Постанова

від 09.04.2019 по справі 820/4125/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №820/4125/16

адміністративне провадження №К/9901/36620/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 (суддя Спірідонов М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 (головуючий суддя Макаренко Я.М., судді: Шевцова Н.В., Мінаєва О.М.) у справі №820/4125/16 за адміністративним позовом Приватного підприємства Фасад-Сервіс до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Фасад-Сервіс звернулося до адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2016 №0000671402, №0000681402, №0000691402.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності формування позивачем показників податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Центральна об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №820/4125/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.4 статті 138, пункту 138.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 138, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з контрагентами з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій. Вказаний висновок відповідача ґрунтується на відсутності належного документального підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій. Так, відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не будо надано доказів на підтвердження проведення оплати за придбаний товар та послуги; не надано доказів ознайомлення позивача з правилами технічної експлуатації орендованого майна; не надано документів на підтвердження транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей та обладнання взятого в оренду; не надано доказів на підтвердження отримання товару, документів бухгалтерського та складського обліку; не надано доказів на підтвердження використання товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, що унеможливлює, на думку податкового органу, встановити зв'язок наданих послуг та реалізованих товарів з господарською діяльністю позивача. Відповідач стверджує, що юридична дефектність первинних документів не дозволяє платнику формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. А тому, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено суми грошових зобов'язань є правомірним, підстави для їх скасування - відсутні.

Приватне підприємство Фасад-Сервіс не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області у справі №820/4125/16.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/4125/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 05.04.2019 матеріали адміністративної справи №820/4125/16 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд вказаної справи на 09.04.2019.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги заявника на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства Фасад-Сервіс щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків: Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Мегатекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Лігос ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю СК Лувр за березень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Мегатекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Лігос ЛТД за травень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Стаф-Торг , Підприємством об'єднання громадян Всесвіт-2 за червень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Фактортрейд за липень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Проденс , Товариством з обмеженою відповідальністю Тех Сфера , Товариством з обмеженою відповідальністю Хайк Груп за серпень 2014 року, Підприємством об'єднання громадян Будсервіс за листопад 2014 року, Підприємством об'єднання громадян Будсервіс , Підприємством об'єднання громадян Буденергоактив за грудень 2014 року, Підприємством об'єднання громадян Будсервіс за січень 2015 року, Підприємством об'єднання громадян Буденергоактив за квітень 2015 року, Підприємством об'єднання громадян Буденергоактив , Товариством з обмеженою відповідальністю ДАП Інвестментс лімітед за червень 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Медикфарм , Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохімпостач 2015 за липень 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Інтеграл-Центр , Товариством з обмеженою відповідальністю Автомагіка , Товариством з обмеженою відповідальністю Євро Спецпроект , Товариством з обмеженою відповідальністю Кернс Груп за листопад 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Євро Спецпроект , Товариством з обмеженою відповідальністю Кернс Груп за грудень 2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статті 138, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 7204604,00грн.; пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення позивачем податкових зобов'язань на загальну суму 98014,00грн.; пункту 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1411035,00грн., в наслідок чого встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 1092936,00грн., а також завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 220085,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11.05.2016 №1511/20-30-14-02/32438415 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.06.2016 №0000671402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1296828,00грн.; №0000681402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1639404,00грн., з яких 1092936,00грн. за податковим зобов'язанням та 546468,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000691402, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року на 98014,00грн.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Мегатекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Лігос ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю СК Лувр , Товариством з обмеженою відповідальністю Стаф-Торг , Підприємством об'єднання громадян Всесвіт-2 , Товариством з обмеженою відповідальністю Фактортрейд , Товариством з обмеженою відповідальністю Проденс , Товариством з обмеженою відповідальністю Тех Сфера , Товариством з обмеженою відповідальністю Хайк Груп , Підприємством об'єднання громадян Будсервіс , Підприємством об'єднання громадян Буденергоактив , Товариством з обмеженою відповідальністю ДАП Інвестментс лімітед , Товариством з обмеженою відповідальністю Медикфарм , Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохімпостач 2015 , Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Інтеграл-Центр , Товариством з обмеженою відповідальністю Автомагіка , Товариством з обмеженою відповідальністю Євро Спецпроект , Товариством з обмеженою відповідальністю Кернс Груп у зв'язку з відсутністю реального здійснення господарських операцій. Обґрунтовуючи свою позицію суб'єкт владних повноважень зазначає, що позивачем до перевірки не було надано доказів на підтвердження проведення оплати за придбаний товар та послуги; не надано доказів про ознайомлення позивача з правилами технічної експлуатації орендованого майна; не надано документів на підтвердження транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей та обладнання взятого в оренду; не надано документів на підтвердження фактичного отримання товару, бухгалтерського та складського обліку; не надано доказів на підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності позивача, що унеможливлює, на думку податкового органу, встановити зв'язок наданих послуг та реалізованих товарів з його господарською діяльністю та ставить під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій з його контрагентами. Відповідач вважає, що єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивач Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Мегатекс , Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІГОС ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю СК ЛУВР , Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОДЕНС , Товариством з обмеженою відповідальністю Тех Сфера , Підприємством об'єднання громадян Будсервіс було укладено ряд договорів оренди обладнання (підйомно-підвісні будівельні люльки, підйомно-підвісні електричні люльки, риштування стійкові приставні для використання на об'єкті будівництва, елементи риштування, будівельні люльки, бетонозмішувач, апарат високого тиску). Відповідно до умов укладених договорів, передача орендованого обладнання відбувалась умовах доставки орендодавцем в місце визначене орендарем. Реальність спірних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, специфікаціями, актами надання майна в оренду, актами прийому передачі обладнання, актами виконаних робіт (наданих послуг), видатковими накладними, податковими накладними. Оплату між сторонами проведено в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунках позивача. Орендоване обладнання було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що підтверджується договорами підряду (за якими позивач є підрядником) укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю Добробуд , Харківським Національним Університетом ім. Каразіна, Національною академією Національної гвардії України, Мартинівською сільською радою Красноградського району Харківської області, ОК Виробничо-експлуатаційним підприємством Держпром , Товариством з додатковою відповідальністю Спецбуд-3 , Публічним акціонерним товариством Трест Житлобуд-1 , Житлово-будівельним комплексом Омега , Державним підприємством Гіпрококс та актами приймання робіт за вказаними договорами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань податкового органу, як на підставу неправомірності формування даних податкової звітності, на відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування орендованої продукції, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з оренди обладнання та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим, відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій. До того ж, за умовами спірних договорів, постачання орендованого товару відбувалося за рахунок орендодавця, а отже позивач не ніс витрати по транспортуванню такого обладнання та не мав обов'язку зі складання товарно-транспортних накладних.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивам з Товариством з обмеженою відповідальністю СТАФ-ТОРГ , Товариством з обмеженою відповідальністю ФАКТОРТРЕЙД , Товариством з обмеженою відповідальністю ХАЙК-ГРУП , Підприємством об'єднання громадян Будсервіс , Підприємством об'єднання громадян Буденергоактив , Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохім постач , Товариством з обмеженою відповідальністю Медикфарм , Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Інтеграл-Центр , Товариством з обмеженою відповідальністю Автомагіка , Товариством з обмеженою відповідальністю Кернс Груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Євро спецпроект було укладено ряд договорів поставки товарно-матеріальних цінностей; з Підприємством об'єднання громадян ВСЕСВІТ-2 укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт (влаштування покрівлі цеху); з Товариством з обмеженою відповідальністю Дап Інвестментс Лімітед укладено договори оренди паркувального місця автотранспорту та надання послуг. Реальність спірних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних робіт; акт приймання-передачі паркувального місця, актом надання послуг. Оплату за придбаний товар та послуги було проведено між сторонами у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунках позивача.

Товар та послуги придбані у вказаних контрагентів було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Приватного підприємства Фасад-Сервіс та підтверджується дослідженими судами в процесі розгляд справи у первинними документами.

Доводи контролюючого органу, як на підставу неправомірності формування позивачем даних податкової звітності за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю ФАКТОРТРЕЙД , Товариством з обмеженою відповідальністю ХАЙК-ГРУП , Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Інтеграл-Центр , Товариством з обмеженою відповідальністю Автомагіка , Товариством з обмеженою відповідальністю Кернс Груп , у зв'язку з відсутністю у позивача документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, є необґрунтованими, оскільки за умовами укладених договорів, постачання товару відбувалося за рахунок постачальника, а отже позивач не ніс витрати по транспортуванню такого товару та не мав обов'язку зі складання товарно-транспортних накладних. До того ж, у розглядуваному випадку позивач здійснював операції з оренди обладнання та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим, відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що з метою всебічного дослідження обставин справи та встановлення реальності господарських операцій позивача з контрагентами щодо отримання товарів, робіт та послуг, судом апеляційної інстанції у Приватного підприємства Фасад-Сервіс було витребувано документи на підтвердження фактичного виконня договірних відносин з контрагентами.

Апеляційним адміністративним судом цілком обґрунтовано прийнято надані позивачем документи до уваги, надано їм належну правову оцінку та відхилено посилання відповідача щодо надання не в повному обсязі представлених первинних документів, як на підставу для висновку про обґрунтованість здійснених донарахувань.

Так, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії) зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. Судами попередніх інстанцій не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в досліджених судами первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на ненадання позивачем до перевірки доказів ознайомлення його з правилами технічної експлуатації орендованого майна, оскільки така документація не є первинними документами бухгалтерського обліку якими мають бути підтверджені господарські операції.

Таким чином, за встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Приватне підприємство Фасад-Сервіс підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Також, податковим органом не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальників, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентами.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 16.06.2016 №0000671402, №0000681402, №0000691402.

Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №820/4125/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду