Рішення

від 08.04.2019 по справі 280/17/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2019 року Справа № 280/17/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Запоріжжя адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет-безпека до Головного управління Держпраці в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Паритет-безпека звернулося з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просить: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП1322/648/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2018, яка була винесена начальником Головного управління Держпраці в Запорізькій області О.О. Ганенко, відповідно до якої на ТОВ Паритет-безпека накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що між ТОВ Паритет-безпека та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено цивільно-правовий договір підряду №17/11/17 від 01.11.2017, за умовами якого виконавець фізична особи зобов'язуються виконати роботи з контролю та обліку ТМЦ. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес виконання робіт. Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який виконує роботи згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який працює відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. За трудовим договором після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. У випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, то вказані відносини відповідають ознакам договору підряду. Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що замовник оплачує підряднику роботу. Окрім того, позивач вказував, що інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Також вказав, що перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, висновки, які були зроблені за її результатом, хибні, а прийнята постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.02.2019.

07 лютого 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Паритет-безпека подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом - постановою про накладення штрафу від 07.08.2018 № ЗП 1322/648/АВ/П/ТД-ФС, що видані Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року заява позивача про забезпечення адміністративного позову була задоволена, зупинено стягнення за виконавчим документом - постановою про накладення штрафу від 07.08.2018 №ЗП 1322/648/АВ/П/ТД-ФС, що видана Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

21 лютого 2019 року на адресу суду від відповідача Головного управління Держпраці в Запорізькій області надійшов відзив від 07.02.2018 № 08/01.3-07/73 (вх.. №7171) на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти доводів адміністративного позову, посилаючись на законність прийнятої постанови, просить відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування законності прийнятої постанови про накладення штрафу відповідач посилається на те, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що ТОВ Паритет-безпека" укладено цивільно-правовий договір №17/11/17 від 01.11.2017, що має ознаки трудового договору. Аналізом означеного договору підряду встановлено, що зазначені у договорах послуги роботи співпадають за Класифікатором професій ДК 003 2010, код 5169 з професією охоронець . Тобто йдеться про підміну трудових договорів цивільно-правовими. Таким чином, ТОВ Паритет-безпека фактично було допущено працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

11 березня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.. №9391), в якій позивач висловлює незгоду із аргументами відповідача, зазначеними у відзиві, та стверджує, що ТОВ Парите-безпека , як суб'єкт господарювання вправі було на власний розсуд організовувати власні статутні завдання в т.ч. з укладанням договорів цивільно-правового характеру з надання будь-яких послуг чи виконання будь-яких робіт. Виникнення, зміна чи припинення відносин між позивачем та фізичними особами, які залучалися ТОВ Парите-безпека для виконання певних робіт, перш за все була зумовлена не примусом, а вільним волевиявленням обох сторін цивільно-правового договору. Також у відповіді на відзив позивач виклав свої доводи, у яких навів докази, що спростовують посилання відповідача на дотримання ним вимог чинного законодавства під час проведення перевірки, її оформлення та постанови про накладення штрафу.

11 березня 2019 року позивачем подано заяву (вх.. №9393) про розгляд справи без участі уповноважених представників позивача за наявними матеріалами справи.

19.02.2019 протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 20.03.2019.

20.03.2019 у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання відкладено до 02.04.2019.

02.04.2019 представники сторін подали заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, просять закінчити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті 02.04.2019.

Ухвалою від 02.04.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду 02.04.2019, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Між ТОВ Паритет-безпека (замовник) та фізичною особою - підрядником ОСОБА_3 було укладено цивільно-правовий договір підряду №17/11/17 від 01.11.2017.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що за дорученням замовника підрядник зобов'язується виконати роботи з контролю та обліку ТМЦ, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи. Підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника. Факт виконання відповідних робіт з боку підрядника засвідчується відповідними актами приймання-передачі наданих робіт.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 13.07.2018 по 16.07.2018 на підставі направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування від 12.07.2018 № 483 інспектором Головного управління Держпраці у Запорізькій області було здійснено інспекційне відвідування за місцем провадження господарської діяльності ТОВ Паритет-безпека за адресою м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд.96

За результатами інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що фактично ТОВ Паритет-безпека як роботодавцем було допущено працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

За результатами відвідування складено акт №ЗП1322/648/АН від 16.07.2018 та виписано припис про усунення виявлених порушень №ЗП1322/648/АВ/П від 16.07.2018.

ТОВ Паритет-безпека , не погодившись із змістом акту та припису та викладених у них порушень трудового законодавства, направив на адресу Головного управління Держпраці у Запорізькій області заперечення від 24.07.2018.

Листом від 26.07.2018 за вих. №08/03.4-06/3794 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області повідомлено ТОВ Паритет-безпека , що наданні ним зауваження не приймаються.

07 серпня 2018 року начальником Головного управління Держпраці у Запорізькій області у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП1322/648/АВ/П/ТД-ФС.

Вказаною постановою відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на Позивача у розмірі 111 690,00 гривень.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головного управління Держпраці в Запорізькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Судом встановлено, що в період з 13.07.2018 по 16.07.2018 на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 12.07.2018 №483 інспектором Головного управління Держпраці у Запорізькій області було здійснено інспекційне відвідування за місцем провадження господарської діяльності ТОВ Паритет-безпека за адресою м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд.96, щодо питань оформлення трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що фактично ТОВ Паритет-безпека як роботодавцем було допущено працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

За результатами відвідування складено акт №ЗП1322/648/АН від 16.07.2018 та виписано припис про усунення виявлених порушень №ЗП1322/648/АВ/П від 16.07.2018.

Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення .

Згідно п.20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування

Положеннями п.21 Порядку передбачено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Судом встановлено, що відповідачем акт №ЗП1322/648/АН від 16.07.2018 та припис про усунення виявлених порушень №ЗП1322/648/АВ/П від 16.07.2018 складені та надіслані позивачу одночасно, що фактично позбавило позивача можливості надати зауваження щодо виявлених в акті порушень.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що зауваження позивача розглядались відповідачем 26.07.2018, тобто вже після складення припису про усунення виявлених порушень №ЗП1322/648/АВ/П від 16.07.2018.

Окрім того, наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, із фіскального чеку Укрпошти № 6909500058412, яким були оплачені послуги з направлення поштового відправлення, відповідачем не було повідомлено позивача про результати розгляду його зауважень до акту №ЗП1322/648/АН від 16.07.2018.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем норм чинного законодавства під час складення акту №ЗП1322/648/АН від 16.07.2018 та припису про усунення виявлених порушень №ЗП1322/648/АВ/П від 16.07.2018

Суд, дослідивши зміст цивільно-правового договору про надання послуг, який містяться в матеріалах справи, а також наданих суду доказів, не може погодитися з вищевикладеними висновками відповідача, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ Парите-безпека (замовник) та фізичною особою - підрядником ОСОБА_3 було укладено цивільно-правовий договір підряду №17/11/17 від 01.11.2017

Зі змісту вказаного договору вбачається, що за дорученням замовника підрядник зобов'язується виконати роботи з контролю та обліку ТМЦ, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи. Підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника. Факт виконання відповідних робіт з боку підрядника засвідчується відповідними актами приймання-передачі наданих робіт.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичною особою - підрядником ОСОБА_3 договору підряду порушення чинного законодавства України.

Згідно даного договору факт надання послуг з боку Виконавця засвідчується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписуються сторонами після надання послуг та є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов договору замовник та підрядник встановлюють вартість виконання робіт по даному договору.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори підряду, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договору підряду ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Крім того, позивачем надано суду податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, і сум утриманих з них податків.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті №ЗП1322/648/АН від 16.07.2018 твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між ТОВ Паритет-безпека та фізичною особою згідно цивільно-правового договору №17/11/17 від 01.11.2017 не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення даного договору не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 КЗпП України.

Також суд критично відноситься до посилань відповідача відносно відсутності у підрядника ліцензії на здійснення послуг з охорони, оскільки ст. 77 КАС України передбачено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Натомість, як вбачається зі змісту акту №ЗП1322/648/АН від 16.07.2018, припису №ЗП1322/648/АВ/П від 16.07.2018 та постанови № ЗП1322/648/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2018 наявність або відсутність відповідної ліцензії у підрядника за договором №17/11/17 від 01.11.2017 відповідачем не досліджувалась та, як наслідок, відсутність ліцензії, не зазначалося, як порушення позивачем вимог діючого законодавства при укладенні з підрядником договору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.6 ст.19 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності контроль за наявністю у ліцензіатів (суб'єктів господарювання) ліцензій здійснюють державні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій

Натомість жодним нормативним актом повноваження щодо контролю за наявністю у суб'єктів господарювання будь-яких ліцензій, відповідачу не надано.

Окрім того, Суд зазначає, що надання послуг з охорони без наявності відповідної ліцензії є порушенням ліцензійного, але в будь-якому разі не трудового законодавства, а отже наслідком такого порушення жодним чином не може бути відповідальність передбачена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Судом встановлено, що 07 серпня 2018 року начальником Головного управління Держпраці у Запорізькій області у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП1322/648/АВ/П/ТД-ФС.

Вказаною постановою відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на позивача розмірі у розмірі 111 690,00 гривень.

Відповідно до п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно п.8 Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач взагалі не повідомляв позивача про дату та час розгляду справи, оскільки поштове відправлення Укрпошти № 6909500054301, яким на адресу ТОВ Паритет-безпека було направлено повідомлення про дату та час розгляду справи від 25.07.2018 №08/03.4-06/5729, адресату вручено не було.

Відповідно п.8 Порядку №509 постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів направлення або вручення позивачу постанови № ЗП1322/648/АВ/П/ТД-ФС у строки, визначені в п.8 Порядку №509.

При цьому суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що дана постанова була відправлена позивачу 08.08.2018 рекомендованим листом із повідомленням, а у позивача була можливість забрати поштове відправлення, якою він не скористався, оскільки позивачем не надано жодного доказу який би підтверджував той факт, що позивачу було відомо про направлення на його адресу постанови або про надходження відповідного поштового відправлення до відповідного поштового відділення або позивач нібито свідомо не з'являвся до поштового відділення та не отримував постанову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі № 295/5011/15-ц (провадження № 61-1125св17).

Вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, а також встановивши в судовому засіданні факт відсутності в діях позивача порушень ч.ч.1 і 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем позивача штрафу у розмірі 111 690,00 грн. не може вважатись правомірним.

Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження фізичної особи ОСОБА_3 з укладенням цивільно-правового договору в акті інспекційного відвідування не було зазначено, пояснення від означеної особи не відбиралися. На підставі чого суд робить висновок, що вказані договори укладено за вільним волевиявленням, на розсуд сторін і погоджені ними.

Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов'язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України Про охорону праці передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Згідно ст. 1 Закону України Про охорону праці працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Оскільки фізична особа залучалися ТОВ Паритет-безпека до виконання робіт на підставі цивільно-правових, а не трудових договорів чи контрактів, вона відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону праці не вважалась працівником, а тому на неї не розповсюджувалися положення статей 18 та 21 вказаного закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнятою не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про її протиправність та скасування.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі у розмірі 1921 грн. (платіжне доручення №441 від 21.01.2019).

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет-безпека (69068, м. Запоріжжя, вул. Грязнова (нова назва Фортечна), буд. 96,ЄДРПОУ 36146848) до Головного управління Держпраці в Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № ЗП1322/648/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2018 Головного управління Держпраці у Запорізькій області, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Паритет-безпека накладено штраф у розмірі 111 690,00 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39833546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет-безпека (код ЄДРПОУ 36146848) судовий збір в розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 08.04.2019.

Суддя О.О.Артоуз