представник відповідача зазначив, що проти позову не заперечує.

В судовому засіданні 19.03.2019 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 26.03.2019.

26.03.2019 ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДІНГ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОКУС-ІНВЕСТ" як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору. В своєму позові третя особа із самостійними вимогами на предмет спору просить суд визнати недійсним договір №БВ-3272/12 купівлі-продажу цінних паперів від 14.08.2012.

В судовому засіданні 26.03.2019 представником відповідача надано суду копію простого векселя серії АА 0821037 від 16.07.2012, а також, копії договору №БВ-3279/12 купівлі-продажу цінних паперів від 15.08.2012, акту виконання договору та акту прийому-передачі цінних паперів.

В судовому зсіданні 26.03.2019 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 28.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 відмовлено у прийнятті для сумісного розгляду з первісно заявленими позовними вимогами у справі №910/17558/18 позовної заяви третьої особи з самостійними вимоги на предмета спору - ОСОБА_4 та повернуто позовну заяву третьої особи з самостійними вимоги на предмета спору з додатками ОСОБА_4.

В судовому засіданні 28.03.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги не заперечив.

В судовому засіданні 28.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДІНГ" як продавцем (від імені якого діяло Товариство з обмеженою "СІТІ БРОК" та Товариством з обмеженою "КРОКУС-ІНВЕСТ" як покупцем укладений договір купівлі-продажу цінний паперів №БВ-3272/12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вексель простий з іменним індосаментом серії АА №0821037 номінальною вартістю 1 379 894,36 грн.

В пункті 2.1. договору, сторони погодили, що загальна сума договору 1379894,36 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю загальну вартість цінного паперу зазначену в п. 2.1. даного договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту укладання цього договору.

Згідно із п. 2.3. договору, продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту укладання цього договору передати вексель по Акту прийому-передачі цінних паперів, який підписується сторонами та скріплюється печаткою та є невід'ємною частиною даного договору. Право власності на вказаний вексель переходить до покупця з моменту підписання Акту прийому-передачі цінних паперів.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі невиконання, або неналежного виконання покупцем умов п. 2.2. договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня від загальної суми договору купівлі-продажу за кожний день прострочки, але не більше 3% (трьох відсотків) обумовленої п. 2.1. суми.

17.08.2012 між сторонами укладена додаткова угода, відповідно до якої сторони внесли зміни до пункту п. 2.2. договору та погодили, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю загальну вартість цінного паперу зазначену в п. 2.1. даного договору, до 31 грудня 2015 року.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв вексель простий з іменним індосаментом серії АА №0821037 номінальною вартістю 1 379 894,36 грн., про що між сторонами підписано акт прийому-передачі цінних паперів від 14.08.2012.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач взятих на себе зобов'язань з оплати вартості векселя не виконав, у зв'язку із чим, позивачем заявлено у судовому порядку про стягнення з відповідача 1 379 894,36 грн. заборгованості. Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язань за договором №БВ-3272/12 купівлі-продажу цінних паперів від 14.08.2012, позивачем заявлено до стягнення 41 396,83 грн. - пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі укладеного між сторонами договору №БВ-3272/12 купівлі-продажу цінних паперів від 14.08.2012 у позивача виник обов'язок передати у власність відповідачу вексель простий з іменним індосаментом серії АА №0821037 номінальною вартістю 1 379 894,36 грн., а у відповідача прийняти даний вексель та оплатити його вартість.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вексель простий з іменним індосаментом серії АА №0821037 номінальною вартістю 1 379 894,36 грн., про що між сторонами підписано акт прийому-передачі цінних паперів від 14.08.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 2.2. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 17.08.2012) сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату позивачу вартості отриманого цінного паперу до 31 грудня 2015 року.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №БВ-3272/12 купівлі-продажу цінних паперів від 14.08.2012 у сумі 1 379 894,36 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку із простроченням оплати вартості векселя простого серії АА №0821037 позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41396,83 грн. пені.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.1. договору передбачено, що у разі невиконання, або неналежного виконання відповідачем умов п. 2.2. договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня від загальної суми договору купівлі-продажу за кожний день прострочки, але не більше 3% (трьох відсотків) обумовленої п. 2.1. суми.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Зі змісту пункту 8.1. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені здійснено за загальний період з 01.01.2016 по 18.12.2018, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому нарахування пені має здійснюватись за період з 01.01.2016 по 01.07.2016, що за розрахунком суду становить 283896,30 грн.

Втім, судом встановлено, що позивач обмежив нараховану пеню до 3% від загальної суми договору 1379894,36 грн., а саме до суми 41396,83 грн.

З огляду на вище наведене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені у сумі 41396,83 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДІНГ" до Товариства з обмеженою "КРОКУС-ІНВЕСТ" про стягнення 1 379 894,36 грн. - заборгованості та пені у сумі 41 396,83 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОКУС-ІНВЕСТ" (01001, м. Київ, ВУЛ. ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ, будинок 4, квартира 2, ідентифікаційний код 35057710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХОЛДІНГ" (04070, м. Київ, вулиця САГАЙДАЧНОГО, будинок 6, ЛІТЕРА "А", ідентифікаційний код 36336201) заборгованості у сумі 1 379 894,36 грн., пені у сумі 41396,83 грн. та судовий збір у сумі 21319,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.04.2019 .

Суддя О.В. Гулевець