Рішення

від 13.09.2018 по справі 804/1727/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2018 року Справа № 804/1727/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кадникової Г. В.

при секретарі судового засідання Шимановській О.Є.

за участю: представника позивача Рудневої І.В.,

представників відповідача Синявського І.Л., Лебедєвої Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГТА-Інтрейд до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГТА-Інтрейд" (далі - ТОВ "ГТА-Інтрейд", позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2017р. №0008071402, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 196' 643' 500грн.00коп. (в тому числі основний платіж 157' 314' 800грн.00коп., штрафні санкції 39' 328' 700грн.00коп.);

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2017р. №0008061402, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за березень 2017 року у розмірі 416' 502грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, які викладені в акті перевірки у зв'язку із порушенням його законних прав і законних інтересів під час складання Акту №4976/04-36-14-09/39509916 від 15.05.2017 року "ТОВ "ГТА-Інтрейд" (код ЄДРПОУ 39509916) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Люкс Грейд" (код ЄДРПОУ 40528387) за період з 01.08.2016 по 30.09.2016 року, ТОВ "Парцель" (код ЄДРПОУ 40023149) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 року, ТОВ "Спец Юг Сервіс" (код ЄДРПОУ 30976473) за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 року, ТОВ "Аудит груп" (код ЄДРПОУ 40090538) за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 року, ТОВ "Марітас" (код ЄДРПОУ 40599772) за період з 01.10.2016 по 31.10.2016 року, ТОВ Солоттехно (код ЄДРПОУ 40623595) за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 року, ТОВ "Енерджі Промгруп" (код ЄДРПОУ 40800084) за період з 01.10.2016 по 31.10.2016 року, ТОВ "Пларх" (код ЄДРПОУ 32919878) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Фаеттон" (код ЄДРПОУ 40529197) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Макросфера" (код ЄДРПОУ 40091842) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Марсін" (код ЄДРПОУ 40393819) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ ТД "АФБ" (код ЄДРПОУ 40625770) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Юніон Рент" (код ЄДРПОУ 40625943) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Лейбер Плюс" (код ЄДРПОУ 40725820) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Інвест Стандарт" (код ЄДРПОУ 40092008) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 року, ТОВ "Торімус" (код ЄДРПОУ 40920186) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 року, ТОВ "Максус Компані" (код ЄДРПОУ 40026443) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 року, ТОВ "АКТ Груп" (код ЄДРПОУ 41012065) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, ТОВ "Неокул" (код ЄДРПОУ 41015647) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 року, ТОВ "Марлен Корпорейшен" (код ЄДРПОУ 40148673) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 року, ТОВ "Люкс-Лайт Біддінг" (код ЄДРПОУ 40037303) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 року, ТОВ "СТ Енерджі" (код ЄДРПОУ 40998116) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Голденпромгруп" (код ЄДРПОУ 41063451) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Дедестор" (код ЄДРПОУ 41052825) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Арм-Лайн" (код ЄДРПОУ 40882209) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Лаврика" (код ЄДРПОУ 40491939) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Інформтехногруп" (код ЄДРПОУ 41051884) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "ВО Сенсор" (код ЄДРПОУ 41011710) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Шелдон ЛТД" (код ЄДРПОУ 40881294) за період 01.02.2017 по 28.02.2017 року з придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг)" (надалі - Акт перевірки) та винесенними ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі цього Акту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.07.2017р. № 0008071402, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 196' 643' 500грн.00коп. (в тому числі основний платіж 157' 314' 800грн.00коп., штрафні санкції 39' 328' 700грн.00коп.) та податкове повідомлення - рішення від 03.07.2017р. № 0008061402, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за березень 2017 року у розмірі 416' 502грн.00коп., у зв'язку із тим що висновки, які зроблені цим Актом перевірки не відповідають дійсності і є перевищенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області своїх повноважень. Адже товариство вважає останні помилковими, такими, що складені в результаті неправильного тлумачення наданих на перевірку первинних документів та чинного законодавства України. Натомість первинними документами підтверджується реальність усіх проведених у перевіряємому періоді господарських операцій. Тому позивач звертається до суду з вимогами про визнання вищевказаних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Ухвалою суду від 12.03.2018р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви шляхом надання відповідних документів.

Ухвалою суду від 16.05.2018р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

11.07.2018р. ТОВ "ГТА-Інтрейд" подано клопотання про витребування доказів з посиланням на ст.77 КАС України, оскільки відповідач заперечує проти позову.

Ухвалою суду від 11.07.2018р. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів по справі.

Представник відповідача проти позову заперечував, відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.

Зроблені в акті перевірки висновки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Адже в ході проведеної перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що ТОВ "ГТА-Інтрейд" здійснив нереальні господарські операції з придбання товарів у ряду контрагентів, зазначених в Акті перевірки. В свою чергу, контрагенти не звітували перед контролюючими органами, що, на думку відповідача, є ознакою нереальності здійснення господарських операцій та позбавляє ТОВ "ГТА-Інтрейд" права на податковий кредит.

Такі висновки перевіряючі зробили, встановивши, що первинні документи, надані на підтвердження реальності проведених господарських операцій, є не належним чином оформленими. Перевіркою встановлена відсутність факту (джерела) законного введення придбаного товару в обіг у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виробництва. Тому відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Позивачем подано відповідь на відзив, з посиланням на те, що у відзиві на позов відповідачем не зазначено чи визнаються, чи заперечуються ним обставини, викладені в позові. Крім того, необхідні видаткові та податкові накладні, отримані від постачальників та виконавців, відповідно до умов укладених господарських договорів, надавалися перевіряючим та їх перелік зафіксований в акті перевірки. Усі первинні документи оформлені належним чином, тобто підписані та скріплені печатками сторін, мають усі реквізити, які вимагаються чинним законодавством України.

При цьому, позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, відповідач зробив виходячи лише з суб'єктивного аналізу інформації, що міститься в базах контролюючих органів. Адже зустрічна перевірка контрагентів не проводилась, як не проводилось і зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. Твердження відповідача про наявність вироків щодо посадових осіб контрагентів також не знайшло свого відображення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечували, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 10.04.2017 року № 7697 та від 10.04.2017 №7696, виданих Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, посадовими особами Камянської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ГТА-Інтрейд" (код ЄДРПОУ 39509916) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Люкс Грейд" (код ЄДРПОУ 40528387) за період з 01.08.2016 по 30.09.2016 року, ТОВ "Парцель" (код ЄДРПОУ 40023149) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 року, ТОВ "Спец Юг Сервіс" (код ЄДРПОУ 30976473) за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 року, ТОВ "Аудит груп" (код ЄДРПОУ 40090538) за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 року, ТОВ "Марітас" (код ЄДРПОУ 40599772) за період з 01.10.2016 по 31.10.2016 року, ТОВ Солоттехно (код ЄДРПОУ 40623595) за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 року, ТОВ "Енерджі Промгруп" (код ЄДРПОУ 40800084) за період з 01.10.2016 по 31.10.2016 року, ТОВ "Пларх" (код ЄДРПОУ 32919878) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Фаеттон" (код ЄДРПОУ 40529197) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Макросфера" (код ЄДРПОУ 40091842) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Марсін" (код ЄДРПОУ 40393819) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ ТД "АФБ" (код ЄДРПОУ 40625770) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Юніон Рент" (код ЄДРПОУ 40625943) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Лейбер Плюс" (код ЄДРПОУ 40725820) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, ТОВ "Інвест Стандарт" (код ЄДРПОУ 40092008) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 року, ТОВ "Торімус" (код ЄДРПОУ 40920186) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 року, ТОВ "Максус Компані" (код ЄДРПОУ 40026443) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 року, ТОВ "АКТ Груп" (код ЄДРПОУ 41012065) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, ТОВ "Неокул" (код ЄДРПОУ 41015647) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 року, ТОВ "Марлен Корпорейшен" (код ЄДРПОУ 40148673) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 року, ТОВ "Люкс-Лайт Біддінг" (код ЄДРПОУ 40037303) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 року, ТОВ "СТ Енерджі" (код ЄДРПОУ 40998116) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Голденпромгруп" (код ЄДРПОУ 41063451) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Дедестор" (код ЄДРПОУ 41052825) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Арм-Лайн" (код ЄДРПОУ 40882209) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Лаврика" (код ЄДРПОУ 40491939) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Інформтехногруп" (код ЄДРПОУ 41051884) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "ВО Сенсор" (код ЄДРПОУ 41011710) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 року, ТОВ "Шелдон ЛТД" (код ЄДРПОУ 40881294) за період 01.02.2017 по 28.02.2017 року з придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено Акт №4976/04-36-14-09/39509916 від 15.05.2017 року.

За висновками Акту перевірки ТОВ "ГТА-Інтрейд" встановлено порушення:

1. п.198.1, 198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п. 1 п 4 розділ V, п.п.1, п.п 2, п.п .5 п.5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 133' 861' 265грн.00коп.

2. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755 VI (зі змінами та доповненнями) не зареєстровано в ЄДРПН податкові накладні у вересні 2016 року на реалізацію на суму ПДВ 1' 427' 811грн.00коп., та відповідно до п.120 1 .2 ст. 120 1 підприємство несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Із висновками щодо порушення податкового законодавства, які викладені у акті перевірки ТОВ "ГТА-Інтрейд" не погодилось, а тому були подані заперечення до Акту перевірки в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПК України.

Листом від 27.06.2017р. №13327/10/04-36-14-12-12 (отримано засобами поштового зв'язку 06.07.2017 р.) ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомило ТОВ "ГТА-Інтрейд" про результати розгляду заперечення, а саме:

"У ході розгляду заперечень ТОВ "ГТА-Інтрейд" прийняті до уваги квитанції, що підтверджують факт своєчасної реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування виписаних на адресу ТОВ "Фоззі-Фуд" (код ЕДРПОУ 32294926) у вересні 2016 року на суму ПДВ 1' 427' 811грн.00коп.

На підставі вищевикладеного, за результатами розгляду заперечень ТОВ "ГТА-Інтрейд" (вх. №7501/10 від 16.06.2017 ГУ ДФС у Дніпропетровській області), висновки акту документальної позапланової перевірки від 15.05.2017 №4976/04-36-14-09/39509916 викласти у наступній редакції:

Перевіркою ТОВ "ГТА-Інтрейд" встановлено порушення:

1. п.198.1, 198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п. 1 п 4 розділ V, п.п.1, п.п 2, п.п .5 п.5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 157' 314' 800грн.00коп., у тому числі:

- серпень 2016 року - 1' 099'008грн.00коп.;

- вересень 2016 року - 5' 898' 971грн.00коп.;

- жовтень 2016 року - 15' 255' 379грн.00коп.;

- листопад 2016 року - 27' 839' 893грн.00коп.;

- грудень 2016 року - 21' 610' 378грн.00коп.;

- січень 2017 року - 20' 935' 470грн.00коп.;

- лютий 2017 року - 41' 290' 413грн.00коп.;

- березень 2017 року - 23' 385' 288грн.00коп.

2. п.198.1, 198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п. 1 п 4 розділ V, п.п.1, п.п 2, п.п .5 п.5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), внаслідок чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 416' 502грн.00коп., в тому числі:

- березень 2017 року - 416' 502грн.00коп."

Таким чином, ГУ ДФС у Дніпропетровській області за результатами розгляду заперечень ТОВ "ГТА-Інтрейд" збільшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість, що не підтверджена за результатами перевірки на суму 23' 801' 790грн.00коп., що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2017 року на суму 23' 385' 288грн.00коп. та призвело до завищення залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року на суму 416' 502грн.00коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки з урахуванням результатів розгляду заперечень, податковим органом винесено податкові повідомлення рішення:

§ податкове повідомлення - рішення від 03.07.2017р. №0008071402 яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 196' 643' 500грн.00коп. (в тому числі основний платіж 157' 314' 800грн.00коп., штрафні санкції 39' 328' 700грн.00коп.);

§ податкове повідомлення - рішення від 03.07.2017р. №0008061402 яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за березень 2017 року у розмірі 416' 502грн.00коп.

Податкові повідомлення рішення від 03.07.2017р. №0008061402 та від 03.07.2017р. №0008071402 отримані ТОВ "ГТА-Інтрейд" засобами поштового зв'язку 10.07.2017 року.

Винесені податкові рішення, були оскаржені в адміністративному порядку відповідно до вимог ст.56 Податкового кодексу України. Так, до ДФС України направлено скаргу від 17.07.2017 року. За результатами розгляду скарги, позивач отримав Рішення від 13.09.2017 року №20363/6/99-99-11-01-02-25, яким у задоволенні скарги відмовлено повністю, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи даний спір, до вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів та приходить до таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

До висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства контролюючий орган прийшов у зв'язку з тим, що, за його переконанням, позивач у періоді, що перевірявся не мав реальних господарських операцій зі своїми контрагентами, а саме операції не мали реального товарного характеру.

На думку відповідача, позивач безпідставно відображав у податковому обліку результати господарських операцій із ТОВ "Люкс Грейд" (код ЄДРПОУ 40528387), ТОВ "Парцель" (код ЄДРПОУ 40023149), ТОВ "Спец Юг Сервіс" (код ЄДРПОУ 30976473), ТОВ "Аудит груп" (код ЄДРПОУ 40090538), ТОВ "Марітас" (код ЄДРПОУ 40599772), ТОВ Солоттехно (код ЄДРПОУ 40623595), ТОВ "Енерджі Промгруп" (код ЄДРПОУ 40800084), ТОВ "Пларх" (код ЄДРПОУ 32919878), ТОВ "Фаеттон" (код ЄДРПОУ 40529197), ТОВ "Макросфера" (код ЄДРПОУ 40091842), ТОВ "Марсін" (код ЄДРПОУ 40393819), ТОВ ТД "АФБ" (код ЄДРПОУ 40625770), ТОВ "Юніон Рент" (код ЄДРПОУ 40625943), ТОВ "Лейбер Плюс" (код ЄДРПОУ 40725820), ТОВ "Інвест Стандарт" (код ЄДРПОУ 40092008), ТОВ "Торімус" (код ЄДРПОУ 40920186), ТОВ "Максус Компані" (код ЄДРПОУ 40026443), ТОВ "АКТ Груп" (код ЄДРПОУ 41012065), ТОВ "Неокул" (код ЄДРПОУ 41015647), ТОВ "Марлен Корпорейшен" (код ЄДРПОУ 40148673), ТОВ "Люкс-Лайт Біддінг" (код ЄДРПОУ 40037303), ТОВ "СТ Енерджі" (код ЄДРПОУ 40998116), ТОВ "Голденпромгруп" (код ЄДРПОУ 41063451), ТОВ "Дедестор" (код ЄДРПОУ 41052825), ТОВ "Арм-Лайн" (код ЄДРПОУ 40882209), ТОВ "Лаврика" (код ЄДРПОУ 40491939), ТОВ "Інформтехногруп" (код ЄДРПОУ 41051884), ТОВ "ВО Сенсор" (код ЄДРПОУ 41011710), ТОВ "Шелдон ЛТД" (код ЄДРПОУ 40881294), оскільки такі операції базуються на "обриві" товару по ланцюгу постачання. Зокрема, по постачальникам та виконавцям в акті перевірки зазначено "по ланцюгу взаємопов'язаних господарських операцій з руху товару Соняшник врожаю 2016р., встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва", або "не встановлено подальшого ланцюга постачання від виробника, тобто не можливо дослідити походження товару". Дані висновки перевіряючі роблять лише з суб'єктивного аналізу інформації, що міститься в базах контролюючих органів (ІС "Податковий блок"; Архів електронної звітності (ЄРПН); підсистема 2.19 АС "Аудит" та ін.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами.

Під час судового засідання судом безпосередньо були досліджені первинні документи, які позивач надав як письмові докази на підтвердження реальності проведених господарських операцій у період, що перевірявся відповідачем.

Постачання товару позивачем підтверджено належним чином складеними видатковими накладними (Т.2 а.с.213-225; Т.3 а.с.10, 18-19, 32-39, 49-51, 55-58, 75-77, 80, 87, 93, 96, 100, 109, 114, 121, 125, 129, 135, 138, 141, 144, 148, 154, 157; Т.4 а.с.89-93, 101-155, 161-178, 184-224, 240-250; Т.5 а.с.1-27, 39-68, 79-197, 203-218) і сплачено контрагентом безготівково за платіжними дорученнями (Т.3 а.с.186-237), що підтверджується банківськими виписками (Т.9 а.с.31-65), відвантаження поставленої продукції додатково підтверджується товарно-транспортними накладними (Т.2 а.с.226-250; Т.3 а.с.1-3, 40-41, 59-60, 81-83, 88-89, 101-102, 130-131, 158-159; Т.5 а.с.219-250; Т.9 а.с.1-30).

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відповідач посилається на порушення останніми, вказаних в акті перевірки, норм податкового законодавства, посилається на відмінність номенклатури зареєстрованих податкових накладних від попереднього документального оформленого одержання (купівлі) зазначених в акті перевірки товару (послуг), наявність якої у контрагентів.

Проте, щодо таких доводів податкового органу, суд зважає на таке.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

В ході судового розгляду даної справи, відповідачем підтверджено, що зустрічні перевірки контрагентів не проводилась, як не проводилось і зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. Твердження відповідача про наявність вироків щодо посадових осіб контрагентів також не знайшло свого відображення.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ №08/28 від 12.02.2008р., постанова ВСУ №09/05 від 13.01.2009р., постанова ВСУ №10/21 від 02.03.2010р.).

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Таким чином, відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо "фіктивності" його контрагентів не навів, отже не може стверджувати про наявність у Позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015р. у справі №826/661/14 (№21-1539а15) зазначив, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, від 31.10.2014 року у справі №21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Окремо суд звертає увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 (на час розгляду даної справи ст.ст.73-74) Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Вищий адміністративний суд України також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 (на час розгляду даної справи - ч.2 ст.77) Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Отже, факт недекларування своєї діяльності деякими контрагентами позивача не мають ніякого відношення до господарських відносин позивача з такими контрагентами. Жодних інших доказів нереальності господарських операцій з такими контрагентами відповідач не надав.

Крім цього, судом встановлено, що податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України. Доказів протилежного до суду не надано.

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є товари, роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України: "Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд звертає особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати напідтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак, ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості таналежної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність (ОСОБА_22 адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13 р.-11).

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року №88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товар та послуги, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між Позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи. Адже в ході судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що проведені позивачем у перевіряємий період господарські операції були фактично здійснені та є реальними. Крім того, вони призвели до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинні документи, досліджені судом в ході судового засідання, містять відомості про господарську операцію, які підтверджують її здійснення.

Тому, винесені на підставі висновків, викладених в акті перевірки, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та не відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, суд, враховуючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є індивідуальними актами (п.19 ч.1 ст.4 КАС України), вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, та визнати протиправними, скасувати податкові повідомлення-рішення №0008071402 від 03.07.2017р. на суму 196' 643' 500грн.00коп., №0008061402 від 03.07.2017р. на суму 416' 502грн.00коп..

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.139, 243, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГТА-Інтрейд до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.07.2017р. №0008071402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 196'643'500грн.00коп. (в тому числі основний платіж 157'314'800грн., штрафні санкції 39'328'700грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.07.2017р. №0008061402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за березень 2017 року у розмірі 416'502грн.00коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49107, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Державного бюджету України (р/р отримувача №31210206784008 УДКСУ у Чечелівському районі м.Дніпра, код ЄДРПОУ 37989253 банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 616'700грн.00коп. (шістсот шістнадцять тисяч сімсот грн.00коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 21 вересня 2018 року.

Суддя Г. В.Кадникова