Ухвала

від 10.04.2019 по справі 804/4459/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 804/4459/18

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Білак С.В., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі №804/4459/18 (головуючий суддя у 1 інстанції - Кадникова Г.В.) за адміністративним позовом Приватного підприємства БЛЕСК-КОМПАНІ до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2019 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №804/4459/18 з апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року.

Перевіривши апеляційну скаргу суддя встановив, що вона не відповідає вимогам статті 296 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Разом з апеляційною скаргою скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, з огляду на те, що на теперішній час у скаржника відсутнє достатнє фінансування на сплату судового збору. Проте, з метою здійснення заходів передбачених діючим законодавством щодо сплати судового збору апелянт звернувся до ДФС України з проханням про зміну помісячного плану асигнувань в частині його збільшення, на підтвердження чого надано лист заступника начальника ГУ ДФС України в Дніпропетровській області від 11.02.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Суддя вважає, що наведена норма також може бути застосована і до юридичних осіб та суб'єктів владних повноважень, якщо у них відсутні достатні кошти на рахунках для оплати судових витрат чи їх рух заблоковано внаслідок арешту.

Жодних доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для сплати судових витрат, блокування їх руху внаслідок арешту чи ненадходження бюджетних асигнувань до Державної казначейської служби України апелянт до суду не надав, а тому неможливість сплатити судовий збір належним чином не довів, що свідчить про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.

Крім того слід зауважити, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо сплати судового збору.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейський суд з прав людини як джерело права.

У справі Мушта проти України Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звертав увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

З огляду на викладене суддя вважає, що держава в особі органів влади (зокрема податкових органів), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Крім того слід зазначити, що умовою відстрочення сплати судового збору є наявність доказів того, що після такого відстрочення відпадуть обставини, які позбавляють особу можливості сплатити судовий збір.

Однак, скаржник не подав доказів того, що після відстрочення сплати судового збору відпадуть обставини, які позбавляють його можливості сплатити судовий збір.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом становить 1762 грн.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 грн.).

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як свідчать матеріали справи, позивачем подано позов який містить окремі вимоги до двох відповідачів.

Разом з тим, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними та скасування шести рішень і зобов'язання вчинити певні дії, як наслідок протиправності оскаржуваних рішень, що фактично є шістьма вимогами немайнового характеру, то ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви складала 10572 грн.

Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній на момент звернення апелянта до суду з апеляційною скаргою), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, ставка за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення становить 150% від 10572 грн. = 15858 грн., проте документ про сплату судового збору до суду не надано.

Несплачену суму судового збору належить перераховувати за наступними реквізитами: Отримувач коштів: УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача 34317206081005; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу*; 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Слід зазначити, що в силу приписів п.1 ч.4 ст.298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Суддею встановлено, що апеляційна скарга підписана представником Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - ОСОБА_1, разом з апеляційною скаргою надано копію довіреності від 04.12.2018 року №74669/04-36-10-04-13 на представництво інтересів апелянта головним державним інспектором відділу супроводження судових спорів за позаплановими перевірками юридичного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1.

Надана до суду довіреність підписана в.о. начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - Томчук О.В., проте докази її повноважень підписувати документи від імені відповідача станом на 04.12.2018 року до суду не надані.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази, підтверджуючі повноваження особи, що підписала довіреність на представництво інтересів апелянта представником, а тому суддя не може встановити чи має право ОСОБА_1 на підписання апеляційної скарги від імені Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи не надання апелянтом документу про сплату судового збору, відсутність в матеріалах справи документу, який підтверджує повноваження особи, що підписала довіреність на представництво інтересів апелянта представником, суддя дійшов висновку, що апеляційна скарга подана без додержання вимог, встановлених КАС України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 169, 296, 298 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №160/7646/18 - залишити без руху.

Встановити скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надіслання на адресу Третього апеляційного адміністративного суду: документу про сплату судового збору; належним чином оформленого документу, який підтверджує повноваження особи, що підписала довіреність на представництво інтересів апелянта представником.

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Білак