Рішення

від 09.04.2019 по справі 920/404/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.04.2019 Справа № 920/404/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

головуючого судді Резніченко О.Ю.,

судді Заєць С.В.,

судді Коваленка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради

до відповідача - Сумського обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки,

про виселення із займаного приміщення,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд виселити відповідача із нежитлового приміщення площею 95,8 м 2 , яке розташоване за адресою: м. Суми, провулок Терезова, 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умову укладеного між сторонами 20.03.2002 договору оренди № ФМ/к-027 (із зміною № 1 до договору від 10.11.2006) не виконує умови щодо утримання приміщення у належному технічному стані, внаслідок чого відбулося погіршення стану несучої спроможності будівлі та приміщення знаходиться у занедбаному стані.

На думку позивача відповідно до умов договору у нього виникло право на дострокове розірвання договору оренди, про що він повідомив відповідача листом від 30.01.2017 року № 06.01-16/171. У зв'язку із відмовою відповідача повернути приміщення згідно акту приймання-передачі позивачу, останній звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний здійснювати поточний ремонт приміщення та підтримувати його у належному технічному стані за рахунок коштів, передбачених на вказані цілі у бюджети або за рахунок залучених коштів інвесторів. Протягом дії договору кошти із бюджету на вказані цілі взагалі не передбачалися. Крім цього відповідач власними силами здійснював роботи по поточному ремонту приміщення. Також він вважає, що висновок щодо технічного стану приміщення може бути зроблений не на підставі актів позивача, а лише відповідно до висновків експертизи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.11.2017 в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 вказане рішення було скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено в повному обсязі. Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 рішення господарського суду Сумської області від 15.11.2017 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 скасовані та справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому у постанові Верховного Суду було визначено, що при новому розгляді справи суду необхідно надати належну правову оцінку договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002, акту приймання-передачі приміщень, який є додатком № 1 до договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002, зміні № 1 від 10.11.2006 до договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002, актам перевірки виконання умов договору користування, актам обстеження нежитлових приміщень, обставинам листування між сторонами, із врахуванням вимог глави 60 Цивільного кодексу України, більш ретельно з'ясувати характер і суть спірних відносин, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою суду від 01.10.2018 було призначено підготовче провадження у справі. Ухвалою суду від 20.12.2018 було призначено розгляд справи колегіально у складі трьох суддів. Згідно з витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.12.2018 було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Резніченко О.Ю., суддя Заєць С.В., суддя Коваленко О.В.

Ухвалою суду від 21.12.2018 було призначено підготовче засідання у справі, а ухвалою від 04.02.2019 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Ухвалою суду від 11.03.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 20.03.2019 було оголошено перерву до 01.04.2019, а в судовому засіданні 01.04.2019 було оголошено перерву до 08.04.2019.

08.04.2019 судове засідання не відбулось, оскільки член колегії суддів - суддя Коваленко О.В., знаходився у відпустці, що підтверджується копією наказу господарського суду Сумської області № 31 від 05.04.2019, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом. Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Тому, оскільки суддя Коваленко О.В. 09.04.2019 вийшов з відпустки, то наступна дата судового засідання була визначена складом суду на 09.04.2019, про що були повідомлені сторони у справі. Представники сторін по справі з'явились в судове засідання, що вбачається з протоколу судового засідання від 09.04.2019.

Крім того, 09.04.2019 судом була постановлена ухвала про виправлення описки в ухвалах суду від 01.04.2019.

Представник позивача в даному судовому засіданні, в якому проводились судові дебати, усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача надав суду промову (заключне слово) сторонни відповідача в судових дебатах від 08.04.2019. Крім того, представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки існує можливість мирного врегулювання спору.

Представник позивача усно зазначив, що проти клопотання відповідача заперечує, оскільки можливість врегулювання спору, про яку зазначає представник відповідача, може бути реалізована ним на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі і під час виконання судового рішення.

Враховуючи, що клопотання не обгрунтоване, всупереч ст.ст 74-75 ГПК України, а відповідач не позбавлений права ініціювати укладення мирової угоди і на стадії виконання рішення, то суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Обґрунтування вимог позивача та заперечень відповідача по справі:

Позивач, звертаючись до суду, обґрунтовує свої вимоги тим, що 20.03.2002 між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради, правонаступником якого є позивач (наймодавцем за договором), та Сумським обласним відділенням Національної Всеукраїнської музичної спілки (наймачем за договором) був укладений договір користування № ФМ/к-027, згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у безкоштовне тимчасове користування на умовах, визначених цим договором, нежитлові приміщення, визначені у п. 1.5 договору - приміщення, розташовані за адресою: м. Суми, провулок Терезова, 2, площею 95,8 м2.

10.11.2006 між сторонами були укладені зміни № 1 до договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002. Так, відповідно до пункту 1.1 договору в редакції зміни № 1 наймодавець передає, а наймач приймає у безкоштовне постійне користування на умовах, визначених цим договором, майно згідно опису.

Відповідно до п. 1.2 зміни № 1 до договору у користування передаються нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Суми, пров. Терезова, 2, загальною площею 95,8 м2. Майно, згідно з умовами п. 1.3 договору, надається у користування наймачу для використання його як творча майстерня.

Розділом 2 договору користування у редакції зміни № 1 сторони погодили права та обов'язки наймача. Права та обов'язки наймодавця сторони погодили у розділі 3 зміни до договору користування.

Відповідно до умов пункту 4.8 зміни № 1 до договору користування він припиняється у випадках, передбачених п. 3.2 договору; за взаємною згодою сторін; у разі загибелі або втрати майна; за рішенням суду або господарського суду.

Відповідач вступив у користування майном згідно акту приймання-передачі приміщень, який є Додатком № 1 до договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002.

Однак відповідачем не виконувалися належним чином умови розділу 2 договору в редакції зміни № 1 щодо здійснення поточного ремонту приміщень та підтримання належного технічного стану переданої в користування будівлі, внаслідок чого має місце погіршення її стану.

В якості доказів, що підтверджують викладені позивачем у позові та додаткових поясненнях підстави, він зазначає та подає акти перевірки виконання умов договору користування від 07.09.2007, 24.11.2010, 02.03.2012, 07.11.2012, 21.03.2013, 26.11.2014, 05.01.2017, 17.01.2017.

В зазначених актах протягом строку дії договору представниками позивача було зафіксовано погіршення технічного стану будівлі та погіршення стану несучої спроможності будівлі, знаходження приміщень всередині будівлі в незадовільному занедбаному стані.

За результатами перевірки, проведеної представниками позивача 17.01.2017, у відповідному акті було зроблено висновок про порушення відповідачем пункту 2.1 договору користування в редакції зміни № 1, що є підставою для дострокового розірвання договору користування.

Внаслідок виявлених порушень позивач надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення від 30.01.2017 року № 06.01-16/171 про припинення договору користування від 20.03.2002 № ФМ/к - 026 (ФМ/к - 027) та на підставі пункту 4.7 договору запропонував відповідачу у строк до 10.02.2017 передати майно за договором із підписанням відповідного акту приймання-передачі. До листа позивачем було додано акт приймання-передачі нежитлового приміщення та угода про дострокове припинення договору користування для їх підписання відповідачем. Вказаний лист-повідомлення був отриманий відповідачем 07.02.2017, що підтверджується особистим підписом його керівника на листі. Під час розгляду справи факт отримання листа відповідачем не заперечувався.

Також в якості доказу неналежного виконання відповідачем обов'язків щодо утримання майна у належному стані та проведення необхідних робіт з поточного ремонту приміщень,позивачем був поданий висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 1698 від 31.10.2018. За результатами вказаного дослідження технічний стан конструкцій приміщення за адресою м. Суми, провулок Терезова, 2 був визначений як аварійний та технічний стан приміщень в-цілому - аварійний (категорія 4).

Позивач при поданні позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на норми Закону України Про оренду державного та комунального майна та норми параграфу 1 глави 58 Цивільного Кодексу України (загальні положення про найм(оренду). На його думку укладений між сторонами договір користування за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Тому у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог, викладених у листі-повідомленні, та неповерненням майна за договором, відповідно до ст.763 Цивільного Кодексу України, на думку позивача, договір користування був розірваний та він звернувся до суду за захистом свого права із вимогою про виселення відповідача.

05.11.2018 позивач з урахуванням Постанови Верховного Суду по даній справі подав пояснення № 557/18 юр, в яких зазначає, що до правовідносин за договором користування необхідно застосовувати положення глави 60 Цивільного Кодексу України, що регулюють договір позички.

Відповідач, заперечуючи проти позову, звертає увагу суду на наступні обставини та подає в підтвердження своїх заперечень такі докази.

Особливістю умов користування вказаним приміщенням відповідно до Зміни №1 до договору є те, що покладені на відповідача зобов'язання щодо здійснення поточного ремонту, підтримки об'єкту в придатному для використання стані, страхування майна, здійснення заходів щодо його збереження передбачено виконувати, за кошти заплановані на ці цілі в бюджеті або залучені відповідачем у інвесторів, на взаємовигідних умовах, на договірній основі.

За весь період використання приміщення будь-яких коштів на вищевказані цілі відповідно до договору та змін до нього в бюджеті не передбачалось і не виділялось. Тому відповідач вважає, що договором будь-які витрати,пов'язані з використанням майна відповідачем за власний рахунок, не передбачені.

Разом з тим відповідачем за рахунок внесків членів спілки та із залученням коштів спонсорів виконано значний обсяг ремонтно-будівельних робіт по забезпеченню збереження будівлі та покращенню умов її використання.

Таким чином, твердження позивача в акті від 17.01.2017 перевірки виконання умов договору користування щодо погіршення технічного стану будівлі та погіршення стану несучої спроможності будівлі не відповідають дійсності.

В якості доказу, що підтверджує належний технічний стан приміщення за договором користування, відповідачем поданий звіт про технічне обстеження будівельних конструкцій приміщень за адресою: місто Суми, провулок Терезова,2, зроблений центром наукових досліджень та проектування конструкцій промислових будівель та споруд.

Крім цього, в підтвердження факту належного виконання умов договору користування відповідачем було подано до суду копію договору підряду від 08.02.2019, укладеного між відповідачем та ФОП ОСОБА_4, на проведення поточного ремонту приміщень, розташованих за адресою: місто Суми, провулок Терезова, 2, на суму 56 000,00 грн. Також відповідачем подана до суду копія договору страхування майна, яке знаходиться у нього в користуванні, від 21.01.2019 № 019012/0211/0000043.

Щодо повідомлення позивача про припинення договору користування відповідач зазначає, що у даному випадку повинні застосовуватися умови п.5.3 договору без врахування зміни № 1, так як на його думку вказаний пункт не був змінений. Тому лист-повідомлення про припинення договору позивач повинен був направити відповідачу після 21.03.2017, так як строк дії договору був визначений сторонами до 21.03.2003 із правом щорічної пролонгації при відсутності заяви однієї із сторін протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Фактично вказаний лист отриманий відповідачем 07.02.2017, а це свідчить про те, що позивач не реалізував своє право на відмову від договору.

Фактичні обставини, встановлені судом, та висновки суду:

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та відповідачем 20.03.2002 договір користування № ФМ/к-027 із зміною № 1 від 10.11.2006 за своєю правовою природою є договором позички та до нього повинні застосовуватися положення глави 60 Цивільного кодексу України.

При цьому суд керується наступним: відповідно до пункту 1.1 договору в редакції зміни № 1 наймодавець передає, а наймач приймає у безкоштовне постійне користування на умовах, визначених цим договором, майно згідно опису.

Факт передачі приміщення за договором позивачем відповідачу підтверджується актом приймання-передачі приміщень, який є додатком № 1 до договору користування.

Визначення договору позички міститься у статті 827 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Таким чином кваліфікуючою ознакою договору позички є безоплатне користування річчю, що і має місце у даній справі.

Відповідно до статті 831 Цивільного кодексу України якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

У даній справі позивач та відповідач визначили, що майно передається у постійне користування тобто на невизначений період.

Отже, строк користування не є істотною умовою договору позички, а річ за таким договором може передаватися в користування без визначення строку. У такому разі, якщо строк користування річчю не може бути визначений відповідно до мети користування нею, за аналогією закону має застосовуватися частина друга статті 763 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк найму не встановлений, то договір найму вважається укладеним на невизначений строк; кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а в разі найму нерухомого майна - за три місяці. Вказана правова позиція викладена у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду у справі № 910/15100/17 від 22.01.2019.

Позивач скористався своїм правом на відмову від договору у листі-повідомленні від 30.01.2017 року № 06.01-16/171, який був направлений на адресу відповідача та отриманий останнім 07.02.2017.

У зв'язку із невиконанням відповідачем вимог позивача щодо звільнення та повернення приміщення, позивач 11.05.2017 звернувся до суду за захистом свого права.

На підставі викладеного суд вважає, що на момент звернення до суду договір користування від 20.03.2002 № ФМ/к - 026 (ФМ/к - 027) в редакції зміни № 1 від 10.11.2006 відповідно до статей 763, 831 Цивільного кодексу України припинився внаслідок відмови позивача від договору. Тому позивачем правильно визначено спосіб захисту свого порушеного права шляхом виселення відповідача із займаного нежитлового приміщення, розташованого за адресою місто Суми, провулок Терезова, 2.

Також позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає про порушення відповідачем пункту 2.1 договору користування в редакції зміни № 1 щодо утримання приміщення в належному технічному стані. Факти порушень були зафіксовані позивачем у відповідних актах обстеження приміщення. При цьому акт обстеження від 17.01.2017 став підставою для прийняття рішення про припинення дії договору користування та направлення відповідачу листа-повідомлення про це рішення. Крім цього позивачем був поданий висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 1698 від 31.10.2018, за результатами якого технічний стан конструкцій приміщення за адресою м. Суми, провулок Терезова, 2 був визначений як аварійний та технічний стан приміщень в-цілому - аварійний (категорія 4).

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти вказаних доводів позивача, зазначає про проведені ним роботи із облаштування та підтримання приміщення в належному технічному стані та подає в якості доказу звіт про технічне обстеження будівельних конструкцій приміщень за адресою: місто Суми, провулок Терезова,2, зроблений центром наукових досліджень та проектування конструкцій промислових будівель та споруд.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При ухваленні рішення в даній справі з урахування постанови Верховного Суду від 30.05.2018 підлягали встановленню обставини щодо характеру і суті спірних відносин із врахуванням вимог глави 60 Цивільного кодексу України.

Тому щодо зобов'язань відповідача по належному утриманню майна за договором користування суд зазначає, що позивач реалізував своє право на припинення дії договору позички, укладеного на невизначений строк, попередивши про це відповідача згідно із вимогами статей 763, 831 Цивільного Кодексу України.

Право позивача на відмову від договору позички, укладеного на невизначений строк, не залежить від виконання або невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків за договором та у даному випадку це право є безумовним.

Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неналежного повідомлення позивача про припинення дії договору (лист-повідомлення від 30.01.2017 року № 06.01-16/171). Як зазначалося вище, відповідач вважає, що пункт 5.3 договору користування не був змінений та продовжує діяти в редакції від 20.03.2002, тобто договір є укладеним на визначений строк - один рік - з можливістю щорічної пролонгації.

Однак суд не погоджується із даною позицією відповідача, так як укладанням 10.11.2006 зміни № 1 до договору, договір користування був викладений в новій редакції та відповідно до волевиявлення сторін договору, договір із строкового (пункт 5.3 в редакції від 20.03.2002) став укладеним на невизначений строк (пункт 1.1 договору в редакції зміни № 1 від 10.11.2006).

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат по справі:

Згідно до вимог п. 2ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1600 грн судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, то витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1600 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до Сумського обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки про виселення із займаного приміщення - задовольнити.

2. Виселити Сумське обласне відділення Національної всеукраїнської музичної спілки (код 03964187) із займаного нежитлового приміщення площею 95,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, провул. Терезова, 2.

3. Стягнути з Сумського обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки (40000, м. суми, провул. Терезова, 2, код 03964187) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. суми, вул. Садова, 33, код 40456009) 1600 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Видати позивачу - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради - наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.04.2019.

Головуючий суддя О.Ю. Резніченко

Суддя С.В. Заєць

Суддя О.В. Коваленко