Постанова

від 28.03.2019 по справі 910/17153/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р. Справа№ 910/17153/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 28.03.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015

у справі №910/17153/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Приватного підприємства Компанія Центуріон

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк

про визнання припиненими правовідносини

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство Компанія Центуріон (далі, позивач або ПП Компанія Центуріон ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк (далі, відповідач або Банк) про:

- визнання припиненими правовідносини по договору кредитної лінії №01/КЛ-2006 з використанням мультивалютних рахунків (з усіма змінами) від 16.02.2006, укладеного між Приватним підприємством Компанія Центуріон (04074, м.Київ, вул.Резервна, буд.8, код ЄДРПОУ 30789725) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк (01054, м.Київ, вул.Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 09322299);

- визнання припиненими правовідносини по іпотечному договору від 15.06.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстровано в реєстрі за №2788, який укладений між Приватним підприємством Компанія Центуріон (04074, м.Київ, вул.Резервна, буд.8, код ЄДРПОУ 30789725) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк (01054, м.Київ, вул.Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 09322299);

- визнання припиненими правовідносини по іпотечному договору від 15.06.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстровано в реєстрі за №2786, який укладений між Приватним підприємством Компанія Центуріон (04074, м.Київ, вул. Резервна, буд.8, код ЄДРПОУ 30789725) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк (01054, м.Київ, вул.Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 09322299);

- припинення обтяження та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження №5975763 (заборона на нерухоме майно) на квартиру №7, яка розташована за адресою: м. Київ, провулок Хорива, 4;

-припинення обтяження іпотекою та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження №5975754 про обтяження іпотекою квартири 37, що розташована за адресою: м. Київ, провулок Хорива, 4;

- припинення обтяження іпотекою та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження №5975825 (заборона на нерухоме майно) на квартиру №51, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 13/9;

- припинення обтяження іпотекою та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №5975823 про обтяження іпотекою квартири №51, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 13/9.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 лютого 2006 року між Приватним підприємством Компанія Центуріон та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Експобанк , було укладено договір кредитної лінії №01/КЛ-2006 з використанням мультивалютних рахунків. В якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між Банком та позивачем були укладені Іпотечний договір від 12.06.2007 (Іпотечний договір 1), іпотечний договір від 15.06.2006 за реєстр. №2788 (Іпотечний договір 2), Іпотечний договір від 15.06.2006 за реєстр. №2786 (Іпотечний договір 3). Відповідач у рахунок виконання зобов'язань по кредитному договору здійснив 27.05.2014 звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет Іпотечного договору 1 (земельна ділянка загальною площею 0,0800 га, та житловий будинок площею 1450 кв. м, які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві), шляхом реєстрації права власності за Банком на підставі Іпотечного договору 1, задовольнивши свої вимоги по кредитному договору. У подальшому, 28.05.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві було здійснено реєстрацію права власності за банком предметів іпотечних договорів 2 та 3. Вказані дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/18648/14 від 21.01.2015 визнано протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за банком предметів іпотечних договорів №2 та №3. Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що задоволення вимог Банку шляхом звернення стягнення на предмет Іпотечного договору 1 в позасудовому порядку за рахунок одного предмету іпотеки (земельної ділянки загальною площею 0,0800 га та житлового будинку площею 1450 кв. м, які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві) свідчить про припинення дії кредитного договору, а відтак звернення стягнення на предмети іпотечних договорів 2 та 3 порушує права позивача щодо володіння та користування майном.

В якості нормативного обґрунтування заявленого позову позивач посилається на положення статей 1, 17, 33, 36 Закону України Про іпотеку , норми статей 319, 391, 575, 598, 599 Цивільного кодексу України та положення статті 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №910/17153/15 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано припиненими правовідносини по договору кредитної лінії №01/КЛ-2006 з використанням мультивалютних рахунків (з усіма змінами) від 16.02.2006, який укладений між Приватним підприємством Компанія Центуріон та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк .

Визнано припиненими правовідносини по іпотечному договору від 15.06.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстрований в реєстрі за №2788, який укладений між Приватним підприємством Компанія Центуріон та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк .

Визнано припиненими правовідносини по іпотечному договору від 15.06.2006, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстровано в реєстрі за №2786, який укладений між Приватним підприємством Компанія Центуріон та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк .

В решті частини позову провадження у справі припинено.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк на користь Приватного підприємства Компанія Центуріон витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 грн. 00 коп.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що кожний окремо укладений іпотечний договір між відповідачем та позивачем самостійно в повному обсязі забезпечує виконання зобов'язань позивача по кредитному договору перед відповідачем. Відповідач в рахунок виконання зобов'язань по кредитному договору здійснив 27.05.2014 звернення стягнення в позасудовому порядку на Предмет іпотеки 1 (земельна ділянка загальною площею 0,0800 га та житловий будинок площею 1450 кв. м, які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві), шляхом реєстрації права власності за Банком на підставі Іпотечного договору 1, задовольнивши свої вимоги по кредитному договору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині припинення зобов'язань за кредитним та іпотечними договорами, суд послався на норми частини 4 статті 36 Закону України Про іпотеку , зазначивши, що остання обмежує права іпотекодержателя, після завершення позасудового врегулювання, на продовження стягнення заборгованості по кредитному договору як в судовому порядку так і позасудовому порядку, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, в тому числі шляхом наступного набуття Банком права власності на інші предмети іпотеки на підставі окремих іпотечних договорів, укладених в забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору, по якому вже відбулося задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом набуття права власності в позасудовому порядку на предмет іпотеки.

