Постанова

від 26.03.2019 по справі 925/291/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/291/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартпост",

представник - адвокат Журавель Р.О. (ордер серії КС №541906 від 16.02.2019)

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧК-Імператор",

представник не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5

представник не з'явився

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 17.01.2019

у складі колегії суддів: Зубець Л.П. (головуючий), Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

у справі №925/291/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧК-Імператор"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 18.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартпост" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 18.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі №925/291/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/291/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2019.

3. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2019 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №925/291/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 26.03.2019 о 09 год. 15 хв.

4. У зв'язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/291/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2019.

5. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 колегією суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г. прийнято справу №925/291/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 до провадження з призначеним ухвалою 26.02.2019 розглядом на 26.03.2019 о 09 год. 15 хв.

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧК-Імператор" подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост" 26.03.2019 о 14 год. 50 хв., тобто після завершення судового засідання Верховного Суду о 10 год. 03 хв. та прийняття рішення по суті касаційної скарги.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та провадження в суді першої інстанції

7. 22.03.2018 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартпост" (далі - ТОВ "Смартпост", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧК-Імператор" (далі - ТОВ "ЧК-Імператор", відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2014, укладеного між сторонами спору щодо поставки олії соняшникової, як такого, що є фіктивним, тобто вчинений позивачем та відповідачем без наміру настання правових наслідків, які обумовлюються таким правочином, та за умов відсутності його реального виконання сторонами; позивач доводив, що поставка товару за договором реально не могла бути здійснена 01.12.2014, так як легковий автомобіль перевізника не мав технічних можливостей для разового перевезення товару (вантажу) загальною масою 30 340 кг, а буксирувальний причіп, який було зазначено у товарно-транспортній накладній, призначений для вантажних автомобілів; дії керівників товариств-сторін спору при підписанні первинних документів, що стосуються спірної господарської операції, були спрямовані на умисне невиконання договірних зобов'язань щодо поставки товару; як підставу позову визначено положення статей 203, 215, 216, 234, 509, 526, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції Закону України №1669-VII від 02.09.2014, чинній з 15.10.2014.

8. 30.03.2018 ухвалою Господарського суду Черкаської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, третя особа) як особу, що є учасником правовідносин з купівлі спірної соняшникової олії у ТОВ "ЧК-Імператор".

9. 21.08.2018 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/291/18 позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.11.2014 (предмет договору - олія соняшникова), укладений між ТОВ "ЧК-Імператор" та ТОВ "Смартпост", стягнено з відповідача на користь позивача 1 762 грн. витрат зі сплати судового збору.

9.1. Судом встановлено, що предметом спору у справі №925/291/18 є дійсність договору купівлі-продажу олії соняшникової, позивач доводив фіктивність оспорюваного правочину з посиланням на обставини його невиконання сторонами (продавцем і покупцем) та безтоварність спірної господарської операції.

9.2. Судом встановлено, що 27.11.2014 за погодженням з ТОВ "ЧК-Імператор" директор ТОВ "Смартпост" ОСОБА_10 прибув до міста Черкаси для підписання заздалегідь підготовлених ТОВ "ЧК-Імператор" документів, а саме: договору купівлі-продажу від 27.11.2014 між ТОВ "ЧК-Імператор" (постачальник, відповідач) та ТОВ "Смартпост" (покупець, позивач), за яким постачальник зобов'язався поставити олію соняшникову, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити таку продукцію; видаткової накладної №2 від 01.12.2014; податкової накладної №2 від 01.12.2014 та товарно-транспортної накладної №360260 від 01.12.2014.

9.3. Суд встановив, що за доводами позивача (покупця) спірний договір купівлі-продажу укладено без мети настання правових наслідків, оскільки після підписання сторонами спору зазначених первинних документів як ТОВ "ЧК-Імператор" (постачальник), так і ТОВ "Смартпост" (покупець) не вчиняли дій щодо реального виконання спірного договору та не мали господарських відносин в подальшому; зазначене свідчить про фіктивність оспорюваного правочину, що є підставою для визнання його недійсним (фіктивним) в порядку статей 203, 215, 234 ЦК України.

9.4. Судом встановлено, що у відзиві на позов відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 27.11.2014 відповідачем, як постачальником, згідно з видатковою накладною №2 від 01.12.2014 відвантажено позивачу олію соняшникову в кількості 30 340 кг на суму 467 236 грн. з ПДВ; факт одержання вантажу підтверджується підписом уповноваженої особи позивача у графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)", що свідчить про помилковість доводів ТОВ "Смартпост" про те, що поставка олії соняшникової за оспорюваним правочином фактично не відбулася на користь позивача.

9.5. Суд встановив, що відповідач, як постачальник, доводив дійсність господарської операції з поставки олії соняшникової саме позивачу у місто Миколаїв з посиланням на дані товарно-транспортної накладної №360260 від 01.12.2014 про перевезення товару за замовленням позивача з міста Черкаси до міста Миколаєва залученим позивачем автомобільним НОМЕР_1, причіп/напівпричіп НОМЕР_4, пункт розвантаження - місто Миколаїв.

10. Приймаючи рішення про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи 27.11.2014 договір купівлі-продажу олії соняшникової, сторони спору не погодили всіх істотних умов, що становлять зміст договору купівлі-продажу, а саме щодо предмета та ціни договору, а також керуючись принципом свободи договору визначили інші істотні умови договору купівлі-продажу, виконання яких не підтверджено належними доказами.

10.1. Місцевим судом встановлено, що за змістом дослідженої в судовому засіданні копії договору купівлі-продажу від 27.11.2014 вбачається, що предметом оспорюваного договору сторони визначили "олію соняшникову", однак, із ДСТУ 4492:2005 "НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ОЛІЯ СОНЯШНИКОВА" вбачається, що олію соняшникову, залежно від технології і показників якості, поділяють на види, ґатунки та марки, тоді як сторонами в оспорюваному договорі не визначено істотної умови ні про ДСТУ, ні про вид, ґатунок та марку олії, яку відповідач зобов'язався поставити на користь позивача на виконання умов спірного договору.

10.2. Судом встановлено, що за умовами пункту 2.1. оспорюваного договору сторони погодили, що відповідач відвантажує товар на адресу позивача за цінами, що визначені в специфікації або накладній відповідача, і які погоджені з позивачем, однак, доказів наявності специфікацій до договору із визначеною в ній ціною сторони суду не надали.

10.3. Суд встановив, що пунктом 2.2. договору купівлі-продажу від 27.11.2014 сторони передбачили, що доставка товару здійснюється за домовленістю згідно з додатком до договору, проте додатків до оспорюваного договору сторонами суду не надано.

10.4. Судом встановлено, що згідно з пунктом 5.2. спірного договору сторони погодили, що датою передачі вважається дата одержання товару на складі, зазначеному покупцем, однак, доказів зазначення місцезнаходження складу покупця й одержання товару покупцем саме на зазначеному складі відповідач суду не надав.

10.5. Місцевий суд встановив, що за умовами пунктів 6.1., 7.1. оспорюваного договору сторони погодили перехід права власності на товар до позивача з моменту підписання накладної про отримання товару з відстрочкою розрахунку за поставлений товар впродовж 21 банківського дня з моменту відвантаження продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу постачальника.

10.6. Судом першої інстанції надано оцінку, як доказам у справі, поясненням свідків - директора ТОВ "Смартпост" ОСОБА_10 та директора ТОВ "ЧК-Імператор" ОСОБА_11 та встановлено, що з пояснень свідка ОСОБА_10 вбачається, що після підписання ним товарно-розпорядчих документів з відповідачем - ТОВ "ЧК-Імператор" позивач - ТОВ "Смартпост" не вчиняв дій на виконання договірних зобов'язань; свідок ОСОБА_11 стверджував, що олія соняшникова, яка була предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, поставлена ТОВ "Смартпост", факт її одержання покупцем (позивачем) підтверджується підписами сторін на накладних, однак, оригінали договору та товарно-транспортних накладних директор ТОВ "ЧК-Імператор" надав слідчому для долучення до матеріалів кримінальної справи, порушеної щодо ТОВ "Смартпост" за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України; пояснення свідка ОСОБА_11 місцевий суд оцінив критично, виходячи із змісту повідомлення Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 30.07.2018 №10534/46/03-2018 про те, що в матеріалах кримінального провадження наявні лише копії первинних документів щодо здійснення господарської операції з поставки олії соняшникової за оспорюваним правочином.

10.7. Місцевим судом встановлено, що ТОВ "ЧК-Імператор" в підтвердження виконання своїх зобов'язань з поставки товару ТОВ "Смартпост" за договором купівлі-продажу від 27.11.2014 надало копії видаткової накладної №2 від 01.12.2014, податкової накладної №2 від 01.12.2014 та товарно-транспортної накладної №360260 від 01.12.2014; за твердженням відповідача, позивачу поставлено 30 340 кг олії соняшникової на суму 467 236 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №2 від 01.12.2014.

10.8. Судом першої інстанції надано оцінку товарно-транспортній накладній №360260 від 01.12.2014 як єдиному обліково-розрахунковому документу, за даними якого вбачається, що вид перевезення - автотранспортне; автомобіль, який здійснював перевезення - МАН, державний НОМЕР_5; причіп/напівпричіп до автомобіля - реєстраційний НОМЕР_6; пункт навантаження - місто Черкаси, проспект Хіміків, 3; пункт розвантаження - місто Миколаїв (т. 1, а.с. 24).

Місцевим судом встановлено, що за даними відкритих відомостей Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що станом на 01.12.2014 (дата поставки олії соняшникової) автомобіль з державним номером НОМЕР_7, зазначений у товарно-транспортній накладній від 01.12.2014 як МАН, насправді є легковим автомобілем марки Citroen Berligo (до 1600 куб. см.), причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 є причепом марки VAN HOOI. до вантажних автомобілів, що підтверджується також відомостями з ЄДР Міністерства внутрішніх справ (т. 1, а.с. 30).

Судом першої інстанції не встановлено подання відповідачем інших доказів щодо транспортного засобу, який перевозив вантаж позивачу, з огляду на що місцевий суд дійшов висновку, що поставка олії соняшникової за договором купівлі-продажу від 27.11.2014 реально не могла бути здійснена 01.12.2014, оскільки легковий автомобіль не мав технічних можливостей для разового перевезення товару масою більш як 30 340 кг, а також буксирувати причіп, призначений для вантажних автомобілів.

Місцевий суд взяв до уваги те, що згідно з товарно-транспортною накладною пункт розвантаження товару - місто Миколаїв, без конкретної адреси місцезнаходження складу покупця - ТОВ "Смартпост", при цьому, доказів наявності в позивача будь-яких складських приміщень, в яких можна було б прийняти та зберігати поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2014, відповідач суду не надав.

З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку, що як оспорюваний договір купівлі-продажу від 27.11.2014, так і товарно-транспортна накладна №360260 від 01.12.2014 не містять істотних умов, що є необхідними для здійснення купівлі-продажу спірної олії соняшникової, а тому проведена сторонами спору господарська операція є безтоварною та не відображає реальних договірних відносин між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, щодо поставки олії соняшникової у кількості 30 340 кг на суму 467 236 грн. з ПДВ.

За таких обставин, місцевий суд, з посиланням на частину 5 статті 203 та статтю 215 ЦК України, визнав оспорюваний правочин недійсним як такий, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені його вчиненням сторонами спору.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

11. 18.09.2018 через місцевий суд відповідач - ТОВ "ЧК-Імператор" подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2018, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

11.1. Скаржник доводив, що висновки місцевого суду про укладення сторонами спірного договору купівлі-продажу без наміру щодо настання реальних правових наслідків не відповідають фактичним обставинам справи; згідно видаткової накладної №2 від 01.12.2014 позивачу поставлено олію соняшникову в кількості 30 340 кг на суму 467 236 грн. з ПДВ, тому згідно з пунктом 6.1. договору купівлі-продажу від 01.12.2014 позивач набув право власності на товар з моменту підписання накладної про отримання товару, що підтверджується підписом представника ТОВ "Смартпост" у графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)"; при цьому, обставини поставки спірного товару з міста Черкаси у місто Миколаїв згідно з товарно-транспортною накладною №360260 від 01.12.2014 не мають значення для встановлення факту поставки, оскільки право власності на товар перейшло до покупця (позивача) з моменту підписання накладної про отримання товару від відповідача у місті Черкасах.

11.2. Відповідач зазначив про помилковість висновків місцевого суду щодо непогодження сторонами спору всіх істотних умов договору купівлі-продажу при його укладенні 27.11.2014 з посиланням на те, що згідно пунктів 3.1., 3.2., 3.3. оспорюваного договору, асортимент продукції, що є предметом поставки за цим договором, зазначений у накладній, якість продукції, що поставляється позивачу, має відповідати вимогам державних стандартів, технічних умов до даного виду продукції, а відповідач, як постачальник, зобов'язаний надати покупцю на кожну партію продукції, що є предметом поставки за цим договором, документи, які посвідчують її відповідність вимогам відповідних стандартів або технічних умов. Відповідач доводив, що виконав вимоги пунктів 3.1.-3.3. спірного договору під час відвантаження 01.12.2014 олії соняшникової в кількості 30 340 кг, так як директору ТОВ "Смартпост" надано документи, що підтверджують відповідність поставленої продукції вимогам стандартів.

11.3. Відповідач заперечив висновки місцевого суду про невстановлення сторонами спору в договорі купівлі-продажу такої істотної умови як ціна з посиланням на умови пункту 2.1. договору, якими погоджено, що відповідач відвантажує товар позивачу за цінами, визначеними у специфікації чи накладній відповідача і які погоджені позивачем.

11.4. Відповідач зауважив, що при розгляді спору про визнання правочину фіктивним до предмета доказування входить доведення наявності умислу на невиконання умов договору всіма його сторонами, тоді як відповідно до умов договору купівлі-продажу від 01.12.2014 відповідач здійснив на користь позивача поставку олії соняшникової в кількості 30 340 кг на суму 467 236 грн. з ПДВ згідно з видатковою накладною №2 від 01.12.2014, що свідчить про реальність спірної господарської операції.

12. 17.01.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ЧК-Імператор" задоволено, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Смартпост" до ТОВ "ЧК-Імператор" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2014 (предмет договору - олія соняшникова) відмовлено, судовий збір за подання позову покладено на ТОВ "Смартпост"; стягнено з ТОВ "Смартпост" на користь ТОВ "ЧК-Імператор" 2 643 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

13. Переглядаючи справу, апеляційний суд не погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі та його висновками про недійсність оспорюваного правочину з огляду на таке.

13.1. Апеляційний суд встановив, що між сторонами спору виникли правовідносини купівлі-продажу у зв'язку з укладенням між ТОВ "Смартпост", як покупцем, та ТОВ "ЧК-Імператор", як постачальником, договору купівлі-продажу від 27.11.2014; сторонами не заперечувався факт підписання договору їх уповноваженими представниками, а саме зі сторони позивача - директором ТОВ "Смартпост" ОСОБА_10 та зі сторони відповідача - директором ТОВ "ЧК-Імператор" ОСОБА_11

13.2. Апеляційний суд встановив, що в обґрунтування позовних вимог позивачем надано місцевому суду належно засвідчені копії рахунку на оплату №2 від 01.12.2014 на суму 467 236 грн. (товар - олія соняшникова вагою 30 340 кг), податкової накладної від 01.12.2014, сформованої продавцем - ТОВ "ЧК-Імператор" за зобов'язанням з продажу товару - олії соняшникової у кількості 30 340 кг, вартістю 467 236 грн.; товарно-транспортної накладної №360260 від 01.12.2014 на перевезення товару (олії соняшникової у кількості 30 340 кг, вартістю 467 236 грн.), у графі "здав" якої міститься підпис уповноваженої особи ТОВ "ЧК-Імператор", посвідчений печаткою відповідача, про здачу товару до перевезення, а у графі "прийняв" міститься підпис уповноваженої особи ТОВ "Смартпост" про прийняття товару, посвідчений печаткою позивача.

13.3. Суд апеляційної інстанції встановив, що висновки місцевого суду в оскаржуваному рішенні від 21.08.2018 ґрунтуються на дослідженні видаткової накладної №2 від 01.12.2014, оригінал або належно засвідчена копія якої відсутні в матеріалах справи, з огляду на що апеляційний суд здійснив розгляд справи відповідно до наявних у справі документів та в межах доводів апеляційної скарги, керуючись статтею 269 ГПК України.

14. Апеляційний суд встановив, що в обґрунтування фіктивності оспорюваного правочину позивач зазначив, що в діях його учасників є ознаки, які характерні для фіктивних правочинів, а саме директор відповідача - ОСОБА_11 та директор позивача - ОСОБА_10, підписуючи 27.11.2014 спірний договір купівлі-продажу та інші, пов'язані з ним документи (податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна), усвідомлювали той факт, що правочин вчиняється без наміру виконання взаємних зобов'язань, тобто дії керівників товариств-сторін спору характеризуються умислом на укладення фіктивного правочину без мети настання правових наслідків, обумовлених таким правочином.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на приписи статей 76-79 ГПК України відхилив доводи позивача та зазначив про недоведення позивачем належними, достатніми та допустимими доказами наявності у керівників ТОВ "Смартпост" ОСОБА_10 та ТОВ "ЧК-Імператор" ОСОБА_11 умислу на невиконання договірних зобов'язань при підписанні спірного договору купівлі-продажу.

Апеляційним судом встановлено, що слідчим СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області здійснювалося кримінальне провадження №12015100040009366 від 27.06.2015, порушене за заявою відповідача у зв'язку з наявністю в діях позивача ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України; кримінальне провадження №12015100040009366 було закрито відповідно до постанови слідчого від 11.06.2018, яка залишена без змін ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 20.09.2018 та ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09.10.2018 у справі №712/10427/18. Зазначені документи подано позивачем на стадії апеляційного провадження, долучено апеляційним судом до матеріалів справи №925/291/18 та надано їм оцінку в сукупності з іншими доказами.

Зважаючи на обставини закриття кримінального провадження №12015100040009366 постановою слідчого від 27.06.2015, апеляційний суд дійшов висновку, що вина у формі умислу на укладення оспорюваного правочину керівниками позивача (ОСОБА_10.) та відповідача (ОСОБА_11.) не доведена належними та допустимими доказами, тому в силу статті 62 Конституції України діє принцип презумпції невинуватості відносно уповноважених представників сторін спору при підписанні договору купівлі-продажу від 27.11.2014 щодо їх умислу на вчинення фіктивного правочину без наміру виконання договірних зобов'язань з купівлі-продажу.

15. Судом апеляційної інстанції спростовано висновки місцевого суду про фіктивність укладеного між сторонами спору договору купівлі-продажу від 27.11.2014 з огляду на непогодження сторонами таких істотних умов договору як предмет договору (ДСТУ, вид, ґатунок, марка олії соняшникової, яку продавав відповідач) та ціна договору (сторонами не надано суду доказів наявності специфікації до спірного договору із визначеною в ній ціною товару), ненадання суду додатків до договору купівлі-продажу, а також доказів зазначення місцезнаходження складу покупця та одержання товару (олії соняшникової) покупцем на зазначеному складі.

Апеляційний суд, з посиланням на приписи статей 656, 662, 691 ЦК України, зазначив, що чинним законодавством не встановлено обов'язку сторін договору купівлі-продажу погоджувати в договорі стандарти ДСТУ щодо товару, який є предметом продажу; сторони спору визначили у спірному договорі вид товару - олію соняшникову, який придбавався позивачем у відповідача, при цьому, факт незазначення в договорі певного стандарту товару не свідчить про фіктивність оспорюваного правочину.

Апеляційним судом встановлено, що ціна товару (олії соняшникової) у кількості 30 340 кг виставлена відповідачем позивачу в рахунку на оплату №2 від 01.12.2014 на суму 467 236 грн. та зафіксована у товарно-транспортній накладній №360260 від 01.12.2014 щодо перевезення спірного товару залученим позивачем перевізником за відповідним маршрутом, що узгоджується з пунктом 2.1. договору купівлі-продажу від 27.11.2014 щодо визначення ціни товару у накладній та не суперечить приписам статті 180 ГК України; господарська операція з продажу товару за ціною 467 236 грн. відображена відповідачем як підстава податкової звітності у податковій накладній, оригінал якої відповідач передав позивачу при здійснення поставки товару; за таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що ціна як істотна умова договору купівлі-продажу, погоджена сторонами при вчиненні оспорюваного правочину від 27.11.2014.

16. Апеляційним судом відхилено, як належні докази, пояснення свідка ОСОБА_10 щодо обставин невчинення покупцем та постачальником реальних дій на виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, а також свідка ОСОБА_11 про те, що олія соняшникова була фактично поставлена позивачу, що підтверджується підписами позивача та відповідача на накладних, оскільки в силу частини 2 статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини існування між сторонами спору правовідносин купівлі-продажу, такі обставини відображаються у відповідних документах, яким суд надає оцінку в порядку статті 86 ГПК України.

17. Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків місцевого суду про безтоварність господарської операції з купівлі-продажу олії соняшникової як підстави для визнання оспорюваного правочину фіктивним. Апеляційний суд зауважив, що в силу статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція, як дія (подія), що викликає зміни у структурі активу та пасиву підприємств, має наслідком реальну зміну майнового стану платника податків, тому наявність формальних помилок в первинних документах, які було складено при її здійсненні, не мають вирішального значення для встановлення факту безтоварності господарської операції. Апеляційним судом не встановлено обставин здійснення контролюючим органом перевірок на предмет невідображення у податковій звітності позивача та відповідача спірної господарської операції щодо купівлі-продажу олії соняшникової за спірним договором від 27.11.2014 за ціною 467 236 грн. з ПДВ.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані сторонами спору первинні документи (рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, податкова накладна) в сукупності підтверджують вчинення сторонами договору купівлі-продажу від 27.11.2014 дій на його виконання, що виключає наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним як фіктивного в силу статті 234 ЦК України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (позивач у справі)

18. Скаржник зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що визначає господарську операцію як дію (подію), що пов'язана з рухом капіталу, товарів, послуг та робіт та зумовлює зміни у структурі активу та пасиву суб'єкта господарювання, що є стороною такої операції, та зробив помилковий висновок про дійсність правовідносин сторін спору щодо купівлі-продажу спірної олії соняшникової за умов безтоварності такої господарської операції, зважаючи на обставини невчинення сторонами спірного правочину реальних дій на його виконання.

19. Скаржник зауважив, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог статей 76-79 ГПК України зроблено помилковий висновок про те, що товарно-транспортна накладна №360260 від 01.12.2014 з даними про перевезення товару залученим позивачем-покупцем перевізником з міста Черкаси до міста Миколаєва є доказом реального виконання сторонами спору договору купівлі-продажу від 27.11.2014, оскільки зазначений в накладній легковий автомобіль не мав технічної можливості для разового перевезення товару (вантажу) масою більш як 30 340 кг, а також буксирування причепа, призначеного для вантажних автомобілів; за даними накладної не вбачається зазначення конкретної адреси чи місцезнаходження складу покупця у місті Миколаєві, куди було направлено спірний товар відповідачем.

20. Скаржник доводив, що апеляційним судом з порушенням приписів статей 87, 88 ГПК України відхилено, як докази у справі, наявні в матеріалах справи нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які є директорами товариств-сторін спору, та не взято до уваги пояснення зазначених свідків щодо обставин укладення та виконання договору купівлі-продажу від 27.11.2014 та підписання інших первинних документів, що стосуються спірної господарської операції.

Доводи інших учасників справи

21. Доводи відповідача у відзиві на касаційну скаргу позивача, який надійшов до Верховного Суду після завершення касаційного перегляду оскаржуваної постанови апеляційного суду від 17.01.2019 у справі №925/291/18, Суд до уваги не бере. Третя особа відзиву на касаційну скаргу позивача не подала.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

22. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 3 - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частина 2 статті 3 - господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Частина 1 статті 6 - загальним принципом господарювання в Україні є вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Частина 1 статті 19 - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Частина 3 статті 19 - держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

Частина 8 статті 19 - усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Частина 1 статті 67 - відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частина 2 статті 67 - підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 1 статті 180 - зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частина 2 статті 180 - господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частина 3 статті 180 - при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

23. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 5 статті 203 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 234 - фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Частина 1 статті 638 - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 655 - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 656 - предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

24. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції Закону України №1669-VII від 02.09.2014, чинній з 15.10.2014

Частина 1 статті 1 - для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства ;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

Частина 1 статті 3 - метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 статті 3 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частина 1 статті 9 - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина 2 статті 9 - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Частина 3 статті 9 - інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Частина 5 статті 9 - господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 203, 215, 234, 655, 656 ЦК України, статті 179 ГК України, приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції Закону України №1669-VII від 02.09.2014 при прийнятті оскаржуваної постанови про відмову у визнанні недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу олії соняшникової.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій

26. Аналіз приписів частин 1, 2 статті 3 та частини 1 статті 6 ГК України дозволяє дійти висновку про те, що господарська діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, здійснюється, зокрема, у формі підприємництва для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку за принципом вільного руху капіталів, товарів та послуг на території України.

Положеннями частини 1 статті 19 та частин 1, 2 статті 67 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, господарське зобов'язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб'єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату для його сторін, тобто мати реальний характер та опосередковувати рух капіталів, товарів, робіт чи послуг, що є об'єктами відповідної господарської операції.

27. Спір у справі №925/291/18 виник між ТОВ "Смартпост" (позивач) та ТОВ "ЧК-Імператор" (відповідач) щодо дійсності укладеного 27.11.2014 між сторонами договору купівлі-продажу олії соняшникової, зважаючи на протилежні доводи позивача та відповідача щодо реальності такої господарської операції та про вчинення сторонами оспорюваного правочину без наміру щодо настання його правових наслідків.

28. Надаючи оцінку спірним правовідносинам як таким, що не відображають реальних договірних відносин між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, щодо поставки спірної олії соняшникової на суму 467 236 грн. з ПДВ, місцевий суд виходив із встановлених обставин непогодження сторонами спору всіх істотних умов, що становлять зміст договору купівлі-продажу в розумінні статей 638, 655, 656 ЦК України та статті 180 ГК України, а саме щодо предмета та ціни договору; пояснень свідка - директора ТОВ "Смартпост" ОСОБА_10 про невчинення позивачем-покупцем фактичних дій на виконання зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу, а також з обставин зазначення в товарно-транспортній накладній №360260 від 01.12.2014, складеній на перевезення спірного вантажу (товару) з міста Черкаси до міста Миколаєва, недостовірних даних щодо транспортного засобу, який реально міг здійснити разове перевезення олії соняшникової у кількості 30 340 кг та буксирувати причіп для вантажного автомобіля, а також відсутності у зазначеній накладній даних про адресу місцезнаходження складу покупця, до якого слід було поставити товар.

29. Апеляційним судом при апеляційному розгляді справи зроблено висновок про дійсність господарської операції з купівлі-продажу олії соняшникової на підставі договору від 27.11.2014, укладеного між сторонами спору, та спростовано висновки суду першої інстанції у рішенні від 21.08.2018 про безтоварність такої господарської операції та вчинення оспорюваного правочину без наміру його реального виконання.

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на встановлених обставинах складення сторонами спору первинних документів (рахунку на оплату №2 від 01.12.2014, податкової накладної №2 від 01.12.2014 та товарно-транспортної накладної №360260 від 01.12.2014), якими зафіксовано факт здійснення господарської операції з поставки відповідачем на користь позивача олії соняшникової у кількості 30 340 кг вартістю 467 236 з ПДВ та підтверджено перехід до позивача права власності на спірний товар в момент проставлення у графі "прийняв" товарно-транспортної накладної №360260 від 01.12.2014 підпису уповноваженої особи позивача та його засвідчення печаткою ТОВ "Смартпост", що відповідає пункту 6.1. спірного договору.

Апеляційний суд спростував доводи позивача про наявність в діях керівників товариств-сторін спору умислу на невиконання договірних зобов'язань при підписанні 27.11.2014 договору купівлі-продажу з посиланням на обставини закриття постановою слідчого 27.06.2015 кримінального провадження №12015100040009366, порушеного щодо позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України (шахрайство), та застосував презумпцію невинуватості (стаття 62 Конституції України) при наданні оцінки діям уповноважених представників сторін щодо можливого вчинення ними 27.11.2014 фіктивного правочину без наміру виконання договірних зобов'язань щодо купівлі-продажу товару.

Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин здійснення податкових перевірок на предмет невідображення у податковій звітності позивача та відповідача господарської операції з поставки олії соняшникової за спірним договором купівлі-продажу, з огляду на що та зважаючи на дані первинних документів, якими оформлено спірну господарську операцію, дійшов висновку про вчинення сторонами спору дій на виконання договору купівлі-продажу від 27.11.2014 та не вбачав ознак фіктивності в оспорюваному правочині як підстави для визнання його недійсним.

30. За змістом частин 3, 8 статті 19 ГК України вбачається, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарській операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб'єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.

Отже, при з'ясуванні дійсності як господарської операції з поставки товару (олії соняшникової), так оспорюваного договору купівлі-продажу, укладенням якого опосередковувалося виконання продавцем та покупцем спірної операції, судам першої та апеляційної інстанцій належало дослідити які дії фактично вчинялися сторонами на виконання договірних зобов'язань з купівлі-продажу товару, економічний результат, до якого прагнули учасники такої господарської операції, а також оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін договору за наслідком проведення такої господарської операції.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у Постановах від 29.01.2019 у справі №911/916/15, від 29.08.2018 у справі №911/1111/15, від 05.06.2018 у справі №911/915/15 та від 18.04.2018 у справі №911/917/15.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Висновок про таке зроблено Верховним Судом у Постанові від 19.06.2018 у справі №804/15389/15.

31. Під час розгляду справи у місцевому й апеляційному судах та за змістом касаційної скарги позивач-покупець заперечував факт реальної поставки відповідачем на його користь олії соняшникової за договором купівлі-продажу від 27.11.2014 та доводив, що правовідносини сторін спору є формальними та зводяться лише до підписання директором ТОВ "Смартпост", як покупцем, та директором ТОВ "ЧК-Імператор", як постачальником, спірного договору та інших первинних документів без вчинення дій на взаємне виконання договірних зобов'язань, обумовлених договором купівлі-продажу, а фактична поставка спірної олії мала місце на користь фізичної особи ОСОБА_5, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_3, виданий Очаківським МРВ УМВС України в Миколаївській області.

Отже, предметом спору позивач визначив недійсність (фіктивність) спірного договору як такого, що прикривав собою інший договір постачання олії для іншої особи (фізичної особи ОСОБА_5.), яка залучена до участі у справі в якості третьої особи.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій не було вжито заходів щодо отримання пояснень від такої особи (ОСОБА_5.) про фактичне отримання олії від ТОВ "ЧК-Імператор", участі в такій товарній операції сторін договору, фактичне проведення ОСОБА_5 розрахунку за поставлену олію з однією із сторін оспорюваного правочину.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 був залучений до участі у справі як третя особа, однак, участі у ній не приймав та не надавав жодних письмових пояснень на позовні вимоги, апеляційну чи касаційну скаргу. Відтак, його позиція як учасника справи залишилась невідомою.

32. Також, з матеріалів справи вбачається, що транспортування олії за оспорюваним договором здійснювалося перевізником ТОВ "Автосвіт" (водій ОСОБА_15.), що підтверджує товарно-транспортна накладна №360260 від 01.12.2014 (т. 1, а.с. 24). Відтак, доводи та заперечення сторін договору щодо реальності здійсненого постачання могли бути встановлені шляхом отримання відповідних пояснень про надані послуги з перевезення у посадових осіб ТОВ "Автосвіт".

33. Отже, в порушення вимог статей 86, 236, 269 ГПК України, суди попередніх інстанцій не перевірили реального руху товару від відповідача до позивача за спірним договором купівлі-продажу та доводів позивача про те, що зазначений договір було оформлено з метою підтвердити реальне постачання соняшникової олії ОСОБА_5, яке фактично відбулось до моменту укладення оспорюваного договору.

Суди не з'ясовували, ким та з дотриманням якої процедури здійснювалась оплата за продану олію, що також допомогло б встановити реальність господарської операції з відчуження олії та реальність намірів сторін договору, який оспорюється як фіктивний.

34. Отже, висновки апеляційного суду про фактичне здійснення відповідачем поставки олії соняшникової з посиланням лише на обставини складення сторонами спору первинних документів (рахунку на оплату товару, податкової накладної та товарно-транспортної накладної) на купівлю-продаж товару за умови не спростування апеляційним судом висновків суду першої інстанції про недійсність транспортного перевезення згідно наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної, оскільки в ній зазначено номер транспортного засобу, який є легковим автомобілем та не здатний до разового перевезення понад 30 тонн олії, не можна вважати такими, що підтверджуються за сукупністю доказів у даній справі, що є порушенням частини 3 статті 86 ГПК України. Також касаційний суд не вбачає дотримання в цілому принципу змагальності сторін відповідно до статті 13 ГПК України, оскільки суди не сприяли учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а зокрема, в отриманні відповідних пояснень від третьої особи ОСОБА_5, яка була залучена до участі у даній справі та від перевізника спірної олії згідно з товарно-транспортною накладною - ТОВ "Автосвіт".

35. Судам належало дослідити обставини фактичного переміщення спірного товару (олії соняшникової) з міста Черкаси у місто Миколаїв транспортним засобом залученого однією з сторін спору перевізника - ТОВ "Автосвіт", зважаючи на наявність спору щодо наявності технічної можливості у зазначеного в товарно-транспортній накладній №360260 від 01.12.2014 автомобіля реальної можливості разового перевезення вантажу масою 30 340 кг, а також перевірити дійсність договірних правовідносин між ТОВ "Смартпост" та ТОВ "Автосвіт" із транспортного експедирування (стаття 929 ЦК України).

36. За змістом статті 236 ГПК України вбачається, що судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному частиною 1 статті 2 ГПК України, - справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних (оспорюваних) прав, законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

У зазначеному аспекті доцільно зазначити про висновок Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії" та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з яким право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною права на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів щодо прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд вважає, що допущені судами процесуальні порушення на предмет повноти дослідження обставин справи та з'ясування дійсності спірної господарської операції на підставі даних бухгалтерського обліку сторін спору та учасників такої операції про які заявляють сторони та підтверджують первісні документи (третьої особи та перевізника), є такими помилками, які порушили принцип пропорційності господарського судочинства з метою дотримання балансу інтересів учасників справи, та, як наслідок, не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення судів, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, тому підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до місцевого суду.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

37. Суд погоджується з доводами скаржника про передчасність висновків апеляційного суду про реальність господарської операції з поставки товару між сторонами спору, що підтверджується висновками пунктів 26-35 мотивувальної частини цієї постанови. Разом з тим, висновки місцевого суду також не можна вважати такими, що прийняті з повним дослідженням обставин даної справи.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ "Смартпост", скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2018 у справі №925/291/18 та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

39. При новому розгляді справи судам належить із врахуванням зазначених норм господарського законодавства, законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та висновків Верховного Суду дослідити правову природу спірної господарської операції з поставки товару, перевірити дійсність правовідносин між ТОВ "Смартпост" та ТОВ "ЧК-Імператор" щодо купівлі-продажу олії соняшникової за спірним договором від 27.11.2014; з'ясувати, чи вчинялись сторонами спору фактичні дії на виконання договірних зобов'язань та перевірити реальність спірної господарської операції, виходячи з участі в ній третьої особи та перевізника, та з огляду на встановлене дійти обґрунтованого висновку за результатами розгляду позову ТОВ "Смартпост" до ТОВ "ЧК-Імператор" про визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що містить ознаки фіктивності, відповідно до статей 203, 215, 234 ЦК України.

В. Судові витрати

40. У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги позивача та скасуванням рішень судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог, питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується, оскільки розгляду по суті спору про визнання оспорюваного правочину недійсним не відбулося.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 Господарського кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2018 у справі №925/291/18 скасувати.

Справу №925/291/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков