Постанова

від 13.08.2019 по справі 910/17153/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/17153/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача - Ключинський К.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Комерційний банк "Експобанк"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Шкурдової Л.М.

від 01.09.2015 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

від 28.03.2019

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Центуріон"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

про визнання припиненими правовідносин,

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.08.2019 № 29.3-02/1774 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/17153/15 у зв'язку із запланованою відпусткою судді Студенця В.І.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.08.2019 для розгляду справи № 910/17153/15 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Компанія "Центуріон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" про:

- визнання припиненими правовідносин по договору кредитної лінії №01/КЛ2006 з використанням мультивалютних рахунків (з усіма змінами) від 16.02.2006, укладеного між Приватним підприємством "Компанія "Центуріон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк";

- визнання припиненими правовідносин по іпотечному договору від 15.06.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстровано в реєстрі за № 2788, який укладений між Приватним підприємством "Компанія "Центуріон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк";

- визнання припиненими правовідносин по іпотечному договору від 15.06.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстровано в реєстрі за № 2786, який укладений між Приватним підприємством "Компанія "Центуріон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк";

- припинення обтяження та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження № 5975763 (заборона на нерухоме майно) на квартиру №7, яка розташована за адресою: м.Київ, провулок Хорива, 4;

- припинення обтяження іпотекою та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження №5975754 про обтяження іпотекою квартири 37, що розташована за адресою: м.Київ, провулок Хорива, 4;

- припинення обтяження іпотекою та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження №5975825 (заборона на нерухоме майно) на квартиру №51, яка розташована за адресою: м.Київ, вул. Почайнинська, 13/9;

- припинення обтяження іпотекою та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №5975823 про обтяження іпотекою квартири №51, яка розташована за адресою: м.Київ, вул. Почайнинська, 13/9.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що:

- 16.02.2006 між Приватним підприємством "Компанія "Центуріон" та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк", було укладено договір кредитної лінії № 01/КЛ-2006 з використанням мультивалютних рахунків;

- в якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між банком та позивачем були укладені іпотечний договір від 12.06.2007 (іпотечний договір 1), іпотечний договір від 15.06.2006 за реєстр. № 2788 (іпотечний договір 2), іпотечний договір від 15.06.2006 за реєстр. № 2786 (іпотечний договір 3);

- відповідач в рахунок виконання зобов'язань по кредитному договору здійснив 27.05.2014 звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотечного договору 1 (земельна ділянка загальною площею 0,0800 га, та житловий будинок площею 1450 кв.м., які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві), шляхом реєстрації права власності за банком на підставі іпотечного договору 1, задовольнивши свої вимоги по кредитному договору;

- 28.05.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві було здійснено реєстрацію права власності за банком предметів іпотечних договорів 2 та 3. Вказані дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/18648/14 від 21.01.2015 визнано протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за банком предметів іпотечних договорів 2 та 3;

- позивач зазначає, що задоволення вимог банку шляхом звернення стягнення на предмет іпотечного договору 1 в позасудовому порядку за рахунок одного предмету іпотеки (земельної ділянки загальною площею 0,0800 га та житлового будинку площею 1450 кв. м, які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві) свідчить про припинення дії кредитного договору, а відтак звернення стягнення на предмети іпотечних договорів 2 та 3 порушує права позивача щодо володіння та користування майном.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

16.02.2006 між Приватним підприємством "Компанія "Центуріон" (позичальник) та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (Банк), було укладено договір кредитної лінії №01/КЛ-2006 з використанням мультивалютних рахунків.

Згідно із умовами кредитного договору (із урахуванням додаткових угод до нього) банк надав позивачу кредит в розмірі 9 000000,00 грн зі строком повернення до 13.03.2009 (у редакції угоди до кредитного договору від 13.02.2009 - т.1 а. с. 42).

В якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між банком та позивачем були укладені наступні іпотечні договори:

- 12.06.2007 іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстровано в реєстрі за № 1793. Предметом іпотечного договору були земельна ділянка загальною площею 0,0800 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер № 8000000000:75:088:0061 та майнові права на нерухомість, будівництво, якої не завершено, а саме: житловий будинок площею 1450 кв.м., які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві;

- 15.06.2006 іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстровано в реєстрі за № 2788. Предметом іпотечного договору була квартира № 7 загальною площею 60,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, провулок Хорива, 4;

- 15.06.2006 іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстровано в реєстрі за № 2786. Предметом іпотечного договору була квартира №51 загальною площею 67,10 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 13/9.

Згідно із пунктом 1.1. іпотечного договору 1 та пунктів 1.1. іпотечних договорів 2, 3 (у редакції договорів від 16.04.2007 про внесення змін до іпотечних договорів 2, 3) останніми забезпечується виконання позивачем зобов'язань з повернення банку кредиту у розмірі 9000000,00 грн.

Умовами пунктів 4.2., 4.3., 4.3.1. іпотечного договору 1 передбачено право іпотекодержателя на позасудове врегулювання через продаж від власного імені предмету іпотеки чи передачу іпотекодержателю предмету іпотеки у власність.

Згідно із пунктом 4.3 іпотечного договору 1 за рішенням та на розсуд іпотекодержателя, задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись шляхом позасудового врегулювання заборгованості за договором кредиту (це застереження є договором про задоволення вимог іпотекодержателя), що полягає у наступному: у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може прийняти рішення про передачу йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання договору кредиту. Таке рішення приймається іпотекодержателем одноосібно. Підписанням цього договору сторони цього договору засвідчують, що іпотекодавець надає іпотекодержателю згоду на передачу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Сторони цього договору засвідчують, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про набуття у власність предмету іпотеку.

У лютому 2012 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Центуріон" про стягнення 2556098,57 доларів США та 1648 084,24 грн, що є еквівалентом 22071 311,81 грн, а саме: - 1020000,00 грн та 1580000,00 доларів США прострочена заборгованість за кредитом; - 33852,36 грн та 86900,02 доларів США прострочена заборгованість за нарахованими процентами; - 27735,92 грн прострочена заборгованість за нарахованою комісією; - 889198,55 доларів США та 566495,96 грн загальна сума заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та комісій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі № 5011-34/2522-2012 стягнуто з Приватного підприємства "Центуріон" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Експобанк" 1020000,00 грн та 1580000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 33852,36 грн та 86900,02 доларів США заборгованості за процентами, 27735,92 грн заборгованості за комісією, а також 41764,44 грн судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення пені судом відмовлено з огляду на недоведеність її розміру, оскільки надані позивачем перерахунки суми пені не відповідають вимогам статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", частини 2 статті 343 Господарського кодексу України; частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та строкам позовної давності (із розрахунку позивача щодо нарахування пені не вбачається конкретних періодів виникнення прострочення, а де це можна встановити, то за ті періоди сплив строк позовної давності).

26.02.2013 позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 86900,00 доларів США на погашення заборгованості по процентам, та 96363,98 доларів США на погашення заборгованості по кредиту.

27.05.2014 о 19 годині 38 хвилин Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13658215 від 10.06.2014 було здійснено реєстрацію права власності за банком на земельну ділянку загальною площею 0,0800 га, та житловий будинок площею 1450 кв.м., які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві на підставі іпотечного договору 1.

28.05.2014 о 13 годині 49 хвилин Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13648257 від 10.06.2014 було здійснено реєстрацію права власності за банком на квартиру № 7, яка розташована за адресою: м. Київ, провулок Хорива, 4 на підставі іпотечного договору 2.

28.05.2014 о 13 годині 33 хвилини Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13648749 від 10.06.2014 було здійснено реєстрацію права власності за банком на квартиру № 51, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 13/9 на підставі іпотечного договору 3.

21.01.2015 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/18648/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, за адміністративним позовом Приватного підприємства "Компанія "Центуріон" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України позов задоволено повністю, визнано дії державного реєстратора неправомірними щодо реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Експобанк" на квартиру № 7, яка розташована за адресою: м. Київ, провул. Хорива, 4 та квартиру № 51, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська 13/9, відповідно до іпотечного договору від 15.06.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстрований в реєстрі за № 2788 та іпотечного договору від 15.06.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстрований в реєстрі за № 2786. Визнано протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13648749 від 10.06.2014 щодо реєстрації права власності за відповідачем на квартиру № 51, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 13/9, та скасовано рішення про державну реєстрацію № 13648257 від 10.06.2014 щодо реєстрації права власності за відповідачем на квартиру № 7, яка розташована за адресою: м. Київ, провулок Хорива 4.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2016 у справі К/800/21921/15 було скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі № 826/18648/14, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 за клопотанням Приватного підприємства "Компанія "Центуріон" провадження у адміністративній справі № 826/18648/14 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 910/17153/15. Дана ухвала залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 826/18648/14.

28.05.2015 позивач звернувся до відповідача з листом №6, у якому, посилаючись на реєстрацію банком права власності в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору на земельну ділянку загальною площею 0,0800 га та житловий будинок площею 1450 кв.м., які розташовані по вул. Обухівська, 60 в м. Києві, просив надати довідку про відсутність заборгованості по кредитному договору у зв'язку з виконанням його умов в повному обсязі.

Відповідач, направив на адресу позивача вимоги №1104/3366 від 10.06.2015 та № 1104/3367 від 10.06.2015 про усунення порушення основного зобов'язання по кредитному договору, у яких, зазначаючи про порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, вимагав у позивача сплатити в повному обсязі суму загальної заборгованості за кредитним договором: 1755342,68 доларів США та 2101623,47 грн, що в еквіваленті по курсу Національного банку України станом на 07.06.2015 становить 38987890,76 грн.

Відповідно до копії протоколу засідання кредитного комітету №КК 16-06-14/1 від 16.06.2014, банком визначена заборгованість позивача за кредитним договором станом на 16.06.2014 у розмірі 18778764,59 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом складає 1483636,02 доларів США (17401325,05 грн) та нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 1377439,54 грн.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, позовні вимоги задоволено частково. Визнано припиненими правовідносини по договору кредитної лінії № 01/КЛ-2006 з використанням мультивалютних рахунків (з усіма змінами) від 16.02.2006, який укладений між Приватним підприємством "Компанія "Центуріон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк". Визнано припиненими правовідносини по іпотечному договору від 15.06.2006, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстрований в реєстрі за № 2788, який укладений між Приватним підприємством "Компанія "Центуріон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк". Визнано припиненими правовідносини по іпотечному договору від 15.06.2006, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О, зареєстровано в реєстрі за № 2786, який укладений між Приватним підприємством "Компанія "Центуріон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк". В іншій частині позову провадження у справі припинено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- частина 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку" обмежує права іпотекодержателя, після завершення позасудового врегулювання, на продовження стягнення заборгованості по кредитному договору як в судовому порядку так і позасудовому порядку, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, в тому числі шляхом наступного набуття банком права власності на інші предмети іпотеки на підставі окремих іпотечних договорів, укладених в забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору, по якому вже відбулося задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом набуття права власності в позасудовому порядку на предмет іпотеки;

- вимоги про виключення записів про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не підлягають розгляду в господарському суді, мають бути заявлені до державного реєстратора та розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- право відповідача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося у даному випадку після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто з 14.03.2009, як і право нараховувати пеню на відсотки (враховані висновки, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012);

- висновок експерта №4616/18-42/8815/18-42 від 16.05.2018 не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей, узгоджується із наявними матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості;

- загальна вартість предметів іпотеки за договором іпотеки 1 станом на 27.05.2014 становила 17946560,00 грн, а відтак була достатньою для задоволення вимог відповідача по кредитному договору у повному розмірі, а саме: у розмірі 17401325,05 грн.;

- звернення стягнення відповідачем на предмет іпотеки за договором іпотеки 1 шляхом реєстрації права власності на нього призвело у даному випадку до повного задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, а відтак позасудове врегулювання спору було завершене, а у іпотекодержателя згідно із частиною 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку" відсутні підстави для виставлення позивачу будь-яких наступних вимог щодо виконання ним основного зобов'язання;

- рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про виключення записів про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем не оскаржувалося, а тому, враховуючи приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України, в цій частині не переглядається.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано статтю 7 Закону України "Про іпотеку" та частину 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку";

- суди попередніх інстанцій не встановили дійсної заборгованості позивача за кредитним договором;

- суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статті 247 Господарського процесуального кодексу України, розглянув апеляційну скаргу позивача у порядку спрощеного провадження;

- прийнятим рішенням суди позбавили відповідача права на стягнення в майбутньому сум передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України;

- судом апеляційної інстанції в основу постанови покладено висновок експерта №4616/18-42/8815/18-42 від 16.05.2018, який складений з порушенням норм законодавства, оскільки експерти не були попереджені про кримінальну відповідальність, та у висновку не зазначена дата і номер видачі свідоцтв про присвоєння кваліфікації судових експертів, ким видано та строк дії.

Крім того, на думку скаржника, судами не враховано: правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 27.02.2019 у справі № 643/18466/15-ц, від 11.04.2018 у справі № 761/17280/16-ц; правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 07.09.2016 у справі № 6-1412цс16, від 02.12.2015 у справі № 6-249цс15.

6. Узагальнені доводи інших учасників справи

Приватне підприємство "Компанія "Центуріон" подало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Комерційний банк "Експобанк", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019 закрито касаційне провадження щодо перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/17153/15 в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про припинення обтяження іпотекою та виключення записів про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 в частині позовних вимог про визнання припиненими правовідносин: за договором кредитної лінії №01/КЛ2006 з використанням мультивалютних рахунків (з усіма змінами) від 16.02.2006, за іпотечним договором від 15.06.2006, зареєстрованим в реєстрі за № 2788, за іпотечним договором від 15.06.2006, зареєстрованим в реєстрі за № 2786.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов'язання.

Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України є застава.

Одним із видів застави відповідно до приписів статті 575 Цивільного кодексу України є іпотека.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом . Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя (частини 1, 3, 5 статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки передбачене у статті 36 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони за договором іпотеки 1 погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Сторонами під час розгляду справи на підтвердження вартості предмету іпотеки за договором іпотеки 1 станом на 27.05.2014 надавалися до суду звіти про оцінку об'єктів.

Відповідачем були надані: звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТЕНТ асошиейтс" про експертну грошову оцінку земельної ділянки, звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТЕНТ асошиейтс" про оцінку житлового будинку, звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Юніон" про експертну грошову оцінку земельної ділянки.

Позивачем, у свою чергу, були надані: звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертна компанія" про незалежну оцінку вартості нерухомого майна, звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертна компанія" про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку Приватного підприємства "Компанія "Центуріон", звіт Асоціації "УкрЕксПроБуд" про ретроспективну оцінку майна, звіт Асоціації "УкрЕксПроБуд" про ретроспективну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, звіт Фізичної особи-підприємця Корольова В'ячеслава Михайловича про незалежну оцінку ринкової вартості житлового будинку та земельної ділянки, що належать Приватному підприємству "Компанія "Центуріон".

З метою встановлення відповідності наданих сторонами звітів вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам судом у справі було призначено комплексну оціночно-будівельну експертизу, за результатами проведення якої суду було надано висновок № 4616/18-42/8815/18-42 від 16.05.2018, відповідно до якого, такими, що в цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але мають незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки є надані позивачем звіти, виконані Асоціацією "УкрЕксПроБуд". Стосовно інших звітів про оцінку, наданих сторонами, експертами встановлено, що вони не повною мірою відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та мають значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки та можуть бути використані з метою, зазначеною у звітах, після виправлення зазначених недоліків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши висновок експерта № 4616/18-42/8815/18-42 від 16.05.2018 дійшов висновку, що останній не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей, узгоджується із наявними матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Відповідно до звіту про ретроспективну оцінку майна, проведеного Асоціацією "УкрЕксПроБуд", щодо житлового будинку, ринкова вартість будинку станом на 27.05.2014 складала 16698360,00 грн, а відповідно до звіту про ретроспективну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, проведеного Асоціацією "УкрЕксПроБуд", ринкова вартість земельної ділянки станом на 27.05.2014 складала 1248200,00 грн.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна вартість предметів іпотеки за договором іпотеки 1 станом на 27.05.2014 (на момент набуття у власність відповідачем предмета іпотеки) становила 17946560,00 грн.

Водночас, сторонами кредитного договору погоджено строк повернення кредиту - до 13.03.2009.

Апеляційним господарським судом встановлено, що заборгованість позивача перед відповідачем за кредитним договором складає 17401325,05 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва 13.06.2012 у справі №5011-34/2522-2012, копією протоколу засідання кредитного комітету №КК 16-06-14/1 від 16.06.2014, виписками по особовому рахунку позивача за період з 16.02.2006 по 16.06.2014 та реєстрами платежів по погашенню заборгованості по відсотках за період з 16.02.2006 по 27.05.2014.

При цьому, суд апеляційної інстанції надаючи оцінку розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданому відповідачем, правомірно зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося у даному випадку після спливу визначеного договором строку кредитування 13.03.2009, тобто з 14.03.2009, як і право нараховувати пеню на відсотки. Даний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 14-154цс18, від 28.03.2018 у справі № 14-10цс18.

Таким чином, обгрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що загальна вартість предметів іпотеки за договором іпотеки 1 - 17946560,00 грн була достатньою для задоволення вимог відповідача за кредитним договором у розмірі 17401325,05 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання припиненими правовідносини: за договором кредитної лінії №01/КЛ2006 з використанням мультивалютних рахунків (з усіма змінами) від 16.02.2006, за іпотечним договором від 15.06.2006, зареєстрованим в реєстрі за № 2788, за іпотечним договором від 15.06.2006, зареєстрованим в реєстрі за № 2786, оскільки звернення стягнення відповідачем на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12.06.2007 шляхом реєстрації права власності на нього призвело у даному випадку до повного задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Посилання скаржника, у касаційній скарзі, на те, що висновок експерта №4616/18-42/8815/18-42 від 16.05.2018 складений з порушенням норм законодавства, так як експерти не були попереджені про кримінальну відповідальність, та у висновку не зазначена дата і номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судових експертів, ким видано та строк дії, відхиляються колегією суддів, оскільки дані доводи спростовуються самим висновком, зокрема другою його сторінкою (т. 5 а.с. 94), на якій зазначено, що експертів попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та зазначено дата і номер видачі свідоцтв про присвоєння кваліфікації судових експертів, ким видано та строк їх дії.

Крім того, Верховний Суд вважає безпідставним посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 27.02.2019 у справі № 643/18466/15-ц, від 11.04.2018 у справі № 761/17280/16-ц, адже конкретні обставини зазначених справ відрізняються від обставин цієї справи, та прийняття рішень у вказаних справах пов'язані з різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справ.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 07.09.2016 у справі № 6-1412цс16, від 02.12.2015 у справі № 6-249цс15 також відхиляються колегією суддів, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа N 310/11534/13-ц) та у постанові від 28.03.2018 (справа N 444/9519/12) відступила від правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду України.

Суд касаційної інстанції зазначає, що всі інші аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до не погодження скаржника із висновками суду апеляційної інстанції. Проте такі аргументи скаржника не беруться до уваги судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 287, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Комерційний банк "Експобанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 910/17153/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

Л.В. Стратієнко