Водночас, суд зазначив, що вимоги про виключення записів про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не підлягають розгляду в господарському суді, мають бути заявлені до державного реєстратора та розглянуті в порядку адміністративного судочинства, а відтак припинив провадження в решті частини позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач 01.10.2018 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №910/17153/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП Компанія Центуріон до АТ КБ Експобанк про визнання припиненими правовідносин відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- нормами статей 1, 33, 36 Закону України Про іпотеку передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки повинно призвести до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням. Однак, ні вказаними статтями, ні іншими статтями Закону не передбачено, що використання позасудового врегулювання як способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, незалежно від наявності інших предметів іпотеки по іншим договором, призводить до задоволення вимог іпотекодержателя по основному зобов'язанню;

- нормами частини 4 статті 36 Закону України Про іпотеку не передбачено, що забороняється наступне набуття іпотекодержателем права власності на інші предмети іпотеки на підставі окремих іпотечних договорів, укладених в забезпечення виконання зобов'язання по одному Кредитному договору, по якому вже відбулося задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом набуття права власності в позасудовому порядку лише на один предмет іпотеки, але це не призвело до задоволення вимог за Кредитним договором в повному обсязі. Судом першої інстанції не повно встановлено обставини у справі, адже у даному випадку позасудове врегулювання не є завершеним, як це передбачено частиною 4 статті 36 Закону України Про іпотеку , адже існує три застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в різних іпотечних договорах і лише згідно одного з них Банком набуто право власності на предмет іпотеки;

- за рахунок одного предмета іпотеки вимоги кредитора (Банку) не були задоволені в повному обсязі, оскільки позивачем не було сплачено прострочену заборгованість за кредитом, нарахованими процентами та пеню, яка станом на 28.07.2015 становила 41 728 842,78 грн., а тому, враховуючи положення частини 5 статті 33 Закону України Про іпотеку , відсутні підстави для визнання правовідносин припиненими.

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу та додаткових пояснень сторін

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 03.11.2015, зазначає, що твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Як стверджує позивач, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення правовідносин по кредитному договору та іпотечним договорам 2, 3, так як згідно частини 4 статті 36 Закону України Про іпотеку після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Тобто, частина 4 статті 36 Закону України Про іпотеку передбачає підстави припинення зобов'язань щодо виконання основного зобов'язання, яке було забезпечене іпотечним договором. Дотримання даної Закону України Про іпотеку забезпечує дотримання принципу рівності прав та обов'язків кредитора і боржника та попереджає від виникнення штучної заборгованості або її збільшення по кредитному договору. Позивач наголосив на неправомірності продовження стягнення заборгованості по кредитному договору у випадку проведення позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторонами неодноразово подавались письмові пояснення по суті спору.

У письмових поясненнях від 04.11.2015 відповідач зазначив, що на момент укладення іпотечних договорів сумарна вартість двох предметів іпотеки (на які було звернуто стягнення у позасудовому порядку) у п'ять разів була меншою за розмір забезпечених вимог. На момент звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку по вулиці Обухівській, 60 в місті Києві станом на 27.05.2014 борг ПП Центуріон перед Банком у гривневому еквіваленті складав 20 572 917 грн. (із розрахунку курсу НБУ станом на 27.05.2014 - 11,7098 грн. за 1 дол. США та беручи до уваги розмір боргу позивача перед Банком станом на 16.02.2014, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі №5011-34/2522-2012, навіть без урахуванням нарахованих відсотків за період після ухвалення судового рішення - 13.06.2012 та до моменту звернення стягнення - 27.05.2014.

У додаткових письмових поясненнях від 24.11.2015, 22.09.2016, 11.10.2016 відповідач стверджував, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 12.06.2007 розмір заборгованості позивача перед Банком за Кредитним договором становив: за кредитом за процентами - 2 704 989,62 доларів США та 2 233 201,40 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ до національної грошової одиниці складало 33 775 601,11 грн.; неустойка - 1 875 683,24 доларів США та 3 601 059,25 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ до національної грошової одиниці складало 23 239 864,37 грн. Разом борг становив 57 015 465,48 грн. (розрахунок даної заборгованості додано до даних пояснень; том 2, а.с. 31-38). 27.05.2014 в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором банком було звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 12.06.2007 - на житловий будинок та земельну ділянку по вулиці Обухівській, 60 в місті Києві вартістю, відповідно, 1 538 000,00 грн. та 13 032 000,00 грн., що, як стверджує відповідач, підтверджується виписками по особовим рахункам №34088010 та №34084014 та копіями звітів про оцінку майна ТОВ ЕКСТЕНТ асошиейтс (том 2, а.с. 39-50; том 3, а.с. 63-64). Отже, за Іпотечним договором від 12.06.2007 Банк прийняв у власність майно за вартістю 14 570 000,00 грн., яка більше ніж у два рази менше від розміру боргу за кредитним договором. Банк наголосив, що станом на 24.11.2015 звернув стягнення лише на один предмет іпотеки, позовні вимоги про звернення стягнення на решту предметів іпотеки перебувають на розгляді в Господарському суді міста Києва (справа №910/18449/15). Таким чином, враховуючи вартість окремого предмета іпотеки за трьома іпотечними договорами та розмір основного зобов'язання, кожний окремий договір іпотеки не забезпечував у повному обсязі виконання зобов'язань ПП Центуріон по Кредитному договору перед Банком, а Банк не завершив позасудове врегулювання по всім іпотечним договорам, звернувши стягнення лише на один предмет іпотеки. В доповнення до розрахунку заборгованості ПП Центуріон станом на 27.05.2014 відповідачем 01.12.2015 надано суду виписки по особовим рахункам ПП Центуріон , реєстри платежів по погашенню заборгованості по відсоткам ПП Центуріон (том 2, а.с. 55-79). До пояснень від 11.10.2016 відповідачем були також долучені довідка про наявність заборгованості ПП Центуріон перед Банком за Договором кредитної лінії №01/КЛ-2009 від 16.02.2006 станом на 27.05.2014 (дату набуття права власності на предмет іпотеки) (том 3, а.с. 97).

Позивач у поданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях від 01.12.2015 та 07.09.2016 наголосив, що погашення заборгованості по кредитному договору відбулося у взаємозв'язку із розміром заборгованості по кредитному договору, визначеному у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі №5011-34/2522-2012. При цьому, відповідачем до 27.05.2014 було списано з рахунку позивача 26.02.2013 кошти в сумі 86 900,00 дол.США на погашення відсотків та 96 363,98 дол.США на погашення кредиту. Тобто, станом на 27.05.2014 позивач мав наступні зобов'язання перед відповідачем по кредитному договору: 1 483 636,02 дол.США - тіло кредиту; 1 020 000,00 грн. - тіло кредиту; 28 492,36 грн. - відсотки по кредиту. Позивач наголосив на неможливості взяття судом до уваги звітів про оцінку майна ТОВ ЕКСТЕНТ асошиейтс , наданих Банком, та на тому, що сторонами при укладенні договору було визначено як заставну, так і ринкову вартість предмета іпотеки в розмірі, що в еквіваленті становить 1 792 651,49 дол.США. Крім того, наголосив на безпідставності нарахування пені в іноземній валюті та строках нарахування пені, встановлених статтею 232 Господарського кодексу України.

28.09.2016 позивачем до суду були подані письмові пояснення, у яких він наголосив на тому, що будь-які вимоги щодо сплати боргу по кредитному договору, які висуваються після ухвалення рішення суду, мають виконуватись із урахуванням суми заборгованості, яка в ньому визначена. Позивач повідомив, що 16.06.2014 на засіданні кредитного комітету Банку було ухвалено рішення (оформлене протоколом №КК16-06-14/1) (копія додана до пояснень; том 3, а.с. 71-72), відповідно до якого заборгованість позивача визначалась саме на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі №5011-34/2522-2012 та складала 18 778 764,59 грн., з яких 1 377 439,54 грн. - нарахована пеня, сума якої була не визнана судом у вказаній справі. Тобто, заборгованість позивача складала 17 401 325,05 грн. Також, позивач долучив до пояснень звіт про експертно грошову оцінку земельної ділянки по вул. Обухівська, 60 в місті Києві, проведеної ТОВ Консалт Юніон , згідно якого ринкова вартість земельної ділянки станом на 29.07.2014 складала 1 658 000,00 грн., та звіт ТОВ Незалежна експертна компанія про незалежну оцінку вартості будинку по вул. Обухівська, 60 в місті Києві, згідно якого ринкова вартість будинку станом на 29.07.2014 складала 15 418 256,00 грн., а всього 17 076 256,00 грн. (копії звітів додані до пояснень - том 3, а.с. 73-74).

25.10.2016 позивач (на виконання вимог суду) надав для долучення до матеріалів справи звіти про оцінку ринкової вартості майна - предмету іпотеки (будинку та земельної ділянки по вулиці Обухівській, 60 в місті Києві) (том 4, а.с. 1-190), а саме: Звіт про оцінку майна ТОВ Незалежна експертна компанія станом на 23.05.2015 (ринкова вартість предмета іпотеки згідно якого становила 17 655 300,00 грн.); Звіт про оцінку майна Асоціації Укрекспробуд станом на 27.05.2014 (ринкова вартість предмета іпотеки згідно якого становила 17 946 560,00 грн.); Звіт про оцінку майна ФОП ОСОБА_4 станом на 27.05.2014 (ринкова вартість предмета іпотеки згідно якого становила 19 936 100,00 грн.).

04.09.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, у яких він на підтвердження своєї правової позиції у справі щодо неможливості нарахування Банком відсотків після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування послався на постанову Великої Палати Верховного Суду №444/9519/12 (копія додана - том 5, а.с. 132-135).

У поданих до суду письмових поясненнях від 11.09.2018 та 28.03.2019 позивач зазначив, що Банк не здійснював нарахування позивачу відсотків по кредиту та пені за період з 16.03.2009 по 26.05.2014; розмір заборгованості за кредитним договором станом на 27.05.2014 становив 17 401 326,05 грн., у той час як вартість іпотечного майна, на яке було звернуто стягнення, становила 17 946 540,00 грн. (згідно звітів про ретроспективну оцінку майна асоціації УкрЕксПроБуд , який відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, що встановлено у висновку експертів КНДІСЕ №4616/18-42/8815/18-42 від 16.05.2018, наданому за результатами проведення у справі судової експертизи) та була достатньою для задоволення вимог Банку за кредитним договором, що у відповідності до частини 4 статті 36 Закону України Про іпотеку свідчить про недійсність наступних вимог Банку до позивача щодо виконання основного зобов'язання по кредитному договору. Також позивач послався на судову практику Верховного Суду у справах №927/84/16, №913/67/17, №5017/1987/2012.

У поданих до суду письмових поясненнях від 25.02.2019 відповідач наголосив на тому, що заборгованість за кредитним договором позивача становить 57 015 465,48 грн. та за рахунок цього майна було погашено лише суму 15 965 000,00 грн. Також, станом на даний час позивачем не виконано рішення суду у справі №5011-34/2522-2012. До даних правовідносин мають бути застосовані положення частини 5 статті 33 та 36 Закону України Про іпотеку , оскільки предметом іпотеки згідно іпотечних договорів є декілька об'єктів нерухомого майна, а стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

У поданих до суду письмових поясненнях від 25.03.2019 відповідач послався на судову практику щодо нарахування процентів після спливу терміну кредитного договору (справа №5017/1987/2012, №6-249цс15, №6-1412цс16, №6-2739цс15) та наголосив, що станом на дату прийняття оскарженого рішення діяла судова практика щодо можливості нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом і пені після закінчення терміну дії договору з моменту прийняття судового рішення. У даних поясненнях відповідач також наголосив, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки (27.05.2014) борг за позивачем перед Банком складав 20 572 917,00 грн., сума якого підтверджується рішенням суду у справі №5011-34/2522-2012.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2015 справу №910/17153/15 за апеляційною скаргою Банку було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 апеляційну скаргу Банку прийнято до провадження вищевказаною колегією суддів та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції склад колегії суддів на підставі проведених автоматизованих розподілів судової справи неодноразово змінювався.

Крім того, під час розгляду справи у Київському апеляційному господарському суді судом неодноразово призначались судові експертизи: будівельно-технічна (згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015), комплексна оціночно-будівельна та оціночно-земельна (згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016).

01.08.2016 від КНДІСЕ до суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експертів на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у зв'язку з ненаданням експерту витребуваної ним додаткової інформації та ненадання доступу до об'єкту дослідження.

07.04.2017 від КНДІСЕ до суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експертів на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у зв'язку з ненаданням експерту витребуваної ним додаткової інформації та ненадання доступу до об'єкту дослідження.

Водночас, враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 (головуючий суддя - Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Сулім В.В.) про призначення комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи перед експертом було поставлено 3 питання, а перше питання мало рецензійний характер та не потребувало доступу до об`єкту дослідження, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О. судом апеляційної інстанції було повторно призначено комплексну судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу за наявними документами у матеріалах справи, що не потребує забезпечення судовому експерту доступу до об`єкта дослідження. Апеляційне провадження у справі №910/17153/15 зупинено до одержання результату комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

На вирішення повторної судової експертизи в ухвалі поставлено наступне питання: чи відповідають наявні у матеріалах справи звіти оцінки нерухомого майна (житлового будинку №60 по вул. Обухівська в м. Києві, загальною площею 1450,00 кв.м.) та земельної ділянки розташованої по вул. Обухівській, 60 у Святошинському районі м. Києва, площею 0,0800 га, а саме звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ ЕКСТЕНТ асошиейтс , звіт про оцінку житлового будинку ТОВ ЕКСТЕНТ асошиейтс , звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ Консалт Юніон , звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна ПП Компанія Центуріон жилого будинку ТОВ Незалежна експертна компанія , звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку ПП Компанія Центуріон ТОВ Незалежна експертна компанія , звіт про ретроспективну оцінку майна асоціації УкрЕксПроБуд , звіт про ретроспективну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, асоціації УкрЕксПроБуд , звіт про незалежну оцінку ринкової вартості житлового будинку та земельної ділянки, що належать ПП Компанія Центуріон ФОП Королев В.М. вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам? . У розпорядження експертів надано матеріали справи №910/17153/14.

02.08.2018 до суду надійшли матеріали справи №910/17153/15 та висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної оціночно-будівельної експертизи №4616/18-42/8815/18-42 від 16.05.2018 (том 5, а.с. 94-117).

Оскільки, обставини, що зумовили зупинення провадження у даній справі, були усунені, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 поновлено провадження у справі №910/17153/15, призначено розгляд справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018, 26.09.2018 розгляд справи відкладався.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Указом Президента України №295/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів , відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів , пункту 11 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Вищу раду правосуддя сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/17153/15 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк у справі №910/17153/15 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №910/17153/15 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М. та справу призначено до розгляду на 18.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №910/17153/15 судом оголошено перерву до 17.01.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 №09.1-08/230/19, у зв'язку із перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019 справу №910/17153/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №910/17153/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А. та розгляд справи №910/17153/15 вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 17.01.2019.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019, 26.02.2019, 06.03.2019 та 26.03.2019 у справі №910/17153/15 оголошувались перерви. Останнього разу до 28.03.2019.

У судовому засіданні 28.03.2019 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.03.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та додаткових письмових поясненнях, що надавались суду апеляційної інстанції, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові в частині визнання припиненими зобов'язань за кредитним та іпотечними договорами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.03.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях, просив її відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

16 лютого 2006 року між Приватним підприємством Компанія Центуріон (позичальник) та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Експобанк (Банк), було укладено договір кредитної лінії №01/КЛ-2006 з використанням мультивалютних рахунків (далі - Кредитний договір).

Згідно з умовами Кредитного договору (із урахуванням додаткових угод до нього) Банк надав Позивачу кредит в розмірі 9 000 000,00 грн. зі строком повернення до 13 березня 2009 року (у редакції угоди до кредитного договору від 13.02.2009).

Процентна ставка за користування кредитними коштами в доларах США встановлюється в розмірі 14,5 % річних, в національній валюті 22 % річних (пункт 1.3. Кредитного договору).

Згідно пункту 2.1. Кредитного договору видані Банком кредити забезпечуються належним позичальнику майном і коштами, на які може бути накладене стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору (у редакції угоди до кредитного договору від 15.06.2006) забезпеченням зобов'язань позичальника за цим договором є іпотека майнових прав, іпотека земельної ділянки та іпотека двох квартир (двокімнатної та трикімнатної). У разі ухилення позичальника від виконання цих обов'язків Банк може в судовому порядку вимагати від позичальника забезпечення зобов'язань або достроково стягнути виданий кредит (кредити) та/або відмовити й наданні кредиту (кредитів).

В якості забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору між Банком та Позивачем були укладені наступні іпотечні договори:

- 12.06.2007 іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, за реєстровано в реєстрі за №1793 (далі - Іпотечний договір 1). Предметом іпотечного договору 1 були земельна ділянка загальною площею 0,0800 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер № 8000000000:75:088:0061 та майнові права на нерухомість, будівництво, якої не завершено, а саме: житловий будинок площею 1450 кв. м, які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві (далі - Предмет іпотеки 1);

- 15.06.2006 іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, за реєстровано в реєстрі за № 2788 (надалі - Іпотечний договір 2). Предметом іпотечного договору 2 була квартира № 7 загальною площею 60,7 кв. м яка розташована за адресою: м. Київ, провулок Хорива, 4 (далі - Предмет іпотеки 2);

- 15.06.2006 іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, за реєстровано в реєстрі за №2786 (далі - Іпотечний договір 3). Предметом іпотечного договору 3 була квартира №51 загальною площею 67,10 кв. м яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 13/9 (далі - Предмет іпотеки 3).

Згідно з пунктом 1.1. Іпотечного договору 1 та пунктів 1.1. Іпотечних договорів 2, 3 (у редакції договорів від 16.04.2007 про внесення змін до іпотечних договорів 2, 3) останніми забезпечується виконання позивачем зобов'язань повернути Банку кредит у розмірі 9 000 000,00 грн.

27.05.2014 о 19 год. 38 хвилин Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13658215 від 10.06.2014 було здійснено реєстрацію права власності за Банком Предмет іпотеки 1 (земельна ділянка загальною площею 0,0800 га, та житловий будинок площею 1450 кв. м, які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві) на підставі Іпотечного договору 1. Вказана обставина підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 23865627 та № 23865921 від 05.07.2014.

28.05.2014 о 13 год. 49 хвилин Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13648257 від 10.06.2014 було здійснено реєстрацію права власності за Банком на Предмет іпотеки 2 (квартира №7, яка розташована за адресою: м. Київ, провулок Хорива 4) на підставі Іпотечного договору 2. Вказана обставина підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 23867169 від 05.07.2014.

28.05.2014 о 13 год. 33 хвилини Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13648749 від 10.06.2014 було здійснено реєстрацію права власності за Банком на Предмет іпотеки 3 (квартира №51, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 13/9) на підставі Іпотечного договору 3. Вказана обставина підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23866954 від 05.07.2014.

21.01.2015 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/18648/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, за адміністративним позовом ПП Компанія Центуріон до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України позов задоволено повністю, визнано дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстрацій служби України Мощонської Ірини Володимирівни неправомірними щодо реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк Експобанк на квартиру №7, яка розташована за адресою: м. Київ, провул. Хорива, 4 та квартиру №51, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська 13/9, відповідно до іпотечного договору від 15.06.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстрований в реєстрі за №2788 та іпотечного договору від 15.06.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстрований в реєстрі за №2786. Визнано протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13648749 від 10.06.2014 щодо реєстрації права власності за Відповідачем на Предмет іпотеки 3 (квартира №51, яка розташована адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 13/9) та скасовано рішення про державну реєстрацію № 13648257 від 10.06.2014 щодо реєстрації права власності за Відповідачем на Предмет іпотеки 2 (квартира №7, яка розташована за адресою: м. Київ, провулок Хорива 4). Обставини про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав нерухоме майно №39467173 від 22.06.2015 та №38930220 від 11.06.2015.

Водночас, як повідомив відповідач суду апеляційної інстанції у додаткових поясненнях від 06.09.2016 та 28.03.2016, постановою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2016 у справі К/800/21921/15 було скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі №826/18648/14, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом із відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року за клопотанням Приватного підприємства Компанія Центуріон провадження у адміністративній справі № 826/18648/14 за позовом Приватного підприємства Компанія Центуріон до Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Експобанк , Державна реєстраційна служба України про визнання протиправними дій та скасування рішень зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 910/17153/15 за позовом Приватного підприємства Компанія Центуріон до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк про визнання припиненими правовідносини. Дана ухвала залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 826/18648/14.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.05.2015 позивач звернувся до відповідача з листом вих. №6, у якому, посилаючись на реєстрацію Банком права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0800 га та житловий будинок площею 1450 кв.м., які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору, просив надати довідку про відсутність заборгованості по кредитному договору у зв'язку з виконанням його умов в повному обсязі.

Відповідач, у свою чергу, направив на адресу позивача вимоги №1104/3366 від 10.06.2015 та №1104/3367 від 10.06.2015 про усунення порушення основного зобов'язання по кредитному договору, у яких, зазначаючи про порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором, вимагав у позивача сплатити в повному обсязі суму загальної заборгованості за Кредитним договором: 1 755 342,68 дол.США та 2 101 623,47 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 07.06.2015 становить 38 987 890,76 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача вартість майна по Іпотечному договору 1, на яке 27.05.2014 було звернуто стягнення Банком у позасудовому порядку, перевищувала розмір заборгованості позивача перед Банком за Кредитним договором. Відтак, оскільки Банк реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, то правовідносини щодо кредитного договору та договорів іпотеки 2, 3 вважаються припиненими.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених сторонами

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт надання Банком позивачу кредиту згідно умов Кредитного договору сторонами не заперечувався.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України Про іпотеку (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин (27.05.2014) визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини 5 статті 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом частини 5 статті 33 Закону України Про іпотеку якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору, що укладений між позивачем та відповідачем, було укладено три окремі іпотечні договори. Тобто, існує три окремі предмети іпотеки, до складу кожної із яких входять наступні об'єкти нерухомого майна:

- земельна ділянка загальною площею 0,0800 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер № 8000000000:75:088:0061 та майнові права на нерухомість, будівництво, якої не завершено, а саме: житловий будинок площею 1450 кв. м, які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві (Іпотечний договір 1);

- квартира №7 загальною площею 60,7 кв. м яка розташована за адресою: м. Київ, провулок Хорива, 4 (Іпотечний договір 2);

- квартира №51 загальною площею 67,10 кв. м яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 13/9 (Іпотечний договір 3).

Згідно частини 1 статті 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 33 Закону України Про іпотеку ).

При цьому, право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Відповідно до частин 1-3 статті 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Так, умовами пунктів 4.2., 4.3., 4.3.1. Іпотечного договору 1 передбачено право іпотекодержателя на позасудове врегулювання через продаж від власного імені предмету іпотеки чи передачу іпотекодержателю предмету іпотеки у власність.

Так, згідно пункту 4.3. Іпотечного договору 1 за рішенням та на розсуд іпотекодержателя, задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись шляхом позасудового врегулювання заборгованості за Договором кредиту (це застереження є договором про задоволення вимог іпотекодержателя), що полягає у наступному:

4.3.1. У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може прийняти рішення про передачу йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Договору кредиту. Таке рішення приймається іпотекодержателем одноосібно. Підписанням цього Договору сторони цього Договору засвідчують, що іпотекодавець надає іпотекодержателю згоду на передачу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Сторони цього Договору засвідчують, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про набуття у власність предмету іпотеку.

Так, 27.05.2014 о 19 год. 38 хвилин Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13658215 від 10.06.2014 було здійснено реєстрацію права власності за Банком на Предмет іпотеки 1 (земельна ділянка загальною площею 0,0800 га та житловий будинок площею 1450 кв.м., які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві) на підставі Іпотечного договору 1. Вказана обставина підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 23865627 та № 23865921 від 05.07.2014.

Тобто Банк у позасудовому порядку здійснив стягнення на Предмет іпотеки 1, прийнявши рішення про передачу йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання кредитного договору.

Відповідно до частини 4 статті 36 Закону України Про іпотеку після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Позивач стверджує, що внаслідок набуття іпотекодержателем в позасудовому порядку права власності на Предмет іпотеки 1 відповідач повністю погасив свої вимоги за кредитним договором в силу змісту іпотечного договору (іпотечний договір в повному обсязі забезпечував вимоги відповідача по кредитному договору) у взаємозв'язку із частиною 1 статті 7 Закону України Про іпотеку , якою закріплено право іпотекодержателя визначити в іпотечному договорі забезпечення вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, яка визначена в іпотечному договорі.

Відповідач, у свою чергу, в апеляційній скарзі та численних письмових поясненнях у справі зазначає, що за рахунок Предмету іпотеки 1 не зміг повністю задовольнити свої вимоги за Кредитним договором, оскільки сума заборгованості позивача за кредитним договором станом на 27.05.2014 значно перевищувала вартість Предмету іпотеки 1, на який Банк, як іпотекодержатель, набув право власності в позасудовому порядку, а відтак позасудове врегулювання не є завершеним, як це передбачено частиною 4 статті 36 Закону України Про іпотеку , наступні вимоги Банку щодо виконання боржником основного зобов'язання є дійсними, а підстави для визнання правовідносин за кредитним та іпотечними договорами припиненими відсутні.

У контексті вказаних доводів позивача та заперечень з їх приводу відповідача щодо розміру заборгованості ПП Центуріон за Кредитним договором колегією суддів встановлено наступне.

У лютому 2012 року Приватне акціонерне товариство Комерційний банк Експобанк звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства Центуріон про стягнення 2 556 098,57 дол. США та 1 648 084,24 грн., що є еквівалентом 22 071 311,81 грн., а саме:

- 1 020 000 грн. та 1 580 000 доларів США прострочена заборгованість за кредитом;

- 33 852,36 грн. та 86 900,02 дол. США прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- 27 735,92 грн. прострочена заборгованість за нарахованою комісією;

- 889 198,55 дол. США та 566 495,96 грн. загальна сума заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та комісій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі №5011-34/2522-2012 присуджено до стягнення з Приватного підприємства Центуріон на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Експобанк 1 020 000 (один мільйон двадцять тисяч гривень) грн. та 1 580 000 (один мільйон п'ятсот вісімдесят тисяч) доларів США заборгованості за кредитом, 33 852 (тридцять три тисячі вісімсот п'ятдесят дві) гривні 36 копійок та 86 900 (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот) доларів США 02 центів США заборгованості за процентами, 27 735 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. заборгованості за комісією, а також 41 764 (сорок одну тисячу сімсот шістдесят чотири) грн. 44 коп. судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення пені судом відмовлено з огляду на недоведеність її розміру, оскільки надані позивачем перерахунки суми пені не відповідають вимогам статті 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , частини 2 статті 343 Господарського кодексу України; частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та строкам позовної давності (із розрахунку позивача щодо нарахування пені не вбачається конкретних періодів виникнення прострочення, а де це можна встановити, то за ті періоди сплив строк позовної давності).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі №5011-34/2522-2012, є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню.

Відповідач стверджує, що після прийняття рішення у справі №5011-34/2522-2012 про стягнення заборгованості за Кредитним договором він продовжував нараховувати позивачу проценти за користування кредитними коштами та пеню, внаслідок чого на момент звернення стягнення на Предмет іпотеки 1 розмір заборгованості позивача перед Банком за Кредитним договором становив: за кредитом за процентами - 2 704 989,62 доларів США та 2 233 201,40 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ до національної грошової одиниці складало 33 775 601,11 грн.; неустойка - 1 875 683,24 доларів США та 3 601 059,25 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ до національної грошової одиниці складало 23 239 864,37 грн. Разом борг становив 57 015 465,48 грн. (розрахунок даної заборгованості додано до пояснень відповідача від 24.11.2015; том 2, а.с. 31-38).

Із приводу правомірності нарахування Банком процентів за користування кредитними коштами згідно Кредитного договору після спливу визначеного останнім строку кредитування суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ( Позика ) глави 71 ( Позика. Кредит. Банківський вклад ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 4.1. Кредитного договору сторонами погоджено, що проценти нараховуються за строковими кредитами на фактичну заборгованість, з дня надання кредитів до строку повернення кредитів.

За змістом пункту 3.4.4. Кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату процентів за користування кредитом відповідно до встановлених ставок не пізніше останнього банківського дня поточного місяця.

Згідно з угодою до кредитного договору від 13.02.2009 до договору кредитної лінії від 16.02.2009 строк повернення кредиту - до 13 березня 2009 року.

З огляду на вищенаведені умови Кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на фактичну заборгованість за кредитом, який наданий - до 13 березня 2009 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 13 березня 2009 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право кредитодавця (Банку) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося у даному випадку після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто з 14.03.2009, як і право нараховувати пеню на відсотки.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи відповідача про те, що він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом, а тому наданий Банком розрахунок заборгованості по нарахованим процентам суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Судом, при цьому, у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховані висновки, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду України у справах №6-249цс15 від 02.12.2015, №6-1412цс16 від 07.09.2016, №6-2739цс15 від 21.09.2016 на підтвердження своєї позиції щодо можливості нарахування процентів за кредитом до повного повернення кредиту колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки станом на дату прийняття даної постанови судом враховано саме актуальну практику Верховного Суду.

Колегією суддів встановлено, що обставини щодо здійснення позивачу нарахувань відсотків за кредитом Банк підтверджує виключно здійсненим ним розрахунком заборгованості (том 2, а.с. 31-38).

У свою чергу, в матеріалах справи (том 2, а.с. 56-66; том 3, а.с. 63) містяться виписки по особовому рахунку ПП Центуріон за період з 16.02.2006 по 16.06.2014 та реєстри платежів по погашенню заборгованості по відсотках за період з 16.02.2006 по 27.05.2014.

Станом на 27.05.2014 операційна діяльність в банках України здійснювалась відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254 (далі - Положення №254).

Відповідно до пунктів 2.10., 2.11. Положення операції банку здійснюються протягом операційного дня, який складається з операційного часу та часу завершення технологічного оброблення облікової інформації з обов'язковим формуванням оборотно-сальдового балансу, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них (пункт 5.3. Положення).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення (пункти 5.4, 5.5 Положення).

Таким чином виписка - електронний документ певної структури, що формуєте допомогою програмного засобу банківської установи та містить інформацію про нарахування, які здійснюються банком у бухгалтерському обліку.

Однак, колегія суддів зазначає, що у наданих до суду виписках відсутня будь-яка інформація про проведення нарахувань відсотків в балансі ПАТ КБ ЕКСПОБАНК з 16.03.2009 (перший банківський день після закінчення строку кредитування, встановленого договором). В реєстрі платежів зазначена інформація також не відображена.

Отже, попри посилання Банку на здійснення ним нарахування заборгованості по відсоткам за кредитом після закінчення строку кредитування, матеріалами справи підтверджується, що фактично нарахування останніх Банком не здійснювалось.

У виписках по особовому рахунку ПП Центуріон також відсутня будь-яка інформація про нарахування в балансі ПАТ КБ ЕКСПОБАНК пені по кредиту та пені процентам за період з 16.03.2009 по 26.05.2014. При цьому, як уже зазначалося вище, обставини щодо неправомірності нарахування відповідачем пені позивачу по кредитному договору встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва 13.06.2012 по справі №5011-34/2522-2012.

Отже, заборгованість позивача перед відповідачем за Кредитним договором підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва 13.06.2012 по справі №5011-34/2522-2012.

При цьому, судом із матеріалів справи встановлено, що 26.02.2013 позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 86 900,00 дол.США на погашення процентів, про що зазначається у реєстрі платежів по погашенню заборгованості по відсоткам по рахунку №20682600485202 за період з 16.02.2006 по 27.05.2014, а також 96 363,98 дол.США на погашення кредиту, що відображено самим Банком у наданому до суду розрахунку заборгованості (том 2, а.с. 31) та перевірено судом апеляційної інстанції шляхом арифметичних підрахунків (1 580 000 дол.США (прострочена заборгованість за кредитом згідно рішення суду у справі №5011-34/2522-2012 - 96 363,98 дол.США (здійснена позивачем сплата) = 1 483 636,02 дол.США).

Водночас, із наданої сторонами до суду копії протоколу засідання кредитного комітету №КК 16-06-14/1 від 16.06.2014 (том 3, а.с. 71-72) вбачається, що Банком заборгованість позивача за Кредитним договором станом на 16.06.2014 визначена у розмірі 18 778 764,59 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом складає 1 483 636,02 дол. США (17 401 325,05 грн.) та нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 1 377 439,54 грн.

Отже, самим Банком на засіданні кредитного комітету визначено, що прострочена заборгованість за кредитом складає 1 483 636,02 дол. США (17 401 325,05 грн.), що, як випливає із вищенаведеного, відповідає розміру заборгованості за основним зобов'язанням, встановленому рішенням суду у справі №5011-34/2522-2012 за вирахуванням здійснених позивачем оплат.

Таким чином, враховуючи також безпідставність нарахування Банком пені, про що зазначалося вище, заборгованість позивача перед відповідачем за Кредитним договором станом на 27.05.2014 (дата звернення стягнення на предмет іпотеки 1) складала 17 401 325,05 грн.

Вказана обставина відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами не спростована. Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідач не був послідовним та у своїх письмових поясненнях неодноразово зазначав різні суми заборгованостей позивача за Кредитним договором станом на 27.05.2014 (том 2, абз. 7 а.с. 20; том 2, абз. 6 а.с. 28; том 3, абз. 3 а.с. 86; том 5, абз. 5 а.с. 239; том 6, абз.6 а.с. 19).

При цьому, суд наголошує, що відповідно статті 3 Цивільного кодексу України цивільне законодавства ґрунтується, зокрема, на засадах справедливості, добросовісності та розумності. Водночас, за змістом статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Сторонами під час розгляду справи на підтвердження вартості предмету іпотеки 1 станом на 27.05.2014 надавалися до суду звіти про оцінку об'єктів Іпотечного договору 1.

Банком були надані звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ ЕКСТЕНТ асошиейтс , звіт про оцінку житлового будинку ТОВ ЕКСТЕНТ асошиейтс , звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ Консалт Юніон .

Позивачем, у свою чергу, були надані звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна ТОВ Незалежна експертна компанія , звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку ПП Компанія Центуріон ТОВ Незалежна експертна компанія , звіт про ретроспективну оцінку майна асоціації УкрЕксПроБуд , звіт про ретроспективну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, асоціації УкрЕксПроБуд , звіт про незалежну оцінку ринкової вартості житлового будинку та земельної ділянки, що належать ПП Компанія Центуріон ФОП ОСОБА_4

З метою встановлення відповідності наданих сторонами звітів вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам судом у справі було призначено комплексну оціночно-будівельну експертизу, за результатами проведення якої суду було надано висновок №4616/18-42/8815/18-42 від 16.05.2018 (том 5, а.с. 94-117), згідно якого такими, що в цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але мають незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки є надані позивачем звіти, виконані Асоціацією УкрЕксПроБуд . Стосовно інших звітів про оцінку, наданих сторонами, експертами встановлено, що вони не повною мірою відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та мають значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки та можуть бути використані з метою, зазначеною у звітах, після виправлення зазначених недоліків.

Колегія суддів, дослідивши висновок експерта №4616/18-42/8815/18-42 від 16.05.2018 зазначає про те, що останній не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей, узгоджується із наявними матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Відповідно до звіту про ретроспективну оцінку майна, проведеного асоціацією УкрЕксПроБуд (том 4, а.с. 98), щодо житлового будинку, ринкова вартість будинку станом на 27.05.2014 складала 16 698 360,00 грн., а відповідно до звіту про ретроспективну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, проведеного асоціацією УкрЕксПроБуд , ринкова вартість земельної ділянки станом на 27.05.2014 складала 1 248 200,00 грн. (том 4, а.с. 99).

Тобто, загальна вартість предметів іпотеки 1 станом на 27.05.2014 становила 17 946 560,00 грн., а відтак була достатньою для задоволення вимог ПАТ КБ ЕКСПОБАНК по кредитному договору у повному розмірі, а саме: у розмірі 17 401 325,05 грн.

Відповідно до частини 4 статті 36 Закону України Про іпотеку , на яку позивач посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог про припинення зобов'язань за кредитним договором та іпотечними договорами 2, 3, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 17 Закону України Про іпотеку визначені підстави припинення іпотеки, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи зазначені правові норми, наявні підстави для припинення правовідносин сторін по Договору кредитної лінії №01/КЛ-2006 та по іпотечних договорах від 15.06.2006 за реєстровими номерами №2788 та №2786, оскільки звернення стягнення Банком на предмет іпотеки 1 шляхом реєстрації права власності на нього призвело у даному випадку до повного задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, а відтак позасудове врегулювання спору було завершене, а у іпотекодержателя згідно частини 4 статті 36 Закону України Про іпотеку відсутні підстави для виставлення позивачу будь-яких наступних вимог щодо виконання ним основного зобов'язання.

Отже, позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача, що полягає у невизнанні ним факту припинення правовідносин за кредитним договором та іпотечними договорами 2, 3.

Посилання скаржника у письмових поясненнях від 25.02.2019 на положення частини 4 статті 36 Закону України Про іпотеку у редакції Закону України від 03.07.2018 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування є безпідставними, оскільки відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. При цьому, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України Про іпотеку , що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону. Спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли фактично ще у травні 2014 року (з дня звернення стягнення на предмет іпотеки 1), а відтак на них не розповсюджується дія статті 36 Закону України Про іпотеку у редакції Закону від 03.07.2018.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у частині припинення правовідносин за вказаними договорами є обґрунтованими та відповідачем не спростовані.

Рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про виключення записів про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції, враховуючи встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, в цій частині не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин решту аргументів відповідача (скаржника), окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №910/17153/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №910/17153/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/17153/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.04.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова