Постанова

від 09.04.2019 по справі 822/1602/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №822/1602/13-а

адміністративне провадження №К/9901/542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 (головуючий суддя Мельник-Томенко Ж.М., судді: Білоус О.В., Залімський І.Г.) у справі №822/1602/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2012 №0009242301 та №0009252301.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано безпідставністю формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами по придбанню у Приватного підприємства Західбудактив товарів та послуг, з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій. При цьому, суд зауважив, що у розглядуваному випадку мають місце не окремі суперечності в оформленні первинних документів складних за результатом господарських операцій позивача з Приватним підприємством Західбудактив , а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 22.08.2013 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.04.2013 скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову. При цьому постановив стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс судові витрати у сумі 1707,78грн., шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що факт вчинення спірних господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством Західбудактив підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Суд апеляційної інстанції спростував доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем даних податкового обліку із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у місті Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 у справі №822/1602/13-а та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 9, пункту 3 статті 70, статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Приватним підприємством Західбудактив з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій. На думку податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди. А тому, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним, підстави для їх скасування - відсутні.

Також відповідач вказує, що у абзаці п'ятому резолютивної частини постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 вказано стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс судові витрати у сумі 1707,78грн., шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби , проте, на думку податкового органу, оскільки отримувачем коштів зі сплати судового збору є УДКСУ у м. Хмельницькому, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, що свідчить про ненадходження сплачених позивачем коштів на рахунок відповідача, судові витати у відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно стягнути з Державного бюджету України.

Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за взаємовідносинами з Приватним підприємством Західбудактив , з огляду на безтоварний характер проведених операцій, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки фінансово-господарські операції між сторонами здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства, про що свідчать досліджені судами в процесі розгляду справи належні первинні документи, складені за результатом фактичного виконаних господарських операцій. При цьому, позивач вважає, що висновок відповідача про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс права на залучення субпідрядної організації, для виконня взятих на себе обов'язків по проведенню капітального ремонту на об'єктів замовника, є безпідставним, оскільки згідно умов договору укладеного між позивачем та замовником, можливість залучення позивачем субпідряду для виконня взятих на себе зобов'язань не виключається. До того ж, згідно первинної документації, складеної за результатом договірних відносин з замовником, претензії зі сторони останнього щодо якості, строків та вартості проведених робіт відсутні. На думку позивача, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги показання свідків (працівника лікарні та колишніх працівників позивача), щодо проведення виключно силами позивача ремонтно-будівельних робіт в Красилівській центральній районній лікарні без залучення субпідрядної організації Приватного підприємства Західбудактив , оскільки ремонтні роботи на об'єкті проводилися у різний період часу, що виключає реальну обізнаність свідків щодо проведення ремонтно-будівельних робіт іншою будівельною організацією. Позивач зазначає, що податковим органом не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. А тому, позивач просить відмовити Державній податковій інспекції у місті Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.2013 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області у справі №822/1602/13-а.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №822/1602/13-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 29.03.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №822/1602/13-а та призначив попередній розгляд вказаної справи на 02.04.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2019 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень призначено до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 09.04.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні без повідомленням сторін в поряду спрощеного позовного провадження у відповідності до положень статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при відображенні в податковому обліку операцій по взаємовідносинах з Приватним підприємством Західбудактив за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет, в сумі 54554,00грн., пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, в сумі 47438,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 19.11.2012 №6318/22/14147563 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 №0009242301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 54554,00грн. та №0009252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59298,00грн., з яких 47438,00грн. за основним платежем та 11860,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс суми грошових зобов'язань став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з Приватним підприємством Західбудактив з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на безпідставність залучення позивачем до виконання взятих на себе обов'язків по проведенню капітального ремонту на об'єктів замовника субпідрядної організації, з огляду на те, що вказана можливість не передбачена договором; відсутність Приватного підприємства Західбудактив за місцезнаходженням; відсутність у останнього необхідних умов для проведення відповідної господарської та економічної діяльності, а саме: об'єктів оподаткування, виробничого та кваліфікованого технічного персоналу обхідного для здійснення спірних господарських операцій з обсягом робіт у відповідні строки. Також, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки позивачем, на підтвердження фактичного виконання договірних відносин з Приватним підприємством Західбудактив , не надано доказів фактичної виплати Приватним підприємством Західбудактив своїм працівникам заробітної плати за виконані роботи за договором підряду укладеного з позивачем. На думку податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (підрядник) та Красилівською центральною районною лікарнею (замовник) 30.06.2011 було укладено договори про закупівлю робіт за державні кошти №182 та №392 (додаткові роботи). Відповідно до пункту 1.1 договору №182 підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту акушерсько-гінекологічного об'єднаного відділення Красилівської центральної районної лікарні і здати закінчені роботи в порядку і строк встановлений цим договором, а замовник зобов'язувався прийняти закінчені роботи і оплатити їх. Крім того, пунктом 8.2 вказаного договору передбачено, що підрядник щомісячно інформує замовника про хід виконання робіт, причини відхилення від календарного графіку виконання робіт та заходи вжиті для усунення відхилень, забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами, залучення будівельних машин і механізмів, залучення субпідрядних організацій.

Зі змісту вищевказаних договорів вбачається, що позивач не позбавлений права на можливість залучення до виконання будівельно-ремонтних робіт на об'єкті замовника субпідрядної організації; прямої заборони досліджені в процесі розгляду справи договори також не містять.

З метою виконання робіт з капітального ремонту акушерсько-гінекологічного об'єднаного відділення Красилівської центральної районної лікарні між позивачем (замовник) та Приватним підприємством Західбудактив (підрядник) було укладено договір підряду від 01.12.2011 №01-01/12/11, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті капітальний ремонт акушерсько-гінекологічного та педіатричного відділень Красилівської центральної районної лікарні в установлений цим договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису, замовник зобов'язується надати підрядникові фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об'єкті. Зі змісту вказаного договору вбачається, що вартість робіт визначається за договірною ціною та локальним кошторисом, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом прийняття виконаних робіт, підписаним обома сторонами.

Також, судом встановлено, що у спірний період позивач придбавав у Приватного підприємства Західбудактив обладнання (насоси), суми по яких позивачем було включено до витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Реальність спірних господарських операцій по придбанню позивачем у Приватного підприємства Західбудактив товарів та послуг підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором, довідками договірної ціни на будівництво-капітальний ремонт акушерсько-гінекологічного відділення об'єднаної Красилівської центральної районної лікарні, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, накладною та рахунком. Розрахунок між сторонами було проведено в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунках позивача.

Товари та послуги придбані позивачем у Приватного підприємства Західбудактив було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс (будівництво житлових і нежитлових будівель).

До того ж, на момент вчинення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Посилання відповідача на покази свідків (працівника лікарні та колишніх працівників позивача) з пояснень яких вбачається, що ремонтні роботи із залученням позивачем субпідрядної організації не проводились, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки даний вид робіт міг проводитись у різні періоди часу, що виключає достовірну обізнаність свідків про проведення ремонтних робіт на об'єкті замовника іншою організацією, а саме - Приватним підприємством Західбудактив .

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Судом апеляційної також встановлено, що фактичне виконання договірних відносин між позивачем та Красилівською центральною районною лікарнею підтверджується договорами, локальним кошторисом, календарними графіками виконаних робіт, довідкою договірної ціни на будівництво-капітальний ремонт акушерсько-гінекологічного відділення об'єднаної Красилівської центральної районної лікарні, що здійснюється у 2011 році. Акти прийому-передачі виконаних робіт зі сторони замовника підписані без зауважень.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, відповідачем не доведено наявності в діях сторін мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання контролюючого органу, як на підставу для відмови в позові, на недобросовісність Приватного підприємства Західбудактив , як платника податку, та відсутність у останнього основних засобів та технічних можливостей для проведення ремонтних робіт, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відтак, лише за умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення, допущені його постачальниками, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.

Натомість, податковою інспекцією не наведено доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс ознак неправомірних дій.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством Західбудактив , що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 03.12.2012 №0009242301 та №0009252301.

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Однак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції не врахував, що за правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 №4901-VI (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції).

Безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання казначейством та його територіальними управліннями рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (пункт 2 зазначеного Порядку).

Абзацом третім пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) передбачено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування, безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

Враховуючи те, що за правилами Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи в апеляційної інстанції) в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України, рішення суду апеляційної інстанції, в частині стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат з рахунків Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допустив порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до ухвалення неправильного судового рішення по суті, а мало наслідком лише обрання неправильного способу стягнення судових витрат, вказане судове рішення слід у цій частині змінити.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 у справі №822/1602/13-а змінити, виклавши абзац п'ятий її резолютивної частини в такій редакції: Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комунпостачсервіс судові витрати в сумі 1707,78грн. (одна тисяча сімсот сім гривень 78 коп.)

В іншій частині постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 у справі №822/1602/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду