Ухвала

від 11.04.2019 по справі 1340/5556/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

11 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3607/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові заяву Приватного підприємства Фірма Пілігрим про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства Фірма Пілігрим на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року (суддя - Костецький Н.В., м. Львів, повний текст судового рішення складено 15 лютого 2019 року) у справі №1340/5556/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства Фірма Пілігрим до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування наказу та постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство Фірма Пілігрим звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області, у якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Львівській області щодо призначення та проведення позапланової перевірки приватного підприємства Фірма Пілігрим за результатами якої було складено акт перевірки від 30.08.2018 №000165; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Львівській області від 27.08.2018 №1395 про проведення позапланової перевірки приватного підприємства Фірма Пілігрим , яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперника, 26; визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Львівській області про накладення стягнень, передбачених Законом України По захисту прав споживачів від 30.10.2018 №0027.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року у справі №1340/5556/18 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство Фірма Пілігрим , звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

08 квітня 2019 року судом апеляційної інстанції за вхідним номером К-7606/19 зареєстровано заяву Приватного підприємства Фірма Пілігрим про забезпечення позову, у якій заявник просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 30 жовтня 2018 року №0027 до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі №1340/5556/18.

В обґрунтування заяви зазначено, що постановою Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 26 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження ВП №58488719 щодо примусового виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 30 жовтня 2018 року №0027 про стягнення з Приватного підприємства Фірма Пілігрим на користь Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області штрафу в сумі 46780,50 грн, а тому наведені обставини свідчать про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до набрання законної сили рішення у справі №1340/5556/18. Зокрема, вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення апеляційною інстанцією спору на його користь. Крім цього, примусове стягнення штрафу завдасть значних негативних наслідків для позивача, а саме призведе до покладення на Приватне підприємство Фірма Пілігрим обов'язку сплатити додаткові витрати у вигляді виконавчого збору, чим буде заподіяно шкоду його правам, свободам та інтересам. Також, позивачу доведеться докласти значних зусиль щодо відновлення своїх прав та повернути кошти та майно, на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язки відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

Предметом оскарження у даній справі є постанова Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 30 жовтня 2018 року №0027 про накладення на Приватне підприємство Фірма Пілігрим штрафу в розмірі 46780,50 грн.

Зазначена постанова є виконавчим документом в розумінні статті 3 Закону України Про виконавче провадження .

Стаття 10 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року в задоволені позову відмовлено. Зазначене рішення першої інстанції не набрало законної сили у зв'язку з поданням позивачем апеляційної скарги та відкриттям судом апеляційної інстанції апеляційного провадження.

В свою чергу, як вбачається з поданих позивачем документів видно, що на даний час в межах виконавчого провадження ВП №58488719 здійснюється примусове виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 30 жовтня 2018 року №0027, яка оскаржується позивачем у справі №1340/5556/18 (тобто фактично застосовуються санкції, які встановлені оскаржуваним рішенням).

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач не погоджується з постановою Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 30 жовтня 2018 року №0027 та не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладений на нього оскаржуваною постановою штраф, а правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваної постанови буде встановлена лише після набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, стверджувати на час розгляду заяви про забезпечення позову про це неможливо, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог про її скасування, позивачу, зважаючи на суму штрафу, доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами разом з практикою ЄСПЛ як джерело права.

Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Підсумовуючи вказане, оскільки забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу позивача, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що без вжиття заходів забезпечення позову не можливо захистити права, свободи та інтереси позивача, так як примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявленої заяви та необхідності забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається, шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 30 жовтня 2018 року №0027, що відповідає вимогам статті 34 Закону України Про виконавче провадження та пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість будь-яких дій з примусового виконання постанови відповідача.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише спрямована на виконання вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та має тимчасовий характер - до вирішення спору по суті.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного підприємства Фірма Пілігрим про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 30 жовтня 2018 року №0027 про накладення на Приватне підприємство Фірма Пілігрим штрафу в розмірі 46780,50 гривень до набрання законної сили рішення в адміністративній справі №1340/5556/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В.Ніколін судді О.М.Гінда О.Б.Заверуха