Постанова

від 10.04.2019 по справі 826/7445/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Справа № 826/7445/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна Рада

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги

на предмет спору: Запорізька міська рада

про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна Рада (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Запорізька міська рада про зобов'язання відповідача, починаючи з 01.01.2018 р., провести перерахунок нормативно-грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:002:0286, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка, 64, яка перебуває у користуванні позивача із застосуванням коефіцієнту функціонального призначення 0,5 до земель для експлуатації та догляду за водними об'єктами.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії відповідача щодо перерахунку нормативно - грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:002:0286, площею 2,3076 га, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка, 64, яка перебуває у користуванні позивача із застосуванням коефіцієнту функціонального призначення 2.00 з 0.5 до земель для експлуатації та догляду за водними об'єктами.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що базою для нормативної грошової оцінки землі є, зокрема, відомості з Державного земельного кадастру (далі - ДЗК), що у відомостях з ДЗК відсутній код класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки позивача, що така земельна ділянка за класифікатором мала цільове призначення землі іншого призначення і що змінюючи коефіцієнт функціонального призначення з 0,5 на 2.00 він діяв на підставі наданих йому повноважень та у відповідності з вимогами законодавства.

З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності, необ'єктивності та необґрунтованості доводів апелянта та наголошуючи на тому, що цільовим призначенням спірної земельної ділянки є землі водного фонду , що зазначено безпосередньо в ДЗК, що на ній фактично знаходиться штучне водоймище, що рішення про зміну її цільового призначення не приймалося і підстави для віднесення її до інших земель або до земель будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, як таке здійснено відповідачем, відсутні.

У судове засідання учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явилися.

Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.07.2008 р. між позивачем (як орендарем) та Запорізькою міською радою (як орендодавцем) було укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець на підставі рішення двадцять першої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради від 23.04.2008 р. № 33/221 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування водоймища, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка, 64, кадастровий номер 2310100000:05:002:0286.

За умовами, викладеними у п.п. 2, 3, 4, 5 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,3076 га, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна: існуюче водоймище штучного походження, інші об'єкти інфраструктури відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з існуючим водоймищем штучного походження. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 6 917 95,04 грн.

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладається на дев'ятнадцять років.

У п. 15 вказаного Договору визначено, що цільовим призначенням земельної ділянки (категорія земель) є землі водного фонду.

У витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.02.2017 р. НВ-2302868912017 вказано цільове використання земельної ділянки 2310100000:05:002:0286 - 10.01 для експлуатації та догляду за водними об'єктами; категорія земель - землі водного фонду для розташування водоймища.

У витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.02.2018 р. № 147/207-18 Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області застосовано коефіцієнт, який характеризує функціональне призначення земельної ділянки (Кф), 2.00.

Листом від 14.03.2018 р. № 19-8-0.182-345/117-18 Міськрайонне управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило позивача, що підставами для застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне призначення земельної ділянки (Кф), 2.00, було положення примітки Додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 р. № 489, у зв'язку з тим, що інформація про земельну ділянку не внесена до відомостей Державного земельного кадастру.

22.03.2018 р. позивачем отримано витяг НВ-2304086782018 з ДЗК про земельну ділянку, згідно якому цільове призначення земельної ділянки враховано за кодом 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за № 1011/18306.

30.03.2018 р. листом № К-241-154/6-18 Міськрайонне управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області повідомлено позивача, що за даними вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься в затвердженій документації із землеустрою, цільове використання та код земельної ділянки, згідно Українського класифікатора форм власності на землю, затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. №14-1-7/1205 - землі іншого призначення 1.21.

Позивач, вважаючи протиправним визначення відповідачем коефіцієнту, який характеризує функціональне призначення наданої йому в оренду земельної ділянки, 2.00 замість 0.5, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відомості про земельну ділянку, яка використовується позивачем на праві оренди, внесено до ДЗК із зазначенням її цільового призначення землі водного фонду і у відповідача не було правових підстав для зміни коефіцієнту функціонального призначення даної земельної ділянки на 2.00 через відсутність відомостей в ДЗК та/або через її віднесення до інших земель або до земель за кодом 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), оскільки рішення про зміну цільового призначення такої земельної ділянки у порядку, встановленому законодавством, не приймалося і фактично на ній розташоване штучне водоймище, а не будівлі ринкової інфраструктури.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України), Водним кодексом України (далі - ВК України), Законами України Про оцінку земель від 11.12.2003 р. № 1378-IV (далі Закон № 1378-IV), Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 р. № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 р. № 489 (далі - Порядок № 489).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

У п. 289.1 ст. 289 ПК України закрыплено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно зі ст. 5 Закону № 1378-IV залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель та грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 13 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності тощо.

У ст. 18 Закону № 1378-IV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 1 ст. 20 Закону № 1378-IV).

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону № 1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 489 за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).

Пунктом 1 Розділу І Порядку № 489 передбачено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

У пункті 3 Розділу ІІ Порядку № 489 закріплено, що Кф - це коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року N 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за N 1011/18306 (додаток 1) (пункт 5 розділу ІІ Порядку № 489).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

У ст. 1 Закону № 3613-VI визначено, що державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частиною 8 статті 24 Закону № 3613-VI передбачено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що визначення цільового призначення земельної ділянки належить до компетенції відповідних органів влади, яка реалізується шляхом прийняття ними рішення, і відповідні дані вносяться до державного земельного кадастру (далі - ДЗК), що є офіційним джерелом інформації про земельні ділянки.

Разом з тим, визначення коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (далі - коефіцієнт) здійснюється органами Держгеокадастру на підставі та з урахуванням відомостей ДЗК.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді у позивача на підставі договору від 15.07.2008 р., укладеного ним із Запорізькою міською радою, належить до земель водного фонду, фактично на ній знаходиться штучне водоймище і будь-які інші об'єкти інфраструктури відсутні. Саме таке її цільове призначення зареєстровано в ДЗК та зазначено у вказаному договорі. Жодного рішення про зміну цільового призначення даної земельної ділянки компетентним органом влади у порядку, визначеному земельним законодавством, не приймалося.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміна відповідачем коефіцієнту функціонального використання вказаної земельної ділянки на 2.00 з 0.5 через відсутність даних в ДЗК та/або через віднесення такої земельної ділянки за цільовим призначенням до земель для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури чи земель іншого призначення є протиправною.

Доводи апелянта про те, що базою для нормативної грошової оцінки землі є, зокрема, відомості з Державного земельного кадастру, що у відомостях ДЗК відсутній код класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки позивача, що така земельна ділянка за класифікатором мала цільове призначення землі іншого призначення і що змінюючи коефіцієнт функціонального призначення з 0,5 на 2.00 він діяв на підставі наданих йому повноважень та у відповідності з вимогами законодавства, спростовуються матеріалами справи.

При цьому, судова колегія відзначає, що в листі від 14.03.2018 р. та в службовій записці від 27.03.2018 р. відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка не внесена до ДЗК, що вона за цільовим призначенням належить до категорії землі іншого призначення /Т.1 а.с.51, 54/, потім взагалі стверджує, що вона вже належить до земель для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що в сукупності спростовується відомостями в ДЗК /Т.1 а.с.45/ та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /Т.1 а.с.37/, які є офіційними джерелами в силу закону.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Отже, проаналізувавши всі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 10 квітня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: