Постанова

від 03.04.2019 по справі 0240/3512/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/3512/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

03 квітня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Максимчука А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року (повний текст рішення виготовлено 01.02.2019) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2018 року позивач, приватне акціонерне товариство "Вінницяпобутхім" (далі - ПрАТ "Вінницяпобутхім") звернулося в Вінницький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до відповідача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - Офіс великих платників) про:

- зобов'язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України виключити із інформаційної системи органів ДФС, зокрема із інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" пеню з податку на додану вартість у розмірі 1 991 989,89 грн, нараховану з 01.07.2016 року по 16.03.2018 року в розмірі 1 155 778,22 грн, з 31.08.2016 року по 16.03.2018 року в розмірі 834 836,57 грн, з 13.06.2018 року по 23.06.2018 року в розмірі 740,81 грн., з 13.06.2018 року по 23.06.2018 року в розмірі 423,49 грн, з 13.06.2018 року по 25.06.2018 року в розмірі 210,8 грн.

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №865-17 від 06.09.2018 року про сплату податкового боргу із податку на додану вартість у сумі 1 990 646,89 грн.

- вирішення питання про розподіл судових витрат в даній адміністративній справі.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 25 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовив. Судове рішення мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення адміністративного позову, а податкова вимога відповідача №865-17 від 06.09.2018 року про сплату податкового боргу із податку на додану вартість у сумі 1 990 646,89 грн є правомірною та скасуванню не підлягає.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 15.09.2018 року позивач отримав податкову вимогу відповідача № 865-17 від 06.09.2018 року про сплату податкового боргу із податку на додану вартість у сумі 1 990 646,89 грн. Однак, відсутність податкового боргу у ПрАТ "Вінницяпобутхім" підтверджується звітними та уточнюючими деклараціями із ПДВ за період з грудня 2015 року по серпень 2018 року, відомостями по особовому рахунку позивача (інтегрованої картки платника), зокрема щодо розміру задекларованих зобов'язань із ПДВ та сум коштів позивача списаних до бюджету в рахунок сплати цього податку. Вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував відсутність в позивача недоїмки (податкового боргу) по особовому рахунку (т.1 а.с. 147-153), зокрема не надав належної оцінки наданим доказам, повно та всебічно не з'ясував вказані обставини. Вважає, що посилання відповідача на норми пункту 129.9 статті 129 ПК України є помилковими, оскільки згадана норма передбачає не нарахування пені при наявності податкового боргу, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом. Наведена норма не передбачає нарахування пені за несвоєчасну подачу податкової звітності, в тому числі уточнюючих розрахунків до декларацій із ПДВ.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що нормами Податкового кодексу України визначено порядок нарахування та строки сплати податкових зобов'язань та пені. Зазначає, що платником податків було пропущено встановлений законодавством термін, протягом якого не нараховується пеня, для подачі уточнюючого розрахунку до податкових декларацій з податку на додану вартість - 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання за звітний період. У зв'язку з чим в Інтегрованій картці платника автоматично нараховано пеню в загальній сумі 1 990 646,89 грн. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Протокольною ухвалою суду від 03.04.2019, із занесенням до журналу судового засідання, суд вирішив проводити розгляд справи за даної явки сторін та відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача щодо перенесення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватне акціонерне товариство "Вінницяпобутхім", відповідно до вимог податкового законодавства та показників своєї фінансово-господарської діяльності, перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби України.

В період із 01.01.2016 по 16.03.2018 року, позивачем подавалися до контролюючого органу, наступні документи:

- податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2015 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 20.01.2016 року, реєстраційний номер документу: 9273776806;

- податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2016 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 19.02.2016 року, реєстраційний номер документу: 9020603727;

- податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2016 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 18.03.2016 року, реєстраційний номер документу: 9038442492;

- податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2016 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 20.04.2016 року, реєстраційний номер документу: 9060761007;

- податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2016 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 19.05.2016 року, реєстраційний номер документу: 9081122714;

- податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2016 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 17.06.2016 року, реєстраційний номер документу: 9100971516;

- податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2016 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 20.07.2016 року, реєстраційний номер документу: 9125348213;

- податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2016 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 18.08.2016 року, реєстраційний номер документу: 9148651856;

- податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2016 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 19.09.2016р., реєстраційний номер документу: 9171929151;

- податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2016 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 20.10.2016 року, реєстраційний номер документу: 9197573152;

- податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року. Дата подання 18.11.2016 року;

- податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2016 року. Отримання контролюючим органом декларації підтверджується квитанцією від 20.12.2016 р., реєстраційний номер документу. 9272264810;

- податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року. Дата подання 20.01.2017 року;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2015 року від 31.05.2016 року. Отримання контролюючим органом уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією від 31.05.2016 року, реєстраційний номер документу: 9087684634;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2015 року від 13.03.2018 року. Отримання контролюючим органом уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією від 14.03.2018 року, реєстраційний номер документу: 9043439718;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року від 14.03.2018 року. Отримання контролюючим органом уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією від 15.03.2018 року, реєстраційний номер документу: 9044941565;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2016 року від 16.03.2018 року. Отримання контролюючим органом уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією від 16.03.2018 року, реєстраційний номер документу: 9046016887;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2016 року від 16.03.2018 року. Отримання контролюючим органом уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією від 16.03.2018 року, реєстраційний номер документу: 9046314796;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2016 року від 16.03.2018 року. Отримання контролюючим органом уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією від 16.03.2018 року, реєстраційний номер документу: 9046318406;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2016 року від 12.06.2018 року. Отримання контролюючим органом уточнюючого розрахунку підтверджується квитанцією від 12.06.2018 року, реєстраційний номер документу: 9115414325.

15.09.2018 року позивач отримав у відділенні поштового зв'язку податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №865-17 від 06.09.2018 року, про сплату податкового боргу із ПДВ в загальній сумі 1 990 646,89 грн.

Вважаючи вказану вимогу про сплату податкового боргу протиправною, з метою її скасування та зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами.

Стаття 200 ПК України встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Водночас, п. 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені дим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 ПК України).

Згідно вимог п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.2. ст. 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Податкова вимога в розумінні підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення податкового боргу, який в свою чергу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу є сумою узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платників податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Підпунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі несвоєчасної сплати та несвоєчасної подачі уточнюючих розрахунків - нараховується пеня, порядок якої визначено ст.129 ПК України.

Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПК України) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно із пп. 129.1.2 п. 129.1 ст.129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролююча органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративної: та/або судового оскарження).

Відповідно до п. 129.1.3 ст. 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Пунктом 129.9 ст. 129 ПК України пеня нараховується у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.03.2018 року платником податків, у зв'язку з самостійно виявленими помилками, було подано уточнюючий розрахунок з ПДВ за травень 2016 року (граничний термін подачі - 20.06.2016 року; граничний термін сплати - 30.06.2016 року) на суму 4 819 894,00 грн.

Однак, помилково вважаючи, що із подачею уточнюючої декларації у позивача у 2016 році виник податковий борг із ПДВ, відповідачем безпідставно на суму уточнення нараховано пеню за кожний день прострочення, а саме з 01.07.2016 року - по 16.03.2018 року в загальній сумі 1 155 778,22 грн.

16.03.2018 платником податків було подано уточнюючий розрахунок з ПДВ за червень 2016 року. Показники, які уточнюються (гр.16 уточнюючої декларації) - від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду - згідно податкової декларації за червень 2016 року - 3 915 837 грн., згідно уточнюючої декларації відображено -0.

Починаючи з червня 2016 року, внаслідок помилки, платник податків завищив податковий кредит в сумі 3 915 837 грн., який безпосередньо впливає на суму грошового зобов'язання, оскільки, відповідно до ст. 200.1 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Однак, помилково вважаючи, що із подачею уточнюючої декларації у позивача у 2016 році виник податковий борг із ПДВ, відповідачем безпідставно на суму уточнення нараховано пеню за кожний день прострочення, а саме з 01.07.2016 року - по 16.03.2018 року в загальній сумі 834 836,57 грн.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є не пеня по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а основний платіж (податковий борг) із ПДВ, визначений змістом оскаржуваного рішення. Суму цього платежу (податкового боргу) відповідач визначив самостійно, так як первинними документами та податковою звітністю позивача наявність такого податкового боргу не підтверджується, а тому він не може вважатися узгодженим (самостійно визначеним позивачем). Отже, висновки суду першої інстанції, а також доводи відповідача є хибними.

Судом першої інстанції не враховано, що у своїх розрахунках відповідач вказав, що пеню нараховано з відповідних сум податкового боргу, що виник у позивача.

Однак, відповідно до даних інтегрованої картки ПрАТ "Вінницяпобутхім" з податку на додану вартість за 2016 рік наданої Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби до свого відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції (т.1 а.о.144-145), у ПрАТ "Вінницяпобутхім" рахувалась переплата по особовому рахунку (без врахування уточнених розрахунків поданих позивачем у 2018 році) (т.1 а.с.147-149).

З врахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок поданих позивачем у 2018 році, та коштів перерахованих до бюджету за 2016 рік y позивача переплата по особовому рахунку збільшилась та становила:

станом на 01.01.2016 р. в сумі 9 138 583,00 грн.;

станом на 01.02.2016 р. в cyмi 12 799 808,00 грн.;

станом на 01.03.2016 р. в сумі 17 469 539,00 грн.;

станом на 01.04.2016 р. в сумі 17 469 539,00 грн.;

станом на 01.05.2016 р. в cyмi 17 469 539,00 грн.;

станом на 01.06.2016 р. в сумі 12 649 645,00 гpн.;

станом на 01.07.2016 р. в сумі 3 916 030,00 грн.;

станом на 31.08.2016 р. в сумі 193,00 грн.

Тобто, не зрозуміло яким чином відповідачем визначено суму боргу і чому такий борг не відображений в інтегрованій картці платника - позивача.

Також, позивач подав до суду докази щодо відсутності у нього податкового боргу із ПДВ, протиправності нарахування пені та складання оскаржуваної податкової вимоги. Тобто, як у минулих періодах (2016 році), так і в 2018 році до моменту подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2016 року та липень 2016 року, відповідно до даних інтегрованої картки у ПрАТ "Вінницяпобутхім" існувала переплата яка повністю покривала зобов'язання з податку на додану вартість травень - липень 2016 року.

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на норми пункту 129.9 статті 129 ПК України, оскільки згадана норма передбачає не нарахування пені при наявності податкового боргу, якщо зміни |до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Наведена норма також не передбачає нарахування пені за несвоєчасну подачу податкової звітності, в тому| числі уточнюючих розрахунків до декларацій із ПДВ.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач в цій частині не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення та своїх дій.

Отже, податкова вимога Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №865-17 від 06.09.2018 року про сплату податкового боргу із податку на додану вартість на суму 1989271,79 грн. пілягає скасуванню та, відповідно, виключенню із інформаційної системи органів ДФС, зокрема із інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" пені з податку на додану вартість у розмірі 1989271,79 грн, нараховану з 01.07.2016 року по 16.03.2018 року в розмірі 1 155 778,22 грн, з 31.08.2016 року по 16.03.2018 року в розмірі 834 836,57 грн.

Водночас, оскільки платником податків 12.06.2018 було самостійно нараховано штрафні санкції на суму 144 597,00 грн., по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а сплачено їх 23.06.2018, то в ІКП нараховано пені за 11 днів на суму - 740,81 грн.

12.06.2018 року платником податків було самостійно нараховано штрафні санкції та подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та сплачено 23.06.2018 року у сумі 82 660,21 грн, у зв'язку з чим нараховано пені за 11 днів у сумі - 423,49 грн.

25.06.2018 платником податків було погашено недоїмку на суму 34 814,79 грн по уточнюючому розрахунку поданому 12.06.2018 з податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та нараховано пені у сумі 210,80 грн за 13 днів прострочення.

Детальні розрахунки нарахованої позивачу пені подані представником відповідача та наявні в матеріалах справи, правильність розрахунків перевірено судом першої інстанції під час розгляду справи.

Отже, в цій частині позовна заява не підлягала задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та правомірності дій відповідача про нарахування пені та винесення податкової вимоги № 865-17 від 06.09.2018 року про сплату податкового боргу із податку на додану вартість у сумі 1 990 646,89 грн.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" задовольнити частково.

Скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №865-17 від 06.09.2018 року про сплату податкового боргу із податку на додану вартість на суму 1989271,79 грн.

Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (код 39440996, адреса: вул. Дехтярівська, 11 Г, м. Київ, 04119) виключити із інформаційної системи органів ДФС, зокрема із інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" (код ЄДРПОУ 30684913, адреса: вул. Академіка Янгеля, 4, м. Вінниця, Вінницька область, 21001) пеню з податку на додану вартість у розмірі 1989271,79 грн, нараховану з 01.07.2016 року по 16.03.2018 року в розмірі 1 155 778,22 грн, з 31.08.2016 року по 16.03.2018 року в розмірі 834 836,57 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 квітня 2019 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.